ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 622/1129/18
провадження № 51- 5427 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника (відеоконференція) ОСОБА_6,
виправданого (відеоконференція) ОСОБА_7,
виправданого (відеоконференція) ОСОБА_8,
захисника ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018221280000115 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Писарівка Золочівського району Харківської області, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України;
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Писарівка Золочівського району Харківської області, громадянина України, жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 та ОСОБА_7 обвинувачуються у тому, що вони, будучи працівниками правоохоронного органу, а саме патрульної поліції № 2 Золочівського відділення поліції Дергачівського відділу поліції ГУНП в Харківській області, маючи спеціальне звання, перевищили надану їм владу, умисно явно вийшли за межі наданих їм прав та владних повноважень за таких обставин.
24.07.2018 близько 00:05 ОСОБА_10 біля приміщення магазину "Посад", що розташований по вул. Шкільній, 3 у смт Золочів Золочівського району Харківської області, був затриманий поліцейським сектору реагування патрульної поліції № 2 Золочівського відділення поліції Дергачівського відділу поліції ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 та інспектором сектору реагування патрульної поліції № 2 Золочівського відділення поліції Дергачівського відділу поліції ГУНП в Харківській області ОСОБА_11 та доставлений до приміщення Золочівського ВП Дергачівського ВП ГУ НП в Харківській області, що розташоване за адресою: смт Золочів Золочівського району Харківської області, вул. Центральна, 26.
Після спілкування з працівниками поліції приблизно о 00:20 ОСОБА_10 виявив бажання покинути приміщення райвідділу поліції й у присутності начальника сектору реагування патрульної поліції № 2 Золочівського відділення поліції Дергачівського відділу поліції ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_8 відмовився розписатися у журналі обліку осіб, доставлених до адміністративної будівлі Золочівського ВП Дергачівського ВП ГУ НП в Харківській області (далі - журнал), про що ОСОБА_8 зробив відповідний запис.
З метою уникнення конфлікту ОСОБА_10 пішов у вбиральню відділення поліції, а ОСОБА_8 та ОСОБА_7 попрямували за ним. Знаходячись у вбиральні, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, усвідомлюючи, що визначених у Законі України "Про Національну поліцію" правових підстав для застосування заходів фізичного впливу у них немає; що ОСОБА_10 не чинить будь-який опір, і за вказаних обставин позбавлений можливості здійснити втечу або заподіяти будь-кому шкоду; реально оцінюючи обстановку, проявляючи свою зверхність та зухвалість, підриваючи авторитет поліції, перевищили владу та умисно, явно виходячи за межі наданих їм прав та владних повноважень працівника правоохоронного органу під час виконання обов`язків з охорони громадського порядку, безпідставно, діючи навмисно, з мотивів явної неповаги до прав та законних інтересів ОСОБА_10 застосували до потерпілого фізичне насильство.
А саме: ОСОБА_8 завдав удар кулаком у ліву частину обличчя, від чого потерпілий відчув фізичний біль. Після цього потерпілий намагався закрити обличчя руками, щоб уникнути ударів, але ОСОБА_8, продовжуючи свої протиправні дії, завдав декілька ударів ОСОБА_10 в обличчя та голову.
Бажаючи застосувати до ОСОБА_10 недозволені методи фізичного впливу, поліцейський ОСОБА_7 приєднався до протиправних дій ОСОБА_8 й, діючи умисно, розуміючи, що ОСОБА_10, знаходячись у райвідділі поліції, не може втекти, обхватив ОСОБА_10 ззаду за шию і став її стискати, а другою рукою утримував руку ОСОБА_10, не даючи йому можливість чинити опір.
У цей момент ОСОБА_8 наносив потерпілому удари кулаками по тулубу та грудній клітині. Від отриманих ударів ОСОБА_8 та стискання шиї ОСОБА_7 ОСОБА_10 втратив свідомість.
Скориставшись безпорадним станом ОСОБА_10, продовжуючи свої протиправні дії, обвинувачені одягли на руки потерпілого спецзасіб кайданки та завдали йому ще обидва не менше п`яти ударів у нижню частину тулубу, а потім, піднявши його разом з ОСОБА_11, який прийшов у цей час, повели до службового автомобіля "Тоуоtа Саmrу" та проти волі потерпілого відвезли останнього за декілька кілометрів від смт Золочів у напрямку с. Макаровка Золочівського району Харківської області, де, діставши з багажника автомобіля спецзасіб "Терен-4М", розпилили його в обличчя ОСОБА_10 .
Продовжуючи свої протиправні дії, розуміючи, що потерпілий знаходиться у безпорадному стані, ОСОБА_8, застосувавши прийом, збив потерпілого з ніг, від чого ОСОБА_10 впав обличчям на землю, а потім разом з ОСОБА_12 придавили його коліном до землі, від чого останній відчув фізичний біль.
Далі з метою не дати можливості ОСОБА_10 повідомити про місце свого знаходження та застосування до нього фізичного насильства, вони забрали з його мобільного телефону сім карту оператора мобільного зв`язку "Київстар" та, знявши з рук ОСОБА_10 кайданки, сіли у службовий автомобіль і поїхали з місця вчинення злочину.
Вироком Золочівського районного суду Харківської області від 26 лютого 2021 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 365 КК України виправдано на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченими.
Виправдовуючи ОСОБА_7 та ОСОБА_8, місцевий суд вказав, що надані стороною обвинувачення докази не доводять вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Зазначив, що показання свідка ОСОБА_13 суд не бере до уваги, оскільки вона не була очевидцем події, а висновки судово-медичної експертизи доводять лише наявність у потерпілого ОСОБА_10 на момент обстеження 25 липня 2018 року зазначених тілесних ушкоджень й вірогідність механізму та способу їх спричинення, однак будь-яких зовнішніх тілесних ушкоджень у ділянці голови потерпілого та будь-яких тілесних ушкоджень або змін у ділянці очей встановлено не було.
Крім того, суд визнав недопустимими доказами дані протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07 вересня 2018 року за участю потерпілого ОСОБА_10 та фототаблиці до нього, оскільки особи на фотознімках мають різкі відмінності у зовнішності, віці та одязі, а також були враховані показання потерпілого про те, що він знав працівників Золочівського ВП Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, фотознімки яких йому були пред`явлені для впізнання. Тому суд дійшов висновку про отримання цього доказу з порушенням порядку, встановленого кримінальним процесуальним законом.
Також суд визнав недопустимим доказом дані протоколу слідчого експерименту від 29 серпня 2018 року за участю потерпілого ОСОБА_10, оскільки під час зазначеної слідчої дії не було відтворено обстановку на місці події у Золочівському ВП Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області, а лише досліджувався механізм та спосіб нанесення ударів потерпілому з метою перевірки його показань. Крім того, цей протокол містить суперечності та не узгоджується з іншими доказами.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року вирок місцевого суду було залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог КПК України й неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Вбачає, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без зміни виправдувальний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7, а також залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, належним чином не розглянув викладених у ній доводів, не навів переконливих мотивів для їх спростування.
У своїй ухвалі апеляційний суд обмежився загальними формулюваннями про правильність висновків суду першої інстанції щодо недоведеності, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченими; на кожний довід змістовної відповіді не надав, не розкрив суті зібраних у провадженні доказів, не проаналізував їх у контексті з конкретними доводами, зазначеними в апеляційній скарзі.
Зокрема указує, що в апеляційній скарзі зазначалося про те, що судом необґрунтовано визнано показання потерпілого ОСОБА_10 суперечливими і непослідовними, оскільки потерпілий як в ході досудового розслідування, так і в ході судового розгляду, давав показання, які в цілому не суперечать одні одним, послідовно повторюють основні моменти вчиненого відносно нього кримінального правопорушення та незначною мірою різняться в деяких деталях. При цьому потерпілий в судовому засіданні надавав детальні та переконливі пояснення щодо цих розбіжностей.
Вказує, що суд апеляційної інстанції залишив без оцінки й те, що висновок судово-медичної експертизи № 09-2774/2018 від 10.08.2018 щодо отримання та утворення тілесних ушкоджень у потерпілого узгоджується із показаннями самого потерпілого щодо дати спричинення йому тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі прокурор вказував, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_17, необґрунтовано та не мотивовано надавши перевагу показанням свідків сторони захисту, які є працівниками Золочівського відділу поліції та колегами обвинувачених, однак апеляційний суд невмотивовано погодився з таким висновком місцевого суду.
Апеляційний суд не розглянув по суті доводи апеляційної скарги прокурора про необґрунтоване визнання недопустимим доказом протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.09.2018, а лише зазначив, що висновки місцевого суду з цього питання не впливають на результат розгляду кримінального провадження.
Також прокурор в апеляційній скарзі наголошував на необґрунтованому визнанні судом недопустимим доказом протоколу проведення слідчого експерименту від 29.08.2018 за участю потерпілого ОСОБА_10, однак суд апеляційної інстанції не розглянув по суті вказаний довід, не дослідив під час апеляційного розгляду цей доказ, а лише зазначив, що обставини спричинення тілесних ушкоджень відрізняються щодо кількості, послідовності та механізму спричинення тілесних ушкоджень, одягання кайданок та ролі обвинувачених і свідка ОСОБА_11 під час цих подій.
Прокурор вказує, що внаслідок того, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином в судовому засіданні протокол слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_10, він був позбавлений можливості належним чином надати оцінку апеляційним доводам прокурора у цій частині та переконатись у тому, що розбіжності у показаннях потерпілого щодо заподіяння йому тілесних ушкоджень та механізму їх спричинення незначні і по суті є неточностями, які не перешкоджають кримінальному провадженню.
Погодившись з висновками суду першої інстанції про визнання доказів недопустимими, апеляційний суд належним чином не перевірив та не спростував доводів апеляційної скарги прокурора про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, у тому числі шляхом повторного дослідження письмових доказів, які, на думку прокурора, безпідставно були визнані судом першої інстанції недопустимими, і якими у тому числі підтверджується винуватість ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
На думку прокурора, оскаржувана ухвала постановлена без дотримання вимог ст. 419 КПК України, що вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону у розумінні положень ст.412 КПК України.
У запереченнях захисники просять касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 - без зміни.