ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 761/15574/20
провадження № 61-4393св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,
учасники справи:
за первісним позовом:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Браво",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
за зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Браво",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Браво", подану адвокатом Кєєр Оленою Сергіївною, на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2022 року у складі судді Чирки С. С. та постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Кирилюк Г. М., Немировської О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Браво" (далі - ТОВ "Авіакомпанія Браво") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Позов мотивований тим, що 08 червня 2017 року між ним та ОСОБА_1 укладений договір позики, за яким останньому було надано грошові кошти в розмірі 524 100,00 грн строком на 4 роки, якщо позикодавцем не буде пред`явлена вимога про дострокове повернення позики. Дружина позичальника - ОСОБА_2 надала згоду на отримання її чоловіком позики.
18 листопада 2019 року ТОВ "Авіакомпанія Браво" через приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лілеєву М. М. звернулося до ОСОБА_1 із заявою про дострокове повернення коштів. Однак відповідач свої зобов`язання за договором не виконав.
Обґрунтовуючи розмір суми, що підлягає стягненню з відповідачів, представник позивача посилався на те, що згідно з договором позики ОСОБА_1 передано кошти в сумі 524 100,00 грн, що було еквівалентом 20 000,00 дол. США на момент укладення договору, проте відповідно до п. 8.1 договору має бути повернута сума, що є еквівалентною відповідній сумі боргу в доларах США. Відтак сума позики, яка підлягає поверненню, становить 20 000,00 дол. США х 23,88 (курс НБУ гривні до 1 долару США) = 477 600,00 грн.
ТОВ "Авіакомпанія Браво" просило суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за позикою у розмірі 477 600,00 грн, 7 183,63 грн - 3% річних, 6 208,80 грн - інфляційних збитків.
У червні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ "Авіакомпанія Браво" про визнання договору позики неукладеним.
Позов мотивований тим, що за договором позики грошових коштів він від ТОВ "Авіакомпанія Браво" не отримав.
Просив суд визнати договір позики від 08 червня 2017 року неукладеним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2022 року позов ТОВ "Авіакомпанія Браво" та зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 629/5364/13-ц (провадження № 61-22477св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 205/5292/15-ц (провадження № 61-3741св19). В матеріалах цивільної справи міститься копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон, виданого на ім`я ОСОБА_1 (а. с. 136-145) та копії льотних (технічних) журналів Центру льотної підготовки у м. Софія (а. с. 146-179). Однак в цих письмових доказах відсутня інформація про обставини укладення договору позики. Тому не містять відомості щодо предмета доказування та є неналежними доказами в розумінні статті 77 КПК України.
Враховуючи те, що на всіх без виключеннях ордерах на видачу готівки ОСОБА_1 відсутні підписи керівника і головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником, тому суд приходить до висновку, що вони видані з порушенням Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, зокрема п. 3.4, а тому не є належними і допустимими доказами в розумінні статей 77,78 ЦПК України. Інших доказів, що підтвердили б факт отримання відповідачем грошових коштів в розмірі 477 600,00 грн від ТОВ "Авіакомпанія Браво" позивачем не надано.
За таких обставин суд дійшов висновку, що договір позики від 08 червня 2017 року, укладений між ТОВ "Авіакомпанія Браво" та ОСОБА_1, є неукладеним. З огляду на це, у задоволенні позовних вимог ТОВ "Авіакомпанії Браво" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення коштів слід відмовити за недоведеністю.
Визнання договору неукладеним в судовому порядку неможливо, що підтверджує постанова Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі № 907/804/17, оскільки вимога про визнання договору неукладеним не є способом захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року апеляційну скаргу ТОВ "Авіакомпанія Браво", яка подана представником Кєєр О. С., задоволено частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2022 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при посвідченні договору позики 08 червня 2017 року сторону позикодавця ТОВ "Авіакомпанія Браво" представляв генеральний директор Логвиненко І. В., і сума позики, що зазначена у підписаному ним договорі, та у наданих позивачем видаткових касових ордерах є різною, то відповідно його підпис як керівника підприємства на видаткових касових ордерах про видачу коштів у позику є обов`язковим.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що недоліки в оформленні первинних документів не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю, про що зазначив Верховних Суд у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 160/3055/19, оскільки у цій справі встановлено інші фактичні обставини.
Разом з тим, відхиляючи надані відповідачем ОСОБА_1 докази на підтвердження фізичної неможливості отримання коштів у вказані у видаткових касових ордерах дати з огляду на перебування за кордоном України у період з 18 червня по 09 липня 2017 року, суд першої інстанції виходив з того, що в цих письмових доказах відсутня інформація про обставини укладення договору позики, тому вони не містять відомості щодо предмета доказування та є неналежними доказами в розумінні статті 77 КПК України. Проте колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки у цій частині судом не було належним чином встановлено обставини, що мають значення для справи.
Як вбачається з копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон, виданого на ім`я ОСОБА_1, 18 червня 2017 року проставлено штамп Державної прикордонної служби України про виїзд за межі України, а 09 липня 2017 року - про в`їзд на територію України (а. с. 136-145, т. 1). Відповідно до відомостей з льотного/технічного журналу, виданого Центром льотної підготовки у м. Софія, Республіки Болгарія, у період з 19 червня 2017 року по 08 липня 2017 року включно ОСОБА_1 проходив навчання на авіасимуляторі польотів MD-80. Такі відомості з льотного/технічного журналу надані за 19 червня, 21 червня, 22 червня, 23 червня, 24 червня, 25 червня, 26 червня, 28 червня, 29 червня 2017 року, 01 липня, 02 липня, 03 липня, 04 липня, 05 липня, 08 липня 2017 року. Копії зазначених відомостей з льотного/технічного журналу, складеного англійською мовою, засвідчені печаткою льотної служби ТОВ "Авіакомпанія Браво", з яким відповідач ОСОБА_1 на той час перебував у трудових відносинах.
Доводи апеляційної скарги представника позивача про неможливість прийняти до уваги зазначені докази з огляду на те, що здійснення перекладу зроблено з порушенням вимог чинного законодавства, колегія суддів відхиляє, оскільки інформація на англійській мові, що наявна у льотному/технічному журналі, виданому Центром льотної підготовки у м. Софія, Республіки Болгарія, була засвідчена також печаткою льотної служби ТОВ "Авіакомпанія Браво". При цьому інформація англійською мовою про склад екіпажу, до якого входив ОСОБА_1, місце його перебування, дати та години здійснення тренувань, є зрозумілою і без здійснення перекладу на українську мову.
Видаткові касові ордери від 22 червня 2017 року на суму 50 000,00 грн, від 23 червня 2017 року на суму 50 000,00 грн, від 26 червня 2017 року на суму 10 000,00 грн, від 27 червня 2017 року на суму 10 000,00 грн, від 29 червня 2017 року на суму 10 000,00 грн, від 30 червня 2017 року на суму 10 000,00 грн, від 03 липня 2017 року на суму 50 000,00 грн, від 04 липня 2017 року на суму 50 000,00 грн, від 05 липня 2017 року на суму 50 000,00 грн, від 06 липня 2017 року на суму 50 000,00 грн, від 07 липня 2017 року на отримання 50 000,00 грн, не підтверджують фактів видачі зазначених у них грошових коштів саме ОСОБА_1 у вказані в ордерах дні, оскільки з матеріалів справи апеляційним судом достовірно встановлено, що у період з 18 червня по 09 липня 2017 року ОСОБА_1 був відсутній на території України та знаходився у Болгарії.
Таким чином, позивачем не доведено, яким чином та коли відповідачу були передані зазначені грошові кошти готівкою, тобто наявність такої істотної умови договору позики як момент передачі грошових коштів позичальнику, тоді як відповідно до підписаного сторонами договору та вимог закону, договір позики є укладеним з моменту передачі грошей.
Таким чином, апеляційний суд в цілому вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що договір позики, підписаний сторонами 08 червня 2017 року, є неукладеним. Проте, вважає за необхідне оскаржуване рішення суду змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови, з урахуванням викладених обставин.
Посилання представника позивача на те, що суд першої інстанції не надав оцінки висновку експерта № СЕ-19-21/414-ПЧ від 28 січня 2021 року щодо підпису ОСОБА_1 у видаткових касових ордерах, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначеним висновком експерта встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4 у касових ордерах, ймовірно, виконані ОСОБА_1 . Вирішити питання в категоричній формі експерту не виявилось можливим через малий об`єм графічної інформації, що міститься в досліджуваний підписах, який обумовлений простотою будови, елементів, з яких складаються досліджувані підписи.
Доводи апеляційної скарги представника позивача про те, факт видачі коштів ОСОБА_1 за договором позики також підтверджується витягом із касової книги, в якій зареєстровано видаткові касові ордери, що були надані до суду позивачем, а вказівка керівника про видачу таких коштів - зафіксована у наказі від 08 червня 2017 року, що був переданий на виконання головному бухгалтеру, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказані докази не були прийняті апеляційним судом з огляду на незазначення представником позивача поважних причин неподання таких доказів до суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, у зустрічній позовній заяві від 22 червня 2021 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 наголошував, що вважає надані позивачем копії видаткових касових ордерів фіктивними та безгрошовими, оскільки вони не відповідають вимогам законодавства щодо їх складання та заповнення, а інших документів бухгалтерського обліку, які б підтверджували рух вказаних готівкових коштів у касі товариства, позивачем не надано. З огляду на наявність зазначених заперечень відповідача, представником позивача мали бути подані до суду першої інстанції усі наявні у нього докази на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, а також на спростування викладених відповідачем заперечень. Проте представник позивача вимог частини третьої статті 12, частини першої статті 81, статті 83 ЦПК України не виконав, не подав доказів до суду першої інстанції та поважних причин неподання таких доказів не зазначив.
Аргументи учасників справи
У березні 2024 року ТОВ "Авіакомпанія Браво" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення судів в частині первісного позову скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовну вимогу про стягнення коштів за договором позики задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що за своєю правовою природою видаткові касові ордери посвідчують факт виконання зобов`язань - констатують (фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та мають юридичне значення для встановлення обставин дотримання сторонами умов договору та факту здійснення господарської операції. З матеріалів справи вбачається, що вказані видаткові касові ордери містять всі необхідні реквізити, а крім того, вказані видаткові касові ордери містять особистий підпис ОСОБА_1 та касира ТОВ "Авіакомпанія Браво", тобто свідчать про факти отримання відповідачем-1 грошових коштів. Відповідно до п. 28. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 (далі - Положення) касир проводить видачу готівки тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості. Тобто на касира покладається видати готівку з каси, відповідно і підпис на зазначених видаткових касових ордерах міститься саме касира.
Порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи. Таким чином, висновки попередній інстанцій про те, що видаткові касові ордери є неналежними і недопустимими доказами не обґрунтовані.
Разом з тим, у Бориспільському міськрайонному суді Київської області розглядалася інша справа № 359/874/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Авіакомпанія Браво" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Правовідносини, що були предметом розгляду у справі № 359/874/20 та встановлені обставини, прямо впливають на предмет доказування у цій справі. Зокрема, у п. 6.1 рішення суду встановлено, що подані копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон, виданого на ім`я ОСОБА_1 і льотних журналів не містять інформації про предмет доказування (правовідносини позики), а тому є неналежними докази і не приймаються судом. Висновок судів у цій справі стосовно належності та допустимості доказів, які були подані відповідачем, суперечить висновку чинного судового рішення у справі № 9359/874/20.
До предмету спору не входить дослідження правильності складання первинних касових документів (видаткових касових ордерів), а тому зазначені докази лише підтверджують факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 524 100,00 грн. Зазначений спір не стосується правильного заповнення вказаних документів, спір не стосується податкового обліку ТОВ "Авіакомпанія Браво", ніким не оскаржувалися видаткові касові ордери, питання недійсності останніх не було предметом розгляду у судах попередніх інстанцій, відповідач оспорював лише факт відсутності підпису, що в свою чергу спростовується висновком експерта.
Також у справі № 359/874/20 було проведено судову почеркознавчу експертизу у зв`язку із запереченням ОСОБА_1 отримання коштів і підписання касових ордерів, якою встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у касових ордерах ймовірно, виконані ОСОБА_1 . Суд не надав оцінки висновку експерта на предмет недопустимості як доказу. В постанові від 06 вересня 2019 року у справі № 760/10691/18 Верховним Судом встановлено, що висновок експерта про "ймовірність" не може бути підставою для висновку, що підпис зроблений не стороною правочину.
Суд першої інстанції в порушення частини п`ятої статті 12 ЦПК України протягом підготовчого розгляду справи не сприяв позитивному вирішенню клопотання позивача про витребування оригіналу закордонного паспорту, проігнорував частину шосту статті 95 ЦПК України та те, що позивач піддає сумніву зазначений доказ, а тому в суді першої інстанції зазначений доказ не досліджувався належним чином. Оскільки витяги з льотного/технічного журналу Центру льотної підготовки у м. Софія надаються відповідачем у справі, а тому таким чином підтверджується факт того, що в останнього вони знаходяться, але в судове засідання жодного разу не були надані. Тобто фактично оригінали закордонного паспорту ОСОБА_1 та льотних журналів не були оглянуті в судових засіданнях першої та апеляційної інстанцій, що є порушенням статей 95, 228, 229 ЦПК України.
Також надавався на огляд у суді розпорядження директора ТОВ "Авіакомпанія Браво", яким було надано дозвіл за зверненням ОСОБА_1 надати з каси грошові кошти відповідно до договору позики від 08 червня 2017 року. Ці докази надавалися до суду апеляційної інстанції у зв`язку з тим, що тягар доказування допустимості 14 видаткових касових ордерів покладався на позивача (касатора) через надання їм оцінки недопустимих судами попередніх інстанції. Натомість суд апеляційної інстанції не досліджував зазначені докази, що призвело до неправильного вирішення спору.
Суд визнав допустимим доказом копію закордонного паспорта та копії витягів з льотного/технічного журналу Центру льотної підготовки у м. Софія. До письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат". Указана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 червня 2019 року у справі № 910/4473/17. Таким чином докази, не перекладені з англійської мови на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат" не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку, а тому суд апеляційної інстанції посилається на недопустимі докази.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2024 року у відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 160/3055/19, від 16 липня 2019 року у справі № 805/686/17-а, від 12 липня 2019 року у справі № 808/109/18, від 09 липня 2019 року у справі № 810/1762/16, від 04 вересня 2019 року у справі № 760/10691/18, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 910/4473/17, від 31 січня 2024 року у справі № 448/852/21, від 24 травня 2019 року у справі № 826/7423/16, від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19, від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 910/21067/17, від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, судове рішення ухвалено з порушенням пунктів 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Рішення судів оскаржуються в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог ТОВ "Авіакомпанія Браво" про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за позикою.В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 08 червня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лілеєвою М. М. за реєстровим № 431 посвідчено договір позики, підписаний директором ТОВ "Авіакомпанія Браво" (позикодавець) та ОСОБА_1, другим пілотом повітряного судна MD-80 (позичальником).
Згідно з п. 1.1 договору позикодавець надав позичальникові у власність грошові кошти, а останній прийняв у власність грошові кошти для використання на власний розсуд і зобов`язується повернути їх позикодавцеві на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 3.1 договору сума позики складає суму грошових коштів у розмірі 524 100,00 грн, що є еквівалентом 20 000,00 дол. США.
Сума позики, яка вказана в п. 3.1 цього договору надається позичальнику терміном на 4 роки з моменту отримання грошей, якщо позикодавцем не буде пред`явлена вимога про дострокове повернення позики, що визначено в підпункті 7.1 цього договору (п. 4.1.Договору).
Моментом отримання позичальником суми позики є момент підписання документу про видачу та отримання грошей, які складають суму позики за договором. Договір рахується укладеним з моменту передачі грошей (п. 6.3 договору).
Сума позики підлягає достроковому поверненню у будь-який момент дії цього договору у разі коли позикодавець повідомив про це позичальника будь-яким способом у письмовій формі. У такому разі сума позики повинна бути повернута позикодавцю впродовж двох робочих днів з дня отримання такого повідомлення позичальником (п. 7.1 Договору).
Сума позики повертається позикодавцеві в безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок позикодавця або шляхом передачі грошових коштів в касу позикодавця по прибутковому ордеру (п. 7.2 договору).
Зобов`язання позичальника по поверненню всієї суми позики припиняються внаслідок звільнення (прощення боргу) позикодавцем позичальника від його зобов`язань, якщо позичальник знаходився в безперервних трудових відносинах з позикодавцем протягом 4 років з моменту отримання суми позики позичальником (п. 7.3. договору).
Дружина позичальника надала згоду на отримання її чоловіком позики, яка викладена в заяві, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лілеєвою М. М. 08 червня 2017 року за реєстровим № 430 (п. 9.8 договору).
Згідно з видатковим касовим ордером від 22 червня 2017 року на отримання 50 000,00 грн в графі "підпис одержувача" ОСОБА_1 проставлено підпис, в графах "керівник" та "головний бухгалтер" відсутні будь які підписи.
Такі видаткові касові ордери також складені на отримання ОСОБА_1 23 червня 2017 року - 50 000,00 грн, 26 червня 2017 року - 10 000,00 грн, 27 червня 2017 року - 10 000,00 грн, 29 червня 2017 року - 10 000,00 грн, 30 червня 2017 року - 10 000,00 грн, 03 липня 2017 року - 50 000,00 грн, 04 липня 2017 року - 50 000,00 грн, 05 липня 2017 року - 50 000,00 грн, 06 липня 2017 року - 50 000,00 грн, 07 липня 2017 року - 50 000,00 грн, 10 липня 2017 року - 50 000,00 грн, 11 липня 2017 року - 50 000,00 грн, 12 липня 2017 року - 34 100,00 грн.
18 листопада 2019 року ТОВ "Авіакомпанія Браво" подало заяву приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Лілеєвій М. М., в якій просило приватного нотаріуса передати ОСОБА_1 повідомлення про порушення зобов`язання у розумінні статті 625 ЦК України та умов договору позики наступного змісту: "Повідомлення про порушення умов договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лілеєвою М.М. 08.06.2017 року за реєстровим №431". У зв`язку з не дотримання Вами, ОСОБА_1 умов вказаного договору позики, а саме п.7.3 ТОВ "Авіакомпанія Браво" прийнято рішення про необхідність дострокового повернення суми позики".
Згідно з накладною № 0411629023305 від 18 листопада 2019 року приватний нотаріус Лілеєва М. М. направила поштову кореспонденцію з оголошеною цінністю ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 . З опису вкладення у № 0411629023305 направленого на адресу: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 вбачається наступне: 1) супровідний лист; 2) заява ТОВ "Авіакомпанія Браво" про передачу повідомлення позичальнику ОСОБА_1 про сплату боргу по договору позики від 08 червня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лілеєвою М. М. за реєстровим № 431. З поштового відправлення, адресованого ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 і направленого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лілеєвою М. М., вбачається, що воно не вручено адресату у зв`язку з закінченням терміну зберігання за місцем обслуговування. На штемпельному відбитку поштового відділення, який проставлений на цьому ж поштовому відправленні зазначена дата 24 листопада 2019 року.