ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 916/960/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 (Савицький Я. Ф. - головуючий, судді: Діброва Г. І., Ярош А. І.) і рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2024 (суддя Пінтеліна Т. Г.) у справі
за позовом керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державного реєстратора Затишанської селищної ради Роздільняньського району Одеської області Роздобудько Юлії Сергіївни
про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права приватної власності, припинення права приватної власності та зобов`язання звільнити земельну ділянку шляхом знесення самочинно зведеного об`єкту незавершеного будівництва.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст позовних вимог і підстав позову
1. У травні 2022 року керівник Київської окружної прокуратури міста Одеси (далі - "Прокурор") в інтересах держави в особі Одеської міської ради (далі - "Позивач", Міська рада, Місто) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" (далі - "Відповідач", ТОВ "Компанія Квантум"), в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Роздобудько Юлії Сергіївни від 04.10.2021 за індексним номером 60744861 про реєстрацію права приватної власності ТОВ "Компанія Квантум" на незавершене будівництво автомобільної мийки самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2471070451100);
- припинити право приватної власності ТОВ "Компанія Квантум" на незавершене будівництво автомобільної мийки самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2471070451100);
- зобов`язати ТОВ "Компанія Квантум" звільнити земельну ділянку площею 0,1520 га з кадастровим номером 5110136900:32:008:0009 за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 шляхом знесення розташованого на ній самочинно зведеного об`єкта незавершеного будівництва - автомобільної мийки самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею.
2. Позовні вимоги узагальнено обґрунтовані тим, що незавершене будівництво автомобільної мийки, право власності на яке зареєстровано за Відповідачем на комунальній земельній ділянці, є самочинним, адже Міська рада жодних рішень про надання у власність чи користування вказаної земельної ділянки будь-яким особам не приймала, дозволу на будівництво не надавала. Більше того, під час прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію за Відповідачем права власності на спірне незавершене будівництво, стосовно земельної ділянки, на якій воно розміщено діяли обтяження, встановлені судовими рішеннями в інших справах. За викладеного Прокурор наполягав, що зареєстроване за Відповідачем незавершене будівництво автомобільної мийки підлягає знесенню, реєстраційні дії щодо нього скасуванню з припиненням права приватної власності ТОВ "Компанія Квантум" на цей об`єкт.
3. Обґрунтовуючи ж підстави для представництва інтересів Міської ради у суді, Прокурор вказував на бездіяльність останньої, з підстав не вжиття Містом заходів цивільно-правового реагування щодо усунення відповідних порушень при забудові землі комунальної власності та створення перешкод у користуванні нею.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
4. Господарський суд Одеської області рішенням від 05.03.2024, яке Південно-західний апеляційний господарський суд своєю постановою від 27.11.2024 залишив без змін, позов Прокурора задовольнив повністю.
5. Суди погодились із доводами Прокурора про те, що зареєстрований за Відповідачем об`єкт незавершеного будівництва є самочинним будівництвом, адже збудований на комунальній земельній ділянці, яка Міською радою ніколи й нікому не відводилась для такої мети. З врахуванням преюдиційних для цієї справи обставин, суди попередніх інстанцій встановили, що земельна ділянка, на якій розміщено спірний об`єкт, внаслідок неправомірний реєстраційних дій незаконно вибувала із володіння територіальної громади міста Одеси, однак судовим рішенням від 23.07.2021 у справі № 916/731/21 була витребувана до комунальної власності із незаконного володіння Відповідача, який в подальшому, достеменно знаючи про ці обставини, все одно здійснив заходи щодо оформлення права власності на самочинне будівництво.
6. Крім цього, суди встановили також, що будівництво автомобільної мийки самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 здійснено ТОВ "Компанія Квантум" не тільки за відсутності прав на землю, а і без будь-яких дозвільних документів на таке будівництво. Дозвіл на проведення будівельних робіт, містобудівні умови та обмеження на проєктування об`єкта будівництва за вказаною адресою відсутні. Перевірка факту проведення технічної інвентаризації спірного об`єкта державним реєстратором не проводилась.
7. Більше того, як також з`ясувалося, державний реєстратор прийняла оспорюване рішення про державну реєстрацію права власності Відповідача на спірний об`єкт незавершеного будівництва, незважаючи на наявність діючих обмежень щодо комунальної земельної ділянки, встановлених на підставі ухвали Господарського суду від 21.01.2021 у справі № 916/106/21 (номер запису про обтяження: 40291982) та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 у справі за № 916/731/21 (номер запису обтяження: 45911222).
8. За таких обставин суди попередніх інстанцій вирішили, що у даному випадку наявні усі підстави для задоволення позовних вимог, а саме для визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення державного реєстратора, припинення зареєстрованого права власності Відповідача на самочинне будівництво та зобов`язання останнього звільнити комунальну земельну ділянки шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта.
9. При цьому, реагуючи на відповідні посилання ТОВ "Компанія Квантум" щодо правомірності втручання держави у право на мирне володіння майном, відмітили, що поведінка Відповідача щодо спорудження самочинного будівництва за відсутності земельної ділянки, відведеної для цієї мети та за відсутності будь-яких документів на будівництво не була добросовісною і враховуючи норми чинного законодавства у сфері державної реєстрації, будівництва та земельних відносин у нього не було законних підстав вважати, що реєстрація права власності на об`єкт самочинного будівництва здатна його легітимізувати.
Касаційна скарга
10. Не погодившись із судовими рішеннями, Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
11. Скаржник стверджує, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано і порушено ряд норм матеріального і процесуального права, а також не враховано висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, які викладено у постановах:
- від 04.09.2018 у справі № 915/127/18, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, від 19.03.2024 у справі № 915/1439/21 про те, що: (1) застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушено, оспорюється чи не визнається; (2) визнання ж незаконним та скасування рішення державного реєстратора не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом; (3) не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації;
- від 25.11.2018 у справі № 815/2311/15, від 18.06.2020 у справі № 5023/8376/11 про те, що: (1) перед зверненням до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта, органом державного архітектурно-будівельного контролю щонайменше має бути встановлено факт самочинного будівництва, внесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, встановлено факт не виконання припису протягом встановленого строку; дану функцію на себе не може взяти прокурор; (2) законодавцем передбачено дотримання певної процедури щодо знесення самовільно побудованого майна з використанням частини земельної ділянки, яка не виділялася органом місцевого самоврядування під таке будівництво;
- від 30.01.2023 у справі № 260/97/22, від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16 про те, що: (1) прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і розширення тлумачення таких випадків не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя; (2) наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; такою підставою може бути, зокрема, доведена бездіяльність компетентного органу; однак захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор;
- від 12.07.2022 у справі № 904/4338/21 про те, що у вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання як самовільного зайняття; у вирішення таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування;
- від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц про те, що принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони, однак він не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона; таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості.
12. Обґрунтовуючи наведене скаржник узагальнено пояснює таке.
12.1. Суди попередніх інстанцій не врахували, що позовні вимоги Прокурора про визнання незаконним та скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права приватної власності ТОВ "Компанія Квантум" на спірне незавершене будівництво автомобільної мийки самообслуговування та про припинення зареєстрованого права власності заявлені з обранням неналежного та неефективного способу захисту, що було самостійною підставою для відмови у задоволенні цих позовних вимог.
12.2. Суди попередніх інстанцій проігнорували, що в матеріалах цієї справи відсутні будь-які акти перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, приписи уповноваженого органу у галузі архітектурно-будівельного контролю з вимогою про усунення порушень вимог законодавства та інші докази притягнення ТОВ "Компанія Квантум" до відповідальності. Судами у цій частині не з`ясовано також обставин можливості перебудови спірного об`єкта чи отримання дозвільних документів на нього, а відтак ними залишено без уваги той факт, що Прокурор не дотримався порядку, визначеного законом, який передує зверненню до суду з позовом про знесення самочинного будівництва як крайньої міри цивільно-правової відповідальності.
12.3. Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що Прокурор у цій справі фактично виступив альтернативним суб`єктом звернення до суду і позбавив компетентний орган можливості самостійно захистити інтереси держави, у разі такої необхідності. При цьому, юридичний департамент Міської ради повідомляв Прокурора про те, що здійснює підготовку відповідних документів та подання позовної заяви.
12.4. Суди попередніх інстанцій залишили без увагу ту обставину, що під час будівництва спірної автомийки Відповідач був законним власником земельної ділянки на якій таке будівництво відбувалося. Більше того, акт приймання-передачі цієї земельної ділянки до статутного капіталу ТОВ " Компанія Квантум" є чинним і ніким не оспорений, а станом на зараз Відповідач ініціював процедуру викупу вказаної ділянки отримання усіх дозвільних документів на будівництво.
12.5. Суди попередніх інстанцій надали необґрунтовану перевагу аргументам Прокурора у спірних правовідносинах та більше того визнали встановленими обставини, які були з`ясовані Прокурором, а не ними в ході оцінки доказів у цій справі.
Узагальнені доводи інших учасників справи
13. Прокурор подав відзив на касаційну скаргу, у якому заперечив проти наведених ТОВ "Компанія Квантум" доводів. У відзиві зауважує, зокрема, про нерелевантність посилань скаржника у скарзі на ряд постанов Верховного Суду. Наполягає на правомірності висновків судів попередніх інстанцій та законності прийнятих ними рішень. У зв`язку з цим просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення і постанову залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
14. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора ОГП (Шапка І. М.) і представника Позивача (Явченко Д. В.), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Щодо наявності правових підстав для представництва Прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах
16. Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
17. Частинами третьою, п`ятою статті 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
18. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
19. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
20. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19 зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.
21. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
22. Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
23. У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
24. Як слідує із установлених обставин цієї справи, звертаючись до суду з позовом у ній Прокурор стверджував про порушення інтересів держави, внаслідок незаконної реєстрація права власності Відповідача на самочинне будівництво, яке розташовано на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді міста Одеси. Наполягав, що неправомірна реєстрація за ТОВ "Компанія Квантум" права власності на незавершене будівництво, облаштованої на бетонному фундаменті автомийки безумовно порушує державні інтереси, оскільки позбавляє власника - територіальну громаду міста Одеси вільно володіти, користуватися та розпоряджатись своєю власністю. Органом же, уповноваженим державою здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, який однак його не здійснює, Прокурор визначив Міську раду, як представника власника земельної ділянки, на якій розміщено самочинне незавершене будівництво.
25. Так, частиною першою статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
26. Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
27. Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на нерухоме майно.
28. Згідно з частинами першою - третьою статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
29. Частинами першою - другою статті 83 ЗК України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
30. У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 виснувано, що за загальним правилом, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового ЗК України.
31. Суди попередніх інстанцій у цій справі з`ясували, що у рішенні Київського районного суду м. Одеси від 28.02.2013 у справі № 1512/10136/2012 було встановлено, що земельна ділянка, розташована на вул. Академіка Вільямса, 53 знаходиться в межах міста Одеси та є комунальною власністю.
32. За змістом положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
33. Відповідно до частин першої та четвертої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
34. Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень міської ради у галузі земельних відносин належить, в тому числі: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
35. Виходячи з наведених положень та враховуючи, що земельна ділянка на вул. Академіка Вільямса, 53 знаходиться в межах міста Одеси та належить до комунальної власності територіальної громади міста, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що саме Міська рада є уповноваженим органом, який має право представляти територіальну громаду у спірних правовідносинах та здійснювати від її імені повноваження щодо розпорядження вказаної земельної ділянкою, тобто орган, уповноважений на захист інтересів держави у даному випадку Прокурором обрано правильно.
36. Звідси саме на Міську раду, як представника власника, покладено обов`язок самостійно та через свій виконавчий орган контролювати збереження земельних ділянок територіальної громади міста Одеси, зокрема і спірної, відстежувати стан їх використання та перевіряти за допомогою доступних джерел, чи не має місце порушення прав та інтересів територіальної громади на це майно. Саме Міська рада зобов`язана вживати заходи щодо сумлінного та добросовісного управління довіреним їй комунальним майном, забезпечувати його ефективне використання, контролювати стан збереження, а у випадку порушення іншими особами права власності територіальної громади - невідкладно реагувати.
37. Проте, як встановлено судами у цій справі, Міська рада, знаючи про порушення інтересів територіальної громади й маючи відповідні повноваження для їх захисту, належного захисту останніх не здійснила.
38. Вказане підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій доказами, зокрема, листом першого заступника керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси від 20.01.2022 № 374вих-22, адресованим Міській раді, в якому Прокурор повідомив про виявлені правопорушення та просив у найкоротший термін надати інформацію, чи вживались Містом заходи щодо звернення з позовом про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності на незавершене будівництво спірної автомийки або з іншими позовними вимогами для захисту відповідних інтересів територіальної громади. Також Прокурор просив Міську раду надати інформацію, чи плануються останньою вживатись заходи позовного характеру за вказаними фактами. При цьому, у зазначеному листі Прокурор підкреслив, що він надсилається в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", з метою вирішення питання щодо представництва інтересів держави в суді, за обставинами незаконної реєстрації права приватної власності за ТОВ "Компанія Квантум" на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53.
39. У відповідь на вказаний лист, директор юридичного департаменту Міської ради листом від 15.02.2022 № 18-пр/вих повідомив, що відповідна позовна заява станом на час відповіді Містом не подавалась.
40. В подальшому, Прокурор в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" направив Міській раді відповідне повідомлення від 18.04.2022 та звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом у цій справі. При цьому, Прокурор у позовній заяві зазначив, про те, що необхідність вжиття ним заходів, спрямованих на захист інтересів держави в даному випадку, обумовлена саме тривалою бездіяльністю уповноваженого органу - Міської ради у правовідносинах, пов`язаних з ефективним використанням земель територіальної громади.
41. Враховуючи викладені Прокурором у позовній заяві обґрунтування, встановлені обставини справи та беручи до уваги характер спірних правовідносин, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що у даній справі Прокурором обґрунтовано та з дотриманням вимог статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" подано позовну заяву в інтересах держави в особі Міської ради, в той час як доводи касаційної скарги ТОВ "Компанія Квантум" про зворотнє судом касаційної інстанції визнаються формальними, декларативними та необґрунтованими.
42. Неузгодженості із цитованим у касаційній скарзі правовим висновком щодо правильності застосовування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладеним у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16 у даному випадку немає.
43. Посилання на правовий висновок із постанови Верховного Суду від 30.01.2023 у справі № 260/97/22 взагалі безпідставні, адже правовідносини у порівнюваних справах не подібні. Цитований скаржником висновок із згаданої постанови надавався судом касаційної інстанції за обставин активних дій компетентного органу із захисту порушених інтересів держави. У тій справі орган державного архітектурно-будівельного нагляду у межах визначених законом повноважень відреагував на стверджуване порушення шляхом проведення перевірок, притягнення винних осіб до адмінвідповідальності, а також винесення обов`язкових до виконання вимог приписів про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідали вимогам законодавства. Водночас у даній справі, Місто знало про незаконну забудову, однак протягом розумного строку жодних дій із захисту інтересів держави не здійснило.