ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 911/1316/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Баранця О. М., Губенко Н. М.,
за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А. В.,
за участю представників:
відповідача - 2 - Дякіної А. Ю. (у порядку самопредставництва),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2024
(суддя Черногуз А. Ф.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024
(головуючий Корсак В. А., судді: Євсіков О. О., Алданова С. О.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до відповідачів:
1. Громадської організації садівницьке товариство "Дніпровець",
2. Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання недійсними рішень загальних зборів членів громадської організації та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу.
Короткий зміст вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Громадської організації садівницьке товариство "Дніпровець" (далі - ГО) про визнання недійсними рішень загальних зборів членів ГО, оформлених протоколом від 27.08.2022, і скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, здійсненої 21.09.2022 державним реєстратором Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - державний реєстратор, МЮ) за наслідками ухвалення загальними зборами ГО рішень.
2. 19.09.2023 Господарський суд Київської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024, про задоволення позову повністю. До того ж за наслідками перегляду цих судових рішень у касаційному порядку 14.05.2024 Верховний Суд прийняв постанову і закрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГО у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а в частині оскарження цих судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої цієї ж статті, залишив їх без змін.
3. 21.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про стягнення судових витрат та ухвалення додаткового рішення, просив покласти на обох відповідачів витрати на правничу допомогу адвоката у цій справі у розмірі 88 561 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. 26.06.2024 Господарський суд Київської області ухвалив додаткове рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024, про часткове задоволення заяви ОСОБА_1, присудив до стягнення з обох відповідачів по 15 000 грн цих витрат, у решті відмовив.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
5. МЮ оскаржило ці судові рішення і в касаційній скарзі просить їх скасувати та покласти ці витрати на позивача.
6. На обґрунтування підстав касаційного оскарження послався на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, наполягаючи на неправильному застосуванні судами статей 126 та 129 цього Кодексу, а також ухваленні оскаржуваних судових рішень без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/676/21, від 08.04.2021 у справі № 905/716/20, від 31.03.2021 у справі № 916/2087/18, від 10.12.2020 у справі № 922/3812/19, від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19, від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21, від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21; від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц.
7. Узагальнено доводи МЮ зводяться до такого. Ані з договору від 15.03.2023 № 61-АБ, ані із завдання (доручення) від 15.03.2023 № 1 до договору не зрозуміло, який саме спір є предметом договору, за яким надано платнику послуги з питань правової допомоги, що унеможливлює співвідношення предмета названого договору та предмета спору у цій справі. У наданих позивачем доказах на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відсутнє посилання на номер справи, у якій надавалася така допомога. Акти не свідчать про надання послуг саме у цій справі. Присуджений розмір цих витрат є надмірним для МЮ в умовах скорочення фінансування. Позивач не дотримався форми заяви, передбаченої частиною восьмою статті 129 ГПК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
8. Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників не надходило.
Позиція Верховного Суду
9. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
10. Практична реалізація згаданого принципу у частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
11. У частині третій статті 123 цього ж Кодексу унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
12. Частинами першою-другою статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
13. Однак розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
14. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього ж Кодексу).
15. За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
16. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).
17. За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
18. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (постанови Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16 та від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).
19. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
20. Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33, 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
21. Згідно з положеннями частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
22. Верховний Суд у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 зазначив, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату й своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
23. Господарський суд першої інстанції установив, що позивач на підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги надав договір від 15.03.2023 № 61-АБ про надання правничої допомоги та завдання (доручення) № 1 до нього, акти, звіти, рахунки, детальний опис робіт тощо.
24. Зі змісту оскаржуваного додаткового рішення вбачається, що суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам і доводам сторін щодо розподілу таких витрат, керувався, зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, реальність, пропорційність, співмірність і розумність їхнього розміру, що узгоджується з процесуальними нормами права, та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає положенням статей 126, 129 ГПК України. При цьому суд урахував, що спір у справі вирішений фактично лише на підставі встановленої обставини відсутності кворуму на загальних зборах і недоцільно покладати на відповідачів повністю заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу.
25. Разом із цим відповідач не довів, що заявлена до стягнення вартість витрат на професійну правничу допомогу не відповідає хоча б якомусь із цих принципів.
26. Доводи МЮ про те, що ані з договору від 15.03.2023 № 61-АБ, ані із завдання (доручення) від 15.03.2023 № 1 до договору не зрозуміло, який саме спір є предметом договору, за яким надано послуги з питань правової допомоги, відсутнє посилання на номер справи, у якій надавалася така допомога, і це унеможливлює співвідношення предмета названого договору та предмета спору у цій справі не знайшли підтвердження. Адже, як установили суди попередніх інстанцій, адвокат Мулявки М. П. на підставі названого договору надавав правову допомогу, у тому числі представництво клієнта у господарському судочинстві, яка конкретизована у завданні (дорученні), зокрема, супроводжував справу з метою відновлення порушених прав і законних інтересів клієнта, як члена і голови правління ГО, порушених оскаржуваним у цій справі рішенням загальних зборів. За наслідком виконання цього завдання сторони склали акт про належне виконання адвокатом своїх зобов`язань і прийняття їх клієнтом.
27. До того ж посилання МЮ про те, що присуджений розмір заявлених витрат є надмірним для МЮ в умовах скорочення фінансування також не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, позаяк суди з урахуванням цих аргументів зменшили заявлену до стягнення позивачем суму витрат на правничу допомогу адвоката.
28. Аргументи МЮ про недотримання позивачем форми письмової заяви про стягнення цих витрат, позаяк він до закінчення судових дебатів усно заявив про це, чим, на думку скаржника, порушив частину восьму статті 129 ГПК України, не заслуговують на увагу з огляду на висновки Верховного Суду, викладені у пунктах 56-60 постанови від 08.02.2024 у справі № 295/3068/20, про те, що процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.
29. У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та на те, що суди попередніх судових інстанцій не врахували висновки Верховного Суду викладені у постановах Верховного Суду щодо застосування статей 126, 129 ГПК України (див. пункт 6 цієї постанови).
30. Колегія суддів не вбачає підстав вважати, що висновки, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, не враховані судом апеляційної інстанції, а застосування судом приписів статей 126, 129 ГПК України не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків Верховного Суду. У цих постановах питання можливості розподілу витрат на професійну правничу допомогу залежало від обґрунтованості і співмірності відповідних витрат, обсягу наданих до суду доказів на підтвердження здійснення таких витрат у кожній конкретній справі, а також дослідження та оцінки відповідних доказів. Крім того, суд першої інстанції при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі враховував такі ж критерії, якими керувався Верховний Суд у наведених скаржником постановах. Незгода скаржника із сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка стягується на його користь, не свідчить про порушення судом статей 126, 129 ГПК України.