ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 916/2079/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Студенець В. І.,
за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,
представників учасників справи:
позивача - не з`явився,
відповідача - Пояркова О. В.,
третьої особи - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фонтан-16"
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 916/2079/23 Господарського суду Одеської області
за позовом ОСОБА_1
до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фонтан-16"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2
про визнання недійсними рішень,
Верховний Суд, протокольною ухвалою від 18.02.2025, відхилив клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи.
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фонтан-16" про визнання недійсними рішень загальних зборів, які оформлені протоколом № 9 від 20.12.2020.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 у справі № 916/2079/23 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Постановою від 09.09.2024 Південно-західний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 у справі № 916/2079/23. Ухвалив нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав недійсними рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фонтан-16", які оформлені протоколом № 9 від 20.12.2020.
Додатковою постановою від 23.09.2024 Південно-західний апеляційний господарський суд частково задовольнив заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. Присудив до стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фонтан-16" на користь ОСОБА_1 12 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції. У задоволенні решти заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - відмовив.
Постановою від 28.01.2025 Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фонтан-16". Скасував постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 у справі № 916/2079/23. Рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 у справі № 916/2079/23 залишив в силі. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фонтан-16" 4 294 грн 40 копійок судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фонтан-16" 3 000 грн 00 копійок судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним розглядом справи № 916/2079/23. В іншій частині у задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фонтан-16" щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з апеляційним розглядом справи № 916/2079/23 відмовив. Видачу відповідних наказів доручив Господарському суду Одеської області.
При прийнятті постанови Верховним Судом розподіл судових витрат в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не здійснювався.
Водночас, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фонтан-16" у касаційній скарзі зазначило, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом цієї справи в суді касаційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн. При цьому, у касаційній скарзі зазначено, що докази, на підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.
03.02.2025 на адресу Суду надійшла заява, в якій Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фонтан-16" просить, зокрема, ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фонтан-16" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 500,00 грн, понесених в суді касаційної інстанції у справі № 916/2079/23.
12.02.2025 ОСОБА_1 подав заяву, в якій викладено заперечення проти заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фонтан-16" про ухвалення додаткове рішення. Дана заява обґрунтована тим, що: - витрати є значно завищеними і неспівмірними зі складністю справи, оскільки правова позиція Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фонтан-16" була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, а адвокат Пояркова О.В. надавала правову допомогу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фонтан-16" у судах всіх інстанцій, тому, відповідно, була обізнана у справі з усіма деталями, що з неї випливають. Отже, підготовка цієї справи до розгляду в суді касаційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної роботи; - вартість наданих послуг адвокатом в суді касаційної інстанції не відповідає критеріям реальності та пропорційності в розумінні приписів частин 5, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, ОСОБА_1 зазначив, що спір у даній справі виник із неправильних дій відповідача.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Згідно із частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Крім того, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 915/1788/21).
Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Фонтан-16" на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 500,00 грн в суді касаційної інстанції надано:
- копію договору про надання правової допомоги від 05.06.2023, укладеного між адвокатом Поярковою Олесею Володимирівною та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Фонтан-16";
- копію додаткової угоди № 1 від 05.06.2023 до договору про надання правової допомоги від 05.06.2023;
- копію рахунку № 3 від 29.01.2025;
- копію платіжної інструкції № 1435 від 30.01.2025;
- копію акта наданих послуг від 29.01.2025, в якому зазначено, що адвокат надав клієнту наступні послуги: 1) складання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 у справі № 916/2079/23 - фіксований розмір 4 500,00 грн; 2) участь адвоката у судовому засіданні 21.01.2025 - фіксований розмір 4 500,00 грн; 3) участь адвоката у судовому засіданні 21.01.2025 - фіксований розмір 4 500,00 грн. Всього 13 500,00 грн.
Отже, Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Фонтан-16", згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, було надано докази в обґрунтування понесених витрат.
Разом з тим, відповідач у касаційній скарзі зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат: витрат на професійну правничу допомогу становить 10 000,00 грн.
У заяві про ухвалення додаткового рішення відповідач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 500,00 грн.
Відповідно до частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Отже, відповідач, відповідно до частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України станом на 03.02.2025 (звернення до Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення) повинен був навести суду належне обґрунтування та відповідно, довести обставини того, що станом на час подання заяви про попереднє визначення суми судових витрат не міг передбачити витрати на надання послуг (виконання робіт) та, які саме.
Натомість, заява відповідача про ухвалення додаткового рішення не містить будь-яких пояснень та обґрунтувань щодо такого перевищення на 3500,00 грн.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
У постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, у додаткових постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 917/272/23, від 05.03.2024 у справі № 916/2266/22, від 17.04.2024 у справі № 910/19865/21 зазначено, що Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Суд враховує, що правова позиція Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фонтан-16" була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору в судах першої та апеляційної інстанцій, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, а адвокат Пояркова Олеся Володимирівна надавала правову допомогу Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Фонтан-16" у судах першої та апеляційної інстанцій, тому, відповідно, була обізнана у справі з усіма деталями, що з неї випливають. Отже, підготовка цієї справи до розгляду в суді касаційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної роботи.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що представник відповідача у суді касаційної інстанції приймав участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, що, відповідно, не потребувало витрат на транспорт, часу на доїзд до приміщення суду і очікування тощо (див. додаткові постанови Верховного Суду від 05.11.2024 у справі № 27/55(914/536/23), від 26.11.2024 у справі № 922/1792/24).
Щодо посилання позивача, у запереченнях проти заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фонтан-16" про ухвалення додаткове рішення, на положення частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України Суд зазначає наступне.
Частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Висновок щодо застування наведеної норми викладено, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, відповідно до якого процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.
Наведена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною (такі висновки наведено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 905/716/20, від 15.09.2022 у справі № 910/10159/21).
Суд має застосовувати зазначені положення процесуального закону за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.
Зміст вказаної норми також свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов`язок здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим (подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 910/18790/19, від 31.05.2022 у справі № 927/515/21, від 25.11.2021 у справі № 904/5929/19 та додаткових постановах Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 910/18790/19, від 04.03.2021 у справі № 916/376/19).
Колегією судів, при перегляді постанови суду апеляційної інстанції, не було встановлено обставин того, що цей спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.
Враховуючи наведене, дослідивши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фонтан-16" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом касаційної скарги відповідача у даній справі у Верховному Суді, а також надані заявником документи, заперечення позивача на заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фонтан-16" про ухвалення додаткового рішення, Суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фонтан-16" 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Суд