ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 209/183/20
провадження № 51-528км24
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисника
(у режимі відеоконференції) ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 на вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 травня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року стосовно
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Добропілля Донецької області, зареєстрованої в АДРЕСА_1,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені фактичні обставини
За вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 травня 2023 року ОСОБА_7 було засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 307 КК -на строк 6 років із конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 309 КК - на строк 1 рік, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів їй остаточно визначено захід примусу - позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією майна.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_7 винною в незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та для власного вживання, а також у збуті особливо небезпечного наркотичного засобу, вчинених за викладених у вироку обставин.
За змістом вироку ОСОБА_7 на території лівобережної частини м. Кам`янського придбала з метою збуту і для власних потреб опій ацетильований, який зберігала при собі та за місцем проживання- в квартирі АДРЕСА_2, а 25 жовтня 2019 року о 12:30 у лісосмузі навпроти будинку АДРЕСА_3 під час негласної слідчої (розшукової) дії (далі - НСРД) у формі оперативної закупки збула за 200 грн особі під псевдонімом ОСОБА_8 вказаний наркотичний засіб вагою 1,9877 г. Крім того, 26 листопада 2019 року під час проведення працівниками поліції санкціонованого обшуку згаданої квартири було виявлено, що засуджена зберігала при собі два шприци з опієм ацетильованим загальною вагою 19,2008 г, котрі вилучено.
Ухвалою від 25 жовтня 2023 року Дніпровський апеляційний суд скасував у частині вирок місцевого суду і на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрив відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК); виключив із вироку рішення про застосування положень ч. 1 ст. 70 КК. У решті вирок залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК скасувати згадані судові рішення і закрити кримінальне провадження у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого за ч. 2 ст. 307 КК злочину. Суть доводів зводиться до того, що провадження було здійснено з істотними порушеннями процесуальних норм, обвинувальний вирок ґрунтується на недопустимих доказах, яким суд не дав належної оцінки. На думку скаржниці, суд залишив поза увагою показання ОСОБА_7, свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо обставин подій; здобуті в ході обшуку житла фактичні дані не можуть бути використані, оскільки замість цієї слідчої дії проводився обшук ОСОБА_7, її затримання в порядку ст. 208 КПК не проводилося і права останній не роз`яснювалися; відеозапису обшуку немає, а для його цілей слугувала ухвала, постановлена без повної технічної фіксації перебігу судового засідання. Крім того, як посилається авторка скарги, у справі не встановлено походження коштів для контрольованої закупки, відповідні документи відсутні. Таке, на переконання скаржниці, унеможливлює використання як доказів вилучених 50 грн, виданого легендованою особою шприца з рідиною та висновку експерта від 31 жовтня 2019 року. Водночас захисник наголошує на провокації злочину правоохоронцями, під керівництвом та за спонуканням котрих діяла легендована особа. Авторка скарги також твердить про фальшування доказів, підкидання коштів при обшуку житла й наполягає на незаконності засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК. Заразом, не ставлячи під сумнів правомірність застосування ст. 49 КК і звільнення засудженої від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК, захисник указує на недопустимість як доказів шприців, вилучених із кишень одягу ОСОБА_7, та похідного експертного висновку від 27 грудня 2019 року. Скаржниця вважає, що апеляційний суд не усунув допущених порушень, фактично погодившись із доводами сторони захисту про необхідність закриття провадження в частині обвинувачення, необґрунтовано залишив подану скаргу без задоволення.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції захисник ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу; прокурор ОСОБА_6 заперечила обґрунтованість доводів та вимог сторони захисту.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції (далі - Суд) перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
У поданій касаційній скарзі захисник, серед іншого, посилається на неповноту слідства, тоді як перевірки зазначеного не віднесено до повноважень Судузгідно зі ст. 433 КПК.
Натомість, як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину у сфері обігу наркотичних засобів зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, такого висновку суд дійшов, проаналізувавши показання допитаних у судовому засіданні обвинуваченої, свідків, фактичні дані, що містяться у процесуальних документах і зафіксовані на технічних носіях інформації, а також на підставі проведених експертних досліджень й наявних у справі речових доказів.
Виконуючи законодавчі приписи, суд першої інстанції з`ясував позицію ОСОБА_7 котра, не визнавши збуту наркотичних засобів, не заперечувала того, що тривалий час вживала опій ацетильований, 25 жовтня 2019 року через мобільний термінал сплатила 1200 грн і забрала на лівобережному каналі м. Кам`янського закладку з опієм (15 мл ), частину якого надала ОСОБА_10 та ОСОБА_8, разом із котрими вжила вказаний засіб. За змістом показань засудженої, 26 листопада 2019 року вона з метою купівлі наркотичного засобу перебувала на ринку; після того як до неї підійшли працівники поліції, приїхала з ними до квартири ОСОБА_10, де добровільно видала наявні в неї шприци з опієм, придбаним для власних потреб.
Суд ретельно перевірив висунуту ОСОБА_7 на свій захист версію про те, що вона не збувала наркотичних засобів, й умотивовано це спростував у вироку.
Зокрема, суд узяв до уваги показання свідка ОСОБА_10, який підтвердив, що був присутній під час обшуку його квартири і ОСОБА_7 добровільно видала правоохоронцям два шприци з рідиною та гроші, у тому числі купюру номіналом 50 грн, діставши їх з кишень свого одягу.
Крім того, суд слушно послався на показання свідка ОСОБА_8 (легендованої особи). За змістом його свідчень, він неодноразово купував у засудженої наркотичні засоби, повідомив про це працівників поліції й погодився на співпрацю та участь у НСРД. Як зазначав ОСОБА_8 для проведення закупки в присутності понятих йому було надано гроші (чотири купюри по 50 грн), потім він по телефону домовився з ОСОБА_7 про зустріч, у ході якої остання, отримавши 200 грн, зі свого шприца помістила в його шприц наркотичний засіб, після чого свідок повернувся до автомобіля, де були правоохоронці з понятими, видав цей заповнений шприц, котрий упакували й опечатали.
Наведені показання ОСОБА_8 підтвердили в суді поняті - свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Крім того, такі показання свідків узгоджуються з результатами проведеного 26 листопада 2019 року обшуку квартири, зокрема з фактом вилучення виданих засудженою шприців з опієм ацетильованим і купюри номіналом 50 грн, яка має індивідуальні ознаки (серія та номер ФВ 1819796) і серед інших була використана для оперативної закупки. При цьому, перевіряючи здобуті дані, суд безпосередньо дослідив відеозапис ходу обшуку та згадану купюру.
Те, що ОСОБА_7 збула ОСОБА_8 опій ацетильований, також підтверджується висновком судового експерта від 31 жовтня 2019 року № 1/8 6/4273, за яким рідина у шприці містить цей особливо небезпечний наркотичний засіб вагою 1,9877 г.
Оцінивши окреслені докази в сукупності з фактичнимиданими, зафіксованими в протоколах: про результати проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи від 7 листопада 2019 року з додатком у вигляді карти пам`яті; огляду та вручення коштів (призначених для проведення оперативної закупки) від 25 жовтня 2019 року; огляду добровільно виданого закупником предмета від 25 жовтня 2019 року, обшуку від 26 листопада 2019 року, зіставивши їх із проведеним експертним дослідженнями № 1/8.6/4273, суд установив, що ОСОБА_7 збула ОСОБА_8 за 200 грн наркотичний засіб.
Твердження захисника про недопустимість доказів, отриманих за під час обшуку житла 26 листопада 2019 року, та похідного від них експертного висновку, не можна визнати прийнятними, адже вони не ґрунтуються на матеріалах справи.
Усупереч доводам скаржниці відеозапис проведеного 26 листопада 2019 року обшуку долучено до протоколу цієї процесуальної дії (т. 1, а.с. 96) і за змістом запису ОСОБА_7 було роз`яснено право на захист.
Разом із цим, як убачається з указаних протоколу та відеозапису, показань ОСОБА_7 і свідків ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_9, 26 листопада 2019 року засуджену правоохоронці не обшукували, вона добровільно видала шприци та гроші, а дозвіл на обшук житла було надано ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року, постановленою з додержанням статей 235, 372 КПК. Водночас необхідно зазначити, що за правилами ст. 236 цього Кодексу слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку, і таке обмеження не тотожне затриманню в порядку ст. 208 КПК.
Також є нерелевантними посилання захисника на постанови Суд від 4 грудня 2019 року, 21 січня 2020 року, 18 лютого 2020 року, 8 квітня 2020 року (справи № 752/13790/15-к, 381/2316/17, 756/2548/16-к, 447/1765/16-к відповідно), оскільки викладена в цих рішеннях позиція стосується випадків проведення обшуку особи під приводом огляду місця події.
Неспроможними є і доводи в касаційній скарзі про недопустимість доказів через невідоме походження коштів, використаних для оперативної закупки, та відсутність у справі відповідних документів.
У кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 індивідуальні/ідентифікаційні ознаки коштів було визначено шляхом фіксування їх кількості, номіналу, серії та номера купюр у протоколі огляду речей і документів від 25 жовтня 2019 року (т. 1, а.с. 82). При цьому за серією і номером одна з виданих ОСОБА_8 купюри збігається з тією, яку добровільно видала засуджена. Вилучену купюру долучено до справи як речовий доказ ( т. 1, а.с. 97), котрий суд дослідив. Натомість звітного фінансового документа з питань надання в розпорядження слідчих органів коштів для здійснення негласних заходів у матеріалах немає з об`єктивних причин, у зв`язку зі знищенням згідно з актом від 24 лютого 2022 року № 40дск/103/15-2022.
Ставлячи під сумнів належність коштів компетентним органам, сторона захисту не навела жодних аргументів на користь протилежного, а сама собою відсутність у справі згаданого фінансового документа не зумовлює недопустимості результатів НСРД.
Така позиція узгоджується з висновком об`єднаної палати Суду в рішенні від 25 вересня 2023 року (справа № 208/2160/18, провадження № 51-1868кмо22).
Міркування сторони захисту про те, що свідок ОСОБА_10 вірогідно легендована особа, є припущенням, суперечать його та засудженої показанням.
Отже, переконливих конкретних аргументів, котрі би свідчили про фальшування доказів обвинувачення, умисне штучне їх створення, у касаційній скарзі не міститься.
Крім того, не є слушними доводи скаржника про провокацію злочину.
Безпосередньо дослідивши всі докази й установивши, що особа під псевдонімом ОСОБА_8 була раніше знайома із засудженою, котра неодноразово пропонувала йому придбати наркотичні засоби, і він за власною ініціативою звернувся до правоохоронців, на добровільних засадах був залучений до НСРД, а документування злочинної діяльності здійснювалося під судовим контролем та прокурорським наглядом, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у конкретній ситуації провокації злочину з боку правоохоронних органів.
Фактичних даних, які би свідчили, що роль поліції була надмірною і без її втручання ОСОБА_7 не вчинила би збуту психотропних речовин, у цій справі немає, не наведено таких і в поданій касаційній скарзі.
Європейський суд з прав людини в п. 46 рішення у справі "Берлізев проти України" від 8 липня 2021 року (заява № 43571/12) зазначив, що з точки зору фактів непослідовним є заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги про провокацію його вчинити. Отже, як резюмував цей Суд, захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку правоохоронців.
Тому, зважаючи на заперечення ОСОБА_7 збуту наркотичних засобів, теза сторони захисту про провокацію злочину суперечить критеріям, визначеним міжнародною судовою установою.
Наведена позиція колегії суддів узгоджується з практикою Верховного Суду (наприклад, постановами від 7 та 8 грудня 2022 року, 2 листопада 2023 року у справах № 385/619/16, 466/9812/16-к, 333/1640/18 відповідно).
За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження вчинене 25 жовтня 2019 року ОСОБА_7 суспільно небезпечне діяння було правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 307 КК.
Доводів щодо несправедливості покарання, призначеного в мінімальних межах санкції цього закону України про кримінальну відповідальність, у поданій скарзі немає.
Крім того, аналогічні доводи сторони захисту про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні збуту наркотичних засобів та незаконність її засудження за вказаний злочин були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції. Цей суд у змагальній процедурі розглянув усі аргументи сторони захисту й умотивовано їх відхилив, пославшись на докази в справі та відповідні норми права.
Ревізуючи вирок, апеляційний суд також установив, що минув строк давності притягнення до кримінальності відповідальності ОСОБА_7 за інкримінований їй злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК. Оскільки засуджена погодилася на закриття провадження з нереабілітуючих підстав і про це йшлося в апеляційній скарзі сторони захисту, суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого суду у вказаній частині, застосувавши правила п. 2 ч. 1 ст. 49 КК, п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.
Те, що апеляційний суд у резолютивній частині постановленої ухвали помилково не зазначив про часткове задоволення поданої апеляційної скарги, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в розумінні ст. 412 КПК А тому допущена помилка не зумовлює обов`язкову зміну вказаного рішення.
Істотних порушень норм права, які є безумовними підставами для скасування судових рішень і закриття кримінального провадження, про що йдеться в касаційній скарзі, під час перевірки в порядку касаційної процедури Суд не встановив.
З огляду на викладене подану касаційну скаргу належить залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів