ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 120/6996/24
адміністративне провадження № К/990/47486/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 120/6996/24
за позовом ОСОБА_1 до Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року, постановлену суддею Крапівницькою Н.Л.
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Матохнюка Д.Б., суддів Граб Л.С., Сторчака В.Ю.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У травні 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач - ОСОБА_1 ) звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач, Вінницький відділ ДВС) у якому просила:
- скасувати постанови від 05.03.2024 про арешт коштів боржника у виконавчих провадженнях №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2;
- стягнути з Вінницького відділу ДВС на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 6 800 грн;
- зобов`язати Вінницький відділ ДВС повернути 800 грн.
2. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що під час спроби зняти кошти зі свого банківського рахунку дізналася про блокування рахунку на підставі двох постанов у виконавчих провадженнях №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2. Зазначає, що за час блокування з рахунку списано 800 грн. Крім того, у ході ознайомлення з матеріалами цих виконавчих проваджень виявлено, що боржник - інша особа, а дата народження боржника не збігається з датою народження ОСОБА_1 ..
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою від 23.08.2024 Вінницького окружного адміністративного суду закрито провадження в адміністративній справі, оскільки постанови про арешт коштів повинні оскаржуватися за правилами цивільного судочинства до суду, який їх видав, а не в порядку адміністративного провадження.
3.1. Суд першої інстанції встановив, що 05.03.2024 головний державний виконавець Вінницького відділу ДВС виніс постанови про арешт коштів боржника у виконавчих провадженнях №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2. Постанови видані на підставі ухвал Вінницького апеляційного суду від 02.02.2024 у справі № 128/3555/23 та 09.02.2024 у справі № 128/4411/23. Набрання судовими рішеннями законної сили - підстава для виконавчого провадження, зокрема арешту коштів боржника
3.2. Суд зазначив, що Верховний Суд у постанові від 24.05.2021 у справі №712/12136/18 сформулював висновок, що судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах - один із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження. Деякі процесуальні дії під час виконавчого провадження можуть здійснюватися лише з дозволу суду, а також суд зобов`язаний розглядати скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб, що беруть участь у виконанні судового рішення.
3.3. Беручи до уваги вищезазначені обставини, суд виснував, що постанови про арешт коштів боржника, від 05.03.2024 мають оскаржуватися не в адміністративному порядку, а в межах цивільного судочинства до суду, який видав відповідний виконавчий документ. Таким чином, оскарження таких постанов повинно відбуватися за правилами цивільного процесуального законодавства, що і стало підставою для закриття провадження у даній адміністративній справі.
4. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.
5. Ухвалою від 21.11.2024 Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 23.08.2024 без змін. Суд дійшов висновку, що оскарження постанов про арешт коштів у виконавчих провадженнях, виданих на виконання судових рішень цивільної юрисдикції, не підпадає під юрисдикцію адміністративного судочинства, адже даний спір, щодо зняття арешту з майна, стосується порушення права власності і повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства. Тому суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, і апеляційна скарга була залишена без задоволення.
5.1. Апеляційний суд зазначив, що оскаржені дії державного виконавця (арешт коштів) пов`язані з виконанням судових рішень, ухвалених у цивільному судочинстві, тому за статтями 447, 448 ЦПК України та статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", такі спори вирішуються за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.
5.2. Суд цієї інстанції урахував, що Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду раніше вже підтвердили юрисдикцію цивільного суду у спорах про право власності та зняття арешту з майна, накладеного на виконання рішення цивільного суду. Такі спори не є публічно-правовими.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
6. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 23.08.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
6.1. На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржниця посилається на те, що суди попередніх інстанцій неправильно визначили юрисдикцію спору. Вони закрили провадження, пославшись, що оскарження постанов виконавця (про арешт коштів) має здійснюватися у цивільному порядку, бо ніби позивачка є стороною виконавчих проваджень №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2. Натомість скаржниця наполягає, що вона взагалі не є боржником у згаданих виконавчих провадженнях, тому її позовні вимоги (щодо помилкового відкриття провадження та арешту саме її рахунків) мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства, як це передбачає постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 823/359/18.
6.2. Касаційна скарга ґрунтується на тому, що арешт накладено на рахунки скаржниці помилково через неправильне зазначення ідентифікаційного коду, хоча справжній боржник - інша особа. Скаржниця не має статусу боржника або іншої сторони виконавчого провадження, тому, на її думку, не могла звертатися до цивільного суду. Однак суди послалися на рішення Верховного Суду, де учасниками виконавчого провадження були саме боржники.
6.3. Наголошує на двох різних правових позиціях про юрисдикцію у справах, коли постраждала від виконавчих дій особа не є стороною провадження: одна передбачає розгляд у цивільному порядку (якщо позивач є боржником), інша (постанова ВП ВС від 27.03.2019, № 823/359/18) - у суді адміністративної юрисдикції для осіб, які не є боржниками, тому питання слід передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду для узгодження практики.
7. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.12.2024 відкрито касаційне провадження № К/990/47486/24 за цією касаційною скаргою.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
9. Правом подати відзив на касаційну скаргу в порядку статті 338 КАС України Вінницький відділ ДВС не скористався, що відповідно до вказаної статті не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 12.02.2025 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Оцінка Верховного Суду
Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
11. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить із наступного.
12. Завдання адміністративного судочинства за частиною першою статті 2 КАС України - справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
13. Позивачем за приписами пункту 8 частини першої статті 4 КАС України є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
14. Суб`єктом владних повноважень на підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
15. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України обумовлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
16. Визначення публічно-правового спору міститься у пункті 2 частини першої статті 4 КАС України та означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
17. Отже, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад, а участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
18. Зміст спірних правовідносин, які склалися у цій справі, зводиться до оскарження ОСОБА_1 постанов державного виконавця Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області про арешт її коштів у виконавчих провадженнях №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2, відкритих щодо іншої особи - ОСОБА_2 .
19. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі № 823/359/18 виснувала: справи за позовами осіб, які не є учасниками виконавчого провадження, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
19.1. Аналогічні висновки щодо відсутності у заявника як особи, яка не є учасником виконавчого провадження, права звертатися до суду зі скаргою на дії виконавця у порядку, передбаченому статтею 447 ЦПК України, Верховний Суд виклав у постановах від 15.04.2020 у справі № 522/15037/15-ц, 19.12.2018 у справі №740/3428/17, 05.06.2019 у справі № 676/5081/16-ц (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду), 27.03.2019 у справі № 823/359/18, 30.05.2018 у справі №815/2255/16.
19.2. За частиною другою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
19.3. Аналіз вказаних положень закону свідчить, що спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, у разі оскарження дій приватного, державного виконавця особою, яка не є стороною виконавчого провадження.
20. Суд першої інстанції при відкритті провадження витребував оригінали та засвідчені копії матеріалів виконавчих проваджень №№ НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 21-38) та НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 39-54). Вінницький відділ ДВС надав матеріали цих виконавчих проваджень, із яких видно, що боржником у справі є ОСОБА_2 .
21. Також відповідач надав ухвали Вінницького апеляційного суду від 02.02.2024 у справі № 128/3555/23 (т. 1 а.с. 40-43) та 09.02.2024 у справі № 128/4411/23 (т. 1 а.с. 22-24), на підставі яких видано постанови про арешт. Позивач у цих справах є ОСОБА_2 .
22. Таким чином, ОСОБА_1 не є стороною у справах №№ 128/3555/23 та 128/4411/23, не є боржницею у виконавчих провадженнях №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2, а підстава позову у цій справі стосується зазначення неправильного ідентифікаційного коду, що, за твердженням ОСОБА_1, призвело до блокування саме її банківського рахунку. Тому позивачка не наділена процесуальним правом оскаржувати постанови про арешт коштів у порядку цивільного судочинства. Спір слід розглядати за правилами адміністративного судочинства, позаяк позивачка не наділена процесуальним правом оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця у порядку статті 447 ЦПК України.
23. Установивши, що ОСОБА_1 не є стороною виконавчих проваджень №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 і не наділена процесуальним правом оскаржувати постанови про арешт коштів, суди не перевірили доводи позивачки про помилку зазначення в оскаржуваних постановах ідентифікаційного коду боржника, що призвело до накладення арешту на її банківський рахунок та помилково виснували, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
24. Наведене вказує, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права при визначенні підстав для закриття провадження.
25. Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
26. У частині четвертій статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
27. На підставі викладеного касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
28. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд