ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 464/7111/14-к
провадження № 51-3242км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 27 лютого 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 травня 2024 року.
Зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 21 грудня 2016 року, який 03 квітня 2019 року залишено без змін Львівським апеляційним судом, ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. 2 ст. 199, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК), та призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 199 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 199 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 6 років; за ч. 1 ст. 289 КК у виді обмеження волі на строк 3 роки. На підставі ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна. Крім того, ОСОБА_6 виправдано за ч. 1 ст. 199, ч. 2 ст. 199 КК за епізодами щодо ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 . Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено обчислювати з часу набрання вироком законної сили та звернення такого до виконання. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 06 червня 2014 року до 25 вересня 2015 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Вирішено цивільні позови, долю речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Засуджений ОСОБА_6 звернувся до місцевого суду із заявою про перегляд вироку Сихівського районного суду м. Львова від 21 грудня 2016 року щодо нього за нововиявленими обставинами.
Сихівський районний суд м. Львова ухвалою від 14 листопада 2023 року вищевказану заяву ОСОБА_6 залишив без руху, а в подальшому ухвалою від 13 грудня 2023 року повернув з тих підстав, що у визначений строк недоліки заяви, яку залишено без руху, не усунуто.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 13 грудня 2023 року скасовано та призначено новий розгляд заяви ОСОБА_6 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в суді першої інстанції.
За результатом нового судового розгляду ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 27 лютого 2024 року заяву ОСОБА_6 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами повернуто особі, яка її подала.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 21 травня 2024 року ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 27 лютого 2024 року залишив без змін.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
Засуджений просить скасувати ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 27 лютого 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 травня 2024 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування вимоги зазначає, що суддя Сихівського районного суду м. Львова ОСОБА_15 раніше постановляв ухвалу від 13 грудня 2023 року (провадження № 1?о/464/6/23), яка в подальшому була скасована апеляційним судом, а отже, з огляду на правила ч. 2 ст. 76 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), цей суддя не міг брати участь в новому провадженні та постановляти ухвалу від 27 лютого 2024 року. Натомість суд апеляційної інстанції зазначених обставин не врахував, не навів мотивів до спростування аналогічних доводів та постановив рішення, яке не відповідає ст. 419 КПК.
Крім того, засуджений зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували та не перевірили фактів, викладених в його заяві, щодо штучного створення та підроблення доказів у справі № 464/7111/14-к, з огляду на що постановили необґрунтовані судові рішення.
Наголошує, що повернення місцевим судом його заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є незаконним. В обґрунтування цього твердження посилається на постанову Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 761/25093/16.