iplex360.Демо.Судові рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 640/9782/21

адміністративне провадження № К/990/35879/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,

представника позивача Любича С.О.,

представників відповідача Доброва О.І., Блінкова В.Ю.,

представника Офісу Генерального прокурора України Кукло Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року (головуючий суддя Шевченко А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року (головуючий суддя Грибан І.О., судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" до Київської митниці, за участі заступника Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" (далі - ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ") звернулося до суду з позовом до Київської митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 березня 2021 року: №0000007/7.8-19-02, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності" на 2611021,15 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 2373655,59 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 237365,56 грн; №0000008/7.8-19-02, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів" на 5744246,53 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 5222042,30 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 522204,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю призначення митним органом документальної невиїзної перевірки, а також незабезпечення прав ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" при її проведенні. Крім того, позивач посилався на неналежне оформлення результатів перевірки (Акт від 14 грудня 2020 року №113/20/7.8-19-02/31520157 (далі - Акт перевірки), на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме на те, що акт перевірки не підписаний усіма посадовими особами, які проводили відповідну перевірку. Крім цього, ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" вказує на невідповідність висновків Акта перевірки фактичним обставинам справи та наголошує, що ним правильно класифіковано товар "Продукція оборонного призначення …. Тактичний ліхтарик Inforce…" за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Справа розглядалася судами попередніх інстанцій неодноразово.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою.

У касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30 березня 2021 року №0000007/7.8-19-02 та №0000008/7.8-19-0.

Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2024. Витребувано з Київського окружного адміністративного суду справу.

Підставами для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судового рішення, зазначеного у частині першій статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та на те, що в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України), а також з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

На переконання скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме не правильно застосовали пункт 1 частини другої статті 351 Митного кодексу України (далі - МК України) щодо підстав проведення перевірки.

Відповідно до вказаної норми МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Згідно частини третьої статті 351 МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу.

ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" зазначає, що в правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 7 серпня 2018 року у справі № 808/2133/17 аналіз змісту вищенаведених норм МК України дає підстави для висновку, що наказ про призначення документальної невиїзної перевірки обов`язково має містити визначені частиною другою статті 351 МК України підстави для її проведення, які зі змісту такого наказу можливо було чітко ідентифікувати. При цьому, посилання в наказі лише на пункт 1 частини другої статті 351 МК України не дає можливості ідентифікувати визначену вказаною нормою фактичну підставу для призначення документальної невиїзної перевірки позивача, що суперечить положенням МК України.

Аналогічно, у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №821/568/17, здійснюючи аналіз наведених вище норм, дослідивши та оцінивши спірний наказ про проведення перевірки, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність його прийняття, оскільки він не містить інформації щодо виявлення відповідачем ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи з боку позивача, з яких декларацій, за який період тощо. Верховний Суд погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що лист Одеської митниці ДФС (без номера та дати), не є належною підставою для призначення перевірки в розумінні пункту 1 частини другої статті 351 МК України, оскільки вказаний лист так само не свідчить про виявлення відповідачем можливих порушень позивачем законодавства України з питань державної митної справи.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем під час розгляду справи було звернуто увагу судів першої та апеляційної інстанцій, що підставою для проведення перевірки та видання наказу від 23 листопада 2020 року № 484 "Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" вимог законодавства України з питань митної справи" є виключно пункт 1 частини другої статті 351 МК України та рішення про розгляд скарги від 6 листопада 2020 року, тобто лист.

ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" вказує, що наведений вище наказ від 23 листопада 2020 року № 484 не містить інформації щодо виявлення відповідачем ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи з боку позивача, а містить виключно посилання на норму законодавства, що передбачає підставу для перевірки та рішення від 6 листопада 2020 року, яке в розумінні статті 351 МК України, не є підставою для проведення перевірки.

Отже на думку позивача, судами попередніх інстанцій, відповідно до викладених правових позицій, не правильно застосовано норму матеріального права, а саме пункт 1 частини першої статті 351 МК України, оскільки суди вказали на достатність підстав для проведення перевірки виключно посилаючись на відповідну норму матеріального права та на рішення (лист) від 6 листопада 2020 року, якими не передбачено ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи з боку позивача.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи дослідили та встановили, що документальна невиїзна перевірка дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи вже проводилась Відповідачем, у зв`язку з чим вживають у судових рішеннях словосполучення "первісна документальна невиїзна перевірка" дотримання ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" вимог законодавства України з питань митної справи.

Зокрема позивач зазначає, що частиною другою пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Таким чином, в оскаржуваних рішеннях суди не застосували норму закону, яка підлягала застосуванню, зокрема положення частини другої пункту 78.2. статті 78 ПК України, якою заборонено податковим органам проводити позапланові документальні перевірки повторно, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Крім того, скаржник зазначає, що у постанові Верховного Суду від 2 липня 2020 року у справі №1340/4669/18 зазначено, що оскільки суд оцінив дії відповідача щодо призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ТД "ГАЛ-КАТ"" як такі, що не відповідають приписам підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, як наслідок свідчать про протиправність наказу ГУ ДФС у Львівській області від 3 жовтня 2018 року №5657 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ТД "Гал-Кат" та наявність підстав для скасування спірного податкового повідомлення- рішення як її прямого наслідку, оскільки описані порушення виключають допустимість як доказів відомостей отриманих в ході такої перевірки та, відповідно, нівелюють її результати.

Позивачем неодноразово було зазначено про процедурні порушення відповідачем при здійсненні документальної невиїзної перевірки, що виключають допустимість як доказів відомостей отриманих в ході такої перевірки, а саме:

- Митниця не повідомила належно Позивача про перевірку;

- Митниця не забезпечила можливості реалізації прав позивача, встановлені статтею 350 МК України, чим їх порушила;

- податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі не підписаного одним із перевіряючих акта перевірки;

- Митницею порушено порядок проведення перевірки, зокрема: законом не передбачено можливість проведення повторної перевірки тією ж Митницею, яка проводили попередню перевірку, яка визнана ДМС України неналежно проведеною;

- дії ДМС України щодо надання доручень на проведення перевірок є незаконними, оскільки не передбачені МК України, а тому в силу статті 19 Конституції України орган державної влади не мав повноважень на відповідні дії.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення у справі не дотримались судової практики щодо застосування статті 19 Конституції України та статті 351 МК України, що є аналогічною статті 79 ПК України, вказавши на те, що діючим законодавством не передбачено заборон проведення повторної перевірки тими самими особами та з тих самих питань та не заборонено використання відомостей, встановлених під час проведення попередньої перевірки, що прямо суперечить вимогам статті 19 Конституції України, а також не враховано, що численні порушення прав позивача при проведенні перевірки та численні процедурні порушення при такій перевірці є такими обставинами, що тягнуть за особою протиправність рішень Митниці.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішення не встановили, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

Таким чином, відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог та залишення апеляційної скарги без задоволення, судами не було дотримано усталеної практики Верховного Суду щодо розгляду вказаної категорії справ, якою передбачено, що невиконання вимог закону щодо підстав для проведення перевірки, процедурних порушень під час проведення перевірки, призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, оскільки акт перевірки, виходячи із положень про допустимість доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, що вказує та протиправність таких рішень.

Також ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" у скарзі посилається на те, що в оскаржуваних рішеннях суди не застосували положення Митного тарифу України (правило 1 ОПІ УКТ ЗЕД), яке підлягає застосуванню, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Обґрунтовуючи класифікацію імпортованого позивачем товару за УКТЗЕД, суди попередніх інстанцій у рішеннях дійшли висновку, що "точний опис товару "Тактичний ліхтарик 800 люменів Inforce WML White Weapon Mounted Light 800 lumen", який розмитнено Позивачем, безумовно дозволяє класифікувати його в межах товарної позиції 8513 "Ліхтарі електричні портативні, що діють за допомогою власного джерела електроенергії (наприклад, на сухих батарейках, акумуляторах, магнето), крім освітлювальних приладів товарної позиції 8512" (а саме - у товарній підкатегорії 8513 10 00 00 "Ліхтарі"), проте не дозволяє здійснити таку чітку класифікацію за товарною підкатегорією 9305 91 00 90 "Інші частини та прилад для зброї" в межах товарної позиції 9305 "Частини та приладдя виробів товарних позицій 9301-9304".".

Тобто, суди першої та апеляційної інстанцій здійснили класифікацію імпортованого ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" товару згідно УКТЗЕД за назвою товарної підкатегорії 9305 91 00 90 "Інші частини та приладдя для зброї".

На класифікацію імпортованого позивачем товару за УКТЗЕД за назвою товарної підкатегорії вказують і інші висновки судів виписані в судових рішеннях, зокрема і цитований висновок нижче: "Натомість, як встановлено з опису товарної позиції 9305 "Частини та приладдя виробів товарних позицій 9301-9304" взагалі неможливо встановити, якою ж частиною вогнепальної зброї може бути розмитнений товар. Крім того, це неможливо встановити також і з опису товарної під категорії 05 91 00 90 "Інші частини та приладдя для зброї", за якою Товариством класифіковано товар під час його розмитнення.".

Як наслідок на думку скаржника, суди попередніх інстанцій не застосували правило 1 ОПІ УКТ ЗЕД, які є додатком до Закону "Про Митний тариф України" згідно з яким, для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД.

Київська митниця, скориставшись своїм правом надала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, із посиланням на відповідні правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. У свою чергу доводи касаційної скарги відповідача вважає повністю необґрунтованими та таким, що не відповідають дійсним обставинам, фактам, положенням законодавства, судовій практиці та висновкам Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Митний орган зокрема зазначає, що перевіркою встановлено, що під час декларування товарів "Продукція оборонного призначення.…тактичний ліхтарик Inforce…" за митними деклараціями ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" здійснено його класифікацію за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита у розмірі 5% від митної вартості), що має наступну побудову коду:

[9305] частини та приладдя виробів товарних позицій 9301-9304:

[9305 91 00] для бойової зброї товарної позиції 9301:

[9305 91 00 91] інші.

Згідно з УКТ ЗЕД у товарній позиції 9305 класифікуються частини та приладдя

виробів товарних позицій 9301-9304.

До цієї товарної позиції включаються такі частини, як: частини військової зброї; металеві виливки, штамповки і поковки для виготовлення військової стрілецької зброї, спортивних рушниць і рушниць для стрільби по мішенях тощо, револьверів і пістолетів; захисні кришки і захисні кожухи для прикладів, прицілів, стволів або казенних частин; трубки системи Моріса тощо; ложі прикладів та інші дерев`яні частини для рушниць, гвинтівок або карабінів та приклади та накладки; ремені, хомути, ряди або пристрої для штабелювання і вертлюги для прикладів і вертлюжні хомути для рушниць, гвинтівок або карабінів; глушники та знімні накладки прикладу для зменшення віддачі для гладкоствольної спортивної зброї або для стрільби по мішенях.

Винятком до товарної позиції 9305 УКТ ЗЕД, зокрема, є приладдя, які конкретніше включаються до інших товарний позицій УКТ ЗЕД.

Виходячи з наведеного технічного опису товару "…тактичний ліхтарик Inforce…", товар є тактичним ліхтариком, який має власне джерело живлення та основною функцією якого є освітлення.

Виходячи з положень правила 1 ОПІ у товарній позиції 8513 згідно з УКТ ЗЕД класифікуються "Ліхтарі електричні портативні, що діють за допомогою власного джерела енергії (наприклад, на сухих батарейках, акумуляторах, магнето), крім освітлювальних приладів товарної позиції 8512".

У поясненнях до товарної позиції 8513 зазначено, що до цієї товарної позиції включаються ліхтарі портативні електричні, призначені для роботи від умонтованого джерела електроенергії (наприклад, батарей сухих елементів акумуляторів або магнето).

Вони являють собою два елементи, тобто сама лампа і джерело електроенергії, які як правило, встановлені разом і безпосередньо приєднані один до одного, причому часто в єдиному корпусі. Проте у деяких випадках ці елементи виконуються окремо один від одного і з`єднані проводами.

Термін "портативні ліхтарі" стосується лише до тих ламп (тобто як до ламп, так і до

джерел електроенергії), які призначені для перенесення в руках чи на собі. Як правило, в них є ручка або кріпильний пристрій. їх можна відрізнити за властивою формою і невеликою вагою.

До цієї товарної позиції включаються, зокрема, шахтарські безпечні лампи - освітлювальний пристрій, як правило, призначений для кріплення до каски шахтаря, а джерело електроенергії (акумулятор) зазвичай підвішується на паси; оглядові лампи загального призначення, що прикріплюються до головного паска, який, як правило, являє собою вигнуту металеву смужку. Такі лампи включаються до цієї товарної позиції лише за наявності свого джерела електроенергії (наприклад, суха батарея, розташовувана в кишені користувача). Лампи цієї товарної позиції застосовуються лікарями, майстрами - годинникарями, ювелірами і тощо.

Окрім того, Державна митна служба України у своєму рішенні від 6 листопада 2020 року № 08-1/10-06/13/14729 направлене на адресу ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" дала вичерпне роз`яснення щодо правильності класифікації зазначених товарів, при цьому вказала, що частиною другою статті 7 МК України визначено, що митна справа здійснюється з додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів.

Згідно з постановою Верховної Ради України від 19 червня 1992 року №2479-ХІІ та постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1992 року №298 Україна приєдналась до Конвенції про створення Ради митного співробітництва (РМС) (в 1994 році РМС змінила назву на Всесвітня митна організація), підписаної у 1950 році (далі - Конвенція 1950 року), і з 10 листопада 1992 року є повноправним членом ВМО. Відповідно до Конвенції 1950 року однією з функцій ВМО є, зокрема, розробка рекомендацій, що забезпечують однакове застосування та тлумачення конвенцій.

На 38-й сесії ВМО у жовтні 2006 року відповідно до правил 1 та 6 ОПІ було прийнято рішення про класифікацію портативних ліхтарів, які призначені для установки на телескопічному прицілі мисливської рушниці, у товарній підпозиції 8513 10.

Підходи Держмитслужби щодо класифікації товару "тактичний ліхтарик 800 люменів" у межах товарної позиції 8513 у повній мірі відповідають позиції ВМО. Прийняте на 38-й сесії ВМО рішення не змінило підхід до класифікації зазначеного товару в товарній підпозиції 8513 10 УКТЗЕД, а лише роз`яснило існуючі норми ГС КН ЄС.

Крім того, Європейською комісією прийнято рішення № 4 (2017) 444360 відповідно до якого виключено класифікацію "тактичних ліхтарів" як частин та приналежності зброї у товарній позиції 9305.

Першим заступником Генерального прокурора також подано відзив на касаційну скаргу, в якому, останній посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, із посиланням на відповідні правові висновки Верховного Суду у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Справа № 640/9782/21 надійшла до Верховного Суду 14 січня 2025 року.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Інтерпроінвест" зареєстровано як юридична особа за адресою: 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, б. 17, кв. 263, код ЄДРПОУ: 31520157, основний вид КВЕД 25.40. Виробництво зброї та боєприпасів.

За наслідками розгляду скарги ТОВ "Інтерпроінвест" на податкові повідомлення-рішення, прийняті митним органом, за наслідком проведення перевірки на підставі наказу Київської міської митниці №243 від 10 липня 2020 року (далі - Наказ № 243), Державна митна служба України (далі - ДМС України) 6 листопада 2020 року прийняла рішення №08-1/10-06/13/14729.

За змістом вказаного рішення ДМС України дійшла таких висновків:

1) безпідставність проведення Митницею перевірки з питань правильності класифікації товару "тактичний ліхтарик 800 люменів" за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД та не реалізацію Наказу № 243 про проведення перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями (далі - МД), що мало були предметом цієї перевірки;

2) допущення порушень при оформленні результатів перевірки;

3) обґрунтованість висновків робочої групи про неправильну класифікацію позивачем товару "тактичний ліхтарик 800 люменів" за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита 5%) та не вжиття заходів з перевірки дотримання ТОВ "Інтерпроінвест" вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями (далі - МД).

На підставі таких висновків ДМС України задовольнила скаргу ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" та скасувала податкові повідомлення-рішення Митниці від 19 серпня 2020 року: №0000060/7.8-19-02, №0000061/7.8-19-02. Водночас ДМС України доручила Київській митниці Держмитслужби проведення відповідно до вимог статей 345-354 МК України контрольно-перевірочних заходів в частині правильності класифікації за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД товару "тактичний ліхтарик 800 люменів", оформленого ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" за МД, а також в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товарів за цими МД.

Наказом Київської митниці Держмитслужби від 23 листопада 2020 року №484 "Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" вимог законодавства України з питань митної справи" (далі - Наказ №484) на підставі пункту 1 частини другої статті 351 МК України та на виконання рішення про результати розгляду скарги від 6 листопада 2020 року №08-1/10-06/13/14729 наказано провести документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 31520157) вимог законодавства України з питань митної справи у частині правильності класифікації товару "Продукція оборонного призначення …. Тактичний ліхтарик Inforce…" за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД, а також в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товарів за митними деклараціями, а саме: від 10 серпня 2018 року №UA125100/2018/ 322302, від 24 жовтня 2018 року №UA125100/2018/330664, від 18 грудня 2018 року №UA125100/2018/337425, від 10 квітня 2019 року №UA125100/2019/310750, від 21 червня 2019 року №UA125100/2019/366390, від 15 липня 2019 року №UA125100/2019/367357, від 29 жовтня 2019 року №UA125100/2019/335218, від 3 березня 2020 року №UA125100/2020/307208, від 3 березня 2020 року №UA125100/ 2020/307212 тривалістю 3 робочі дні з 26 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року.

23 листопада 2020 року митний орган супровідним листом №7.8-4/19/11/23117 повідомив позивача про проведення документальної невиїзної перевірки із долученням до вказаного листа повідомлення від 23 листопада 2020 року №7.8-19-01/112.

За результатами проведення перевірки відповідачем від 14 грудня 2020 року складено Акт №113/20/7.8-19-02/31520157.

Згідно висновків Акта перевірки, ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" порушено вимоги:

- Закону України від 19 вересня 2013 року №584-VІІ "Про Митний тариф України" (далі - Закон №584-VІІ), частини першої та підпункту "г" пункту 5 частини восьмої статті 257, пункту 20 частини першої статті 282 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита з товарів на загальну суму 2373655,59 грн;

- пункту 32 підрозділу 2 розділу, пункту 190.1 статті 190 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 5222042,30 грн.

Не погоджуючись із висновками Акта перевірки, позивач подав заперечення, за наслідками розгляду яких листом від 05 січня 2021 року №7.8-6/19/11/156 Митниця повідомила про залишення висновків Акта перевірки без змін.

Не погоджуючись із висновками Акта перевірки, позивач подав заперечення, за наслідками розгляду яких листом від 5 січня 2021 року №7.8-6/19/11/156 Київська митниця повідомила про залишення висновків Акта перевірки без змін.

На підставі сказаного Акта перевірки відповідачем 11 січня 2021 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0000001/7.8-19-02, яким за порушення вимог Закону №584-VІІ, частини першої та підпункту "г" пункту 5 частини восьмої статті 257, пункту 20 частини першої статті 282 МК України згідно із підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54, пункту 57.3 статті 57, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності" на загальну суму 2967069,49 грн, в тому числі: за основним платежем - 2373655,59 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 593413,90 грн;

№ 0000002/7.8-19-02, яким за порушення вимог пункту 32 підрозділу 2 розділу, пункту 190.1 статті 190 ПК України згідно із підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54, пунктом 57.3 статті 57, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "ПДВ" на загальну суму 6527552,88 грн, в тому числі: за основним платежем - 5222042,30 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1305510, 58 грн.

Вказані рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку.

ДМС України рішенням від 25 березня 2021 року № 08-1/10-06/13/3325 скаргу ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" задовольнила частково - зменшила суму штрафних санкцій, застосованих податковими повідомленнями-рішеннями до 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, а в частині основного платежу (податкових зобов`язань) залишила без змін.

На підставі вказаного рішення ДМС України, відповідачем 30 березня 2021 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000007/7.8-19-02, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності" на 2611021,15 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 2373655,59 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 237365,56 грн;

№0000008/7.8-19-02, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів" на 5744246,53 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 5222042,30 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 522204,23 грн.

Не погоджуючись з прийнятими митним органом податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" звернулося до суду з позовом про визнання їх протиправними та про їх скасування.

Частинами першою та другою статті 1 МК України визначено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 8 МК України, митна справа здійснюється на основі принципів: 1) виключної юрисдикції України на її митній території; 2) виключних повноважень митних органів України щодо здійснення митної справи; 3) законності та презумпції невинуватості; 4) єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України; 5) спрощення законної торгівлі; 6) визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності; 7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб; 8) заохочення доброчесності; 9) гласності та прозорості; 10) відповідальності всіх учасників відносин, що регулюються цим Кодексом.

Згідно з частиною першою - третьої статті 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

За приписами частини шостої статті 318 МК України з метою підвищення ефективності митного контролю митні органи взаємодіють з учасниками зовнішньоекономічної діяльності, АЕО, іншими особами, діяльність яких пов`язана із здійсненням зовнішньої торгівлі, та з їх професійними об`єднаннями (асоціаціями).

Частиною п`ятою статті 334 МК України передбачено, що з метою здійснення митного контролю після випуску товарів митні органи мають право направляти письмові запити та отримувати документи або їх засвідчені копії, інформацію (у тому числі в електронній формі), що стосуються переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами.

Згідно із пунктом 7 частини першої статті 336 МК України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 345 МК України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

За приписами частини другої статті 345 МК України, документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Частиною третьою статті 345 МК України передбачено, що митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

За приписами частин четвертої, шостої статті 345 МК України під час проведення документальної перевірки посадові особи митного органу повинні реалізовувати визначені цим Кодексом повноваження виключно в обсязі, необхідному для з`ясування питань перевірки.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Відповідно до частини першої статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Згідно із частиною другої статті 351 МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Частинами третьою-дев`ятою статті 351 МК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу. Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова.

Тривалість проведення перевірки визначається у відповідному наказі митного органу та не може перевищувати строки, встановлені частиною восьмою статті 346 цього Кодексу для проведення документальних виїзних перевірок. Продовження строку проведення перевірки можливе на строк та з підстав, визначених частиною дев`ятою статті 346 цього Кодексу.

Про продовження строків проведення перевірки митний орган інформує підприємство (громадянина) в порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті.

Посадові особи митного органу під час проведення перевірки не мають права: 1) перевіряти дані, які не є предметом перевірки; 2) вимагати від підприємства, що перевіряється, надання документів або інформації, що не стосуються предмета перевірки; 3) розголошувати відомості про підприємство, що перевіряється, які становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання такими особами службових обов`язків.

Оформлення результатів невиїзної документальної перевірки здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 352 МК України, посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані

................

Перейти до повного тексту