ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2025 року
м. Київ
справа №440/8447/23
адміністративне провадження № К/990/7864/24
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2024 (головуючий суддя - Подобайло З.Г., судді: Бартош Н.С., Присяжнюк О.В.) у справі №440/8447/23.
встановив:
Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (далі - КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області) № 32/4-1631 від 03.04.2023 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 в позові відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2024 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення № 32/4-1631 від 03.04.2023 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу ГУ ДПС у Полтавській області.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Полтавській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2024.
В обґрунтування підстав оскарження відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, від 10.08.2022 у справі №640/16975/19, від 15.02.2023 у справі №280/1006/21.
У доводах касаційної скарги зазначає, що контролюючим органом дотримано вимоги пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України при прийнятті оскаржуваного рішення .
У відзиві на касаційну скаргу КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" зазначає, що рішення суду апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, 07.10.2016 ГУ ДФС у Полтавській області складено вимогу форми "Ю" № 3312-17, згідно якої загальна сума податкового боргу платника податків КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" за узгодженими грошовими зобов`язаннями становить 7 415 696,60 грн.
Згідно інформації із витягу з ІКП позивача станом на 29.03.2023 сума заборгованості по узгодженим грошовим зобов`язанням становила 15 846 926,10 грн.
Відповідно до витягу з ІКП та розрахунків суми заборгованості, вищевказана заборгованість виникла у зв`язку із несплатою самостійно визначених грошових зобов`язань з податку на додану вартість.
03.04.2023 начальником Щербанівського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Полтавській області винесено рішення № 32/4-1631 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.
Згідно вказаного рішення у відповідності до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установ.
Рішення № 32/4-1631 від 03.04.2023 направлено ГУ ДПС у Полтавській області листом № 10428/6/16-31-13-05-07 від 04.04.2023.
У вищевказаному листі зазначено: "Головне управління ДПС у Полтавській області повідомляє, що станом на 03.04.2023 за КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" рахується податковий борг на загальну суму 15 846 926,10 грн, в тому числі який виник у результаті несплати грошових зобов`язань, визначених платником податків у податкових деклараціях.
Пунктом 95.5 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати.
03.04.2023 Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято Рішення від №32/4-1631 про стягнення коштів платника податків у банках у рахунок погашення податкового боргу" КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал".
Позивач не погоджуючись із рішенням № 32/4-1631 від 03.04.2023 подав 19.04.2023 до ДПС України скаргу № юр./1946, за результатами розгляду якої, рішенням ДПС України № 13494/6/9900-6-01-03-06 від 30.05.2023 відмовлено у її задоволенні.
Не погодившись із рішенням № 32/4-1631 від 03.04.2023 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції виходив з того, що розмір податкового боргу, який не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати становить 3 812 202,81 грн, що узгоджується із вимогами пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України. Сума боргу, яка визначена рішенням № 32/4-1631 від 03.04.2023 підтверджена відповідачем у ході розгляду справи.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обставин, які є підставою для застосування процедури погашення податкового боргу на підставі пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України. Також враховано, що зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається за можливе чітко встановити його зміст, зокрема розмір суми, яка підлягає стягненню та підстави її виникнення, що свідчить про суттєвість таких недоліків та їх безпосередній вплив на правомірність рішення контролюючого органу.
За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно із підпунктами 95.3-95.5 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Вилучені відповідно до цієї статті готівкові кошти вносяться посадовою особою контролюючого органу до банку в день їх стягнення для перерахування до відповідного бюджету або до державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків, а в разі використання платником податків єдиного рахунку - на такий рахунок, а у разі погашення податкового боргу з податку на додану вартість за задекларованими до сплати податковими зобов`язаннями за періоди, починаючи з 1 липня 2015 року, визначеними платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку, такі кошти вносяться на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі неможливості внесення зазначених коштів протягом того самого дня їх необхідно внести в банк наступного робочого дня. Забезпечення збереження зазначених коштів до моменту їх внесення в банк здійснюється відповідним контролюючим органом.
У разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.
У таких випадках:
рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;
рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.
Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Отже, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов:
1) стягнення коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду;
2) стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги;
3) податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки;
4) за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати;
5) за умови та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість, водночас, у разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання.
Сукупність вказаних обставин наділяє правом керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків такого платника у банках у рахунок погашення податкового боргу.
Перевіряючи наявність сукупності обставин, визначених пунктом 95.5 статті 95 Податкового кодексу України судом апеляційної інстанції встановлено наступне.
За доводами відповідача заборгованість КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" виникла у вересні 2016 року та станом на 03.04.2023 складала 15846926,10 грн. У супровідному листі від 04.04.2023 № 10428/6/16-31-13-05-07, який був направлений разом з рішенням № 32/4-1631 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу зазначена сума податкового боргу - 15 846 926,10 грн та сума податкового боргу, яка не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати в розмірі 3 812 202,81 грн. Враховуючи вищезазначене, сума, на яку застосовано рішення керівника (3 812 202,81 грн) зазначена у супровідному листі до зазначеного рішення керівника, оскільки його типова форма не передбачає зазначення суми у самому рішенні. Відповідно до розрахунку сума надміру сплачених грошових зобов`язань станом на 03.04.2023 становить 423 937,19 гривень. Сума узгодженого грошового зобов`язання, яка не сплачена у встановлений законодавством термін та набула статусу податкового боргу станом на 03.04.2023 - 4236140,00 грн. Враховуючи положення пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України сума податкового боргу на яку поширюється дія (прийнято рішення керівника (уповноваженої особи) станом на 03.04.2023 становить 3 812 202,81 грн (4 236 140,00 грн - 423 937,19 грн).
Судом апеляційної інстанції враховано, що відповідачем не вказано відомостей про податкові декларації, зобов`язання за якими не сплачені позивачем більш ніж 90 днів. Не надано таких відомостей і до матеріалів справи.
Матеріали справи не містять, відповідачем до суду не надано доказів, а судом першої інстанції не встановлено, що на час прийняття спірного рішення контролюючим органом встановлено відсутність зобов`язань держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.
Крім того враховано, що оскаржуване рішення № 32/4-1631 від 03.04.2023 не містить розміру податкового боргу, який підлягає стягненню, період його виникнення, що також свідчить про необґрунтованість прийнятого рішення.
Суд зауважує, що необхідність зазначення суми податкового боргу, а також підстав його виникнення пов`язана із тим, що у такий спосіб (шляхом самостійного прийняття рішення керівником контролюючого органу) можливе погашення лише податкового боргу, який виник внаслідок несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки.
Відповідно, у спорах щодо правомірності прийнятих згідно з пунктом 95.5 статті 95 Податкового кодексу України рішень предметом доказування є дотримання контролюючим органом обов`язкових умов, в тому числі й щодо розміру податкового боргу, підстав його виникнення.
Аналогічні підходи до правозастосування пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України знайшли відображення у постановах Верховного Суду від 14.12.2020 у справі № 805/1427/17, від 17.06.2021 у справі № 440/4736/19, від 16.01.2025 у справі №280/27/22.
У цих постановах Верховний Суд зазначав, що принцип правової визначеності як загальний правовий принцип поширюється, в тому числі на етап правозастосування. Органи державної влади повинні дотримуватися цього принципу та забезпечувати правову передбачуваність прийнятих ними рішень, що досягається, зокрема чіткістю визначення правового стану особи, якої стосується індивідуальний акт.
Вирішуючи спір про правомірність рішення суб`єкта владних повноважень, адміністративний суд перевіряє це рішення на відповідність критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі якщо рішенням порушені права, свободи або законні інтереси особи, яка оскаржила до суду це рішення, суд визнає протиправним та скасовує індивідуальний акт чи окремі його положення, як це передбачено пунктом 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд не наділений повноваженнями вносити зміни до рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема визначити, яка сума податкового боргу підлягає стягненню, якщо сума податкового боргу в рішенні не вказана.
Відсутність у рішенні ГУ ДПС у Полтавській області вичерпних відомостей, які б давали змогу перевірити його законність і обґрунтованість, позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування у справі. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, з урахуванням приписів частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, не навів належних доказів на підтвердження обґрунтованості оскаржуваного рішення.
Доводи скаржника про те, що оскаржувані рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, від 10.08.2022 у справі №640/16975/19, від 15.02.2023 у справі №280/1006/21, колегія суддів вважає безпідставними. Так, аналіз наведених скаржником судових рішень дає підстави вважати, що їх було ухвалено за інших фактичних обставин, установлених судами (нарахування штрафів за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань згідно податкових повідомлень-рішень). У зв`язку з викладеним не можна дійти висновку про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, оскільки подібності правовідносин не встановлено.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -