ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 160/16618/24
адміністративне провадження № К/990/133/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І. В.,
суддів: Мартинюк Н. М., Мацедонської В. Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року (суддя Дєєв М. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року (головуючий суддя Юрко І. В., судді Білак С. В., Чабаненко С. В.) у справі № 160/16618/24 за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Національної поліції України (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправними дії Національної поліції України щодо невключення до складу його щомісячного грошового забезпечення за період з 22 листопада 2022 року по 15 січня 2024 року грошових складових: надбавки за специфічні умови проходження служби (100%) - 15 000,00 грн; доплати за науковий ступінь (10%) - 760,00грн; премії (130%) - 39 988,00 грн, додаткової винагороди 30 000,00грн;
- зобов`язати Національну поліцію України здійснити йому перерахунок виплаченої заробітної плати за період з 22 листопада 2022 року по 15 січня 2024 року із включенням до щомісячних грошових складових: надбавки за специфічні умови проходження служби (100%) - 15 000,00 грн; доплати за науковий ступінь (10%) - 760,00 грн; премії (130%) - 39 988,00 грн, додаткової винагороди 30 000,00 грн;
- зобов`язати Національну поліцію України виплатити на його користь різницю у розмірі заробітної плати із врахуванням обов`язкових платежів, податків та зборів до бюджету за період з 22 листопада 2022 року по 15 січня 2024 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року, позовну заяву залишено без розгляду.
3. Суди першої та апеляційної інстанцій відхилили доводи позивача щодо неотримання ним письмового повідомлення про проведені розрахунки під час звільнення, оскільки ці доводи не спростовують факту його звільнення зі служби та виплати належного грошового забезпечення. Позивач дізнався про розмір виплати з моменту її отримання, а отже, не був позбавлений можливості своєчасно звернутися до суду з відповідним позовом. За результатами розгляду справи суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та визнали доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку необґрунтованими.
4. Оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, а судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено наявності непереборних обставин, що унеможливлювали реалізацію його права на своєчасне звернення до суду, до спірних правовідносин застосовано правові наслідки, передбачені пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Враховуючи зазначене, позовну заяву залишено без розгляду.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог
5. Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо пропуску строку звернення до суду у цій справі. Вказав, що відповідач не здійснив з ним належного розрахунку та не повідомив про розмір і складові грошового забезпечення ані усно, ані письмово під час звільнення.
6. Позивач зазначає, що міг звернутися із цим позовом і після отримання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2024 року у справі № 160/24396/23. Цією постановою було визнано протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо невиплати грошового забезпечення полковнику поліції ОСОБА_1 на посаді радника Голови відділу взаємодії з правоохоронними органами Департаменту забезпечення діяльності за період з 22 листопада 2022 року по 15 січня 2024 року. Також Національну поліцію України було зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу належне грошове забезпечення з урахуванням установлених законом податків і зборів, а також уже проведених виплат на момент його звільнення. Відповідно до зазначеної постанови вимоги щодо виплати грошового забезпечення з урахуванням його складових та конкретного розміру є передчасними, оскільки відповідач спершу мав здійснити нарахування та виплату заборгованості. Тільки у разі незгоди з розміром виплат та складовими грошового забезпечення позивач міг звернутися до суду з відповідним позовом.
7. На переконання скаржника, до скасування рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року у справі № 160/24396/23 його права могли бути відновлені в частині визначення належного розміру грошового забезпечення за спірний період. Проте після скасування цього рішення 06 червня 2024 року він дійшов висновку, що відповідачем 17 січня 2024 року було здійснено неправильний розрахунок належної йому виплати заробітної плати за відповідний період.
8. Ураховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку щодо визначення дати, з якої слід обчислювати строк для оскарження дій відповідача, пов`язаних із невключенням до складу щомісячного грошового забезпечення сум за період з 22 листопада 2022 року по 17 січня 2024 року. Позивач вважає, що такою датою є момент надходження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2024 року до Єдиного державного реєстру судових рішень, а саме 18 червня 2024 року.
9. Також позивач зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано визначив дату початку відліку строку позовної давності - 17 січня 2024 року, ігноруючи приписи чинного законодавства щодо його права на отримання письмового розрахунку про розмір та складові грошового забезпечення.
10. На підставі викладеного скаржник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач просив зобов`язати відповідача провести перерахунок виплаченої заробітної плати за період з 22 листопада 2022 року по 15 січня 2024 року із включенням до щомісячних грошових складових: надбавки за специфічні умови проходження служби (100%) - 15 000,00 грн; доплати за науковий ступінь (10%) 760,00 грн; премії (130%) - 39 988,00 грн, додаткової винагороди 30 000,00 грн.
12. Наказом Національної поліції України від 15 січня 2024 року № 65 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 15 січня 2024 року за власним бажанням на підставі його рапорту від 12 січня 2024 року, з установленням йому премії для проведення розрахунку при звільненні у розмірі 130%, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби в поліції та компенсації за невикористані відпустки. Також був встановлений стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та одноразової грошової допомоги при звільненні 25 років 05 місяців 01 день, та вислугу років для призначення пенсії - 30 років 00 місяців 22 дні.
13. 15 січня 2024 року позивачем отримано трудову книжку та копію зазначеного вище наказу, про що свідчить його напис на наказі.
14. У порядку реалізації зазначених наказів ОСОБА_1 відповідно до пункту 6 розділу III Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260) нараховано грошове забезпечення за період з 18 серпня 2022 року по 15 січня 2024 року, у розмірі 252 703, 30 грн.
15. Нарахування здійснено, виходячи з усіх видів грошового забезпечення, які були встановлені позивачу на день звільнення з посади радника голови відділу взаємодії з правоохоронними органами Департаменту забезпечення діяльності, а саме: посадового окладу у розмірі 7600,00 грн., окладу за спеціальним званням у розмірі 2400,00 грн., надбавки за вислугу років (45%) у розмірі 4500,00 грн та індексації грошового забезпечення, що повністю відповідає як положенням Кодексу законів України про працю, так і Законам України "Про оплату праці", "Про Національну поліції", а також Порядку №260.
16. 17 січня 2024 року грошове забезпечення перераховано позивачу на його (картку) в АТ КБ "ПриватБанк" разом з компенсацією за невикористані відпустки, відповідно до платіжної інструкції від 16 січня 2024 року № 37.
Позиція інших учасників справи
17. У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що позивачем порушено вимоги частини п`ятої статті 122 КАС України, оскільки строк звернення до суду із цим позовом повинен обраховуватись із дня обізнаності про виплату (недоплату) позивачу грошового забезпечення та становити місяць з дати, коли такі суми йому виплачені, а саме з 17 січня 2024 року. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду пропущено без поважних підстав, що вірно встановлено судом першої та апеляційної інстанцій.
18. Зазначає про те, що дата отримання позивачем довідки про нараховані та виплачені йому складові грошового забезпечення при звільненні могла б мати значення у тому разі, якби спір був пов`язаний із виплатою усіх сум, що належать працівникові при звільненні, і строк звернення з таким позовом регулювався частиною другою статті 233 КЗпП. Натомість, у цій справі вирішується спір про стягнення грошового забезпечення в належному розмірі і строк звернення з таким позовом, при правовому застосуванні у вказаному спорі строку установленого частиною першою статті 233 КЗпП становить три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, починаючи з 17 січня 2024 року. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 12 вересня 2024 року у справі № 200/5637/23.
Рух касаційної скарги
19. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Верховний Суд, Суд) ухвалою від 14 січня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 160/16618/24, а також витребував із Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу № 160/16618/24.
20. Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2025 року справу № 160/16618/24 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
21. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при вирішенні питання дотримання позивачем строків звернення до суду із цим позовом, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить із такого.
22. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
23. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
24. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
25. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
26. Спір у цій справі виник у зв`язку із протиправними, на думку позивача, бездіяльністю Національної поліції України щодо невключення до складу його щомісячного грошового забезпечення за період з 22 листопада 2022 року по 15 січня 2024 року грошових складових: надбавки за специфічні умови проходження служби (100%) - 15 000,00 грн; доплати за науковий ступінь (10%) - 760,00грн; премії (130%) - 39 988,00 грн, додаткової винагороди 30 000,00грн;
27. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
28. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
29. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
30. Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
31. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), зокрема, частиною другою цієї статті.
32. Суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи оскаржувані у цій справі судові рішення, виходили із того, що позивачем на момент звернення до суду із цим позовом пропущено тримісячний строк, передбачений частиною другою статті 233 КЗпП у редакції, яка набрала законної сили з 19 липня 2022 року.
33. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
34. Статтею 116 КЗпП визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
35. Отже, з 19 липня 2022 року КЗпП визначає, що строк звернення до суду з трудовим спором обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
36. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
37. Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наказу Національної поліції України від 15 січня 2024 року № 65 о/с, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (за власним бажанням), з установленням йому премії за січень 2024 року в розмірі 130 відсотків, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби в поліції та компенсації за невикористані відпустки (за 2015, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки). Також встановлено стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та одноразової грошової допомоги при звільненні.
38. Відповідно до платіжної інструкції від 16 січня 2024 року № 37З, грошове забезпечення перераховано на рахунок позивача (картку) в АТ КБ "ПриватБанк" 17 січня 2024 року.
39. Залишаючи без розгляду позовну заяву у цій справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивачу при звільненні виплачено грошове забезпечення (17 січня 2024 року), а тому саме з дати такої виплати він повідомлений про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, відтак саме з цієї дати він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, однак до суду за захистом своїх прав позивач звернувся лише 26 червня 2024 року з пропуском тримісячного строку, передбаченого чинним законодавством.
40. Верховний Суд зазначає, що вирішенню питання щодо встановлення факту пропуску тримісячного терміну звернення до суду із цим позовом, безумовно передує встановлення дати одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, як того вимагає стаття 233 КЗпП.
41. Згідно з матеріалами справи, відповідач заявляючи клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в цій справі, в зв`язку з пропуском строку звернення до суду, не надав доказів, що позивач одержував письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Перерахування грошового забезпечення на рахунок (картку) позивача в АТ КБ "ПриватБанк" 17 січня 2024 року не свідчить про те, що саме з дати такої виплати необхідно відраховувати строк звернення до суду, оскільки факт виплати такого грошового забезпечення не свідчить про отримання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, як того вимагає стаття 233 КЗпП. Суди попередніх інстанцій не врахували зазначеного та без належного аналізу вказаних обставин дійшли передчасного висновку, що в цьому випадку, саме з дати виплати позивачу його грошового забезпечення при звільненні необхідно відраховувати строк звернення до суду із цим позовом.
42. Згідно з інформацією, внесеною до Єдиного державного реєстру судових рішень, у провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа № 160/24396/23 за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, в якій позивач просив: визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо невиплати грошового забезпечення полковнику поліції ОСОБА_1 на посаді радника Голови відділу взаємодії з правоохоронними органами Департаменту забезпечення діяльності Голови за період з 22 листопада 2022 року по день ухвалення рішення суду; зобов`язати Національну поліцію України нарахувати та виплатити полковнику поліції ОСОБА_1 заборгованість із грошового забезпечення за цей період; зобов`язати Національну поліцію України нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із затримкою її виплати.
43. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року у справі № 160/14391/22, яке набрало законної сили 17 квітня 2023 року: визнано протиправним та скасовано наказ Національної поліції України від 17 серпня 2022 року № 1103 о/с "По особовому складу", яким полковника поліції ОСОБА_1 було призначено заступником начальника Кременчуцького районного управління поліції - начальником кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області у порядку переведення; звільнено його з посади радника Голови відділу взаємодії з правоохоронними органами Департаменту забезпечення діяльності Голови; поновлено ОСОБА_1 на посаді радника Голови відділу взаємодії з правоохоронними органами Департаменту забезпечення діяльності Голови Національної поліції України з 18 серпня 2022 року.
44. На виконання цього рішення Національна поліція України видала наказ від 25 січня 2023 року № 89 о/с, яким позивача було поновлено на посаді радника Голови зазначеного департаменту.
45. Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 21 листопада 2022 року № 530 о/с полковника поліції ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції.
46. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі № 160/20015/22, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року, адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Зокрема: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 21 листопада 2022 року № 530 о/с про його звільнення зі служби в поліції; в іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.
47. У справі № 160/24396/23 позивач просив зобов`язати Національну поліцію України нарахувати та виплатити грошове забезпечення, яке він мав отримати після поновлення на посаді відповідно до рішень суду, але фактично не отримав через бездіяльність відповідача.
48. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі № 160/24396/23: визнано протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо невиплати грошового забезпечення полковнику поліції ОСОБА_1 на посаді радника Голови відділу взаємодії з правоохоронними органами Департаменту забезпечення діяльності Голови за період з 22 листопада 2022 року по 15 січня 2024 року; зобов`язано Національну поліцію України нарахувати та виплатити грошове забезпечення за цей період з урахуванням відрахування податків та інших обов`язкових платежів, а також враховуючи вже здійснені виплати під час його звільнення.
49. Викладене вище свідчить про необхідність урахування постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі № 160/24396/23 при вирішенні питання щодо залишення позовної заяви без розгляду у цій справі, оскільки обставини встановлені при розгляді справи № 160/24396/23 можуть вплинути на визначення дати, з якої слід відраховувати строк для звернення до суду із цим позовом. З огляду на це, суду належить здійснити оцінку взаємозв`язку між рішенням апеляційної інстанції та процесуальними строками у цій справі.
50. У зв`язку із цим висновки судів попередніх інстанцій про залишення позовної заяви без розгляду є передчасними та потребують додаткового аналізу наведених обставин. Суду слід надати оцінку тому, чи були у позивача об`єктивні підстави вважати, що перебіг строку звернення до суду (або наявні підстави для поновлення строку) у цій справі має визначатися з урахуванням рішення апеляційної інстанції у справі № 160/24396/23, і чи є обґрунтованими доводи про необхідність відрахування тримісячного строку саме з моменту прийняття постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі № 160/24396/23.
51. Посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12 вересня 2024 року у справі № 200/5637/23, є необґрунтованим, оскільки правовідносини у цій справі та справі, що розглядається, мають суттєві відмінності та ґрунтуються на різних фактичних обставинах. Зокрема, спір у справі № 200/5637/23 не стосувався нарахування та виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, а був пов`язаний із трудовим спором щодо стягнення заробітної плати (суддівської винагороди) у належному розмірі. Отже, правові висновки, сформульовані Верховним Судом у цій справі, не можуть бути застосовані до правовідносин, що є предметом розгляду у цій справі, оскільки регулюють інші аспекти трудових правовідносин та мають інше правове підґрунтя.
52. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
53. Частиною четвертою статті 353 КАС України встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
54. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд