ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 595/1959/23
провадження № 61-3524св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Бачацького районного суду Тернопільської області від 23 листопада 2023 року у складі судді Содомори Р. О. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Гірського Б. О., Костіва О. З., Хама М. В.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту належності їй правовстановлюючих документів, а саме: атестату № НОМЕР_3 від 25 липня 1974 року, виданого Тернопільським професійно-технічним училищем Тернопільського обласного (міського) управління побутового обслуговування населення та архівної довідки про заробітну плату № 243/03-02 від 28 лютого 2023 року, виданої архівним відділом № 2 Чортківської районної військової адміністрації Тернопільської області.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 23 листопада 2023 року, залишеною без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року, заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
3. Ухвалюючи судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що оскільки відділом перерахунків пенсії № 2 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не визнано право заявника на зарахування до страхового стажу і не враховано періоду навчання з 06 жовтня 1972 року по 25 липня 1974 року, згідно довідки № 153 від 07 квітня 2023 року, які впливають при нарахуванні пенсії, суди дійшли висновку, що даний спір має розглядатися саме в позовному провадженні в порядку адміністративного судочинства.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
4. У березні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
5. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
6. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до місцевого суду для продовження розгляду.
8. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає те, що вона просила встановити факт належності їй документів, у яких наявні помилки у написанні її прізвища та ім`я, відповідно такий факт може бути встановлено у порядку окремого провадження, що відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 636/4087/19, від 15 вересня 2021 року у справі № 733/324/21, у зв`язку з чим суди дійшли помилкового висновку про наявність спору про право.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
9. Рішенням № 961030133948 від 09 серпня 2023 року, прийнятим Відділом перерахунку пенсії № 2 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, було відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії - не зараховано до страхового стажу період навчання з 06 жовтня 1972 року по 25 липня 1974 року, відповідно до наданого останньою атестату № НОМЕР_3 від 25 липня 1974 року, який виданий Тернопільським професійно-технічним училищем Тернопільського обласного (міського) управління побутового обслуговування населення, оскільки прізвище у вищевказаному документі не відповідає даним в свідоцтві про народження заявниці " ОСОБА_1" (серія НОМЕР_1 ) та свідоцтві про шлюб " ОСОБА_1" (серія НОМЕР_2 ), хоча згідно довідки № 153 від 07 квітня 2023 року, виданої ОСОБА_1, вказаним навчальним закладом, підтверджено такий період її навчання та належність атестату.
10. У зв`язку із зазначеним ОСОБА_1 звернулась до суду із даною заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.
11. Встановлення даного факту заявнику необхідно для проведення перерахунку пенсії за віком у зв`язку із відмовою в такому перерахунку органом Пенсійного фонду України згідно з рішенням № 961030133948 від 09 серпня 2023 року.
12. Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2, виданого повторно 15 липня 2023 року Бучацьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 07 вересня 1975 року, після чого прізвище дружини змінено на " ОСОБА_1".
Позиція Верховного Суду
13. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
14. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
15. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
16. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
17. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
18. Залишаючи заяву ОСОБА_8 без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили із того, що із вказаної заяви вбачається спір про право, тому вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
19. Вказані висновки судів попередніх інстанцій є помилковими з огляду на таке.
20. Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
21. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
22. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
23. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
24. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
25. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).
26. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
27. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
28. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
29. У частині першій статті 1 ЦК України вказано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
30. Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
31. Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
32. ОСОБА_1 звернулась до суду в порядку окремого провадження про встановлення належності їй відповідних правовстановлюючих документів. Встановлення даного факту заявниці необхідно у зв`язку із відмовою в перерахунку пенсії за віком, згідно з рішенням № 961030133948 від 09 серпня 2023 року.
33. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
34. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
35. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
36. Водночас відповідно до частини третьої статті 315 ЦПК України справи про встановлення належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
37. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2598/16-ц вказувала, що не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.
38. За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
39. Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.
40. Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.
41. Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.
42. Разом із тим, аналіз наведених цивільних процесуальних норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
43. Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28 серпня 2024 року у справі № 522/7723/23.
44. Також у постановах Верховного Суду, на які посилалась заявниця, від 15 вересня 2021 року у справі № 733/324/21 та від 25 листопада 2020 року у справі № 636/4087/19 вказано, що заява про встановлення факту належності документів, серед іншого, трудової книжки та довідок про уточнення стажу роботи, в яких по-батькові заявника вказано неправильно, за загальним правилом можуть бути предметом розгляду суду у порядку, передбаченому главою 6 розділу IV ЦПК України.
45. Наведеного суди попередніх інстанцій не врахували та дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду.
46. Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
47. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі(частина шоста статті 411 ЦПК України).
48. Зважаючи на викладене, Верховний Суд, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги із скасуванням оскаржених судових рішень та направлення справи на розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду