ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2025 року
м. Київ
справа №400/2127/24
адміністративне провадження №К/990/41048/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року, постановлену в складі колегії суддів: судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Коваля М.П., Осіпова Ю.В.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст обставин справи і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У лютому 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
2. Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 10 червня 2024 року позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 25 лютого 2022 року по 20 травня 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року. Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 25 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом станом на 01 січня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом станом на 01 січня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 25 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року. Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 25 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року. Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 52 доби невикористаної щорічної відпустки за 2022-2024 роки. Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 52 доби невикористаної щорічної відпустки за 2022-2024 роки. Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку (грошового забезпечення) при звільненні, а саме за період з 06 лютого 2024 року по 20 лютого 2024 року. Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку (грошового забезпечення) при звільненні, а саме за період з 06 лютого 2024 року по 20 лютого 2024 року. У іншій частині позовних вимог відмовив.
3. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 звернулася до Сьомого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строків апеляційного оскарження.
4. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 серпня 2024 року матеріали апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року передав за територіальною підсудністю до П`ятого апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 23 вересня 2024 року відмовив у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строків апеляційного оскарження. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року залишив без руху. Надав скаржнику строк протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків цієї скарги шляхом надіслання на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску та наданням доказів на підтвердження цих підстав.
5. 25 вересня 2024 року військова частина НОМЕР_1 звернулася до П`ятого апеляційного адміністративного суду із заявою про виконання ухвали суду.
6. Ухвалою від 27 вересня 2024 року П`ятий апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Військова частина НОМЕР_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року та відкрити апеляційне провадження.
8. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково постановив оскаржувану ухвалу, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не застосував спеціальні норми. Скаржник указує на значимість цієї справи, так як додаткові фінансові втрати для відповідача є недопустимими, посилається на введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану, що строк подання апеляційної скарги на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року пропущений військовою частиною НОМЕР_1 з поважних причин, у зв`язку з виконанням завдань, необхідних для відведення загрози, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України та забезпечення національної безпеки і оборони, державної незалежності України та її територіальної цілісності, у зв`язку з постійною передислокацією підрозділів та штабів військової частини. Тому, враховуючи наявність форс-мажорних обставин, що виникли у формі збройної агресії та введенні воєнного стану в Україні, пропущений військовою частиною НОМЕР_1 строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
9. Скаржник також зазначає, що апеляційну скаргу представник військової частини НОМЕР_1 направив поштовим зв`язком 18 липня 2024 року, а не 03 вересня 2024 року. Судовий збір відповідач сплатив 24 червня 2024 року, тобто в законний термін, проте подати апеляційну скаргу вчасно можливості не було, оскільки представник військової частини НОМЕР_1 виконував бойове завдання в районі бойових дій, у нього був відсутній доступ до Інтернету та поштового відділення, і як тільки з`явилася можливість, тобто з пропуском лише семи днів, він направив апеляційну скаргу. Військова частина НОМЕР_1 наголошує, що строк на апеляційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року пропущений з поважних причин.
IІІ. Рух справи у суді касаційної інстанції
10. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Соколова В.М., Уханенка С.А. ухвалою від 06 січня 2025 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
11. Від ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 12 лютого 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами з 13 лютого 2025 року.
ІV. Джерела права й акти їхнього застосування
13. Приписами частини першої статті 293 КАС України визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
14. Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
15. Згідно із частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
16. За приписами пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
V. Позиція Верховного Суду
17. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №400/2127/24 стало оскарження судового рішення, зазначеного у частині третій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
18. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.
19. Право на апеляційне оскарження судового рішення кореспондується із обов`язком учасників справи дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
20. Учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків.
21. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
22. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
23. Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними при вирішенні питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі. При цьому доведення поважності причин пропущення строку звернення до суду покладається саме на особу, яка звертається із апеляційною скаргою та заявою/клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
24. Як випливає із матеріалів справи №400/2127/24, копію рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року, ухваленого за наслідком розгляду справи в порядку письмового провадження, доставлено до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 - 11 червня 2024 року (15:50), що підтверджується довідкою відповідального працівника Миколаївського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа.
25. 22 серпня 2024 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла засобами поштового зв`язку апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року в справі №400/2127/24, датована 18 липня 2024 року №1/37/7153, із клопотанням про поновлення строків апеляційного оскарження, яке мотивоване тим, що строк подання цієї скарги пропущений військовою частиною НОМЕР_1 у зв`язку з виконанням завдань, необхідних для відведення загрози, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України та забезпечення національної безпеки і оборони, державної незалежності України та її територіальної цілісності, у зв`язку з постійною передислокацією підрозділів та штабів військової частини. Тому, враховуючи наявність форс-мажорних обставин, що виникли у формі збройної агресії та введенні воєнного стану в Україні, пропущений військовою частиною НОМЕР_1 строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню. Скаржник також просив урахувати, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
26. Матеріали вказаної апеляційної скарги Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 серпня 2024 року передав за територіальною підсудністю до П`ятого апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 23 вересня 2024 року відмовив у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строків апеляційного оскарження. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року залишив без руху. Надав скаржнику строк протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків цієї скарги шляхом надіслання на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску та наданням доказів на підтвердження цих підстав.
27. Копію ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року доставлено до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 - 23 вересня 2024 року (18:01), що підтверджується довідкою секретаря судового засідання П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року про доставку електронного листа.
28. 25 вересня 2024 року військова частина НОМЕР_1 подала до П`ятого апеляційного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" заяву про виконання ухвали суду із проханням визнати поважною причину пропущення строків і поновити строк на подання апеляційної скарги. Скаржник зазначав про введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану, який триває до цього часу, що апеляційну скаргу було направлено поштовим зв`язком 18 липня 2024 року в зв`язку з тим, що військова частина НОМЕР_1 виконує бойові завдання в районі бойових дій задля захисту територіальної цілісності України. В районі бойових дій деякий час був відсутній доступ до Інтернету і як тільки з`явилася можливість для відпрацювання цієї справи представник військової частини НОМЕР_1 направив апеляційну скаргу до апеляційного суду. Також скаржник указував, що судовий збір за подання апеляційної скарги був сплачений ще 26 червня 2024 року, але через активні бойові дії з боку противника, через відсутність Інтернету та постійні обстріли у представника військової частини НОМЕР_1 не було можливості подати апеляційну скаргу раніше.
29. Ухвалою від 27 вересня 2024 року П`ятий апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
30. Постановляючи зазначену ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що нормами статті 44 КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, установлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством. Окрім того, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом, учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Суд апеляційної інстанції констатував, що органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб дотримуватися своїх власних внутрішніх правил і процедур, установлених, у тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Згідно із частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Не заперечуючи, що обставини введення воєнного стану можуть бути визнані як поважна причина пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд зауважив, що він уже звертав увагу скаржника на те, що сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень в усіх абсолютно випадках, тим більше, якщо апеляційну скаргу подає суб`єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання апеляційної скарги у більш стислий строк. Наявність непереборних обставин, з якими процесуальний закон пов`язує можливість поновлення строку на апеляційне оскарження, не свідчить про те, що звернення до суду можливе у будь-який довільний строк після усунення/припинення існування таких обставин, без дотримання часових рамок, установлених статтею 295 КАС України, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Скаржник не обґрунтовує та належними доказами не підтверджує існування об`єктивних перешкод щодо подання апеляційної скарги у місячний термін, що свідчить про допущення ним невиправданих зволікань у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення. Суд апеляційної інстанції, посилаючись на приписи статей 9, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", констатував, що пропущений скаржником строк є неспівмірним із процесуальним строком, визначеним КАС України, щодо оскарження рішення суду, а обґрунтованих перешкод у скаржника в реалізації права на оскарження рішення суду з моменту одержання повного судового рішення не вбачається, тому є підстави для застосування положень пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
31. Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС України закріплюють дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, а саме: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
32. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, і після закінчення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їхнього дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
33. Відповідно до правових висновків Європейського суду з прав людини, право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
34. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду необхідно виходити, зокрема, з того, що причина пропущення строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами.
35. Отже, у випадку пропущення строку на апеляційне оскарження судового рішення, підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин пропущення строку звернення до суду із апеляційною скаргою, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій та підтверджені належними і допустимими доказами.
36. Верховний Суд уважає, що, постановляючи оскаржувану ухвалу від 27 вересня 2024 року, суд апеляційної інстанції правомірно виходив із того, що військовою частиною НОМЕР_1 не було доведено таких обставин, які б давали підстави для поновлення їй строку звернення до суду із апеляційною скаргою на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року в справі №400/2127/24.
37. Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропущення з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві/клопотанні про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
38. Введений в Україні воєнний стан, безумовно, ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й без підтвердження її належними і допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
39. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що при оцінці поважності причин пропущення процесуального строку з підстави введення воєнного стану в Україні додатково необхідно брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду та порядок його функціонування; місце проживання/місцезнаходження скаржника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території; посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати закінчення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідною заявою/клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску); інші доречні обставини.
40. Отож, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень в усіх абсолютно випадках. Обставини, пов`язані з воєнним станом в Україні, враховуючи завдання та функції військових частин, могли утруднити дотримання скаржником установленого законом строку на апеляційне оскарження судового рішення. Втім, самі по собі посилання на воєнний стан на території України, а також виконання військовою частиною відповідних завдань, не можуть слугувати достатньою підставою для поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги для суб`єкта владних повноважень/органу державної влади без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на його роботу, що, своєю чергою, обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги. Жодних доказів на підтвердження неможливості своєчасного подання апеляційної скарги та наявності об`єктивно непереборних причин пропущення строку на апеляційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року в справі №400/2127/24 військова частина НОМЕР_1 до суду апеляційної інстанції не надала. У контексті визнання поважними причин пропущення скаржником строку на апеляційне оскарження судового рішення варто врахувати і віддалене від зони проведення активних бойових дій місцезнаходження військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), що також слугує спростуванням доводів скаржника про неможливість подання апеляційної скарги вчасно. Відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що весь особовий склад військової частини НОМЕР_1, зокрема й представник, який представляє інтереси цієї військової частини, у відповідний період часу був задіяний до виконання бойових завдань і не було можливості з об`єктивних причин вчасно подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Військова частина НОМЕР_1 не довела обставин, які дійсно зумовлювали об`єктивну неможливість подання апеляційної скарги на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року в справі №400/2127/24 протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
41. Приписи статті 44 КАС України закріплюють обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина друга), зокрема, виконувати процесуальні дії в установлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).
42. Наведеними приписами КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок і зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, установлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
43. Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання скаржником вимог процесуального закону не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд судового рішення після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а тому не підтверджують наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
44. Органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб дотримуватися відповідних правил і процедур, установлених, у тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов`язків.
45. Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив військовій частині НОМЕР_1 у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року в справі №400/2127/24 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки відповідач не навів достатніх обґрунтувань та не надав допустимих і переконливих доказів, які б доводили підстави для поновлення йому строку звернення до суду із апеляційною скаргою.
46. Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав уважати, що оскаржувана ухвала постановлена судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права, що призвело до необґрунтованої відмови у відкритті апеляційного провадження.
47. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
48. З огляду на зазначене та приписи статті 350 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги військової частини НОМЕР_1 без задоволення, а оскаржуваної ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року - без змін.