ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 759/15196/22
провадження № 51-4052 км 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами захисника ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 21 травня 2024 року, прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 травня 2024 року стосовно
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Святошинський районний суд м. Києва вироком від 30 січня 2024 року засудив ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.
Київський апеляційний суд ухвалою від 21 травня 2024 року вирок змінив у частині призначеного покарання, призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК звільнив від його відбування, з покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
За встановлених судами та детально викладених у судових рішеннях обставин ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що 12 липня 2022 року вденний час доби він, перебуваючи у загальному коридорі під`їзду № 2 будинку АДРЕСА_2, в умовах воєнного стану, таємно викрав велосипед марки "Oskar Piranha", спричинивши потерпілій ОСОБА_8 майнової шкоди в розмірі 7 740 грн.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, не погоджуючись із судовими рішеннями стосовно ОСОБА_7 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що:
- суддя оголосив вступну та резолютивну частину вироку, не роз`яснив його зміст та порядок оскарження;
- у матеріалах кримінального провадження відсутні докази вчинення кримінального правопорушення саме ОСОБА_7 ;
- зібрані органом досудового розслідування докази є недопустимими:
1) огляд місця події проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР);
2) відсутній документ на підтвердження здачі велосипеда до ломбарда;
3) відповідь генерального директора ПТ "Ай Ті "Ломбард" отримана неуповноваженою на здійснення досудового розслідування особою;
4) невідоме джерело походження CD- R диску та відеозапису на ньому;
5) пред`явлення особи для впізнання відбулось поза межами слідчого відділку, а у відповідному протоколі зазначено місцем проведення Святошинський УП ГУНП; слідчий надав свідку дані підозрюваної особи, а потім вніс їх до протоколу як показання свідка;
6) огляд місця події був проведений 16 липня 2022 року, а відповідний протокол складений 03 серпня 2022 року;
7) речовий доказ - велосипед не був відкритий стороні захисту в порядку ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК);
- у кримінальному провадженні неправильно визначено потерпілу особу;
- суди першої та апеляційної інстанцій постановили рішення, які не відповідають вимогам КПК;
- суд апеляційної інстанції формально розглянув апеляційну скаргу, належним чином не перевірив викладених в ній доводів, не дав вичерпної відповіді на кожен з них та в порушення ст. 419 КПК не мотивував своєї ухвали.
У касаційнійскарзі прокурор, не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції:
- залишив поза увагою те, що:
- обвинувачений вже притягувався до кримінальної відповідальності, відбував реальне покарання у виді позбавлення волі, був звільнений умовно-достроково, проте належних висновків для себе не зробив та знову вчинив умисний тяжкий злочин;
- працевлаштування ОСОБА_7 нічим не підтверджено;
- безпідставно звільнив обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК, урахувавши ті ж обставини, що й при визначенні розміру покарання;
- формально розглянув доводи апеляційної скарги захисника, належним чином не мотивував свого рішення та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Від захисника ОСОБА_6 надійшли заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких він підтримав доводи про формальний підхід до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_7 та просив розглядати касаційні скарги без участі сторони захисту.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу прокурора та заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Положенням ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ст. 412 КПК).
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК).
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК.
Частиною 2 ст. 419 КПК визначено, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Тобто суд апеляційної інстанції має перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен доречний і важливий аргумент сторони вичерпну відповідь у своєму рішенні.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка зобов`язана перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження обставин й оцінки доказів з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Колегія суддів касаційного суду уважає, що суд апеляційної інстанції вказаних вимог закону при перегляді вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 не дотримався.
Так, Святошинський районний суд м. Києва вироком від 30 січня 2024 року засудив ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.
Не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій із наведенням відповідних обґрунтувань просив скасувати оскаржуване судове рішення, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК закрити за відсутністю в діянні останнього складу інкримінованого кримінального правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог захисник вказував, зокрема, на те, що :
- висновки суду про винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому кримінальному правопорушенні не підтверджуються дослідженими у суді першої інстанції доказами,
- жоден зі свідків та потерпіла безпосередньо не були очевидцями вчинення крадіжки ОСОБА_7 ;
- докази зібрані органом досудового розслідування з істотним порушенням КПК, а тому є недопустимими;
- обвинувачення та висновки суду ґрунтуються на припущеннях, винуватість ОСОБА_7 не доведена поза розумним сумнівом, у зв`язку з чим просив про повторне дослідження обставин, які, на його думку, суд першої інстанції дослідив не повністю.
Однак, як убачається з ухвали, суд апеляційної інстанції, обмежившись загальними формулюваннями про доведеність винуватості ОСОБА_7, належним чином доводів апеляційної скарги захисника не перевірив, не навів переконливих мотивів для їхнього спростування й обґрунтованих підстав, через які залишив їх без задоволення.
Що стосується доводів прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме безпідставне, на його думку, застосування положень ст. 75 КК, то колегія суддів уважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Згідно з приписами ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, урахувавши те, що ОСОБА_7 :
- обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання та реєстрації в м. Києві, відшкодував завдану кримінальним правопорушенням шкоду, оскільки повернув викрадене майно;
- щиро розкаявся у вчиненому, зробив для себе належні висновки, перебуваючи на волі, може працювати та, сумлінно виконуючи свої обов`язки, зможе приносити користь державі.
Проте суд апеляційної інстанції, взявши до уваги обставини, встановлені судом першої інстанції, не навів достатніх підстав та переконливого обґрунтування рішення про можливість застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК.
Позаяк, прослуховуванням звукозапису судового засідання від 21 травня 2024 року встановлено, що обвинувачений під час апеляційного провадження наполягав на тому, що він не вчиняв крадіжки велосипеда.
За цих обставин колегія суддів касаційного суду погоджується з викладеними в касаційних скаргах захисника та прокурора доводами про формальний розгляд апеляційної скарги захисника.
Крім того, за відсутності інших обставин, які можуть вплинути на вирішення питання, пов`язаного із застосуванням положень ст. 75 КК, звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням слід уважати необґрунтованим.
З огляду на викладене ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд має врахувати наведене в цій постанові та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Водночас, враховуючи наявність у суду апеляційної інстанції достатніх повноважень та процесуальних можливостей для перевірки викладених у апеляційній скарзі доводів сторони захисту, які є аналогічними доводам касаційної скарги, Суд не вбачає підстав для скасування вироку суду першої інстанції. Тому касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а касаційна скарга захисника - частковому задоволенню.
Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд