ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 185/10873/23
провадження № 51-4622 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представників АТ "Укрзалізниця"
в особі регіональної філії
"Донецька залізниця": ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041370000187, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Костянтинівка Донецької області та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Задоволено частково цивільний позов ОСОБА_9 та стягнуто на користь останнього з Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 465546, 80 грн матеріальної шкоди та 200 000 грн моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2024 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 03 лютого 2023 року приблизно о 16:23 год, керуючи технічно справним службовим автомобілем "Fiat Talento", реєстраційний номер НОМЕР_1, належним AT "Українська залізниця" на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 22 листопада 2019 року, допустив порушення вимог п.12.9 "б", д.з. 3.29 та п.12.3 Правил дорожнього руху, рухаючись із перевищенням дозволеної швидкості не менш, ніж 96,5 км/год по крайній лівій смузі автодороги М-30 "Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка-Луганськ-Ізварине" у Павлоградському районі Дніпропетровській області з боку м. Павлограда у напрямку м. Дніпра, порушив також вимоги дорожнього знаку 2.1 та п. 16.11 Правил дорожнього руху, своєчасно не виявив попереду автомобіль "Renault Megane", реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_9, який став перетинати автодорогу рухаючись справа наліво відносно напрямку руху автомобіля "Fiat Talento", не застосував своєчасних заходів до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху, в районі 1029 км + 180 м вказаної автодороги М-30, допустив зіткнення передньою частиною керованого ним автомобіля "Fiat Talento", із лівою бічною частиною автомобіля "Renault Megane", реєстраційний номер НОМЕР_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій "Renault Megane" - ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" просить скасувати вирок та ухвалу судів першої та апеляційної інстанцій і призначити новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. Вказує, що при вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_9, судом не було залучено до участі в справі належного відповідача, оскільки регіональна філія "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" не є юридичною особою, яка наділена цивільною процесуальною дієздатністю та не може бути стороною у цивільному процесі. Відповідачем у цьому позові повинно бути безпосередньо АТ "Українська залізниця", а тому кошти в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди стягнуто з філії без достатніх на те правових підстав. Також звертає увагу на те, що при вирішенні цивільного позову судом першої інстанції не було враховано наявності страхового полісу у ОСОБА_8 та суд повинен був також залучити як цивільного відповідача страхову компанію, чого не зробив. Зважаючи на зазначене, представник вважає судові рішення в частині вирішення цивільного позову неправильними та такими, що підлягають скасуванню.
Під час касаційного розгляду представники АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" ОСОБА_6 та ОСОБА_7, підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду прокурор підтримала касаційну скаргу представника АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" та вважала, що її необхідно задовольнити, судові рішення в частині вирішення цивільного позову скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Винуватість ОСОБА_8 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Перевіркою матеріалів цього провадження колегія суддів встановила обґрунтованість доводів касаційної скарги частині неправильного вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 .
Так, відповідно до вимог ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом. Права та обов`язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільний відповідач має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього. Цивільний відповідач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для інформування та надіслання копій процесуальних рішень підозрюваному, обвинуваченому.
Згідно з вимогами частин 1, 2 ст. 127 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
За приписами ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.
Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілий ОСОБА_9 звернувся з цивільним позовом про відшкодування моральної та матеріальної шкоди до Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця". При цьому потерпілий звернувся з цивільним позовом саме до регіональної філії "Донецька залізниця", обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ОСОБА_8 працював у структурному підрозділі "Костянтинівська дистанція колії" регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" і був допущений до керування автомобілем "Fiat Talento", р.н. НОМЕР_1 під час виконання своїх службових обов`язків.
Суд першої інстанції, з огляду на те, що згідно з записами в трудовій книжці на ім`я ОСОБА_8 та з наказом № 28 від 28 грудня 2022 року станом на момент вчинення ДТП ОСОБА_8 працював на посаді монтера колії структурного підрозділу "Костянтинівськака дистанція колії" регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" та був допущений до керування автомобілем "Fiat Talento", р.н. НОМЕР_1 під час виконання своїх службових обов`язків, тобто встановивши, що ОСОБА_8 заподіяв шкоду потерпілому ОСОБА_9 у зв`язку та під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, задовольнив цивільний позов потерпілого та прийняв рішення про стягнення заподіяної матеріальної і моральної шкоди саме з Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
При цьому, приймаючи таке рішення суд послався на правозастосовну практику Верховного Суду, зокрема, на викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц висновок про те, що аналіз норм статей 1187, 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм".
Зважаючи на документальне підтвердження вартості матеріальної шкоди завданої ДТП, яка підтверджується відповідним звітом про незалежну оцінку майна, суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь потерпілого ОСОБА_9 шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля "Renault Megane", р.н. НОМЕР_3, та стягнув на користь останнього 465546, 80 грн матеріальної шкоди і 200000 грн моральної шкоди.
Однак, таке рішення не є достатньо обґрунтованим та вмотивованим, виходячи з наступного.
У касаційній скарзі представник АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" наводить доводи про те, що належним відповідачем у цій справі є саме АТ "Українська залізниця", а не регіональна філія "Донецька залізниця", з якої було стягнуто кошти, посилаючись на те, що регіональна філія не наділена повною цивільною процесуальною дієздатністю та не є юридичною особою.
Відповідно до змісту ст. 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України),
Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 Цивільного кодексу України).
Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина перша статті 89 ЦК України).
Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (частини перша-третя статті 95 ЦК України).
Відповідно до викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 висновку щодо правозастосування, довіреність керівника відокремленого підрозділу має комплексний характер. Від імені юридичних осіб має право виступати тільки керівник відокремленого підрозділу, а не сам підрозділ, адже поміж керівником і юридичною особою існують відносини представництва і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи. Процесуальні повноваження керівника відокремленого підрозділу мають бути вказані у довіреності юридичної особи. З урахуванням цивільно-правового статусу філій та представництв недопустимою є участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу, як складової частини юридичної особи, що його створила.
Філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору.
Саме тому, з огляду на зазначені положення та практику Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку про те, що в цій справі було залучено неналежного відповідача, тобто регіональну філію, а не АТ "Українська залізниця". А в зв`язку з тим, що в матеріалах справи відсутні дані щодо належного повідомлення регіональної філії "Донецька залізниця" про дати та час судових засідань та судовий розгляд було здійснено без їх участі, представники регіональної філії "Донецька залізниця" були позбавлені можливості заявити про це під час судового розгляду. Зазначене порушення колегія суддів вважає істотним, оскільки воно перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
За таких обставин, касаційна скарга представника цивільного відповідача підлягає задоволенню, а вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду у частині вирішення цивільного позову - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, за результатами якого суду слід прийняти законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення.
Водночас, що стосується інших доводів касаційної скарги, то колегія суддів не вбачає підстав для їх перевірки оскільки вони стосуються також правильності вирішення цивільного позову та оцінку таким доводам може бути надано після усунення вказаних в цій постанові порушень.
Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК України, Суд