ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 320/17375/24
провадження № К/990/46972/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк"
на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 (суддя Головенко О.Д.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 (головуючий суддя Кузьменко О.О., судді Ганечко О.М., Сорочко Є.О.)
у справі №320/17375/24
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" Віталія Паламарчука
про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.
1. У квітні 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві звернулося до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" Віталія Паламарчука, у якому просило:
- визнати протиправним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" Віталія Паламарчука про відмову у включенні вимог Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до реєстру акцептованих вимог кредиторів Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк";
- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" Віталія Паламарчука подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо кредиторських вимог та включити кредиторські вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві в сумі 11 675,99 грн, до реєстру акцептованих вимог кредиторів Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк".
2. Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 14.08.2024 закрив провадження у справі. Стягнуто на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" Віталія Паламарчука судовий збір у сумі 3 028,00 грн.
3. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався тим, що подана позивачем заява за своїм змістом є заявою про відмову від позову, а відповідно до пункту 2 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
4. Стягуючи понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн за рахунок Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" Віталія Паламарчука, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до частини 1 статті 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
5. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням в частині розподілу судових витрат та мотивів, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати спірну ухвалу суду, поклавши судові витрати на позивача, та змінити мотивувальну частину, зазначивши підставу закриття провадження у справі пункт 1 частини 1 статті 238 КАС України.
6. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 06.11.2024 залишив ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 без змін.
7. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, а також відхилив посилання відповідача на те, що спір має ознаки приватно-правового, мотивуючи це тим, що такі твердження є необґрунтованими, суперечать усталеній практиці розгляду справ цієї категорії та спрямовані на ухилення від виконання обов`язку щодо відшкодування судових витрат, понесених Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві при зверненні до суду з цим позовом.
8. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду та просить їх скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
9. Касаційна скарга обґрунтована порушенням судами попередніх інстанцій правил юрисдикції, відповідач стверджує, що між сторонами цієї справи виник спір стосовно дій та рішень Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як органу управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів, формування ліквідаційної маси, організації продажу майна та активів банку, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
10. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло. Копія ухвали Верховного Суду від 07.01.2025 про відкриття касаційного провадження направлена всім учасникам судового процесу через підсистему "Електронний суд".
11. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, керується таким.
12. Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб і суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
13. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
14. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
15. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
16. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
17. У справі, що розглядається, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 відкрито провадження у справі №320/17375/24 і вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
18. 13.05.2024 від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, мотивована тим, що спір за своєю суттю належить до юрисдикції цивільних (чи господарських) судів.
19. 10.06.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві направило до суду першої інстанції заяву про відмову у позові (одержана судом 18.06.2024), яка мотивована тим, що після подання позовної заяви відповідачем фактично задоволено позовні вимоги у повному обсязі.
20. Заяви такого ж змісту також були подані позивачем 19.07.2024 (одержані судом 22.07.2024 та 02.08.2024).
21. Тобто, до моменту розгляду справи судом по суті відповідач звернувся із заявою про закриття провадження у справі через порушення юрисдикції, а позивач звернувся до суду з трьома заявами аналогічного змісту про відмову від позову.
22. Зважаючи на те, що підставою для відмови у позові позивачем визначено фактичне виконання відповідачем всіх необхідних дій, суди мали спочатку з`ясувати юрисдикцію спору, а потім надати оцінку тому чи дійсно порушення були виправлені відповідачем.
23. Структура банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначені Законом України "Про банки і банківську діяльність", за змістом статті 2 якого банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.
24. Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" установлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
25. Згідно із частиною першою статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, установлених цим Законом. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, зокрема, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (пункт 8 частини другої статті 4 цього Закону).
26. Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків.
27. Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо розмежування юрисдикції спорів за участі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
28. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №910/8132/17 зроблено такі висновки:
"52. За змістом частин першої, третьої статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а виконавча дирекція Фонду у цей же строк призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання (частина п`ята статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
53. За змістом частин першої, другої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, установлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, установлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.
54. Системний аналіз наведених нормативних приписів дозволяє дійти висновку, що з моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноваження органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому банк зберігає свою правосуб`єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб`єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
55. Такий правовий статус Фонду, визначений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", дає підстави для висновку про те, що Фонд як юридична особа публічного права може бути суб`єктом як публічно-правових, так і приватноправових правовідносин. При цьому в приватноправових відносинах, якими є здійснення функцій органу управління банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, Фонд не здійснює функцій суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
56. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що визначений статтею 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правовий статус Фонду, відповідно до якої він є, зокрема, юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні, - не впливає на правовий статус банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію або щодо якого розпочато процедуру ліквідації, оскільки Фонд розпоряджається майном такого банку від імені останнього й у межах виконання покладених на нього законодавством функцій щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та не здійснює в цій частині жодних владних управлінських функцій.
57. Оскільки позивач оскаржує дії уповноваженої особи Фонду не як суб`єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів, такий спір не є публічно-правовим. При цьому, виходячи із суті позовних вимог, відповідачем у цій справі фактично є ПАТ "Дельта Банк" (в особі уповноваженої особи Фонду), а не сама уповноважена особа Фонду, як помилково вказано в позовній заяві.
58. Отже, зважаючи на предметну юрисдикцію та характер правовідносин у цій справі, наведені в касаційній скарзі доводи уповноваженої особи Фонду про непідвідомчість цього спору господарському суду Велика Палата Верховного Суду відхиляє як необґрунтовані, натомість вважає, що суди першої й апеляційної інстанції дійшли правильних висновків про розгляд цієї справи в порядку господарського судочинства".
29. Застосовуючи вказаний підхід до обставин цієї справи, колегія суддів враховує, що спір у цій справі виник через відсутність перерахування коштів банком Головному управлінню Пенсійного фонду України у місті Києві зі сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при набутті права власності на легковий автомобіль, сплачений фізичною особою. Листом відповідача від 21.03.2024 позивачу відмовлено у включенні вказаних коштів до реєстру акцептованих вимог кредиторів Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк".
30. Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені у пункті 4 частини 1 статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
31. Відповідно до частини першої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів.
32. У цій справі позивач оскаржує дії відповідача не як суб`єктів владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів.
33. У зв`язку з цим вказаний спір слід розглянути за правилами господарського судочинства.
34. Отже, суд першої інстанції мав закрити касаційне провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, а не на підставі пункту 2 частини 1 вказаної статті.
35. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
36. Абзацом 2 частини першої статті 354 КАС України визначено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
37. Згідно з частиною 1 статті 239 Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
38. Ураховуючи суб`єктний склад цієї справи, Верховний Суд дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим, і має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.
39. Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
40. Вказаною нормою передбачено, що у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
41. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина 2 статті 7 цього Закону).
42. Враховуючи те, що Суд дійшов висновку про те, що провадження у цій справі підлягає закриттю з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України, а не на підставі пункту 2 частини 1 вказаної статті, судові рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого судового збору також підлягають скасуванню.
43. З урахуванням викладеного, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню у повному обсязі із закриттям провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, а касаційна скарга підлягає частково задоволенню.
Керуючись статтями 2, 3, 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд