ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2025 року
м. Київ
справа №380/6407/22
адміністративне провадження № К/990/29233/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Кашпур О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №380/6407/22
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1
на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року (головуюча суддя: Шинкар Т.І., судді: Іщук Л.П., Обрізко І.М.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
У квітні 2022 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Військової частини НОМЕР_1, у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення 30 червня 2020 року компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом четвертим статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 року №702 за 2014-2020 роки;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої пунктом четвертим статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ та постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 року №702 за 2014-2020 роки.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом четвертим статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII та постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 року № 702 за період з 2014 по 2017 роки.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої пунктом четвертим статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ та постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 року № 702 за період з 2014 по 2017 роки.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з цим судовим рішенням, Військовою частиною НОМЕР_1 було подано апеляційну скаргу.
30 травня 2024 року Восьмий апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року, з огляду на положення частини другої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Не погоджуючись з цим судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 звернулась із касаційною скаргою на неї до Верховного Суду.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, військова частина покликається на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права та стверджує, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність поважних причин, які зумовили пропуск нею строку для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 1 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивач свого відзиву на касаційну скаргу не подав, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у силу частини четвертої статті 338 КАС України. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження у цій справі доставлено представнику позивача 1 жовтня 2024 року о 19:08 год.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі є необхідність перевірки правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, приписів частини другої статті 299 КАС України щодо підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України встановлено, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, зокрема, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (частина перша статті 299 КАС України).
Водночас частиною другою статті 299 КАС України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі №380/6407/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду першої інстанції від 17 червня 2022 року зупинено провадження у цій справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (а. с. 23).
Також з матеріалів справи вбачається, що ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження, позов з додатками та ухвала про зупинення провадження направлені Військовій частині НОМЕР_1 на адресу: АДРЕСА_1, яка зазначена відповідачем в апеляційній та касаційній скарзі, та отримані нею 11 серпня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7901830867476 (а.с. 27).
26 вересня 2022 року Львівським окружним адміністративним судом за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) ухвалено рішення у цій справі про часткове задоволення позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, керувався тим, що приписи частини другої статті 299 КАС України є імперативними та зобов`язують суд відмовити у відкритті провадження у разі подання апеляційної скарги суб`єкта владних повноважень після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
Право на апеляційне оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком, установлення якого спрямовано на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.
Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання установлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Суд зауважує, що апеляційну скаргу подано відповідачем - Військовою частиною НОМЕР_1, тобто суб`єктом владних повноважень, а тому вирішення питання про поновлення строків вирішується з урахуванням комплексного застосування норм статей 295, 298 та 299 КАС України.
Так, аналіз указаних норм дозволяє дійти висновку про те, що статтею 295 КАС України визначені загальні строки оскарження судових рішень і питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених у ній випадках, крім тих, що визначені частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно з частиною другої статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій він не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та/або обов`язки.
Отже, виходячи із приписів наведеної норми, Верховний Суд констатує, що після закінчення річного строку, суб`єкт владних повноважень втрачає право на апеляційне оскарження незалежно від поважності причин його пропуску, оскільки такий строк є преклюзивним. Виключенням з цього правила є лише випадки, передбачені частиною другою статті 299 КАС України, а саме:
- неповідомлення належним чином суб`єкту владних повноважень про розгляд справи, що має бути підтверджено належним та допустимими доказами;
- суб`єкт владних повноважень не був залучений до розгляду справи, в якій суд ухвалив судове рішення про його права та або обов`язки.
Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зауважує, що законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення прокурором або суб`єктом владних повноважень у зв`язку зі спливом річного строку, визначивши лише два випадки, на які ці обмеження не поширюються. Отже, у цьому аспекті дослідженню підлягають дві умови, передбачені частиною другою статті 299 КАС України, а саме:
а) чи подано апеляційну скаргу особою, не повідомленою про розгляд справи;
б) чи пропущено строк на апеляційне оскарження з тих підстав, що суб`єкт владних повноважень не був залучений до участі у справі і суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.
Отже, зміст указаної норми свідчить про те, що є виняток, згідно з яким річний строк на апеляційне оскарження може бути поновлений, якщо апеляційну скаргу подано суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду, зокрема від 4 лютого 2021 року у справі №160/9830/18 та від 25 травня 2022 року у справі №160/2192/19.
З матеріалів цієї справи встановлено, що Військова частині НОМЕР_1 була обізнана про наявність цієї справи, що підтверджується отриманням відповідачем ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі.
Відтак, оскільки апеляційна скарга подана відповідачем після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, а також враховуючи його обізнаність про наявність судового провадження у цій справі, винятки, за яких пропущений строк може бути поновлено, на відповідача не поширюються.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судом апеляційної інстанції обставини.
Враховуючи викладене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, а тому підстави для скасування ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження відсутні.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України.