ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 214/8479/23
провадження № 61-16643св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 04 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Агєєва О. В., Бондар Я. М., Корчистої О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.
Позовну заяву мотивовано тим, що 01 грудня 2022 року через мобільний додаток "Приват24" позивачці надійшло повідомлення про підтвердження щодо оплати послуги USAinUA на суму 20 512, 82 грн, яке вона відхилила, однак грошові кошти були перераховані. У зв`язку з цим вона зателефонувала на номер А
Т КБ "Приватбанк" 3700 і після зворотного зв`язку оператор банку заблокувала доступ до її основної картки 4149 4993 4249 7532 та повідомила про подання заявки до служби безпеки банку по даному факту, рекомендувавши звернутися до відділення банку для заміни картки. Після блокування вказаної картки протягом ночі їй надходили на телефон інші повідомлення з іншими сумами, які нею повністю ігнорувалися. Наступного дня 02 грудня 2022 року від працівника банку вона дізналася про зняття з її основної картки НОМЕР_1 коштів у сумі 20 512,82 грн та з універсальної кредитної картки НОМЕР_3 декількома платежами суми 24 896,76 грн, хоча стосовно платежів щодо кредитної картки їй взагалі не надходили ні повідомлення, ні сповіщення. З цього приводу нею було написано заяву до банку та правоохоронних органів, відповідачем повернуто на нову картку кошти у сумі 20 512,82 грн та на заблоковану кредитну картку суму 2 332,66 грн, однак залишок незаконно знятих коштів у сумі 22 564,10 грн банк на картку не повернув.
Посилаючись на викладене, позивачка просила суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 22 564,10 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 березня 2024 року у складі судді Ткаченка А. В. позов
ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк" задоволено частково.
Визнано нечинними транзакції, проведені 01 грудня 2022 року щодо переказу коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 НОМЕР_2 та НОМЕР_1, зобов`язано АТ КБ "Приватбанк" повернути ОСОБА_1 безпідставно списані з її рахунку грошові кошти у сумі 22 564,10 грн шляхом їх відновлення на банківському/картковому рахунку НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), тобто у розмірі перед виконанням незаконних операцій 01 грудня 2022 року з переказів коштів з карткового рахунку НОМЕР_3 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк належними та допустимими доказами не довів, що позивачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з її рахунків, оскільки 01 грудня 2022 року переказ кредитних коштів, розміщених на картковому рахунку позивача, здійснено було без використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів. При цьому суд врахував, що позивачка негайно в цей же день у зв`язку із безпідставним списанням грошових коштів із банківського рахунку звернулася на гарячу лінію банку з проханням заблокування картки, з якої було проведено підозрілі операції та наступного дня звернулася до банку з відповідною заявою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2024 року рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 березня 2024 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" судові витрати по сплаті судового збору за перегляд справи в апеляційній інстанції у розмірі 4 026,00 грн.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що через власну недбалість позивачки та її власні дії, що були спрямовані на переказ стороннім особам кредитних коштів, вона помилково вважає, що в цьому є провина банку. Вищевказані шахрайські операції стали можливими внаслідок порушення ОСОБА_1 . Умов та Правил надання банківських послуг. Вина АТ КБ "ПриватБанк" у здійсненні транзакцій по рахунку позивачки на суму, що була списана до повідомлення нею про незаконне списання недоведена, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц, від 17 вересня 2024 року у справі
№ 761/19819/21-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що вона нікому не надавала ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з її рахунків, на її телефон надійшло повідомлення з логотипом від ПриватБанку у вигляді готових відповідей "Так" чи "Ні" і від неї не вимагалось надання даних картки. Зазначає, що суд взяв новий доказ, який був поданий банком на стадії апеляційного провадження, зокрема звукозапис розмови працівника банку з позивачкою, не обговоривши поважність причин неподання цього доказу до суду першої інстанції, чим порушив норми процесуального законодавства. Крім того, суд апеляційної інстанції помилково стягнув з неї судовий збір, оскільки вона як споживач звільнена від сплати судового збору в силу положення статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", а тому вважає, що це стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Відзиви на касаційну скаргу
У січні 2025 року від АТ КБ "ПриватБанк" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови. Посилається на те, що саме клієнт банку несе відповідальність за всі проведені операції з використанням передбачених договором засобів його ідентифікації та аутентифікації, в тому числі за несанкціоновані операції з його карткою.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 30 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами фактичні обставини справи
У позивачки є картки АТ КБ "ПриватБанк" за номерами НОМЕР_1 (основна) та НОМЕР_3 (універсальна кредитна).
01 грудня 2022 року з картки НОМЕР_1 було списано 20 512,82 грн, а з картки НОМЕР_3 кількома платежами списано 24 896,76 грн
(а. с. 57-81).
Оспорювана фінансова операція з грошовими коштами позивачки на рахунках банку здійснено 01 грудня 2022 року о 23-09 годині з допомогою системи інтернет-банкінгу "Приват24".
Позивачка ОСОБА_1 у тексті позовної заяви зазначила, що 01 грудня
2022 року близько 22-00 години їй надійшло повідомлення про підтвердження оплати послуг через мобільний додаток Приват24 щодо картки НОМЕР_1, однак вказану операцію вона відхилила. Щодо картки НОМЕР_3 жодних повідомлень не надходило.
В цей же день ОСОБА_1, у зв`язку із безпідставним списанням грошових коштів із банківського рахунку, звернулась на гарячу лінію банку з проханням заблокування картки, з якої було проведено підозрілі операції та наступного ж дня звернулась до банку з відповідною заявою.
З обох карток позивачки ОСОБА_1 було здійснено транзакції на загальну суму 45 409,58 грн, частину яких відповідачем АТ КБ "Приватбанк" їй було повернуто шляхом відновлення на карткових рахунках. Предметом спору є неповернута сума у розмірі 22 564,10 грн (транзакція по картці НОМЕР_3 ).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Слід зазначити, що підставою касаційного оскарження та відкриття касаційного провадження є застосування норм права (статті 5 Закону України "Про судовий збір" та статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема щодо звільнення споживачів від сплати судового збору) без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Судувід 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц, від 17 вересня 2024 року у справі № 761/19819/21.
Таким чином, Верховний Суд переглядає постанову суду апеляційної інстанції лише в частині стягнення з позивачки на користь відповідача судового збору за перегляд справи в апеляційній інстанції. В іншій частині законність судового рішення відповідно до статті 400 ЦПК України не переглядається.
Переглядаючи постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення судового збору Верховний Суд зазначає таке.
Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.
Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначений перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" дає правові підстави зробити висновок, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом (стаття 22 Закону України "Про захист прав споживачів"), який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
Отже, при прийнятті Закону України "Про судовий збір" законодавець передбачив можливість застосування Закону України "Про захист прав споживачів" при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.
Звільнення споживачів від сплати судового збору має відбуватися не тільки у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), але й на наступних стадіях цивільного процесу (при подачі апеляційної та касаційної скарги). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Аналогічний висновок зроблений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).
Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів").
Продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів").
Законодавець не передбачив виключення чи непоширення звільнення від сплати судового збору, передбаченого в частині третій статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", за позовом споживача пов`язаним із наданням банківських послуг. Тому частина третя статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" поширюється й на позови споживача пов`язані із наданням банківських послуг.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 як споживач банківських послуг на підставі частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" звільнена від сплати судового збору як за подання позовної заяви, так й за подання апеляційних та касаційних скарг, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув.
За таких обставин, апеляційним судом безпідставно покладено на
ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги відповідачем.
У частині шостій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, то сплачений АТ КБ "ПриватБанк" судовий збір за подання апеляційної скарги слід компенсувати відповідачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом частини першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про зміну постанови суду апеляційної інстанції у частині стягнення судового збору.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" судового збору змінити.
Компенсувати акціонерному товариству комерційному банку "ПриватБанк" за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України,
4 026 грн судового збору за результатами розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.