ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 580/7170/24
адміністративне провадження № К/990/46340/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтрансавто" на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року, постановлену суддею Паламаром П. Г., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі Беспалова О. О. (суддя-доповідач), Коротких А. Ю., Грибан І. О., у справі № 580/7170/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтрансавто" до Головного управління ДПС у Черкаській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтрансавто" (далі - позивач, скаржник) до Головного управління ДПС у Черкаській області, Державної податкової служби України, в якому позивач просив:
- визнати протиправними дії Державної податкової служби України стосовно неприйняття податкових накладних, надісланих Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтрансавто" для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у березні 2023 року;
- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати датою фактичного подання позивачем на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтрансавто" № 34 від 16.02.2023, № 36 від 17.02.2023, № 40 від 18.02.2023, № 44 від 20.02.2023, № 45 від 20.02.2023, № 48 від 21.02.2023, № 50 від 21.02.2023, № 51 від 21.02.2023, № 57 від 22.02.2023, № 58 від 22.02.2023, № 60 від 23.02.2023, № 61 від 23.02.2023, № 62 від 23.02.2023, № 64 від 24.02.2023, № 65 від 24.02.2023, № 66 від 24.02.2023, № 69 від 27.02.2023, № 71 від 27.02.2023, № 72 від 27.02.2023, № 73 від 28.02.2023, № 74 від 28.02.2023, № 75 від 28.02.2023;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Черкаській області щодо неналежного розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтрансавто" від 30.05.2024 № 34 про вирішення питання про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 29 липня 2024 року залишив позовну заяву без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в частині подання документа про сплату судового збору та заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Суд першої інстанції встановив, що про порушення своїх прав позивач дізнався у березні 2023 року, тоді як позовну заяву подав у липні 2024 року, тобто з порушенням встановленого статтею 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду. Проте до позову не було додано заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин його пропуску.
Також, суд першої інстанції зазначив, що за пред`явлення позовної заяви необхідно сплатити судовий збір у розмірі 69644 грн, а саме за 23 вимоги немайнового характеру (щодо кожної з 22 спірних податкових накладних та щодо скарги), тоді як позивач неповністю сплатив судовий збір у розмірі 3028 грн.
На виконання вимог зазначеної ухвали позивач подав заяву, в якій зазначив, що строк звернення до суду не сплинув, оскільки відмова органів податкової служби приймати в обробку податкові накладні є триваючим порушенням та може бути оскаржена упродовж 1095 календарних днів.
Щодо сплати судового збору позивач указав, що сума доплати судового збору у розмірі 66616,00 грн значно перевищує розмір податку на додану вартість за спірними податковими накладними. Це свідчить про непропорційно завеликий розмір судових витрат, у зв`язку з чим позивач просив суд зменшити розмір судових витрат.
Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 13 серпня 2024 року повернув позовну заяву, оскільки позивач не виконав вимоги ухвали суду від 29 липня 2024 року про залишення позовної заяви без руху в частині сплати судового збору.
Місцевий суд зазначив, що процедуру зменшення судового збору можна застосувати лише до фізичної особи за наявності відповідних підстав. Оскільки позивачем у цьому випадку є юридична особа, для якої така процедура не передбачена, підстави для задоволення клопотання про зменшення судового збору відсутні.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 04 листопада 2024 року залишив без змін ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо невиконання позивачем встановлених недоліків позовної заяви в частині неповної сплати судового збору, що є підставою для повернення позовної заяви.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Не погодившись з ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтрансавто" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати, а справу направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, позивач стверджує, що суди не врахували правову позицію Верховного Суду щодо можливості відстрочення або розстрочення сплати судового збору судом для юридичної особи.
Верховний Суд ухвалою від 13 січня 2025 року відкрив касаційне провадження за указаною касаційною скаргою.
Відповідачі не подали до суду відзив на касаційну скаргу. Про відкриття касаційного провадження повідомлені належним чином.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси
Статтею 160 КАС України встановлено вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, а статтею 161 цього Кодексу визначено перелік документів, що необхідно долучити до позовної заяви.
Так, згідно з частиною третьою статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (частина перша статті 169 КАС України).
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху позивач не виконав: документ про сплату судового збору суду не надав, а подане клопотання про зменшення розміру судового збору задоволенню не підлягає.
Як на підставу для відмови у задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору суд першої інстанції послався на те, що положення частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, а тому процедура зменшення розміру судового збору може бути застосована виключно до фізичних осіб.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким законом є Закон України "Про судовий збір". З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до статті 1 цього Закону судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.
Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Отже, положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Водночас у нормах частини другої статті 132 КАС України відсилання до норм Закону України "Про судовий збір", зокрема до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.
У питаннях зменшення розміру судових витрат, відстрочення та розстрочення судових витрат слід керуватися загальною нормою частини першої статті 133 КАС України, яка визначає, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Зазначений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18.
Норми частини першої статті 133 КАС та норми частини першої статті 8 Закону № 3674-VI щодо відстрочення (розстрочення) сплати судового збору є самостійними і не конкурують між собою. Суд за клопотанням позивача, враховуючи його майновий стан, може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору за подання адміністративного позову на визначений строк. Нормами КАС максимальний строк, на який суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, не встановлено. Застосувавши на підставі частини шостої статті 7 КАС аналогію закону, а саме частину першу статті 8 Закону № 3674-VI, відстрочення (розстрочення) сплати судового збору не повинно бути довше ніж до ухвалення судового рішення.
Такий правовий підхід підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 990/263/23.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні клопотання позивача про зменшення розміру сплати судового збору не врахував правові висновки, викладені у вказаних постановах Великої Палати Верховного Суду, через що висновки про відсутність законодавчих підстав для зменшення розміру судового збору юридичним особам є помилковими.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору та повернення позовної заяви позивача з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим це рішення підлягає скасуванню із передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,