ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 240/8208/23
адміністративне провадження № К/990/12214/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Білак М.В., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 240/8208/23
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Житомирській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року (головуючий суддя - Сапальова Т.В., судді: Капустинський М.М., Ватаманюк Р.В.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - ГУНП в Житомирській області, відповідач), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Житомирській області № 325 від 28 лютого 2023 року стосовно накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Житомирській області № 94 о/с від 02 березня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах поліції;
- поновити позивача на посаді заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області.
Обґрунтовуючи протиправність спірних наказів ГУНП в Житомирській області позивач вказує, що в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку, а наведені у наказі №325 від 28 лютого 2023 року підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності є лише інформацією, відображеною у повідомленні про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, якій буде надана оцінка в рамках кримінального провадження. Зауважує, що вилучені під час обшуку грошові кошти не мають жодного стосунку до кримінального правопорушення та були йому повернуті на підставі судових рішень у справі 295/2315/23. Будь-яких інших даних про вчинення ним правопорушення матеріали досудового розслідування не містять, як і не можуть містити такі дані матеріали службового розслідування. Ймовірним, на думку позивача, що службове розслідування взагалі не проводилось, а оскаржуваний наказ № 325 від 28 лютого 2023 року видано формально, оскільки 24 лютого 2023 року (п`ятниця) увесь робочий день проводились обшуки в межах кримінального провадження. 25-26 лютого 2023 року були вихідними днями, а 27 лютого 2023 року йому обирався запобіжний захід і вирішувалось питання щодо відсторонення від посади, розгляд зазначених справ закінчився у кінці робочого дня. Проте вже 28 лютого 2023 року відповідачем прийнято оскаржуваний наказ № 325 від 28 лютого 2023 року, в якому вже були описані вищевказані події. Позивач уважає, що це досить короткий термін для проведення об`єктивної службової перевірки.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Мотиви, на підставі яких суд першої інстанції ухвалив судове рішення, ґрунтуються на тому, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення. Позивач у силу своїх службових обов`язків зобов`язаний не допускати зв`язків та дій, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер, а в силу функціональних обов`язків - не допускати проявів корупційних діянь в підрозділі. Однак вчинення позивачем описаних у висновку службового розслідування року дій підриває авторитет і довіру до поліції як органу, який покликаний захищати життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, є несумісним з займаною ним посадою. Зважаючи на це суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.
Окружний суд звернув увагу на те, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення відповідач з`ясовував обставини, які пом`якшують та пом`якшують відповідальність позивача. Зокрема, обставиною, яка обтяжує відповідальність підполковника поліції ОСОБА_1, є вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.
Ураховуючи ці обставини суд першої інстанції констатував правомірність і пропорційність застосованого до позивача виду дисциплінарного стягнення.
Додатково суд вказав, що відсутність вироку суду про визнання позивача винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування оспорюваних наказів, адже його звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року та прийнято нове про задоволення позовних вимог.
Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Житомирській області № 325 від 28 лютого 2023 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП у Житомирській області № 94 о/с від 02 березня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, Сьомий апеляційний адміністративний суд керувався тим, що підставою для накладення дисциплінарного стягнення є фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
З матеріалів службового розслідування та оскаржуваних наказів судом установлено, що висновки, викладені в них, сформовані на підставі матеріалів досудового розслідування в межах кримінального провадження №42022100000000389. Водночас такі висновки не ґрунтуються на проведенні дисциплінарною комісією діяльності зі збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення.
Апеляційний суд зауважив про те, що висновок службового розслідування приймається на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які були досліджені під час перевірки і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню. При цьому, належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов`язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.
Суд апеляційної інстанції вказав, що відповідач говорячи про порушення ОСОБА_1 положень пункту 4 частини статті 24 Закону України "Про запобігання корупції", не зазначає доказів вчинення дій з метою встановлення обставин отримання ОСОБА_1 пропозиції неправомірної вигоди.
Суд наголосив, що притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, є підставами для звільнення зі служби в поліції. Проте ці підстави не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за наслідками службового розслідування, яким встановлено склад дисциплінарного проступку у виді порушення службової дисципліни та порушення Присяги поліцейського. Водночас вчинення працівником поліції діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Притягнення до різних видів юридичної відповідальності передбачає виконання/дотримання відмінних і самостійних (окремих) процедур, які передують ухваленню рішення про накладення певного виду стягнення.
Позиція щодо неможливості притягнути працівника поліції до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, та про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення викладена Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2020 року у справі № 818/1274/17.
На основі таких мотивів апеляційний суд констатував, що порушення, встановлені в ході службового розслідування не підтверджуються належними, достатніми та допустимими доказами, а висновок про службове розслідування складений без встановлення відповідачем обставин, що підтверджують порушення ОСОБА_1 службової дисципліни.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
29 березня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУНП в Житомирській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року, в якій скаржник просить скасувати вказане рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року.
У якості підстави касаційного оскарження відповідач визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначає, що в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції застосував пункти 1 та 2 частини першої статті 18, частини першої та другої статті 19, пункту 6 частини першої статті 77 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію", статті 1, 11, 12, 13, 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), абзаци перший, другий, шостий пункту 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1179 від 09 листопада 2016 року (далі - Правила), без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2022 року у справі № 120/8381/20-а, від 28 жовтня 2021 року у справі № 520/1578/2020, від 03 серпня 2023 року у справі № 160/7157/19, від 14 вересня 2023 року у справі № 200/1018/21-а, від 11 липня 2023 року у справі №1.380.2019.002223, від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21, від 12 травня 2022 року у справі № 260/1/19. Зокрема, у перелічених справах позивачем є поліцейський, якого звільнено у зв`язку з притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із служби в поліції за порушення службової дисципліни, а саме за вчинення кримінального правопорушення пов`язаного з корупцією, вказано, що рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Предметом цього спору є порушення позивачем службової дисципліни.
За доводами скаржника, при ухваленні оскаржуваної постанови апеляційний суд не врахував, що позивачем вчинений проступок, який проявився у порушенні статті 18 Закону № 580-VIII, статті 24 Закону № 1700-VII та Присяги працівника поліції, а його дії виразились у скоєнні проступку, що підриває авторитет поліції та її працівників в очах громадськості, порушення етики поведінки поліцейського і те, що оскаржувані накази були прийняті із з`ясуванням всіх обставин події, зібранні доказів у встановленому законом порядку, які підтверджують вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Судом апеляційної інстанції було порушено норми права, зокрема щодо дослідження та надання оцінки висновку службового розслідування, та зібраними в ході цього службового розслідування доказам, а також оцінки доведеності матеріалами службового розслідування наявності у діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, що слугувало підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Таким чином скаржник уважає, що судом апеляційної інстанції при застосуванні норм права не враховано висновки Верховного Суду щодо обов`язковості ретельного дослідження матеріалів службового розслідування, надання належної оцінки доказам та доведеності ознак дисциплінарного проступку.
Відповідач стверджує, що дисциплінарна комісія при проведенні службового розслідування не вирішувала питання про обґрунтованість підозри у межах кримінального провадження, а лише перевіряла обставини щодо наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку.
Також скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУНП в Житомирській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року в справі № 240/8208/23.
ОСОБА_1 через свого представника подав відзив на касаційну скаргу відповідача, у якому, посилаючись на правильність висновків апеляційного суду, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін.
У відзиві зазначено, що під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції позиція позивача полягала в тому, що відповідач службове розслідування провів формально, без з`ясування фактичних обставин та дослідження доказів, а використав лише текс підозри та ухвали суду про проведення обшуку, що не є належними та достатніми доказами вчинення особою дисциплінарного проступку. Відповідач не зміг вказати в судах на норму, яку порушив ОСОБА_1, та в чому фактично полягає дисциплінарне порушення. Текст і висновки акту службового розслідування фактично перекопійовані з ухвал слідчих суддів та повідомлення про підозру ОСОБА_1 . Інших доказів щодо вчинення будь-якого дисциплінарного проступку матеріали службового розслідування не містять. В свою чергу, версія сторони обвинувачення щодо одержання ОСОБА_1 неправомірної вигоди, сама по собі не може бути підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, так як це є кримінальним правопорушенням, яке буде досліджуватися належним судом. Інших фактів неправомірних дій відповідач під час проведення службового розслідування не встановив, а в суді не доведено. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
У вимірі доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду представник позивача вказує, що Житомирський окружний адміністративний суд у рішенні від 24 серпня 2023 року у справі № 240/8208/23 зробив висновок, що строк звернення до адміністративного суду не пропущений. Питання строків не може знову підніматися у суді касаційної інстанції, тому що відповідач не оскаржив висновки суду першої інстанції в частині строку звернення до суду в апеляційному порядку.
ГУНП в Житомирській області подано відповідь на відзив, у якій наведено аргументи, що є аналогічними доводам касаційної скарги.
Ухвалою від 12 лютого 2025 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
IV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
З червня 2006 року по 06 листопада 2015 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07 листопада 2015 року був прийнятий на службу до Національної поліції. Станом на дату звільнення зі служби позивач проходив службу на посаді заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області.
Згідно з наказом № 933 від 26 жовтня 2022 року позивача було призначено відповідальною особою за реалізацію антикорупційних заходів у Житомирському районному управлінні поліції ГУНП в Житомирській області. Згідно з пунктом 2 зазначеного наказу позивач на постійній основі повинен забезпечувати виконання антикорупційних заходів у відповідних підрозділах відповідно до частини шостої статті 13-1 Закону України "Про запобігання корупції".
Наказом ГУНП в Житомирській області від 24 лютого 2023 року №235 призначено службове розслідування за фактом повідомлення 24 лютого 2023 року заступнику начальника управління поліції з превентивної діяльності Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області підполковнику поліції ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України (діяння, передбачене частиною першою або другою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди).
Висновок про результати службового розслідування за вказаним фактом затверджено начальником ГУНП в Житомирській області 28 лютого 2023 року (далі - Висновок).
У Висновку зазначено, що службовим розслідуванням установлено, що реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, діючи умисно, з корисливим мотивом та з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, за результатами попередньої телефонної домовленості, 21 жовтня 2022 року відбулась зустріч третьої особи з ОСОБА_1 на автомобільній парковці поблизу ТРЦ "Глобал", у ході якої третя особа, діючи на прохання ОСОБА_1 сів до останнього в автомобіль, який рушив до АЗС "БРСМ-Нафта". У ході зазначеної зустрічі третя особа передала ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 40 000 (сорок тисяч) гривень як неправомірну вигоду за нестворення штучних перешкод у роботі, невжиття заходів реагування в переміщенні та реалізації лікеро-горілчаної продукції, а також невжиття відносно нього адміністративних заходів, тобто притягнення до адміністративної відповідальності. Таким чином, підполковник поліції ОСОБА_1 не передбачив негативні наслідки для авторитету Національної поліції України та не утримався від протиправних дій, що виразилося у вчинені ним правопорушень у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг.
У розділі "Вважали б" Висновку вказано: "Відомості, що стали підставою для проведення службового розслідування, визнати такими, що знайшли своє підтвердження.".
Наказом ГУНП в Житомирській області № 325 від 28 лютого 2023 року "Про застосування дисциплінарних стягнень" за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пункту 1 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII у частині невиконання обов`язку неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; порушення вимог пунктів 1, 2, 3, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту в частині невиконання обов`язку бути вірним Присязі поліцейського, знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки, запобігати вчиненню правопорушень та утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України; порушенні вимог частини першої статті 24 та статті 38 Закону України "Про запобігання корупції" у частині порушення зобов`язання додержуватися вимог Закону під час виконання своїх службових повноважень, а також невжиття заходів щодо відмови від неправомірної вигоди, ідентифікації особи, яка зробила пропозицію, залучення свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників, письмового повідомлення про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції, що виразилося у причетності до скоєння корупційних кримінальних правопорушень, застосувати до заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області підполковника поліції ОСОБА_1 (0070980) дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом № 94 о/с від 02 березня 2023 року підполковника ОСОБА_1, заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області, звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
Вважаючи накази протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси, позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду
Виникнення цього спору обумовлено притягненням до дисциплінарної відповідальності та звільненням зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1, заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у причетності до скоєння корупційного кримінального правопорушення, що є несумісним з подальшим проходженням служби в поліції.
Під час вирішення справи суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оспорюваних наказів ГУНП в Житомирській області (№ 325 від 28 лютого 2023 року та № 94 о/с від 02 березня 2023 року), оскільки вчинення позивачем описаних у висновку від 28 лютого 2023 року дій підриває авторитет і довіру до поліції як органу, який покликаний захищати життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, є несумісним з займаною ним посадою.
Втім, апеляційний суд не погодився з такою позицією окружного суду, позаяк уважав, що службовим розслідуванням не встановлено склад дисциплінарного проступку, матеріали розслідування не містять доказів вчинення позивачем дій, які б можна було кваліфікувати як дисциплінарний проступок, а Висновок ґрунтується виключно на цитуванні фактів, описаних у повідомленні про підозру.
Верховним Судом відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУНП в Житомирській області, яка подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та мотивована застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30 серпня 2022 року у справі № 120/8381/20-а, від 28 жовтня 2021 року у справі № 520/1578/2020, від 03 серпня 2023 року у справі № 160/7157/19, від 14 вересня 2023 року у справі №200/1018/21-а, від 11 липня 2023 року у справі № 1.380.2019.002223, від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21, від 12 травня 2022 року у справі № 260/1/19.
В основу доводів касаційної скарги покладено те, що за висновками Верховного Суду реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання вироком законної сили; наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування до цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.
Однак суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував вищевказані висновки, які є ключовими для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із служби в поліції, оскільки ОСОБА_1, будучи працівником правоохоронного органу, маючи спеціальне звання "підполковник поліції", обіймаючи в органі державної влади посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у зв`язку з чим є службовою особою, якого було визначено відповідальною особою за реалізацію антикорупційних заходів у Житомирському районного управління поліції, вчинив корупційне кримінальне правопорушення.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Перевіривши доводи та вимоги касаційної скарги, а також правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктами 1, 2, 3, 6 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до частин першої - третьої статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 64 Закону № 580-VIII визначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Пунктами 1, 2, 3 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.
За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (стаття 11 Дисциплінарного статуту).
У розумінні статті 12 цього Статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Стаття 13 Дисциплінарного статуту передбачає, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
За змістом статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
З уваги на норми законодавства, які регулюють особливості проходження служби в поліції, у поєднанні з обставинами, встановленими у справі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово висновував, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
Проте ці підстави не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за наслідками службового розслідування, яким встановлено склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни та порушення Присяги поліцейського.
Вчинення працівником поліції діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.
Так, у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 420/5368/18 Верховний Суд зауважив, що кримінальна та дисциплінарна відповідальність є різними, окремими і самостійними видами відповідальності поліцейського. Порядок і підстави притягнення поліцейського до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.
Верховний Суд зазначає, що питання про наявність підстав для накладення на працівника поліції дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.
Тож вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 825/1398/17, від 06 березня 2020 року у справі № 804/1758/18, від 30 липня 2020 року у справі № 802/1767/17-а та від 20 жовтня 2020 року у справі № 340/1502/19.
У свою чергу, адміністративний суд, у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України, в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.
Слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які, водночас, стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі "X. v. Austria" про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі "C. v. the United Kingdom" про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі "Ringvold v. Norway", заява №34964/97). Відтак зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
Тож вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 825/1398/17, від 06 березня 2020 року у справі № 804/1758/18 та від 20 жовтня 2020 року у справі № 340/1502/19, а також від 22 лютого 2023 року у справі №200/11036/20-а, від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21 тощо.
Верховний Суд зазначає, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Отже, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.
Отож порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен врахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. Одночасно з цим, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, службове розслідування стосовно заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області підполковнику поліції ОСОБА_1 було призначено за фактом повідомлення йому 24 лютого 2023 року про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України.
Під час службового розслідування установлено, що 14 жовтня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою). Досудовим розслідуванням установлено, що 30 вересня 2022 року під час зустрічі з керівником ТОВ "СІГМА ГРУП ДИСТРИБЬЮШН" ОСОБА_5. підполковник поліції ОСОБА_1 висловив прохання надання йому неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 40000 грн щомісячно за нестворення штучних перешкод у роботі та невжиття заходів реагування у переміщенні та реалізації лікеро-горілчаної продукції та притягненні до адміністративної відповідальності. 21 жовтня 2022 року ОСОБА_5. передав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 40000 грн у якості неправомірної вигоди. 24 лютого 2023 року проведено обшук у службовому кабінеті заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області підполковнику поліції ОСОБА_1, у ході якого вилучено грошові кошти, телефон, два блокнота та аркуш паперу з друкованим текстом. Того ж дня ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, а 27 лютого 2023 року застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В ході службового розслідування підполковник поліції ОСОБА_1 від надання пояснень відмовився, посилаючись на статтю 63 Конституції України.
Опитані т.в.о. начальника Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області підполковник поліції ОСОБА_2., заступник начальника Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області підполковник поліції ОСОБА_3., заступник начальника ГУНП в Житомирській області полковник поліції ОСОБА_4. надали пояснення про те, що будь-яка інформація щодо можливих корупційних діянь з боку підполковника поліції ОСОБА_1 їм не відома, як і обставини повідомлення останньому про підозру.
У Висновку наведено зміст службової характеристики підполковника поліції ОСОБА_1, а також обставини, які обтяжують відповідальність останнього.
У підсумку дисциплінарна комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 проігнорував вимоги Закону України "Про запобігання корупції", не перебачив негативні наслідки для авторитету Національної поліції та не утримався від протиправних дій, що виразилося у вчиненні ним правопорушень у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг.
В аспекті наведеного колегія суддів зауважує, що вчинки, які дискредитують працівників поліції та підривають авторитет Національної поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції і її працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Аналіз нормативно-правових актів, які регулюють діяльність працівників органів поліції, дає підстави дійти висновку, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Тому виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, був зобов`язаний не допускати зв`язків і не вчиняти дій, які ганьблять звання працівника поліції або підривають її авторитет чи носять корисливий або протиправний характер.
З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.
Ураховуючи тяжкість проступку та його наслідки, які, як правильно зазначив відповідач, фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, колегія суддів уважає правомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій, несумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських.
При цьому відсутність вироку суду про визнання позивача винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування оспорюваних наказів, адже його звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Зокрема, в наказі про звільнення вказаний пункт 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII, а не пункт 10 цієї норми.
Аналогічний підхід при вирішення спорів цієї категорії застосований у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2022 року у справі № 120/8381/20-а, від 28 жовтня 2021 року у справі № 520/1578/2020, від 03 серпня 2023 року у справі № 160/7157/19, від 14 вересня 2023 року у справі № 200/1018/21-а, від 11 липня 2023 року у справі №1.380.2019.002223, від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21, від 12 травня 2022 року у справі № 260/1/19, на які посилається відповідач, як на підставу касаційного оскарження.
Підсумовуючи наведене Суд констатує, що доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, знайшли підтвердження під час касаційного розгляду справи.
За таких обставин Верховний Суд визнає обґрунтованими та доведеними аргументи заявника касаційної скарги про скасування оскаржуваного судового рішення з підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Разом із тим, доводи щодо пропуску позивачем строку звернення до суду колегія суддів відхиляє, оскільки це питання було вирішено судом першої інстанції під час ухвалення судового рішення і висновок суду про те, що ОСОБА_1 не пропустив строк звернення до суду, який передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України і становить один місяць, відповідач в апеляційному порядку не оскаржував. Отже, це питання не може бути предметом розгляду на стадії касаційного провадження.
Згідно з частиною першою статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Ураховуючи, що при ухваленні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, існують підстави для скасування постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року та залишення в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року.