ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 752/24044/21
провадження № 61-4985св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідач - Будинок відпочинку "Конча-Заспа" Державного управління справами, третя особа - Державне управління справами,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Будинку відпочинку "Конча-Заспа" Державного управління справами на постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до Будинку відпочинку "Конча-Заспа" Державного управління справами (далі - БВ "Конча-Заспа" ДУС, Будинок відпочинку), третя особа - Державне управління справами (далі - ДУС), про визнання незаконними дострокового розірвання договору та дій посадових осіб, визнання права користування приміщенням та припинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 вересня 2007 року між позивачем та відповідачем укладено інвестиційний договір, за умовами якого позивач інвестував власні кошти в реконструкцію житлового будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору позивач зобов`язався на власний ризик та за власні кошти згідно проекту забезпечити реконструкцію зазначеного будинку і створити умови для реалізації інвестиційного проекту відповідно до умов договору. За умовами п. п. 3.2.2, 7.1 зазначеного договору, відповідач зобов`язався після закінчення робіт з реконструкції об`єкта передати позивачу в користування реконструйований об`єкт на строк до повного відшкодування здійснених позивачем інвестицій як плати за користування об`єктом згідно розрахунків, що затверджуються ДУС.
24 листопада 2010 року реконструкцію було закінчено та прийнято в експлуатацію будинок із господарськими спорудами. Відповідно до п. п. 4, 5 Акту про закінчення реалізації інвестиційного проекту від 24 листопада 2010 року на підставі п. 1.1 інвестиційного договору позивачем були виконані роботи по реконструкції будинку. Відповідно до акту робочої приймальної комісії про прийняття в експлуатацію після реконструкції будинку АДРЕСА_1 із господарськими будівлями, затвердженого наказом БВ "Конча-Заспа" ДУС від 24 листопада 2010 року, сума витрат на реалізацію інвестиційного проекту склала 8 207 038,97 грн.
Внаслідок виконання позивачем своїх зобов`язань за інвестиційним договором 24 листопада 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання у користування приміщення для відпочинку у БВ "Конча-Заспа" ДУС. За умовами цього договору, відповідач надав, а позивач прийняв в користування будинок АДРЕСА_1, загальною площею 323,9 кв. м. Зазначений договір набув чинності з моменту його підписання та діє до повного відшкодування витрат інвестора на реалізацію інвестиційного проекту.
На підставі зазначених договорів у позивача виник обов`язок оплатити реконструкцію зазначеного будинку, а також виникло право користування вказаним будинком.
Однак, позивачем було отримано від відповідача повідомлення № 02/301 від 16 липня 2021 року, яким було поінформовано про складення акту від 13 липня 2021 року та дострокове одностороннє розірвання інвестиційного договору, починаючи із 23 серпня 2021 року. Відповідач мотивував дострокове розірвання інвестиційного договору тим, що позивач самовільно встановив паркан біля будинку, чим порушив п. п. 1.1, 2.4, 3.1.2, 3.1.6 інвестиційного договору та абзацу 1-3 п. 2.11 Порядку надання приміщень і користування ними в БВ "Конча-Заспа" ДУС, затвердженого розпорядженням керівника ДУС від 18 червня 2019 року № 120 (далі - Порядок).
Відповідач змусив позивача звільнити займане приміщення до 20 серпня 2021 року.
Дострокове розірвання інвестиційного договору та позбавлення його права користування будинком є неправомірним, безпідставним і таким, що порушує положення договорів, прав позивача. Останнім не були порушені умови інвестиційного договору, висновки відповідача щодо недотримання позивачем умов договору є надуманими.
Просив суд:
визнати незаконним розірвання інвестиційного договору від 01 вересня 2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем;
визнати інвестиційний договір від 01 вересня 2007 року, укладений між позивачем та відповідачем, таким, що зберігає свою дію;
визнати незаконними дії посадових осіб відповідача щодо складення акту від 13 липня 2021 року, повідомлення № 02/301 від 16 липня 2021 року, дострокового одностороннього розірвання інвестиційного договору та вимоги до позивача передати за актом прийому-передачі приміщення будинку № 46 БВ "Конча-Заспа" ДУС і звільнити його;
визнати за позивачем та членами його родини право користування приміщенням будинку № 46 БВ "Конча-Заспа" ДУС на підставі та відповідно до умов інвестиційного договору від 01 вересня 2007 року і договору про надання у користування приміщення для відпочинку у будинку відпочинку ДУС від 24 листопада 2010 року, укладених між позивачем та відповідачем;
зобов`язати відповідача припинити будь-які дії направлені на обмеження права користування приміщенням будинку № 46 БВ "Конча-Заспа" ДУС позивачем та членами його родини на підставі інвестиційного договору від 01 вересня 2007 року та договору про надання у користування приміщення для відпочинку у будинку відпочинку ДУС від 24 листопада 2010 року, укладених між позивачем та відповідачем.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 серпня 2023 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за умовами укладених між сторонами інвестиційного договору та договору про надання у користування приміщення для відпочинку у будинку відпочинку ДУС, позивач зобов`язався забезпечити раціональне і комплексне використання земельної ділянки та дотримуватись Порядку.
За умовами договору, між сторонами була погоджена можливість розірвання договору в односторонньому порядку. Відповідачем було зафіксоване порушення позивачем умов договору та Порядку, а саме: облаштування паркану без отримання письмового дозволу будинку відпочинку на проведення таких робіт, укладення відповідної угоди та надання користувачем будинку відпочинку документації щодо їх переліку, обсягів і термінів проведення, чим було не забезпечено раціональне і комплексне використання земельної ділянки. Позивача було повідомлено про порушення умов договору і Порядку, а також про намір розірвати договір в односторонньому порядку з огляду на виявлені порушення з боку користувача.
Стороною позивача не було надано докази на підтвердження того, що зазначений паркан було встановлено із належним визначенням меж земельної ділянки, та за погодженням із відповідачем, як і не було надано докази на спростування доводів сторони відповідача в цій частині. Тому посилання сторони позивача на те, що договір безпідставно було розірвано в односторонньому порядку повністю спростовуються наявними у справі доказами.
Стороною відповідача договір було розірвано у визначеному законом та умовами договору порядку, тому останній припинив свою дію та доводи сторони позивача про те, що фактично зазначений договір зберігає свою дію не ґрунтується на вимогах закону та наявних у справах доказах.
Приймаючи до уваги те, що обґрунтування позовних вимог в частині визнання незаконним розірвання інвестиційного договору в односторонньому порядку, визнання договору таким, що зберігає свою дію, та визнання дій посадових осіб незаконними, не знайшли свого об`єктивного підтвердження в ході розгляду справи, позовні вимоги в цій частині слід залишити без задоволення.
Крім того, з огляду на те, що суд прийшов до висновку про правомірне розірвання договору в односторонньому порядку, а також те, що стороною позивача не надано суду доказів на підтвердження наявності законного права на користування спірним приміщенням, яке за наявними у справі документами є власністю відповідача, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання за позивачем та членами його родини права користування спірним приміщенням та зобов`язання відповідача припинити будь-які дії, направлені на обмеження права користування.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 серпня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов задоволено частково.
Визнано незаконним розірвання Інвестиційного договору від 01 вересня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та БВ "Конча-Заспа" ДУС.
Визнано таким, що зберігає свою дію Інвестиційний договір від 01 вересня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та БВ "Конча-Заспа" ДУС.
Визнано за ОСОБА_1 та членами його родини право користування приміщенням будинку № 46 БВ "Конча-Заспа" ДУС на підставі та у відповідності до умов Інвестиційного договору від 01 вересня 2007 року та Договору про надання у користування приміщення для відпочинку у будинку відпочинку ДУС від 24 листопада 2010 року, укладених між ОСОБА_1 та БВ "Конча-Заспа" ДУС.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнено з БВ "Конча-Заспа" ДУС на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4 131,00 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем повністю виконано зобов`язання за п. 1.1 інвестиційного договору і проведено реконструкцію будинку відповідно до договірних умов, що підтверджується актом робочої приймальної комісії про прийняття в експлуатацію будинку № 46 після реконструкції, затвердженим директором БВ "Конча-Заспа" ДУС Буличенком В. А.; актом про закінчення реалізації інвестиційного проекту від 24 листопада 2010 року, підписаним сторонами. Реконструкція будинку здійснювалась за згодою відповідача у повній відповідності з погодженим сторонами проектом, по закінченню якої директором БВ "Конча-Заспа" ДУС прийнято наказ № 38 від 24 листопада 2010 року "Про затвердження акту робочої приймальної комісії про прийняття в експлуатацію будинку № 46 після реконструкції". На виконання п. 2 наказу головним бухгалтером БВ "Конча-Заспа" ДУС ОСОБА_4 було складено кошторис щодо виконаних робіт по реконструкції будинку АДРЕСА_1, відповідно до якого в 2008-2009 роках на підставі контракту №10/2008 від 03 березня 2008 року та договору № 1 від 02 липня 2009 року ТОВ "БФ "Контур-М" та СПД ОСОБА_2 було здійснено будівельно-монтажні роботи в будинку АДРЕСА_1, в тому числі й щодо будівництва паркану та влаштування огорожі.
Отже, за погодженням сторін на баланс відповідача в 2010 році було прийнято реконструйований будинок АДРЕСА_1 разом з господарськими будівлями та парканом, що свідчить про невідповідність реальним обставинам висновку відповідача щодо самовільного встановлення позивачем паркану та відсутність факту порушення позивачем п. 1.1 інвестиційного договору.
Відповідно до п. п. 7.3.-7.5. інвестиційного договору сторони погодили два випадки дострокового розірвання договору: за взаємною згодою сторін та в односторонньому порядку однією стороною у випадку, якщо це прямо передбачено законодавством. Беручи до уваги відсутність права у відповідача за інвестиційним договором на одностороннє дострокове розірвання договору, а також відсутність жодних порушень умов договору та інвестиційного договору зі сторони позивача, відсутні передбачені законом підстави для дострокового одностороннього розірвання інвестиційного договору.
З наданого відповідачем повідомлення № 02/301 від 16 липня 2021 року вбачається, що він зобов`язав позивача звільнити приміщення будинку АДРЕСА_1, посилаючись на дострокове розірвання інвестиційного договору внаслідок порушення його умов. Натомість, враховуючи відсутність фактів порушення умов інвестиційного договору позивачем, відсутні правові підстави для його розірвання. Оскільки вбачається з матеріалів справи, що позивачеві не відшкодовано його витрати на реконструкцію жилого будинку АДРЕСА_1, договір продовжує свою дію та, відповідно, право користування зберігається за позивачем.
Тому відсутні підстави для позбавлення позивача доступу до жилого будинку та його виселення.
Відповідач є державною організацією. При цьому, статтею 108, частиною першою статті 109 ЖК України визначено, що договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду може бути розірвано на вимогу наймодавця лише з підстав, установлених законом, і тільки в судовому порядку, крім випадків виселення з будинків, що загрожують обвалом. Виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Відсутність передбачених законом підстав для розірвання договору, а також розірвання відповідачем договору на користування жилим будинком державного фонду в позасудовому порядку свідчить про незаконність дій відповідача.
Наведені встановлені фактичні обставини справи та норми матеріального права дають підстав дійти висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
В задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити з огляду на те, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, а саме захист його прав шляхом зобов`язання БВ "Конча-Заспа" ДУС припинити вчинення будь-яких дій, направлених на обмеження права користування приміщенням будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та членами його родини суперечить положенням статті 16 ЦК України та не є ефективним.
Аргументи учасників справи
05 квітня 2024 року БВ "Конча-Заспа" ДУС подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до висновків суду апеляційної інстанції, на виконання п. 2 наказу № 38 від 24 листопада 2010 року складено кошторис щодо виконаних по реконструкції робіт будинку АДРЕСА_1 . Проте Наказ № 38 від 24 листопада 2010 року не містить згадки про кошторис. Саме відповідно до вказаного наказу будівля приймалася на баланс БВ "Конча-Заспа" ДУС. Долучений позивачем документ без дати та реквізитів, без зазначення даних особи, що його склала, в якому зазначені перелік робіт з реконструкції будинку АДРЕСА_1 та їх вартість, не є підставою для ствердження, що вказані роботи були погоджені БВ "Конча-Заспа" ДУС та є неналежним доказом. Відповідачем зазначалося, що лише директор БВ "Конча-Заспа" ДУСвідповідно до Положення, долученого до матеріалів справи, має право діяти від імені Будинку відпочинку. Відсутність дати на вказаному документі, та навіть прізвища особи, що його чи то підписала, чи то завірила написом "гол. бух" та підписом не дозволяє використати його як беззаперечний доказ погодження улаштування паркану під час реконструкції будинку АДРЕСА_1 з будь-якою посадовою особою Будинку відпочинку. На підставі згаданого позивачем Наказу № 38 від 24 листопада 2010 року головний бухгалтер приймала на баланс Будинок № 46 саме з тими показниками, які наявні в наказі і перенесені до інвентарної картки. Тому вказане твердження позивача про наявність погодження відповідача влаштування навколо будинку АДРЕСА_1 паркану, як і факту "непомічання" адміністрацією Будинку відпочинку паркану протягом 11 років, є припущенням позивача.
Умовами укладених між сторонами інвестиційного договору та договору про надання у користування приміщення для БВ "Конча-Заспа" ДУС позивач зобов`язався забезпечити раціональне і комплексне використання земельної ділянки та дотримуватись Порядку. Позивач порушив умови договору шляхом самовільного встановлення паркану без визначення меж земельної ділянки та будь-якої дозвільної документації на території будинку відпочинку, що призвело, до розірвання договору на підставі частини третьої статті 651 ЦК України.
Ураховуючи наведене, право позивача не було порушено, а дії відповідача щодо розірвання Інвестиційного договору в односторонньому порядку ґрунтуються на законних підставах. Існуюча практика Верховного Суду стосується розірвання договорів в односторонньому порядку за рішенням суду. Проте, висновки Верховного Суду стосовно питання застосування норми права щодо розірвання договору в односторонньому порядку внаслідок порушення умов його виконання, без звернення до суду із відповідним позовом, відсутні.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відсутні підстави для позбавлення позивача доступу до жилого будинку та його виселення з посиланням на статті 759 ЦК України, 108, 109 ЖК України. П. 1.6. Положення про БВ "Конча-Заспа" ДУС визначено, що будинок відпочинку надає окремі послуги щодо тимчасового користування приміщеннями іншими організаціями та особами. Відповідно до п. 3.1 Положення про БВ "Конча-Заспа" ДУС утворено з метою створення належних умов для короткострокового і тривалого перебування та оздоровлення фізичних та юридичних осіб. Отже, метою та завданням Будинку відпочинку є створення належних умов для короткострокового і тривалого перебування та оздоровлення фізичних та юридичних осіб, тобто надання послуг. Майно Будинку відпочинку є державною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління для виконання покладених на нього завдань. Для досягнення мети та виконання завдань, покладених на Будинок відпочинку, розпорядженням ДУС затверджено Порядок, яким регулюються питання надання приміщень і користування ними й майном, яким укомплектовано та обладнано такі приміщення, внутрішнього розпорядку та умов користування приміщеннями будинку відпочинку, обсягу наданих послуг, порядку здійснення оплати й відповідальності сторін. Майно, що знаходиться в оперативному управлінні Будинку відпочинку, не перебуває у віданні місцевих рад чи у віданні міністерств, державних комітетів і відомств, не перебуває на обліку житлового фонду, що виключає віднесення такого майна до державного житлового фонду у розумінні статей 4, 5 ЖК України. Отже, виходячи з аналізу положення про Будинок відпочинку та норм чинного законодавства України, майно закріплене за Будинком на праві оперативного управління, використовується виключно для виконання покладених на нього завдань та не може використовуватися як житло, що має бути включене до державного житлового фонду, норми статті 759 ЦК України та статей 108, 109 ЖК України в частині використання майна відповідача для проживання застосуванню до спірних правовідносин не підлягають.
Сторонами як інвестиційного договору, так і похідного договору користування будинком є виключно ОСОБА_1, жодних членів його родини в договорах не зазначено. Проте апеляційним судом прийнято рішення про права і членів родини ОСОБА_1, без конкретизації прізвищ імен та по-батькові цих осіб, які не були залучені до участі у справі. Тлумачення поняття "члени родини" в чинному законодавстві відсутнє. Частина території Будинку відпочинку є територією з обмеженим доступом, перебування та проживання на якій дозволяється особам, які мають на це право та членам їх сімей. Охорона вказаної території здійснюється відповідно до Закону України "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб" (п. 1.5 Положення). Крім того, відповідно до Порядку право користуватися приміщеннями Будинку відпочинку фізичні особи мають тільки після укладання договору користування (п. 2.1 Порядку). Таким чином, надання права невизначеному колу осіб на користування приміщеннями будинку № НОМЕР_1 Будинку відпочинку суперечить нормам Положення та Порядку.
У травні 2024 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу БВ "Конча-Заспа" ДУС, у якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржене судове рішення - без змін, судові витрати покласти на скаржника.
Відповідач зазначає про те, що наявний в матеріалах справи кошторис щодо видів і вартості виконаних робіт під час виконання Інвестиційного договору від 01 вересня 2007 року є неналежним доказом. Після виконання умов Інвестиційного договору від 01 вересня 2007 року вказаний кошторис був погоджений відповідачем в особі заступника директора - головного бухгалтера ОСОБА_4, яка діяла на підставі наказу № 38 від 24 листопада 2010 року та затвердила цей Кошторис своїм підписом. Вказаний Кошторис містить детальну інформацію, зокрема, в графі "Найменування товарів, робіт" за порядковими номерами 1-26 визначено види робіт по реконструкції будинку АДРЕСА_1, а саме: будівельно-монтажні роботи по будівництву житлового будинку, гаражу, сауни, альтанки, господарські будівлі, улаштування паркану та благоустрою території. Вказані роботи проводились ТОВ "БФ "КОНТУР-М" на підставі Контракту № 10/2008 від 03 березня 2008 року. В графі "Найменування товарів, робі" за порядковими номерами 49-50 визначено види робіт по реконструкції будинку АДРЕСА_1, а саме влаштування огорожі. Згідно кошторису вказані роботи також проводились СПД ОСОБА_2 на підставі Договору № 7 від 07 травня 2009 року та доповнення № 1 від 02 липня 2009 року до нього. При цьому суми коштів, що сплачені позивачем за проведення робіт з улаштування паркану та огорожі, були прийняті та 24 листопада 2010 року погоджені відповідачем у вказаному кошторисі на загальну суму 8 207 038,97 грн. Наведене поза розумним сумнівом підтверджує, що паркан був зведений під час і на виконання умов Інвестиційного договору від 01 вересня 2007 року, та повністю спростовує твердження скаржника про те, що зведення паркану відбулось без погодження із ним та без укладення відповідної угоди. Наведені обставини були враховані апеляційним судом та їм надана правильна оцінка, з посиланням на наявні у справі докази.
В свою чергу, відповідач взагалі не довів того, що встановлений паркан, який він не помічав 11 років поспіль, будь-яким чином порушив його права або інтереси. Після того, як позивач разом із членами його родини, внаслідок неправомірних дій і рішень відповідача, змушені були покинути будинок АДРЕСА_1, паркан, про який йде мова, не було знесено (демонтовано) відповідачем як незаконну споруду. Тому посилання на нібито самовільне встановлення паркану є спробою відповідача зачепитись за будь-яку дрібну обставину, яка б слугувала штучною підставою для розірвання угоди з позивачем та його виселення.
Зі справи вбачається, що відповідач влітку 2021 року вирішив провести інвентаризацію всього свого майна, в т. ч. і будинку АДРЕСА_1, яким користується позивач, про що видав наказ № 32 від 14 червня 2021 року. На підставі цього наказу відповідачем була створена Комісія, яка 13 липня 2021 року провела відповідне обстеження. Комісією відповідача було складено Акт обстеження будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території, в якому зазначено (графа "Порушення): "Фарба на фасаді полущилася. Інших зауважень немає". Жодних порушень умов (положень) Інвестиційного договору від 01 вересня 2007 року Комісія відповідача не встановила, в Акті про це не зазначала, в т.ч. і про "самовільне встановлення паркану". Незважаючи на це, вказаний Акт від 13 липня 2021 року відповідачем було покладено в основу свого рішення/правочину, оформленого повідомленням № 02/301 від 16 липня 2021 року, та здійснено посилання як на підставу для розірвання Інвестиційного договору від 01 вересня 2007 року в односторонньому порядку. Тому юридично визначених підстав для вчинення відповідачем дій по достроковому розірванню Інвестиційного договору від 01 вересня 2007 року в односторонньому порядку у нього не було.
Тому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача права на одностороннє його розірвання. Крім того, правильно зазначив, що умовами Інвестиційного договору не встановлено право відповідача на односторонню відмову від зобов`язання в разі його порушення, відповідно, у відповідача відсутні правові підстави для цього. Внаслідок цього за Позивачем та членами його родини визнано право користування будинком АДРЕСА_1 .
Як слідує із матеріалів справи, зокрема з наданого відповідачем повідомлення № 02/301 від 16 липня 2021 року, він зобов`язав позивача звільнити приміщення будинку АДРЕСА_1, посилаючись на дострокове розірвання Інвестиційного договору внаслідок порушення його умов. Такими незаконними діями відповідача позивача та його родину було фактично виселено із приміщення будинку АДРЕСА_1 . Однак таке виселення є незаконним, оскільки не було інших підстав для цього, передбачених нормами матеріального права.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, щонаведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2024 року продовжено ОСОБА_1 строк для подання відзиву на касаційну скаргу БВ "Конча-Заспа" ДУС.
Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині задоволених позовних вимог про визнання незаконним розірвання Інвестиційного договору, визнання таким, що зберігає свою дію Інвестиційний договір, визнання за ОСОБА_1 та членами його родини право користування приміщенням будинку БВ "Конча-Заспа" ДУС. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 01 вересня 2007 року між сторонами укладено інвестиційний договір, відповідно до умов якого позивач зобов`язався на власний ризик та за власні кошти згідно з проектом забезпечити реконструкцію будинку № 46 БВ "Конча-Заспа" ДУС відповідно до умов договору, а відповідач зобов`язався створити умови для реалізації інвестиційного проекту.
П. 2.4 інвестиційного договору передбачалось, що по закінченні здійснення інвестором реалізації інвестиційного проекту сторони (протягом одного дня з дати повідомлення організації про закінчення реалізації інвестиційного проекту) складають акт, в якому зазначають, зокрема, відомості про закінчення реалізації інвестиційного проекту, про стан об`єкту та прилеглої до нього території, про вартість зроблених інвестором витрат на реалізацію інвестиційного проекту.
П. 3.1.2 інвестиційного договору передбачено, що інвестор зобов`язаний профінансувати всі роботи, пов`язані з реконструкцією об`єкта інвестування (будівельно-монтажні роботи, усунення екологічних наслідків тощо).
П. 3.1.6 інвестиційного договору передбачено, що інвестор зобов`язаний забезпечити раціональне і комплексне використання земельної ділянки, охорону навколишнього природного середовища.
Умовами п. п. 3.2.2, 7.1 зазначеного договору передбачено, що відповідач зобов`язався після закінчення робіт з реконструкції об`єкта передати позивачу в користування реконструйований об`єкт на строк до повного відшкодування здійснених позивачем інвестицій як плати за користування об`єктом згідно розрахунків, що затверджуються ДУС. Цей інвестиційний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов`язань сторін за цим договором у відповідності з п. 3.2.2 договору.
Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 зазначеного договору об`єкт є власністю відповідача в повному обсязі, як під час реалізації інвестиційного проекту, так і по його завершенні. Перехід об`єкта у власність позивача можливий в порядку встановленому законом.
Відповідно до п. п. 7.3.-7.5. інвестиційного договору сторони погодили два випадки дострокового розірвання договору: за взаємною згодою сторін та в односторонньому порядку однією стороною у випадку, якщо це прямо передбачено законодавством.
24 листопада 2010 року реконструкцію було закінчено та прийнято в експлуатацію будинок № 46 БВ "Конча-Заспа" ДУС в м. Києві по Столичному шосе, 24 км, що підтверджується актом робочої приймальної комісії про прийняття в експлуатацію будинку № 46 після реконструкції та наказом БВ "Конча-Заспа" ДУС № 38 від 24 листопада 2010 року.
На виконання п. 2 наказу № 38 від 24 листопада 2010 року головним бухгалтером БВ "Конча-Заспа" ДУС ОСОБА_4 складено кошторис щодо виконаних робіт по реконструкції будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до кошторису в 2008-2009 роках на підставі контракту № 10/2008 від 03 березня 2008 року та договору № 1 від 02 липня 2009 року ТОВ "БФ "Контур-М" та СПД ОСОБА_2 було здійснено будівельно-монтажні роботи в будинку АДРЕСА_1, в тому числі й щодо будівництва паркану та влаштування огорожі.
Відповідно до акту про закінчення реалізації інвестиційного проекту від 24 листопада 2010 року встановлено, що позивачем були виконані роботи по реконструкції будинку, сума витрат на реалізацію інвестиційного проекту склала 8 207 038,97 грн.
24 листопада 2010 року між позивачем та відповідачем укладено договір про надання у користування приміщення для відпочинку у БВ "Конча-Заспа" ДУС, відповідно до умов якого відповідач надав, а позивач прийняв в користування будинок АДРЕСА_1, загальною площею 323,9 кв. м.
Відповідно до п. 3 зазначеного договору відповідач зобов`язався надати приміщення для відпочинку із забезпеченням опалення, водопостачання, електроосвітлення та інших комунальних послуг, а позивач зобов`язався своєчасно вносити оплату вартості комунальних послуг та дотримуватись Порядку.
Абзацами 1-3 п. 2.11 Порядку передбачено, що користувач зобов`язаний утримувати в належному стані надані в користування приміщення; бережливо ставитися до майна, устаткування та обладнання, яким укомплектовані приміщення, запобігати їх пошкодженню, псуванню та використовувати за призначенням, дотримуватися правил пожежної безпеки та правил внутрішнього розпорядку будинку відпочинку.
Наказом БВ "Конча-Заспа" ДУС від 14 червня 2021 року № 32 призначено проведення позачергової інвентаризації активів, будівель та споруд, транспортних засобів, зобов`язань та обстеження земельної ділянки, на якій розташований Будинку відпочинку.
За результатами обстеження будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території інвентаризаційною комісією БВ "Конча-Заспа" ДУС складено акт від 13 липня 2021 року, згідно із яким користувачем будинку АДРЕСА_1 самовільно, без дозволу та укладення угоди, встановлено на прибудинковій території будинку паркан з металевих конструкцій та дерев`яних дощок, в основі якого бетонний фундамент.
Позивача було повідомлено, що самовільне встановлення користувачем паркану є порушенням умов інвестиційного договору від 01 вересня 2007 року та Порядку.
За відомостями інвентарної карки основних засобів в бюджетних установах, на обліку у відповідача паркан в зазначеному будинку не обліковується.
Відповідачем було направлено позивачу повідомлення № 02/301 від 16 липня 2021 року, яким було поінформовано про складення акту від 13 липня 2021 року та про дострокове одностороннє розірвання інвестиційного договору, починаючи із 23 серпня 2021 року, в зв`язку із порушенням позивачем п. п. 1.1, 2.4, 3.1.2, 3.1.6 договору та абзаців 1-3 п. 2.11 Порядку.