ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 204/10550/22
провадження № 51-4368 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2024 року у кримінальному провадженні № 12022041680000627 за обвинуваченням
ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_7 зараховано строк попереднього ув`язнення з 18 жовтня 2022 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув`язнення.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2024 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вироком суду встановлено, що 13 липня 2022 року, приблизно о 13 годині, в період воєнного стану в України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року, ОСОБА_7 неподалік будинку № 1 по провулку Крамського у м. Дніпро, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, діючи відкрито, з корисливих мотивів, прагнучи заволодіти мобільним телефоном малознайомого потерпілого ОСОБА_8, який він тримав у руці, наніс потерпілому удар лівою рукою в обличчя, внаслідок чого останній впав, відчувши фізичний біль.
Користуючись тим, що ОСОБА_8 не міг чинити опір, ОСОБА_7 умисно, з корисливих мотивів, відкрито заволодів мобільним телефоном "Samsung", що належав потерпілому, чим заподіяв йому матеріальну шкоду на суму 5000 грн.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає про неповноту та однобічність судового розгляду, що висновки суду про винуватість ОСОБА_7 ґрунтуються на показаннях потерпілого та свідків, які його обмовили, та припущеннях. Вказує на недопустимість як доказу протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28 вересня 2022 року, оскільки протокол складений з порушенням вимог ч. 2 ст. 228 КПК України. В матеріалах провадження частково відсутній звукозапис судових засідань, в яких були допитані потерпілий та свідок, що, на думку захисника, є безумовною підставою для скасування судового рішення згідно п. 6 ч. 1 ст. 415 КПК України.
Суд апеляційної інстанції всупереч ст. 404 КПК України не дослідив повторно обставин, досліджених судом першої інстанції не повністю та з порушеннями, не проаналізував усіх доводів апеляційної скарги сторони захисту та не навів переконливих мотивів свого рішення.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник у судовому засіданні підтримала доводи своєї скарги, крім доводів щодо відсутності звукозапису судового засідання, та просила задовольнити скаргу.
Прокурор у суді касаційної інстанції заперечувала проти задоволення скарги, просила залишити судові рішення без зміни.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Мотиви суду
У касаційній скарзі захисник вказує на неповноту та однобічність судового розгляду, не погоджується із встановленими судом фактичними обставинами справи та висловлює власну версію події. Крім того, захисник не погоджується із оцінкою доказів, наданою судами попередніх інстанцій. Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати чи доводити обставини, які не були встановлені під час судового розгляду в попередніх інстанціях, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а також встановлювати фактичні обставини справи. Тобто, виходячи з вимог ст.ст. 433, 438 КПК України, наведене не є компетенцією суду касаційної інстанції.
Тому доводи захисника про неповноту судового розгляду, незгоду з викладеною у вироку версією події, надання власної оцінки окремим доказам, яким дали оцінку суди першої та апеляційної інстанцій та за результатами дослідження яких встановили обставини провадження, під час касаційного перегляду судових рішень не перевіряються.
За результатами розгляду доводів, наведених захисником у касаційній скарзі, які стосуються передбачених ч. 1 ст. 433 КПК України питань, колегія суддів дійшла висновку, що вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 відповідає вимогам ст. 370 КПК України за критеріями законності, обґрунтованості і вмотивованості.
Відповідно до ст. 94 цього Кодексу суд за своїм внутрішнім переконанням досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Наведені норми закону вимагають від суду зробити ґрунтовну, всебічну оцінку сукупності усіх зібраних у справі доказів, співставити їх між собою та зробити остаточний висновок на підставі повного обсягу усіх досліджених доказів. Жоден окремо взятий доказ не має наперед встановленої сили. Тому суд робить свій висновок не на окремо взятому доказі, а на сукупності доказів (як прямих, так і непрямих), які доповнюють та уточнюють один одного.
Під час розгляду цього кримінального провадження місцевий суд, дотримуючись положень вказаної норми процесуального закону, безпосередньо дослідив та оцінив усі докази в їх сукупності, детально виклав їх у вироку, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного та в повній мірі підтверджують висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. З такими висновками погодився й суд апеляційної інстанції.
Твердження захисника про те, що судом першої інстанції були проігноровані клопотання сторони захисту щодо виклику та допиту інших осіб не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. Як встановлено з відеозапису судового засідання, усі клопотання сторін були ретельно досліджені судом, по ним винесені мотивовані рішення відповідно до вимог закону.
Дослідивши усі надані докази, суд зазначив, що вина ОСОБА_7 повністю доведена показаннями потерпілого щодо обставин нападу на нього та заволодіння його мобільним телефоном; показаннями свідка ОСОБА_9, який пояснив, що саме ОСОБА_7 здав мобільний телефон "Самсунг А12" до ломбарду; показаннями свідка ОСОБА_10, яка пояснила, що придбала в ломбарді вказаний мобільний телефон, який згодом виявився краденим. Ці показання узгоджуються з наданими потерпілим ОСОБА_8 копіями документів на придбання мобільного телефону; протоколом пред`явлення особи для впізнання, під час якого потерпілий впізнав ОСОБА_7 як особу, яка відкрито заволоділа його мобільним телефоном; протоколом пред`явлення особи для впізнання, де свідок ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_7 як особу, яка здала в ломбард цей мобільний телефон.
Твердження захисника про те, що потерпілий та свідок ОСОБА_9 давали неправдиві покази є безпідставними, оскільки ці показання є послідовними, узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі. Крім того, свої показання вони надавали, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих пояснень, жодних доказів наявності підстав для обмовлення обвинуваченого судом не встановлено та стороною захисту наведено не було. Тому суди правильно дійшли висновку, що ці доводи сторони захисту спрямовані на уникнення відповідальності ОСОБА_7 за скоєне.
Судами був досліджений протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28 вересня 2022 року, згідно якого свідок ОСОБА_9 у присутності понятих впізнав ОСОБА_7 як особу, яка в липні 2022 року продала в ломбард мобільний телефон "Самсунг", про що свідком зроблено запис у записній книжці ломбарду. Суди перевіряли цей протокол з точки зору його допустимості та дійшли висновку, що він відповідає вимогам кримінального процесуального закону, впізнання проведено у присутності понятих, свідок чітко зазначив, що впізнає особу за формою обличчя, носа, губ, вушних раковин, за очима. При цьому свідок у суді також впевнено вказав на обвинуваченого як на особу, яка продала йому цей мобільний телефон. Враховуючи викладене, судами зроблено обґрунтований висновок про допустимість цього протоколу. Крім того, свідок звернув увагу на один із предметів одягу, в який був одягнений ОСОБА_7 - спортивна кофта з капюшоном, що збігається з показаннями потерпілого, який також вказував, що обвинувачений під час нападу був одягнений саме у таку кофту.
Отже, місцевий суд, виконуючи приписи ст. 94 КПК України, ретельно дослідив зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз досліджених доказів і дав їм належну оцінку як окремо, так і в сукупності та взаємозв`язку. При цьому констатував, що за встановлених фактичних обставин надані стороною обвинувачення докази доводять наявність у діях засудженого складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
У касаційній скарзі захисник висловлювала доводи щодо відсутності фіксування частини судового засідання технічними засобами. Від цього доводу захисник у процесі касаційного розгляду відмовилася. Прослуховуванням аудіозапису судового засідання суду першої інстанції встановлено, що всі судові засідання були зафіксовані в передбачений законом спосіб і ці записи належним чином відтворюються, що дає змогу встановити перебіг судового провадження в суді першої інстанції, а тому порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено.
Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням місцевого суду та визнав доводи сторони захисту про недоведеність винуватості ОСОБА_7 неприйнятними. Ці висновки суд касаційної інстанції вважає переконливими.
Апеляційний суд у межах, установлених ст. 404 КПК України, та у порядку, визначеному ст. 405 цього Кодексу, перевірив усі доводи апеляційних скарг та визнав їх необґрунтованими, навівши в ухвалі відповідно до вимог ст. 419 КПК України мотиви на їх спростування.
Згідно з ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
За змістом цієї норми процесуального закону учасник судового провадження має право не лише формально заявити клопотання про повторне дослідження обставин або доказів, а й повинен зазначити, які конкретно обставини (докази) потрібно дослідити, та обґрунтувати, чому вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями чи взагалі не досліджені.
Як убачається з матеріалів провадження, у зв`язку з відсутністю належно обґрунтованого клопотання про повторне дослідження доказів у справі та відповідного доведення заявником своїх доводів, апеляційний суд вичерпав усі визначені законом можливості для з`ясування обставин справи, зокрема перевірки доводів апеляційної скарги, а з урахуванням положень статей 2, 7, 22, 26 КПК України, відповідно до яких на суд не може бути покладена функція збирання доказів, а також за умови відсутності обґрунтованих клопотань сторін кримінального процесу щодо повторного дослідження доказів апеляційний суд не має законних підстав повторно досліджувати докази у кримінальному провадженні, оскільки таким чином буде порушено принцип змагальності та диспозитивності.
Отже, доводи захисника про недотримання апеляційним судом приписів ч. 3 ст. 404 КПК України необґрунтовані.
Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, вона в повній мірі відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, тому касаційні доводи адвоката про протилежне теж неприйнятні.
Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень, а тому підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судові рішення без зміни.