П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 707/394/22
провадження № 51-3944км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у судах першої та апеляційної інстанцій, на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 12 травня 2023 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 14 травня 2024 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Великого Хутора Драбівського району Черкаської області, громадянина України, який проживає у АДРЕСА_1,
якого визнаного невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 12 травня 2023 року ОСОБА_6 визнано невинуватим та виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку з недоведеністю того, що інкриміноване кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Відмовлено у задоволенні цивільного позову прокурора в інтересах держави в особі Мошнівської сільської ради до ТОВ "Сафарі ЛТД" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок площею 174,2987 га, у сумі 811 186,15 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат, а також інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Ухвалою Черкаського апеляційного судувід 14 травня 2024 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він з 23 січня 2020 року по 22 грудня 2020 року діяв в особистих інтересах, мав на меті здійснення підприємницької діяльності, а саме вирощування сільськогосподарських культур, не мав правовстановлюючих документів на використання земельних ділянок, заволодів земельними ділянками загальною площею 174,2987 га, що розташовані в адміністративних межах Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту з кадастровими номерами 7124985000:02:004:0046 та 7124985000:02:004:0047, які відносяться до земель державної власності, та із залученням власної техніки та іншої невстановленої в ході досудового розслідування сільськогосподарської техніки здійснив подальше користування цими земельними ділянками для вирощування кукурудзи, достовірно знаючи, що ці земельні ділянки державної форми власності йому у встановленому порядку не надавалися у власність, володіння і користування (постійне, оренда, земельний сервітут, емфітевзис, суперфіцій), й жодних правочинів щодо цих земельних ділянок їх власником не укладалось.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала та заперечень на неї
У касаційній скарзі прокурор посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
На обґрунтування касаційних вимог прокурор стверджує, що як місцевий, так і апеляційний суди здійснили неналежне та неповне дослідження усіх обставин справи та наявних у матеріалах кримінального провадження доказів як кожного окремо, так і в їх сукупності, що призвело до неправильного застосування кримінального закону та безпідставного виправдання ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 197-1 КК.
На переконання прокурора, суди попередніх інстанцій під час прийняття рішень у справі:
- залишили поза увагою показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо проведених у 2020 році перевірок дотримання вимог земельного законодавства на території Мошнівської сільської ради, вжиття Держгеокадастром заходів щодо повернення земельних ділянок та ігнорування керівництвом ТОВ "Сафарі ЛТД" в особі ОСОБА_6 вимог про повернення земельних ділянок;
- не надали належної оцінки відомостям ГУ Держгеокадастру в Черкаській області, відомостям у протоколах огляду місця події від 03 червня та 20 листопада 2020 року, акту обстеження земельної ділянки від 18 грудня 2020 року № 764-ДК/248/АО/10/01/-20 та акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 18 грудня 2020 року № 764-ДК/859/АП/09/01/-20;
- не врахували факт обізнаності ОСОБА_6 з рішенням про розірвання договору оренди землі та обов`язком повернути земельні ділянки власнику, а також рішення господарських та адміністративних судів;
- не надали оцінки відомостям про те, що ПП "Піраміда АГРО" (суборендар) та ТОВ "Сафарі ЛТД" (орендар) пов`язані спільним складом засновників та керівників, майном, яке зареєстроване за одним суб`єктом та використовується іншим, відомостям, які містяться в листі Черкаської РДА від 02 грудня 2021 року № 01-39/4072/01-39/3015, згідно з яким вказана установа не надавала дозволу (згоди) ТОВ "Сафарі ЛТД" на укладення договору суборенди, а також залишено поза увагою положення ст. 8 ЗУ "Про оренду землі", відповідно до яких у разі припинення договору оренди, припиняється й чинність договору суборенди земельної ділянки;
- усупереч вимогам ст. 442 КПК та статей 13, 36 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" не врахували правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 12 листопада 2020 року у справі № 400/122/18 та від 05 червня 2024 року у справі № 743/2194/19, відповідно до яких під час встановлення ознак самовільного зайняття земельної ділянки слід враховувати умисел особи, про наявність якого свідчить протиправна експлуатація особою земельної ділянки попри обізнаність про відсутність у неї права володіння чи користування земельною ділянкою.
Окремо прокурор наголошує на тому, що апеляційний суд не усунув допущених судом першої інстанції порушень вимог КК та КПК, усупереч вимогам ст. 404 КПК лише частково здійснив повторне дослідження доказів, не надав вичерпні відповіді на усі доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення, у тому числі щодо відсутності у матеріалах кримінального провадження звукозапису судового засідання місцевого суду від 30 березня 2023 року, в якому досліджувалися речові докази та допитувався ОСОБА_7, та безпідставно залишив цю скаргу без задоволення, а тому, на переконання прокурора, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_11 вказує про її необґрунтованість та просить залишити її без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала касаційну скаргу і просила її задовольнити.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули. До початку касаційного розгляду на електронну адресу ККС ВС від захисника ОСОБА_11 надійшло клопотання про здійснення розгляду справи за відсутності виправданого та його захисника.
Мотиви суду
Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи та дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо оцінки доказів у цьому провадженні, недоведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК, в тому числі й ухвалення виправдувального вироку щодо нього, обґрунтованими.
Судом встановлено, що ніким із учасників судового провадження не оспорювалися такі факти:
- укладення 27 липня 2018 року договору оренди землі між Черкаською РДА та ТОВ "Сафарі ЛТД" про оренду земельних ділянок загальною площею 174,2987 га, які знаходяться в адміністративних межах Мошнівської сільської ради, строком на 20 років;
- укладення 01 грудня 2019 року договору суборенди землі № 2020/1 між ТОВ "Сафарі ЛТД" та ПП "Піраміда АГРО", яким товариство передало в суборенду земельні ділянки загальною площею 174,2987 га, які знаходяться в адміністративних межах Мошнівської сільської ради;
- ухвалення 04 червня 2019 року рішення Господарським судом Черкаської області, яким відмовлено у задоволенні позовної заяви ГУ Держгеокадастру в Черкаській області про визнання протиправним та скасування розпорядження Черкаської РДА від 20 липня 2018 року № 301 про передачу в оренду земельних ділянок та про визнання недійсним договору оренди земельних ділянок від 27 липня 2018 року;
- ухвалення 23 січня 2020 року постанови Північним апеляційним господарським судом, якою було визнане протиправним та скасоване розпорядження Черкаської РДА від 20 липня 2018 року № 301 про передачу в оренду земельних ділянок та був визнаний недійсним договір оренди земельних ділянок від 27 липня 2018 року;
- постановлення 03 вересня 2020 року ухвали Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, якою було закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Сафарі ЛТД" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 січня 2020 року.
Тобто первинне користування виправданим земельною ділянкою відбувалося на підставі договору оренди із районною державною адміністрацією, однак у подальшому апеляційним господарським судом цей договір було визнано недійсним. Ці факти не заперечуються ніким із учасників провадження.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, стороною обвинувачення ОСОБА_6 інкримінувалося те, що з 23 січня по 22 грудня 2020 року без правовстановлюючих документів на використання земельних ділянок заволодів земельними ділянками загальною площею 174,2987 га, що розташовані в адміністративних межах Мошнівської сільської ради та із залученням сільськогосподарської техніки (як власної, так і іншої) здійснив подальше користування цими земельними ділянками для вирощування кукурудзи.
В ході касаційної перевірки вироку місцевого суду колегією суддів встановлено, що суд з`ясував усі обставини, допитав ОСОБА_6, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, дослідив наявні в матеріалах кримінального провадження письмові докази, зміст яких детально відтворено у вироку, а також здійснив їх перевірку під час судового розгляду й надав оцінку відповідно до вимог ст. 94 КПК.
Під час допиту в суді першої інстанції ОСОБА_7 пояснив, що він був обізнаний про рішення Північного апеляційного господарського суду від 23 січня 2020 року та повідомив про це суборендаря, його товариство не використовувало вказані земельні ділянки, оскільки не мало жодної сільськогосподарської техніки для обробітку землі, а тому він, як керівник, не видавав ніяких розпоряджень про це та не звітувався про засівання площ його товариством.
Допитані в місцевому суді свідки ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 засвідчили лише факт самовільного зайняття вказаних земельних ділянок та їхній обробіток (оранка, посів кукурудзи, збирання врожаю).
Як убачається із вироку місцевого суду, жодна із допитаних в судовому засіданні осіб не вказувала про обставини, які б свідчили про те, що саме ОСОБА_7 вчиняв дії, спрямовані на самовільне зайняття земельних ділянок шляхом здійснення сільськогосподарських робіт в інкримінований йому період часу. Вказане підтверджується дослідженими в касаційному порядку звукозаписами судових засідань місцевого суду, в яких відбувалися допити вищевказаних осіб.
Допит усіх свідків проведено з дотриманням положень ст. 352 КПК, оскільки показання ці особи надавали під присягою, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.
Аргументи прокурора про порушення місцевим судом положень ст. 23 КПК у зв`язку із ненаданням оцінки показанням свідка ОСОБА_8 були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який встановив допущене місцевим судом порушення вимог КПК, дослідив звукозаписи допиту цього свідка у суді першої інстанції, відтворив ці показання в своїй ухвалі та надав їм відповідну оцінку як окремо, так і в сукупності з показаннями інших свідків та дійшов обґрунтованого висновку, що показання свідків, у тому числі й свідка ОСОБА_8, не підтверджують обставини самовільного зайняття ОСОБА_6 земельних ділянок.
Попри твердження сторони обвинувачення предметом ретельного дослідження та оцінки судів попередніх інстанцій були:
- відомості ГУ Держгеокадастру;
- протоколи огляду місця події від 03 червня та 20 листопада 2020 року;
- акти обстеження земельної ділянки від 18 грудня 2020 року № 764-ДК/248/АО/10/01/-20 та перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 18 грудня 2020 року № 764-ДК/859/АП/09/01/-20;
- листи ГУ Держспоживслужби в Черкаській області від 12 червня 2020 року № 14-Т/152-20 та № 14-Т/153-20.
Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, відомості, які містяться у вищевказаних актах та протоколах ОМП, вказують лише про сільськогосподарський обробіток земельних ділянок без передбаченого дозволу, однак не вказують про вчинення таких дій саме ОСОБА_6, а також не вказують про наявність в розпорядженні ТОВ "Сафарі ЛДТ" сільськогосподарської техніки чи про використання цим товариством такої техніки, яка належала ПП "Піраміда АГРО".
Факт обізнаності ОСОБА_6 з рішенням Північного апеляційного господарського суду від 23 січня 2020 року був встановлений як під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду у судах попередніх інстанцій. Водночас будь-хто з учасників судового провадження, у тому числі й виправданий, не заперечували цих обставин.
Твердження прокурора про те, що ПП "Піраміда АГРО" (суборендар) та ТОВ "Сафарі ЛТД" (орендар) пов`язані спільним складом засновників та керівників, були спростовані судом першої інстанції в ході судового розгляду шляхом дослідження реєстраційних справ ТОВ "Сафарі ЛТД" та ПП "Піраміда АГРО", з яких вбачається, що на момент укладення договорів оренди та суборенди у ТОВ "Сафарі ЛДТ" та ПП "Піраміда АГРО" були різні засновники та керівники.
Долучені до матеріалів кримінального провадження рішення судів у адміністративній справі за позовами ТОВ "Сафарі ЛТД" до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправними та скасування приписів ГУ Держгеокадастру, також були предметом дослідження та оцінки судами попередніх інстанцій, однак вказані судові рішення доводять лише факт оскарження товариством вказаних приписів і ці обставини ніким з учасників кримінального провадження не заперечувалися.
На переконання Суду наявність вказаних адміністративних спорів жодним чином не підтверджують обставин вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінальнокараного діяння.
Суд погоджується також із висновками апеляційного суду про безпідставне посилання прокурора на ухвали слідчого судді про накладення арешту на земельні ділянки та апеляційного суду за наслідками її перегляду як на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК, оскільки обставини, що встановлені в цих ухвалах, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду по суті (ст. 198 КПК).
Відомості, які містяться в листі Черкаської РДА від 02 грудня 2021 року № 01-39/4072/01-39/3015, згідно з яким вказана установа не надавала дозволу (згоди) ТОВ "Сафарі ЛТД" на укладення договору суборенди, а також факт припинення дії цього договору на підставі ст. 8 ЗУ "Про оренду землі", на переконання Суду, не є належним і достатнім доказом того, що саме ОСОБА_7 вчинив інкриміноване діяння.
Твердження прокурора про те, що суди попередніх інстанцій усупереч вимогам ст. 442 КПК та статей 13, 36 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" не врахували правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 12 листопада 2020 року у справі № 400/122/18 та від 05 червня 2024 року у справі № 743/2194/19, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що судові рішення суду касаційної інстанції у вказаних справах є нерелевантними до цієї справи.
У контексті наведеного, аналізуючи вищевказане та матеріали кримінального провадження, колегія суддів погоджується із висновками місцевого та апеляційного судів про недоведеність того, що інкриміноване кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Вказані висновки зроблено судами попередніх інстанцій з дотриманням вимог статей 23, 94 КПК шляхом дослідження і оцінки усіх наявних у матеріалах цього провадження доказів, як кожного окремо, так і в їх сукупності.
Щодо доводів прокурора про порушення судом апеляційної інстанції положень ч. 3 ст. 404 КПК, колегія суддів зауважує таке.
Сам факт звернення стороною у справі із клопотанням в порядку ч. 3 ст. 404 КПК не є безумовною підставою для задоволення його судом.
Зі звуко- та відеозапису судового засідання апеляційного суду від 14 травня 2024 року вбачається, що в цьому судовому засіданні вимоги заявленого стороною обвинувачення клопотання фактично зводилися до незгоди з оцінкою письмових доказів та показань свідків, наданою судом першої інстанції, а також щодо відсутності у вироку місцевого суду викладу змісту показань свідка ОСОБА_8 .
Як вже зазначалося вище, апеляційний суд встановив відсутність у вироку суду першої інстанції показань допитаного цим судом свідка ОСОБА_8 та з цих підстав частково задовольнив клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, здійснив в судовому засіданні дослідження протоколів ОМП, звукозаписів судових засідань місцевого суду від 10 листопада 2022 року та 11 січня 2023 року, в яких була допитана свідок ОСОБА_8, відтворив ці показання в своїй ухвалі та надав їм відповідну оцінку як окремо, так і в сукупності з показаннями інших свідків та письмовими доказами.
Водночас належного обґрунтування в чому саме полягали порушення місцевим судом вимог КПК та неповнота під час дослідження письмових доказів та допиту інших свідків і експерта сторона обвинувачення не навела, а тому апеляційний суд підставно відмовив у задоволенні цієї частини клопотання.
Таким чином, в ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження було встановлено, що вищевказане клопотання прокурора було розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК та з дотриманням положень ст. 350 КПК.
Отже, порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК всупереч доводам прокурора апеляційний суд не допустив.
Щодо доводів прокурора про відсутність звукозапису судового засідання суду першої інстанції від 30 березня 2023 року, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов`язковим, окрім випадків, визначених у цій нормі (у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб).
Передбачено, що незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов`язковим, але якщо при цьому сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними, не призводить до недійсності відповідної процесуальної дії та її результатів.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що в матеріалах провадження відсутній звукозапис судового засідання від 30 березня 2023 року, в якому досліджувався речовий доказ (качан кукурудзи) та допитувався обвинувачений.
Вказане додатково підтверджується відповіддю Черкаського районного суду Черкаської області на запит Суду.
Як вбачається із журналу та звуко-, відеозапису судового засідання апеляційного суду від 14 травня 2024 року, у цьому засіданні предметом ретельної перевірки суду було питання відсутності в матеріалах кримінального провадження звукозапису судового засідання суду першої інстанції від 30 березня 2023 року.
Водночас ані сторона захисту, ані сторона обвинувачення не заперечувала достовірність обставин, встановлених місцевим судом у цьому судовому засіданні. Прокурор підтвердив, що під час цього судового засідання судом був оглянутий речовий доказ та допитаний ОСОБА_7, та не висловив жодних заперечень щодо викладу показань виправданого у вироку суду, сторона захисту також не ставила під сумнів зміст та повноту викладених у вироку показань виправданого.
В свою чергу, сторона захисту наголошувала, що відсутність вказаного звукозапису судового засідання місцевого суду жодним чином не вплинула на права обвинуваченого, оскільки під час допиту ОСОБА_6 в місцевому суді останній не надавав показань щодо самовикриття, його позиція та відношення до пред`явленого обвинувачення були незмінними на всіх стадіях кримінального провадження, а показання виправданого стосувалися виключно фактів, які перевірені судами безпосередньо та знайшли своє підтвердження в судових засіданнях і лягли в основу виправдувального вироку.
Суд не виключає, що за певних обставин відсутність звукозаписів окремих судових засідань може стати підставою для скасування судових рішень, якщо сторона, яка посилається на таку обставину, доведе, що це істотно вплинуло або могло вплинути на законність та вмотивованість судового рішення. У цьому кримінальному провадженні сторона обвинувачення не обґрунтувала, яким чином відсутність технічного запису вищезазначеного судового засідання вплинула на законність і обґрунтованість судових рішень та вирішення справи по суті.
Порушення вимог кримінального процесуального закону є істотним лише у тому випадку, якщо воно могло перешкодити чи перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що у цьому провадженні відсутність запису судового засідання від 30 березня 2023 року не є безумовною підставою для скасування судових рішень з посиланням на п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК.
Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи, які є аналогічними доводам касаційної скарги сторони обвинувачення, і визнав їх необґрунтованими, навів належні й докладні мотиви своїх висновків, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.
Під час касаційного перегляду оскаржуваної ухвали апеляційного суду колегія суддів не встановила таких порушень вимог КПК, які б завадили суду апеляційної інстанції прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.
Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судами попередніх інстанцій під час розгляду кримінального провадження норм кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів обґрунтованість прийнятих цими судами рішень.
З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що вирок місцевого суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану прокурором касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд