ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 127/32027/21
провадження № 61-5878св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк",
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2023 року, додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2023 року в складі судді Антонюка В. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 28 березня 2024 року в складі колегії суддів Панасюка О. С., Сопруна В. В., Шемети Т. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" (далі - ПАТ АТ "Укргазбанк", банк) про стягнення коштів.
На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначала, що 17 грудня 2012 року між нею та ПАТ АБ "Укргазбанк" в особі Відділення № 220/01 м. Вінниця укладений депозитний договір № 132/12/12/0220, згідно з умовами якого вона розмістила на депозитному рахунку ПАТ АБ "Укргазбанк" грошові кошти в розмірі 33 024,00 дол. США з можливістю поповнення. На депозитний рахунок додатково через касу ПАТ АБ "Укргазбанк" було внесено кошти в розмірі 8 100,00 дол. США, 10 200,00 дол. США, 3 645,00 дол. США, 3 000,00 дол. США. Всього було внесено 57 969,00 дол. США.
12 серпня 2014 року між сторонами укладено депозитний договір № 025/08/14/0220, згідно з умовами якого вона розмістила на депозитному рахунку ПАТ АБ "Укргазбанк" грошові кошти в розмірі 7 670,00 дол. США з можливістю поповнення. Цей рахунок поповнювався на суми 283,00 і 323,00 дол. США. Всього на депозитному рахунку було розміщено 8 276,00 дол. США.
Зазначала, що за вказаними договорами кошти їй не повертались та готівкою у касі банку вона не отримувала. Після виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 12 серпня 2021 року у справі № 127/20988/21 про витребування доказів до подання позовної заяви їй стало відомо, що кошти у розмірі 66 245,00 дол. США та нараховані відсотки ПАТ АБ "Укргазбанк" самостійно були перераховані на її поточний рахунок № НОМЕР_1 та в подальшому неодноразово розміщувались на різних депозитних рахунках, на яких також нараховувались відсотки. Відповідно до банківської виписки ПАТ АБ "Укргазбанк" впродовж 2012-2020 років вклади та відсотки за ними були отримані готівкою через касу ПАТ АБ "Укргазбанк", однак цих коштів вона не отримувала.
У зв`язку із зазначеним ОСОБА_1 просила суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з ПАТ АБ "Укргазбанк" на її користь 80 489,85 дол. США.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 27 листопада 2023 року Вінницький міський суд Вінницької області позов ОСОБА_1 задовольнив.
Стягнув з ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 80 489,85 дол. США та 11 350,00 грн на відшкодування судового збору.
Додатковим рішенням від 11 грудня 2023 року Вінницький міський суд Вінницької області стягнув з ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь ОСОБА_1 18 500,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та 47 192,50 грн на відшкодування витрат на проведення експертизи.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 виконала умови договорів депозиту та внесла на депозитні рахунки кошти, тоді як банк не забезпечив повернення вкладнику депозитів та нарахованих процентів.Суд, врахувавши висновки експерта, не взяв до уваги доводи відповідача щодо виконання ним своїх зобов`язань з повернення вкладів за депозитними договорами шляхом перерахування на поточний банківський рахунок позивача у цьому ж банку, відповідно до умов депозитних договорів, з огляду на те, що волевиявлення позивача про повернення депозитів відсутнє, кошти за даними депозитними вкладами на рахунку позивача також відсутні, оскільки зняті іншою особою.
Ухвалюючи додаткове рішення та стягуючи з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правову допомогу, суд першої інстанції керувався тим, що зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18 500,00 грн є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. Також суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесені нею витрати на проведення судово-почеркознавчої та судово-економічної експертиз у сумі 47 192,50 грн.
Постановою від 28 березня 2024 року Вінницький апеляційний суд апеляційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" залишив без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 11 грудня 2023 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Суд не взяв до уваги доводи апеляційної скарги про те, що, перерахувавши після закінчення строку договорів депозиту кошти на відповідний поточний рахунок позивача, банк виконав свої зобов`язання за договорами депозиту, тому що за умовами цих договорів банк зобов`язувався продовжити строк зберігання грошових коштів у випадку не отримання від вкладника повідомлення про намір повернення депозиту та продовжувати нараховувати проценти на депозит згідно з умовами договорів. Доказів отримання такого повідомлення від ОСОБА_1 ні за договором від 17 грудня 2012 року, ні за договором від 12 серпня 2014 року відповідач не надав, а установлений висновком експерта факт виконання підписів на платіжних дорученнях, заявах на переказ та видачу готівки не ОСОБА_1, а іншою особою, беззаперечно вказує, що коштів за цими договорами вона не отримувала.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
22 квітня 2024 року ПАТ АБ "Укргазбанк", через систему "Електронний суд", звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2023 року, додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 28 березня 2024 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі заявник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суди неправильно застосували норми матеріального права і порушили норми процесуального права, а також не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2022 року в справі № 409/2756/18, від 10 серпня 2021 року в справі № 670/1087/18, від 07 вересня в справі № 910/4201/19, від 25 серпня 2021 року в справі № 920/639/17, від 16 травня 2019 року в справі № 750/9880/17. Також заявник вважає, що наявні підстави для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07 липня 2021 року в справі № 420/370/19, на які посилався суд апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, щобанк виконав свої зобов`язання з повернення вкладів ОСОБА_1 за депозитними договорами від 17 грудня 2012 року № 132/12/12/0220 та від 12 серпня 2014 року № 025/08/14/0220 шляхом безготівкового перерахування на поточний (картковий) рахунок вкладника, що відповідає умовам депозитних договорів.
Суди під час ухвалення рішень не взяли до уваги обставину повернення вкладу, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а відхилили її, оскільки вважали, що було відсутнє волевиявлення вкладника про повернення депозиту, при цьому не надали оцінки умовам депозитних договорів, а саме: пункту 2.3 депозитного договору від 17 грудня 2012 року, відповідно до якого вкладник зобов`язався повідомити банк про намір повернення депозиту (його частини) не пізніше ніж за два банківських дні до дня закінчення строку зберігання коштів або до дня закінчення продовженого строку зберігання коштів, визначених в пунктах 1.1 або 1.3 договору за телефоном контакт-центру 0-800-309-000 або письмово у відділенні банку.
Також банк звертає увагу на те, що експертиза, проведена під час розгляду цієї справи, чіткого висновку про належність підпису ОСОБА_1 на частині спірних документів не містить. Висновок експерта про "ймовірність" не може бути підставою для висновку про те, що підпис вчинений не стороною, що підписала вказані документи. У зв`язку з чим заявник вважає, що суди безпідставно взяли до уваги вказаний висновок експерта та безпідставно відмовили банку у призначенні додаткової судово-почеркознавчої експертизи.
Також заявник не погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, оскільки їх розмір не підтверджений належними доказами. Зазначає, що у наданому описі виконаних робіт зазначений загальний перелік виконаних робіт та кількість витрачених годин (орієнтовний). Однак опис виконаних робіт не містить вартості таких робіт, детального переліку виконаних робіт та витраченого на них часу.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою від 25 квітня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з Вінницького міського суду Вінницької області.
Справу передано до Верховного Суду у травні 2024 року.
Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
17 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ АБ "Укргазбанк" в особі Відділення № 220/01 м. Вінниця укладено депозитний договір № 132/12/12/0220, згідно з умовами якого ОСОБА_1 розмістила на депозитному рахунку ПАТ АБ "Укргазбанк" грошові кошти у розмірі 33 024,00 дол. США з можливістю поповнення на строк з 17 грудня 2012 року до 20 березня 2013 року. На депозитний рахунок додатково через касу ПАТ АБ "Укргазбанк" було внесено кошти в розмірі 8 100,00 дол. США, 10 200,00 дол. США, 3 645,00 дол. США, 3 000,00 дол. США. Всього було внесено 57 969,00 дол. США (т. 1, а. с. 25-31).
12 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ АБ "Укргазбанк" укладено депозитний договір № 025/08/14/0220, згідно з умовами якого ОСОБА_1 розмістила на депозитному рахунку ПАТ АБ "Укргазбанк" грошові кошти у розмірі 7 670,00 дол. США з можливістю поповнення. На депозитний рахунок додатково через касу ПАТ АБ "Укргазбанк" було внесено кошти в розмірі 323,00 дол. США та 283,00 дол. США. Всього було внесено 8 276,00 дол. США (т. 1, а. с. 32-35).
Суди встановили, що і не заперечував представник відповідача, кошти на рахунках ОСОБА_1 відсутні, так як зняті готівкою у різні періоди часу.
У зв`язку з цим, судом ухвалою від 19 квітня 2022 року суд призначив у справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставив питання: "Ким, ОСОБА_1 чи іншою особою, підписувались первинні бухгалтерські документи про переказ грошових коштів та видачу готівки, які надані на дослідження?" (т. 2, а. с. 103-105).
Згідно з висновком судово-технічної та почеркознавчої експертизи від 07 лютого 2023 року № 5523/5524/22-21 підписи у наданих на дослідження документах виконані не ОСОБА_1, а іншою особою, крім таких документів: платіжне доручення від 25 липня 2016 року № 1; платіжне доручення від 25 липня 2016 року № 6; заява на переказ готівки від 27 грудня 2016 року № 2427547.6310.5749; заява на переказ готівки від 16 грудня 2016 року № 2614249.6527.5749; заява на переказ готівки від 05 травня 2017 року № 3019446.62960.5749; заява на видачу готівки від 23 грудня 2016 року № 5749_27; заява на видачу готівки від 28 листопада 2016 року № 5749_56; заява на видачу готівки від 10 листопада 2016 року № 5749_16; заява на видачу готівки від 29 серпня 2016 року № 5749_23; заява на видачу готівки від 23 серпня 2016 року № 5749_28; заява на видачу готівки від 27 липня 2016 року № 5749_17; заява на видачу готівки від 26 липня 2016 року № 5749_6; заява на видачу готівки від 25 липня 2016 року № 5749_25; заява на видачу готівки від 20 липня 2016 року № 5749_7; заява на видачу готівки від 07 червня 2016 року № 5749_122; заява на видачу готівки від 18 квітня 2016 року № 5749_34; заява на видачу готівки від 19 травня 2017 року № TR.2314804.7886.5787; заява на видачу готівки від 05 травня 2017 року № TR.2314804.62957.5749; заява на видачу готівки від 28 квітня 2017 року № TR.2314804.12757.5749; заява на видачу готівки від 17 березня 2017 року № 5749_15. Підписи у цих документах ймовірно виконані не ОСОБА_1, а іншою особою (т. 2, а. с. 171-185).
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово- економічної експертизи від 31 серпня 2023 року № 01/03/2023-02 загалом на депозитному рахунку ОСОБА_1 за договором від 17 грудня 2012 року № 132/12/12/0220 було розміщено 67 075,00 дол. США. Також відповідно до відомостей, наданих ПАТ АБ "Укргазбанк", рух коштів по цьому депозиту становив 71 021,38 дол. США, тобто нараховано 3 946,38 дол. США як відсотки за депозитом на суму 67 075,00 дол. США, які в подальшому були перераховані ПАТ АБ "Укргазбанк" на поточний рахунок ОСОБА_1, що не заперечувалося відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи № 01/03/2023-02 від 31 серпня 2023 року встановлено, що загалом на депозитному рахунку ОСОБА_1 за договором від 12 серпня 2014 року № 025/08/14/0220 було розміщено 8 276,00 дол. США. Також відповідно до відомостей, наданих ПАТ АБ "Укргазбанк", по цьому депозиту нараховано 1 192,47 дол. США як відсотки за депозитом, які в подальшому були перераховані ПАТ АБ "Укргазбанк" на поточний рахунок ОСОБА_1, що також не заперечувалося відповідачем (т. 3, а. с. 150-188).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані рішення відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16 ЦК України).
Предметом розгляду касаційного суду є вимоги вкладника про стягнення коштів з банку.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).
Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Згідно з частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Згідно з частинами першою-третьою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.
Відповідно до частини четвертої статті 1060 ЦК України, якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.
Частиною другою статті 1070 ЦК України передбачено, що проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.
Закінчення строку дії договору банківського вкладу в разі невиконання зобов`язань не припиняє зобов`язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов`язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, між сторонами існували зобов`язальні правовідносини з депозитних договорів від 17 грудня 2012 року № 132/12/12/0220 та від 12 серпня 2014 року № 025/08/14/0220.
Установивши, що ОСОБА_1 виконала умови договорів депозиту та внесла на депозитні рахунки кошти, однак банк не забезпечив повернення вкладниці депозитів та нарахованих процентів, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення позову.
Колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги про те, що банк виконав свої зобов`язання за депозитними договорами шляхом перерахування коштів на відповідний поточний рахунок позивача після закінчення строку договорів депозиту, оскільки відповідно до умов депозитних договорів банк зобов`язувався продовжити строк зберігання грошових коштів у випадку не отримання від вкладника повідомлення про намір повернення депозиту та продовжувати нараховувати проценти на депозит згідно з умовами договорів.
Доказів того, що позивач зверталася до відповідача з заявою чи повідомленням про повернення депозитних коштів за договорами від 17 грудня 2012 року № 132/12/12/0220 та від 12 серпня 2014 року № 025/08/14/0220 матеріали справи не містять. Крім того, суди правильно врахували висновок судово-почеркознавчої експертизи від 07 лютого 2023 року № 5523/5524/22-21, відповідно до якого підписи на платіжних дорученнях, заявах на переказ та видачу готівки виконані не ОСОБА_1, а іншою особою, що беззаперечно вказує на те, що коштів за цими договорами вона не отримувала.
У спорах вкладника з банком про повернення суми вкладу саме банк повинен довести, що належним чином виконав умови договору та забезпечив повернення коштів саме вкладникові, а не іншим особам, які не є учасниками цих договірних правовідносин.
Оскільки належні позивачу грошові кошти за депозитними договорами відповідач видав невстановленій особі, доводи касаційної скарги про доведеність виконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем та правомірність дій банку щодо видачі суми депозитного вкладу є такими, що суперечать положенням частини першої статті 509, частини першої статті 1058 ЦК України.
Саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право видавати кошти за вимогою клієнта, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, а тому недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності не може покладати тягар відповідальності на сумлінного споживача.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо оцінки висновку судово-технічної та почеркознавчої експертизи від 07 лютого 2023 року № 5523/5524/22-21 у частині ймовірного виконання не ОСОБА_1, а іншою особою підписів на таких документах як: платіжне доручення від 25 липня 2016 року № 1; платіжне доручення від 25 липня 2016 року № 6; заява на переказ готівки від 27 грудня 2016 року № 2427547.6310.5749; заява на переказ готівки від 16 грудня 2016 року № 2614249.6527.5749; заява на переказ готівки від 05 травня 2017 року № 3019446.62960.5749; заява на видачу готівки від 23 грудня 2016 року № 5749_27; заява на видачу готівки від 28 листопада 2016 року № 5749_56; заява на видачу готівки від 10 листопада 2016 року № 5749_16; заява на видачу готівки від 29 серпня 2016 року № 5749_23; заява на видачу готівки від 23 серпня 2016 року № 5749_28; заява на видачу готівки від 27 липня 2016 року № 5749_17; заява на видачу готівки від 26 липня 2016 року № 5749_6; заява на видачу готівки від 25 липня 2016 року № 5749_25; заява на видачу готівки від 20 липня 2016 року № 5749_7; заява на видачу готівки від 07 червня 2016 року № 5749_122; заява на видачу готівки від 18 квітня 2016 року № 5749_34; заява на видачу готівки від 19 травня 2017 року № TR.2314804.7886.5787; заява на видачу готівки від 05 травня 2017 року № TR.2314804.62957.5749; заява на видачу готівки від 28 квітня 2017 року № TR.2314804.12757.5749; заява на видачу готівки від 17 березня 2017 року № 5749_15.
Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що тягар доказування покладається на обидві сторони спору. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Оцінивши висновок експерта разом з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що іншими матеріалами справи, зокрема, виписками за банківськими рахунками та заявами на переказ готівки підтверджується, що дані кошти в подальшому неодноразово вносились на рахунки та переказувались за заявами, підписи на яких категорично виконані не ОСОБА_1, що в сукупності дає підстави вважати, що дані платіжні документи також підписані не позивачем.
Ухвалюючи рішення у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню. Встановивши факт укладення депозитних договорів та внесення ОСОБА_1 коштів на депозитний рахунок відповідно до договорів від 17 грудня 2012 року № 132/12/12/0220 та від 12 серпня 2014 року № 025/08/14/0220, їх подальше поповнення, ураховуючи, що вклад позивачу не повернено, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 80 489,85 дол. США.
Посилання в касаційній скарзі на неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2022 року в справі № 409/2756/18, від 10 серпня 2021 року в справі № 670/1087/18, від 07 вересня в справі № 910/4201/19, від 25 серпня 2021 року в справі № 920/639/17, від 16 травня 2019 року в справі № 750/9880/17 є безпідставним, оскільки у зазначених справах інші правовідносини та встановлені фактичні обставини справи, ніж у справі, яка переглядається касаційним судом.
Водночас, Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі № 420/370/19, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними.
Колегія суддів Верховного Суду відхиляє доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення додаткової судово-почеркознавчої експертизи, оскільки згідно з частинами першою та третьою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Клопотання про призначення у справі додаткової почеркознавчої експертизи ПАТ АБ "Укргазбанк" під час розгляду справи судом першої інстанції не заявляло, жодних доводів неможливості його заявити представник ПАТ АБ "Укргазбанк" не навів. Крім того, таке клопотання відповідач подав лише 28 березня 2024 року, тобто в день судового засідання, в апеляційній скарзі та на стадії підготовки справи до апеляційного розгляду не заявляв.
Тому в апеляційного суду були відсутні підстави для його задоволення.