ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 229/207/24
провадження № 51 - 2789 кмо 24
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_8,
прокурора ОСОБА_9,
розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали об`єднаних кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023052260000537 від 15 грудня 2023 року, № 12024052260000015 від 17 січня 2024 року щодо
ОСОБА_10,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дружківка Донецької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Дружківського міського суду Донецької області від 27 вересня 2021 року за ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК) до 200 годин громадських робіт,
за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК,
за касаційною скаргою прокурора Дружківського відділу Краматорської окружної прокуратури Донецької обласної прокуратури ОСОБА_11 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року щодо ОСОБА_10 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дружківського міського суду Донецької області від 12 лютого 2024 року ОСОБА_10 засуджено: за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_10 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 1, 4 ст. 71 КК за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за вироком Дружківського міського суду Донецької області від 27 вересня 2021 року у виді 166 годин громадських робіт, остаточно призначено ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 10 днів.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь держави 1 893 гривні 20 копійок процесуальних витрат на залучення експертів та прийнято рішення щодо речових доказів.
Відповідно до обставин, детально викладених у вироку суду, 20 листопада 2023 року ОСОБА_10, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та його дії є таємними для сторонніх осіб, через незачинені вхідні двері пройшов до вказаної квартири, де в приміщенні спальні взяв телевізор марки "Mystery mtv-3231lw", та вийшов з неї. Надалі ОСОБА_10 з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_12 матеріальний збиток на суму 2 725 грн.
17 січня 2024 року приблизно о 16 годині 10 хвилин ОСОБА_10 на зупинці громадського транспорту "Кільцева", що за адресою: вул. Залізнична, м. Дружківка, Донецька область, незаконно зберігав в кишені куртки кристалоподібну речовину масою 0,3472 г, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), маса якої становить 0,253 г, яку він попередньо незаконно придбав.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року задоволено апеляційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури ОСОБА_13 та змінено вирок Дружківського міського суду Донецької області від 12 лютого 2024 року. Виключено зі вступної частини вироку посилання на судимість обвинуваченого ОСОБА_10 за вироком Дружківського міського суду Донецької області від 27 вересня 2021 року. Виключено з інкримінованого ОСОБА_10 обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК кваліфікуючу ознаку - "вчинення повторно". Виключено з мотивувальної та резолютивної частин вироку посилання на призначення ОСОБА_10 остаточного покарання на підставі ст. 71 КК. Постановлено вважати ОСОБА_10 засудженим за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. В іншій частині вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на допущене апеляційним судом істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_10 через його м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На думку прокурора, апеляційний суд, приймаючи рішення щодо застосування ст. 80 КК в цьому кримінальному провадженні, залишив поза увагою те, що відсутні рішення суду, постановлені в порядку статей 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), про звільнення ОСОБА_10 від відбування покарання, призначеного попереднім вироком Дружківського міського суду Донецької області від 27 вересня 2021 року, а також відомості про відбуття вказаного покарання. За таких обставин вважає, що апеляційний суд дійшов до необґрунтованого висновку про виключення кваліфікуючої ознаки "повторність" в інкримінованому засудженому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК, та безпідставно виключив посилання на призначення покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 02 листопада 2023 року у справі № 521/5428/22, провадження № 51 - 894 км 23, вважає, що вирішення вказаного питання відноситься виключно до компетенції суду та вирішується в порядку, передбаченому статтями 537, 539 КПК. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, а допущене цим судом неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність потягло невідповідність призначеного ОСОБА_10 покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок м`якості.
Заперечень на касаційну скаргу прокурора до Верховного Суду не надходило.
Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою
Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ухвалою від 30 жовтня 2024 року передала зазначене кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК.
Таке рішення колегія суддів прийняла у зв`язку із тим, що вважала за необхідне відступити від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 02 листопада 2023 року в справі № 521/5428/22 (провадження № 51 - 894 км 23).
У вказаному рішенні від 02 листопада 2023 року суд касаційної інстанції зазначив, що, з огляду на приписи ч. 1 ст. 74, частин 1, 3, 4 ст. 80 КК, для звільнення особи від відбування покарання, у зв`язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку, необхідно встановити обставини, що дають підстави для прийняття такого рішення, ухвалення якого регламентують статті 537, 539 КПК. Погоджуючись з судами попередніх інстанцій про призначення покарання на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків, колегія суддів у цій справі вказала, що на час ухвалення оскаржуваного рішення у місцевого суду не було даних про звільнення засудженого відповідним рішенням від відбування покарання чи про відбуття ним покарання.
Обґрунтовуючи свою позицію в ухвалі від 30 жовтня 2024 року, якою дане кримінальне провадження на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, колегія суддів зазначила про те, що не погоджується із таким правозастосуванням у постанові від 02 листопада 2023 року і вважає за необхідне зробити висновок про те, що стаття 80 КК встановлює імперативні строки (з урахуванням особливостей, передбачених частинами 3, 4 вказаної статті), сплив яких припиняє наявні між державою та засудженою особою кримінальні правовідносини і унеможливлює виконання покарання. Відповідно, для звільнення особи від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності не потрібно судове рішення, ухвалене в порядку статей 537, 539 КПК.
За таких обставин, виходячи з необхідності забезпечення додержання принципу правової (юридичної) визначеності, є передбачені законом підстави для здійснення касаційного розгляду цього провадження об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу прокурора обґрунтованою та просив її задовольнити.
Учасникам судового провадження повідомлено про час та місце касаційного розгляду. Заперечень та заяв про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та викладені у касаційній скарзі доводи, об`єднана палата дійшла таких висновків.
Щодо правозастосування положень ст. 80 КК, ст. 537, 539 КПК.
Виконання вироку - це діяльність органів виконавчої влади щодо виконання обвинувального вироку, яка пов`язана з реальним обмеженням визначених судом прав і свобод засудженої особи.
Відповідно до ст. 535 ч. 1, 2 КПК судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов`язок виконати судове рішення.
При цьому особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов`язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе, оскільки це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.
Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв`язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини а отже унеможливлює виконання покарання.
Строк виконання обвинувального вироку, за винятком випадків, передбачених частиною шостою статті 80 КК, має певний термін, після спливу якого держава не може застосовувати обмеження до особи за цим вироком.
Частинами 1, 2 статті 80 КК передбачено звільнення особи від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та імперативні строки, сплив яких, є підставою для звільнення засудженої особи від відбування призначеного їй цим вироком покарання, крім покарання у виді довічного позбавлення волі. Частиною 5 цієї статті передбачено, що питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням волі.
Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов`язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків.
Отже, застосування статті 80 КК вимагає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та відсутність фактів, які є підставою зупинення або переривання цих строків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.
Відповідно до частини 3 статті 80 КК перебіг давності виконання обвинувального вироку зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.
Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину (ч. 4 ст. 80 КК).
Будь-яких інших умов та обмежень для застосування цих положень КК не містить.
Щодо положень кримінального процесуального закону, то частина третя статті 374 КПК передбачає необхідність зазначення у вироку, крім іншого, мотивів призначення покарання, звільнення від відбування покарання, мотивів ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Отже суд, приймаючи рішення щодо нового обвинувачення особи на стадії судового розгляду, встановивши підстави, передбачені ст. 80 КК, може прийняти рішення щодо звільнення особи від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання попереднього обвинувального вироку та відповідних правових наслідків цього.
При цьому відсутність у матеріалах конкретного кримінального провадження даних про те, що особа була звільнена судом від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання попереднього обвинувального вироку в порядку ст. 537, 539 КПК або відбула це покарання, не може розцінюватись як ухилення цією особою від відбування покарання.
Ухилення від відбування покарання як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку є особливим юридичним фактом і питання його вирішення належить до компетенції суду, а отже цей факт слід встановлювати з дотриманням вимог процесуальної форми.
Редакція частини третьої статті 80 КК певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у частині третій статті 80 Загальної частини КК, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини КК. Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні частини третьої статті 80 КК, суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить частині першій статті 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання (постанова Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24 грудня 2015 року, провадження № 5 - 324 кс 15).
Стаття 152 Кримінально-виконавчого кодексу України також передбачає можливість звільнення засудженої особи від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку. Реалізується таке звільнення в порядку та на підставі ст. 537, 539 КПК на стадії виконання вироку. Проте вказані положення не визначають такий порядок звільнення особи від відбування покарання з підстави, передбаченої ст. 80 КК, як єдиний і безальтернативний.
За таких обставин, об`єднана палата вважає, що в конкретному кримінальному провадженні суд може прийняти рішення щодо звільнення особи від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку за наявності для цього підстав, передбачених ст. 80 КК, не лише в порядку ст. 537, 539 КПК, а й за наслідками розгляду справи, про що має бути зазначено в резолютивній частині рішення.