ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 670/543/22
провадження № 61-3762св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 лютого 2024 року в складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про захист прав споживача та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) про захист прав споживача та зобов`язання вчинити дії.
В обґрунтування позову посилалася на те, що 14 березня 2008 року між нею та АТ КБ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір № HMWWGA00008013, за умовами якого відповідач надав їй кредит у розмірі 30 357,20 дол. США зі строком повернення до 14 березня 2028 року.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань 14 березня 2008 року між ОСОБА_1 та банком було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, предметом якого стало нерухоме майно, а саме - квартира АДРЕСА_1 .
У зв`язку порушенням взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, банк звернувся до суду з позовом про стягнення боргу.
Ухвалою від 09 липня 2015 року Віньковецький районний суд Хмельницької області відкрив провадження у справі за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості (№ 670/557/15).
Заочним рішенням від 16 вересня 2015 року Віньковецький районний суд Хмельницької області позов задовольнив, стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 14 березня 2008 року № HMWWGA00008013 у загальному розмірі 28 351,20 дол. США.
Позивач зазначала, що 23 червня 2022 року вона направила на адресубанку рекомендаційним листом заяву про реструктуризацію заборгованості за договором споживчого кредиту з фізичною особою в іноземній валюті від 14 березня 2008 року № HMWWGA00008013 у порядку Закону України від 13 квітня 2021 року № 1381-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті", який надає позичальнику право на проведення реструктуризації зобов`язань за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті.
27 червня 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" отримало рекомендований лист, але банк не провів реструктуризації за вказаним кредитним договором.
Позивач зазначала, що на час її звернення із заявою про проведення реструктуризації за договором споживчого кредиту були наявні всі передбачені діючим законодавством підстави для обов`язкової реструктуризації зобов`язань, оскільки заява була подана у встановлений законом строк, на час її подання було наявне відкрите провадження у справі № 670/557/15 за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 14 березня 2008 року № HMWWGA00008013.
Так постановою від 07 вересня 2022 року Хмельницький апеляційний суд заочне рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2015 року скасував та ухвалив нове рішення, яким стягнув з позивача на користь банку заборгованість за кредитом у розмірі 17 162,94 дол. США, заборгованість за простроченими процентами - 1 774,64 дол. США, пеню - 4 985, 84 грн.
Позивач вважала, що вона подала заяву відповідно до абзацу 2 підпункту 3 пункту 7 Закону України "Про споживче кредитування".
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд:
- зобов`язати АТ КБ "ПриватБанк" здійснити всі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації зобов`язань за кредитним договором від 14 березня 2008 року № HMWWGA00008013, укладеним між нею та банком, відповідно до Закону України "Про споживче кредитування" від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII з урахуванням змін, внесених Законом України від 13 квітня 2021 року № 1381-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті", який набрав законної сили 23 квітня 2021 року та надіслати їй поштою, рекомендованим листом інформацію про зміну зобов`язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов`язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів).
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Віньковецький районний суд Хмельницької області рішенням від 07 грудня 2022 року у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що на момент звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про проведення реструктуризації за кредитним договором позивач пропустила строк, визначений абзацом 1 та 3 підпункту 3 пункту 7 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", а тому підстави для здійснення реструктуризації боргу кредитором відсутні і кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
Хмельницький апеляційний суд постановою від 27 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 07 грудня 2022 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді не встановлено.
Верховний Суд постановою від 22 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 лютого 2023 року скасував, справу за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживача та зобов`язання вчинити дії направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанову касаційного суду мотивовано тим, що станом на день звернення ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором (23 червня 2022 року) існувало відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2015 року в справі № 670/557/15, а остаточне судове рішення у цій справі (постанова Хмельницького апеляційного суду) було прийнято та набрало законної сили лише 07 вересня 2022 року. Отже, направлення 23 червня 2022 року заяви про реструктуризацію відбулось з дотриманням строку подання такої заяви, визначеному підпунктом 3 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування".
Під час нового розгляду Хмельницький апеляційний суд постановою від 08 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 07 грудня 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Зобов`язав АТ КБ "ПриватБанк" здійснити всі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації зобов`язань за кредитним договором від 14 березня 2008 року № HMWWGA00008013 відповідно до Закону України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII "Про споживче кредитування" з урахуванням змін, внесених Законом України від 13 квітня 2021 року № 1381-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті", який набрав законної сили 23 квітня 2021 року.
В іншій частині позовних вимог відмовив.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що станом на день звернення ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором (23 червня 2022 року) існувало відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2015 року в справі № 670/557/15, а остаточне судове рішення у цій справі (постанова Хмельницького апеляційного суду) прийнято та набрало законної сили лише 07 вересня 2022 року.
На день набрання чинності (23 квітня 2021 року) пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII з урахуванням змін, внесених Законом України від 13 квітня 2021 року № 1381-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті", у позивача ОСОБА_1 було непогашене грошове зобов`язання за кредитним договором. Станом на 01 січня 2014 року у ОСОБА_1 перед банком був борг за простроченою заборгованістю у вигляді процентів, однак вказана заборгованість була погашена 17 січня 2014 року, тобто до дня подання заяви про проведення реструктуризації і відповідно до дня проведення реструктуризації. Виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечено іпотекою, а саме квартирою, площа якої не перевищує 140 кв. м, та яка використовується позичальником як місце постійного проживання, інше житлове нерухоме майно у позичальника відсутнє.
Врахувавши зазначене, а також те, що банк відмовив позивачу у задоволенні заяви про реструктуризацію зобов`язань за кредитним договором, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для проведення реструктуризації та задоволення позову ОСОБА_1 про зобов`язання АТ КБ "ПриватБанк" здійснити всі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації зобов`язань за кредитним договором від 14 березня 2008 року № HMWWGA00008013.
Однак суд не вбачав підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання АТ КБ "ПриватБанк" надіслати ОСОБА_1 поштою, рекомендованим листом інформацію про зміну зобов`язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов`язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів), оскільки такий обов`язок відповідача не передбачений Закону України "Про споживче кредитування", а позивач не позбавлена можливості звернутися до банку з відповідною заявою у порядку Закону України "Про звернення громадян" чи інших нормативних актів щодо результатів розгляду її заяви про проведення реструктуризації.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У березні 2024 року АТ КБ "ПриватБанк", через засоби поштового зв`язку, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 лютого 2024 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суд встановив обставини справи, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Також вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме обов`язкової для фінансової установи необхідності у відповіді вказувати перелік документів, які передбачені законом або банком, які не долучив позичальник.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції, незважаючи на те, що Закон України "Про споживче кредитування" не містить приписів, які б зобов`язували фінансову установу надавати перелік документів, "яких не вистачає", натомість містить приписи про те, що "У разі неподання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів... кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації", дійшов висновків, які відрізняються від вказаних приписів Закону України "Про споживче кредитування".
Банк вважає, що такими діями суд апеляційної інстанції перевищив надані йому повноваження, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Також АТ КБ "ПриватБанк" зазначає, що позивач надав ухвалу від 15 червня 2022 року про відкриття апеляційного провадження у справі № 670/557/15 за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, проте ця ухвала не є доказом наявності відкритого провадження у справі станом на день набрання чинності пункту 7 розділі IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (23 квітня 2021 року), оскільки на цю дату відкритого судового провадження не було. Банк наполягає на тому, що пункт 7 Закону набрав чинності 23 квітня 2021 року, тому з врахуванням 3-х місяців, строк для звернення із заявою закінчився 24 липня 2021 року. Тоді як із заявою про проведення реструктуризації ОСОБА_1 звернулася до банку 23 червня 2022 року, що свідчить про те, що позивач пропустила строк для звернення із заявою про проведення реструктуризації.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Рух касаційної скарги та матеріалів справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою від 20 березня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Віньковецького районного суду Хмельницької області.
У квітні 2024 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою від 24 червня 2024 року Верховний Суд клопотання АТ КБ "ПриватБанк" задовольнив. Зупинив виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 08 лютого 2023 року у цій справі.
Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
Суди встановили, що 14 березня 2008 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № HMWWGA00008013, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений в пункті 8.1 цього договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором, зазначені у розділі 8 договору (т. 1, а. с. 10-15).
Відповідно до пункту 8.1 указаного кредитного договору банк зобов`язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 14 березня 2008 року до 14 березня 2028 року включно, у вигляді непоновлюваної лінії у розмірі 30 357,20 дол. США на наступні цілі: у розмірі 25 000,00 дол. США на споживчі цілі, а також у розмірі 5 357,20 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених підпунктами 2.1.3, 2.2.7 цього договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту щомісяця у період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 0,48 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з пунктом 8.2 цього договору.
14 березня 2008 року в забезпечення зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір іпотеки квартири, згідно умов якого в іпотеку було передано належну ОСОБА_1 на праві власності квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 62,70 кв. м, житловою - 38,70 кв. м (т. 1, а. с. 16-18).
У зв`язку з порушенням взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, банк звернувся до суду з позовом про стягнення боргу до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Заочним рішенням від 16 вересня 2015 року Віньковецький районний суд Хмельницької області у справі № 670/557/15 позов АТ КБ "ПриватБанк" задовольнив, стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 14 березня 2008 року № HMWWGA00008013 у сумі 28 351,20 дол. США, що еквівалентно 649 809,39 грн, а саме: 23 104,04 дол. США - заборгованість за кредитом; 3 199,31 дол. США - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом; 74,33 дол. США - заборгованість зі сплати комісії за користуванням кредитом; 14 051,55 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 250 грн - штраф (фіксована частина); 30 931,44 грн - штраф (процентна ставка) та судовий збір у розмірі 3 654,00 грн (т. 1, а. с. 67-69).
21 листопада 2017 року Віньковецький районний суд Хмельницької області у справі № 670/557/15 видав виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором (т. 1, а. с. 64 зв., 65).
Ухвалою від 22 вересня 2021 рокуВіньковецький районний суд Хмельницької області у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2015 року в справі № 670/557/15 відмовив; заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2015 року в справі № 670/557/15 за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості повернув ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 71).
Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Постановою від 18 листопада 2021 року Хмельницький апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, ухвалу Віньковецького районного суду Хмельницької області від 24 вересня 2021 року в частині повернення ОСОБА_1 її заяви про перегляд заочного рішення у цивільній справі № 670/557/15 скасував та направив справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою від 08 грудня 2021 року Віньковецький районний суд Хмельницької області заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2015 року у справі № 670/557/15 за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, залишив без розгляду.
Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Постановою від 14 лютого 2022 року Хмельницький апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, ухвалу Віньковецького районного суду Хмельницької області від 08 грудня 2021 року скасував та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою від 12 травня 2022 року Віньковецький районний суд Хмельницької області заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2015 року у справі № 670/557/15 за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишив без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою від 15 червня 2022 року Хмельницький апеляційний суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2015 року у справі № 670/557/15 за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
23 червня 2022 року ОСОБА_1 на адресу відповідача направила заяву про проведення реструктуризації за договором споживчого кредиту з фізичною особою в іноземній валюті від 14 березня 2008 року № HMWWGA00008013, який отримано банком 27 червня 2022 року. При цьому позивач посилалася на положення Закону України "Про споживче кредитування" від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 13 квітня 2021 року № 1381-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті", який набрав законної сили 23 квітня 2021 року (т. 1, а. с. 29-31).
АТ КБ "ПриватБанк" не провело реструктуризації за договором споживчого кредиту з фізичною особою в іноземній валюті від 14 березня 2008 року № HMWWGA00008013.
Постановою від 07 вересня 2022 року Хмельницький апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1, з урахуванням заяви ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги, задовольнив частково. Заочне рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2015 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов АТ КБ "ПриватБанк" задовольнив частково. Cтягнув з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" 17 162,94 дол. США заборгованості за кредитом, 1 774,64 дол. США заборгованості за простроченими процентами, 4 985,84 грн - пені. У задоволенні інших позовних вимог відмовив (т. 1, а. с. 33-40).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).
Предметом справи, що переглядається, є зобов`язання АТ КБ "ПриватБанк" здійснити реструктуризацію заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 14 березня 2008 року № HMWWGA00008013 відповідно до Закону України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII "Про споживче кредитування" зі змінами, внесеними Законом України від 13 квітня 2021 року № 1381-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті", який набрав законної сили 23 квітня 2021 року.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 10 листопада 2011 року у справі № 1-26/2011 вказав, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.
Відповідно до статті 2 Закону України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII "Про споживче кредитування" (далі - Закон України "Про споживче кредитування") метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.
У статті 3 Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
Вказаний Закон регулює публічно-правові відносини, які є в цьому випадку проявом економічних відносин, направлених на захист економічних, соціальних прав людей в умовах, що склались в Україні.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про споживче кредитування" кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію зобов`язань за договором про споживчий кредит. Реструктуризація зобов`язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.
13 квітня 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1381-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" (далі - Закон № 1381-IX), який набрав чинності 23 квітня 2021 року. Цим Законом внесено зміни до Закону України "Про споживче кредитування", а саме розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 7.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1734-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі:
- наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника;
- відсутності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше 01 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв`язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 01 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 01 січня 2014 року) у зв`язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;
- виконання зобов`язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку" у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом "г" частини першої статті 121 Земельного кодексу України.
Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:
- предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об`єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
Відповідно до абзацу 3, 7 підпункту 3 пункту 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом, крім таких випадків:
- у разі наявності на день набрання чинності цим пунктом у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява, та/або права та обов`язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов`язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі;
У разі пропуску позичальником строків, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом.
У Законі України "Про споживче кредитування" визначено вичерпний перелік обставин, за яких кредитор має право відмовити у реструктуризації за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" критеріям (незалежно від дати укладення договору) та підлягають обов`язковій реструктуризації на вимогу позичальника: у разі пропуску позичальником строків на подання заяви кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим Законом (абзац 7 підпункту 3 пункту 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування"); у разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у підпункті 4 пункту 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення", кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом (абзац дев`ятий підпункту 4 пункту 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування").
Заявник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві про проведення реструктуризації інформації. У разі якщо заявник не зазначив у заяві про проведення реструктуризації об`єкт нерухомого майна, віднесений до об`єктів житлового фонду, що на момент підписання заяви належав на праві власності позичальнику (особі, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або майновому поручителю, або заявник зазначив недостовірну інформацію про зареєстроване на момент підписання заяви місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або майнового поручителя, або заявник зазначив недостовірну інформацію про фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або майнового поручителя, то в разі встановлення однієї з цих обставин судом або в разі підтвердження однієї з таких обставин наявними у кредитора офіційними документами (виданими суб`єктами, уповноваженими відповідно до закону видавати такі документи), це є підставою для відмови у проведенні передбаченої цим пунктом реструктуризації. Якщо реструктуризацію відповідно до цього пункту проведено, це є підставою для відновлення грошових зобов`язань позичальника, які існували станом на день, що передував дню проведення такої реструктуризації, із зменшенням таких грошових зобов`язань на суми сплачених з дня проведення реструктуризації платежів.
Водночас відповідно до підпункту 12 пункту 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" днем проведення реструктуризації вважається день отримання кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя або заставодавця у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника, заяви про проведення відповідно до цього пункту реструктуризації.
Кредитор зобов`язаний не пізніше 60 днів з дня реструктуризації здійснити усі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації, та надіслати позичальнику, поручителю та іншим зобов`язаним за договором особам поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов`язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов`язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів). Також відповідна інформація у письмовому вигляді безоплатно надається зазначеним особам особисто на їхню вимогу.
У постанові від 04 листопада 2024 року в справі № 465/4230/22 (провадження № 61-16265сво23) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виснував, що з метою проведення реструктуризації зобов`язань позичальника за договором про споживчий кредит, передбаченої Законом України від 13 квітня 2021 року № 1381-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті", який набрав чинності 23 квітня 2021 року, належним способом захисту прав позичальника є вимога про зобов`язання кредитора провести реструктуризацію кредитної заборгованості, який відповідає пункту 5 частини першої статті 16 ЦК України (примусове виконання обов`язку в натурі), змісту відповідного права, характеру його порушення чи невизнання, не потребує пред`явлення додаткових вимог.
У справі, яка переглядається, встановлено, що на момент подання заяви про реструктуризацію (23 червня 2022 року) існувало відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2015 року в справі № 670/557/15, що свідчить про те, що провадження у цивільній справі № 670/557/15 за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором не було закінчено, остаточне судове рішення у цій справі (постанова Хмельницького апеляційного суду) прийнято не було. Рішення суду у справі № 670/557/15 набрало законної сили лише 07 вересня 2022 року.
У зв`язку з чим, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що направлення 23 червня 2022 року ОСОБА_1 на адресу відповідача заяви про реструктуризацію відбулось з дотриманням строку подання такої заяви, визначеному підпунктом 3 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування".
Доводи касаційної скарги про те, що на час подання позивачем заяви про проведення реструктуризації рішення суду у справі № 670/557/15 набрало законної сили, тому позивач пропустила строк для звернення із такою заявою є безпідставними.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ЦПК України встановлює особливі умови та порядок проведення заочного розгляду справи, ухвалення заочного рішення, подання і розгляду заяви про його перегляд, а також скасування й оскарження цього рішення.
Крім того, відповідно до положень частин першої, другої статті 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Оскільки остаточне рішення (постанова апеляційного суду) у справі № 670/557/15 прийнято лише 07 вересня 2022 року, то позивач подала заяву про проведення реструктуризації з дотриманням строку, визначеним підпунктом 3 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування".
З огляду на викладене, безпідставними є доводи банку про пропуск ОСОБА_1 строку для подання заяви про проведення реструктуризації боргу за кредитним договором від 14 березня 2008 року № HMWWGA00008013.
Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд під час розгляду цієї справи.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що на день звернення ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором зобов`язання позивача відповідали, зазначеним у пункті 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" критеріям, у зв`язку з чим наявні, передбачених цим пунктом, усі підстави для проведення реструктуризації.
Як встановив суд апеляційної інстанції, на момент подання заяви про реструктуризацію у ОСОБА_1 було непогашене грошове зобов`язання за кредитним договором у розмірі 17 162,94 дол. США - заборгованості за кредитом, 1 774, 64 дол. США - заборгованості за простроченими процентами, що підтверджується постановою Хмельницького апеляційного суду 07 вересня 2022 року.Станом на 01 січня 2014 року у ОСОБА_1 перед банком був борг за простроченою заборгованістю у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 113,4 дол. США, однак вказана заборгованість була погашена 17 січня 2014 року, тобто до дня подання заяви про проведення реструктуризації і відповідно до дня проведення реструктуризації.
Виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечено предметом іпотеки згідно з договором іпотеки від 14 березня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк", предметом якого є, належна ОСОБА_1 на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 62,70 кв. м, житловою - 38,70 кв. м. У спірній квартирі зареєстрована та постійно проживає ОСОБА_1 . Іншого житла у ОСОБА_1 не має.
Отже, враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на день набрання чинності (23 квітня 2021 року) пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" з врахуванням змін, внесених Законом України від 13 квітня 2021 року № 1381-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" та на день звернення ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором зобов`язання ОСОБА_1 відповідали, зазначеним у пункті 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" критеріям.
Згідно із пунктом 2 частини 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування", наявність таких непогашених боргових зобов`язань, забезпечених житловою нерухомістю, створює правові підстави для проведення обов`язкової реструктуризації боргу.
Це законодавче положення передбачає, що якщо кредит забезпечений іпотекою, предметом якої є житлова нерухомість (зокрема квартира), і у позичальника існують невиконані зобов`язання за цим кредитом на момент подання заяви, така ситуація зобов`язує кредитора здійснити реструктуризацію боргу. Мета цього механізму полягає у полегшенні фінансового навантаження на позичальника, надаючи йому можливість змінити умови кредитування таким чином, щоб забезпечити поступове та посильне погашення заборгованості.
Отже, передбачені кредитним договором зобов`язання підлягали реструктуризації, тому відповідач безпідставно відмовив у задоволенні заяви позивача про проведення реструктуризації.
Оскільки норма Закону України "Про споживче кредитування" щодо обов`язкової реструктуризації зобов`язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, є імперативною нормою, а відповідач без достатньої правової підстави ухиляється від проведення реструктуризації, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та зобов`язання АТ КБ "ПриватБанк" здійснити всі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації зобов`язань за кредитним договором від 14 березня 2008 року № HMWWGA00008013.
Подібний висновок Верховний Суд зробив у постановах від 07 вересня 2022 року у справі № 274/6004/21, від 13 листопада 2023 року в справі № 759/23012/21.
Касаційна скарга не містить мотивів на спростування доводів позивача та висновків судів про наявність підстав для реструктуризації боргу позивача.
Щодо доводів касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у правовідносинах, а саме про те, що норми права не містять приписів, які б зобов`язували фінансову установу надавати перелік документів, які необхідні для проведення реструктуризації, однак містить приписи про те, що у разі ненадання позичальником необхідних документів, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації, то Верховний Суд вже висловлював правову позицію щодо зазначеного питання.
Зокрема, такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року в справі № 274/6004/21 (провадження № 61-4935св22).
Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Пономарьов проти України" та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів враховує те, що касаційна скарга не містить доводів щодо непогодження з висновками суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з чим колегія суддів не наводить мотивів на їх спростування.