ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 906/1514/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульський Г. М. - головуючий, Краснов Є. В., Могил С. К.
секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ?Транспортно-експедиційне підприємство ?Горизонт?
про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Транспортно-експедиційне підприємство ?Горизонт?
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр"
про стягнення суми
за участю:
позивача: Федорко О. О. (адвокат)
відповідача: Гладишева С. Д. (адвокат)
ВСТАНОВИВ:
1. Фактичні обставини справи
1.1 Постановою Верховного Суду від 05.02.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?Сігнет-Центр? залишено без задоволення, а постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 906/1514/23, залишено без змін.
2. Підстави прийняття додаткової постанови
2.1 До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю ?Транспортно-експедиційне підприємство ?Горизонт? про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у Верховному Суді.
2.2 Заява обґрунтована договором про надання правничої допомоги від 12.12.2024 № 146-1, платіжними інструкціями від 05.02.2025 № 131, від 10.01.2025 № 116, детальним описом робіт (наданих послуг) У заяві вказано, що Товариством з обмеженою відповідальністю ?Транспортно-експедиційне підприємство ?Горизонт? у суді касаційної інстанції понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 211 500,00 грн.
2.3 Від відповідача до суду касаційної інстанції надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, у якому заявник вказує на те, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу не відповідають критерію реальності обсягу наданих послуг, кількість годин, визначених позивачем та його адвокатом у клопотанні є завищеними, а оплата цих послуг неспіврозмірною у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, оскільки це не вимагало від адвоката з`ясування нових обставин та дослідження нової судової практики. За викладених обставин, відповідач просить зменшити розмір витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу.
3. Позиція Верховного Суду
3.1 Положеннями пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
3.2 Згідно частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
3.3 Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
3.4 Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95).
3.5 У пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 вказано, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
3.6 Із матеріалів справи вбачається, що у відзиві від 26.12.2024 (т. 7, а.с. 82-108), представник позивача - адвокат Олександр Федорко заявив про понесення витрат на професійну правничу допомогу у Верховному Суді в орієнтовному розмірі 211 500,00 грн.
3.7 Також частиною 3 статті 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
3.8 Із долучених позивачем до заяви про ухвалення додаткового рішення матеріалів вбачається, що 12.12.2024 Адвокатське об`єднання ?Офіс персонального обслуговування адвокатської фірми ?Династія? (далі - Адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю ?Транспортно-експедиційне підприємство ?Горизонт? укладено договір про надання правничої допомоги № 146-1, за умовами якого, сторони погодили, що Адвокатське об`єднання зобов`язується протягом строку дії цього договору надавати позивачу правничу допомогу на умовах і в порядку, що визначені договором та законодавством України, а позивач зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.
3.9 Пунктом 3.1 договору передбачено, що позивач повинен прийняти та оплатити правничу допомогу Адвокатського об`єднання у розмірі і в термін, передбачені розділом 4 цього договору.
3.10 Згідно з пунктом 4.1 договору, сторони погодили гонорар Адвокатського об`єднання у розмірі 211 500,00 грн.
3.11 На підтвердження понесених витрат, позивач до заяви про ухвалення додаткового рішення долучив детальний опис робіт (наданих послуг) за вказаним договором та платіжні інструкції від 05.02.2025 № 131, від 10.01.2025 № 116, із змісту яких вбачається, що позивач оплатив Адвокатському об`єднанню послуги з правничої допомоги у Верховному Суді у розмірі 211 500,00 грн.
3.12 Обґрунтування позивачем у заяві про ухвалення додаткового рішення вартості наданих послуг, наданих адвокатом цінами на подібні послуги (пункт 37), Суд оцінює критично, оскільки вони розраховані показниками цін, які склалися у 2019 році, в той час, як справа розглянута Верховним Судом у 2025 році, тобто такі ціни не можуть бути сталими станом на 2025 рік, оскільки змінюються залежно від певних чинників.
3.13 Відповідно до частини 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
3.14 При цьому колегія суддів зазначає, що у касаційній скарзі відповідач обґрунтовуючи свої вимоги виключним випадком касаційного скарження, передбаченим положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, у спорі щодо неналежного виконання зобов`язань із транспортного експедирування, навів близько двадцяти постанов Верховного Суду, а позивач, скориставшись своїм правом, вивчивши їх зміст детально та ґрунтовно проаналізував кожну постанову Верховного Суду, вивчив та зазначив обставини прийняття кожної з цих постанов, правове регулювання правовідносин на спростування правової позиції відповідача.
3.15 Таким чином колегія суддів зазначає, що доводи відповідача про те, що при розгляді касаційної скарги не вимагалось від адвоката дослідження судової практики є необґрунтованими.
3.16 Врахувавши конкретні обставини цієї справи, Суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір судових витрат, понесених в суді касаційної інстанції, підлягає зменшенню до 110 000,00 грн.
3.17 Відповідно до частини 1 статті 327 ГПК України видачу наказу має здійснити суд, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Керуючись статтями 126, 129, 244 ГПК України,