ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 333/5167/22
провадження № 51-4927км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2024 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 14 травня 2024 рокув кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Запоріжжя,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Обставини, встановлені за рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, короткий зміст судових рішень
Комунарський районний суд м. Запоріжжя вироком від 16 січня 2024 року визнав винуватим ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2022 року ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
Ухвалено рахувати строк початку відбування покарання з 31 липня 2022 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів.
За обставин, детально викладених у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_6, маючи прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, введеного в Україні з 24 лютого 2024 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та його дії залишаються ніким не помічені, з метою особистого збагачення скоїв такі епізоди кримінального правопорушення.
28 червня 2022 року близько 14:20, діючи умисно, повторно, у приміщенні торгівельного залу супермаркету "Варус", розташованого на вул. Північнокільцевій, 10-А в м. Запоріжжі, викрав майно, належне ТОВ "Омега". Після цього разом із викраденим майном зник із місця скоєння злочину, тим самим розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши ТОВ "Омега" майнову шкоду в розмірі 799,84 грн.
03 серпня 2023 року близько 14:30, він же, діючи умисно, повторно, перебуваючи у приміщенні торгового центру "Метро", розташованого на вул. Оріхівське шосе, 7-А в м. Запоріжжі, викрав майно належне ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна". Після цього разом із викраденим майном зник з місця скоєння злочину і тим самим розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши своїми діями ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" майнову шкоду в розмірі 3 592,08 грн.
06 серпня 2023 року близько 16:45, ОСОБА_6, діючи умисно, повторно, перебуваючи у приміщенні торгового центру "Метро", розташованого на вул. Оріхівське шосе, 7-А в м. Запоріжжі, викрав майно належне ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна". Після цього разом із викраденим майном зник з місця скоєння злочину і тим самим розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши своїми діями ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" майнову шкоду в розмірі 3 594,24 грн.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 14 травня 2024 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_6 залишив без змін.
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року, ОСОБА_6 звільнено від покарання, призначеного за вироками Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2022 року та Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2024 року за епізодом вчинення 28 червня 2022 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК.
Цим же рішенням постановлено вважати ОСОБА_6 таким, що відбуває покарання за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2024 року за ч. 4 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вимоги і доводи осіб, які подали касаційну скаргу та заперечення
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції стосовно нього і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Автор скарги, обгрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що на початку судового розгляду кримінального провадження мав умовну угоду з прокурором про незаперечення останнім щодо застосування до нього положень ст. 69 КК у разі визнання ним вини в повному обсязі та недослідження доказів, тому був позбавлений можливості висловити свою позицію і обгрунтувати можливість застосування стосовно нього приписів статей 69, 75 КК.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурор стверджує, що касаційна скарга засудженого є необгрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій стосовно ОСОБА_6 - законними та обгрунтованими.
Зазначає, що позиція засудженого про введення його в оману щодо можливості призначення більш м`якого покарання є способом захисту та уникнення відповідальності.
Наполягає, що, ухвалюючи вирок, місцевий суд урахував усі обставини справи та особу засудженого, разом із цим дійшов висновку про недостатність підстав для засутосування положень ст. 69 КК, однак зазначені обставини стали підставою для призначення засудженому покарання в нижній його межі.
Підкреслює, що суд першої інстанції під час призначення засудженому остаточного покарання приєднав лише 1 місяць позбавлення волі з невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Указує, що розгляд кримінального провадження відбувся в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, при цьому засуджений визнав вину, не заперечував фактичних обставин кримінальних правопорушень та кваліфікацію своїх дій.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу.
Прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги.
Інші учасники провадження в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені, заяв чи клопотань стосовно відкладення розгляду справи не подавали.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження й доводи, викладені в касаційній скарзі та запереченнях, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За приписами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення
і особі засудженого.
Зі змісту вироку місцевого суду видно, що розгляд кримінального провадження в частині встановлення фактичних обставин епізодів кримінального правопорушення, вчинених 03 і 06 серпня 2023 року щодо ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна", та кваліфікацію відповідних дій ОСОБА_6 суд першої інстанції здійснив у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати, ухвалюючи вирок, а сторони позбавляються права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню в кримінальному провадженні в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні.
Суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК має право у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та в такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.
Згідно із журналом судового засідання від 21 листопада 2023 року та технічним записом цього засідання, після того як обвинуваченому було роз`яснено суть пред`явленого обвинувачення і він зазначив, що повністю визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, за обставин, викладених в обвинувальному акті, суд прийняв рішення про проведення судового розгляду в цій частині в порядку ч. 3 ст. 349 КПК.
Заслуговує на увагу й активна позиція засудженого під час вирішення питання про обсяг дослідження доказів щодо вказаних вище епізодів.
Так ОСОБА_6 вину визнав у повному обсязі та разом з іншими учасниками провадження погодився із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК. Відповідно до технічного запису судового засідання дав детальні показання щодо часу, місця, способу вчинення крадіжки товару з ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна", на уточнюючі запитання суду та учасників провадження уточнював кількість викраденого, вартість, за яку збув викрадене, пояснював мотив учинення правопорушення. Достовірність показань у цій частині не викликала сумнівів ні в учасників провадження, ні в суду.
У зв`язку з викладеним вище, діючи у межах своїх повноважень, суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст тих обставин, які ніким не оспорюються, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Переконавшись у добровільності позиції учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів у повному порядку.
Варто звернути увагу й на ту обставину, що під час кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій жодна зі сторін, у тому числі засуджений та його захисник, не заперечували стосовно такого порядку дослідження доказів, не висловлювали зауважень чи застережень.
Установлений місцевим судом обсяг доказів та порядок їх дослідження відповідає вимогам КПК і будь-яких процесуальних порушень колегією суддів не встановлено.
Стосовно обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні 28 червня 2022 рокуепізоду кримінального правопорушення щодо ТОВ "Омега".
Як видно із журналу та технічного запису судового засідання від 14 березня 2023 року, у частині розгляду епізодукримінального правопорушення від 28 червня 2022 року, суд першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального законупровів судовий розгляд у загальному порядку та в судовому засіданні безпосередньо допитав ОСОБА_6, представника потерпілого, свідка, дослідив докази, що містять, зокрема: протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, заяву начальника охорони про вчинення кримінального правопорушення, протоколи огляду диска з відеозаписами та фотознімками з камер спростереження супермаркету, дані з інвентаризаційних відомостей із торговельного залу, дані з довідки-рахунку викраденого майна, оптичний диск із записом із камер відеоспостереження з торговельного залу, витяг з ЄРДР у цьому кримінальному провадженні, постанови про визнання речовими доказами від 26 липня 2022 року та 21 серпня 2023 року.
Перевіривши матеріали кримінального провадження касаційний суд установив, що суд першої інстанції, на час ухвалення вироку, свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК (епізод від 28 червня 2022 рокущодо ТОВ "Омега"), зробив із дотриманням вимог гл. 2 КПК та статей 94, 370, 374 цього Кодексу.
Доводи засудженого про умовну угоду з прокурором про незаперечення останнім щодо застосування до нього положень ст. 69 КК у разі визнання ним винуватості в повному обсязі по іншим епізодам, у зв`язку з чим він і визнав вину, Суд уважає неспроможними.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження та технічного запису судового засідання колегією суддів не встановлено будь-яких обіцянок прокурора чи домовленостей між ним та засудженим з приводу зазначеного ОСОБА_6 . Не послався на такі обставини засуджений ні під час судового розгляду, ні в апеляційній скарзі.
Однак, у ході касаційного розгляду встановлено, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 433 КПК є достатні підстави для скасування судових рішень і закриття кримінального провадження за епізодом від 28 червня 2022 року.
Частиною 2 ст. 433 КПК передбачено, що Суд вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Так, 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886 - IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" (далі - Закон № 3886-IX), яким унесені зміни до ст. 51 (Дрібне викрадення чужого майна) Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), який є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання чинності цим Законом вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП (зміни, внесені Законом № 3886?IX, мають зворотну дію в часі).
Зі змісту ст. 51 КУпАП випливає, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір викраденого майна в максимальній його межі перевищує 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян (далі - НМ).
У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір НМ, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Відповідно до Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX вартість викраденого майна, з якої настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК, у 2022 році становила 2481 грн, а у 2023 році - 2684,10 грн.
ОСОБА_6 засуджений завчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, а саме за викрадення майна на такі суми:
епізод від 28 червня 2022 року - 799,84 грн;
епізод від 03 серпня 2023 року - 3592,08 грн;
епізод від 06 серпня 2023 року -3594,24 грн.
Отже, вартість викраденого майна за першим епізодом від 28 червня 2022 року є меншою ніж 2 НМ, що застосовувався у 2022 році, і це діяння не підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК.
Як визначено ст. 440 КПК, суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
За приписами п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо суд установив вчинення ним діяння, кримінальну протиправність якого було встановлено законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ст. 284 КПК, у порядку п. 1-2 ч. 2 цього ж положення Кодексу.
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_6 висловив згоду на закриття кримінального провадження у зв`язку з тим, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Прокурор висловив думку про необхідність засутосування приписів Закон № 3886?IX до ОСОБА_6 за вказаним епізодом провадження та про виключення посилання на кваліфікуючу ознаку таємного викрадення чужого майна (крадіжки) вчиненої повторно з епізоду від 03 серпня 2023 року з ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна".
Суд дійшов висновку, що відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК кримінальне провадження щодо ОСОБА_6, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК (за епізодом вчинення 28 червня 2022 року кримінального правопорушення),з огляду на приписи п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, підлягає закриттю судом, оскільки втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Наведене вище узгоджується з висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 07 жовтня 2024 року в справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24).
Стосовно призначеного ОСОБА_6 покарання слід зазначити наступне.
Вирішуючи питання про необхідність й достатність покарання ОСОБА_6, колегія суддів Верховного Суду бере до уваги ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК належить до категорії тяжких, його наслідки та суспільну небезпеку, особу винного.
Однак Суд ураховує і наявність обставин, установлених судами як пом`якшуючі покарання: щире каяття та вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких обставин, і відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Крім того, Суд зважає і на те, що ОСОБА_6 є особою з інвалідністю 2 групи, страждає на хронічний гепатит С, має на утриманні матір похилого віку.
Суд бере до уваги й ті обставини, які впливають на обрання виду та заходу примусу, а саме вчинення засудженим трьох епізодів крадіжки, один з яких очевидно підлягає закриттю у зв`язку з втратою чинності законом, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння, відповідно другий епізод кримінального правопорушення виключає кваліфікуючу ознаку таємного викрадення чужого майна (крадіжки) - повторність, отже зменшення обсягу обвинувачення ОСОБА_6 .
У звязку з декриміналізацією діяння за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2022 року, відсутні підстави для застосування стосовно ОСОБА_6 приписів ст. 71 КК
Варто звернути увагу на те, що виправлення як мета покарання - це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його надалі від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.
Враховуючи викладене, Верховний Суд доходить висновку про можливість пом`якшити призначене засудженому покарання за ч. 4 ст. 185 КК із застосуванням приписів ст. 69 КК з урахуванням усіх обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та відповідно дають правові підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.
Водночас підстав для застосування до засудженого положень ст. 75 КК Суд не вбачає.
У підсумку, оскаржені судові рішення належить змінити. Разом з тим правових підстав для скасування судових рішень, як про це йдеться в касаційній скарзі засудженого, Суд не встановив, тому подану касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд