ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 554/14944/22
провадження № 61-8494св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Полтавський фаховий кооперативний коледж,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана представником Панченко Оленою Олександрівною, на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 жовтня 2023 року у складі судді Блажко І. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 травня 2024 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Полтавського фахового кооперативного коледжу про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, заборгованості за доплатами, заборгованості з надбавки, компенсації за відпустку, відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що з 11 жовтня 2017 року ОСОБА_1 працювала у Полтавському кооперативному коледжі Полтавської облспоживспілки. З 11 жовтня 2017 року до 31 травня 2018 року на посаді лаборанта кабінету "Кухня-лабораторія", а з 31 травня 2018 року до 31 серпня 2022 року на посаді завідувача лабораторії "Кухня-лабораторія".
З 10 березня 2021 року Полтавський кооперативний коледж Полтавської облспоживспілки перейменовано у Полтавський фаховий кооперативний коледж.
31 серпня 2022 року позивач звільнена з займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності штату згідно частини першої статті 40 КЗпП України (наказ № 44-К від 29 серпня 2022 року).
01 вересня 2022 року позивач подала до відповідача заяву з вимогою провести повний розрахунок із заробітної плати відповідно посади згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 14 червня 2000 року, а також всі виплати за законом про скорочення.
29 вересня 2022 року позивач отримала від відповідача лист № 224 від 20 вересня 2022 року з додатком-довідкою № 15 від 31 серпня 2022 року, яким її повідомлено, що посада завідувача "Кухні-лабораторії" не міститься у переліку посад педагогічних працівників, визначених пунктом 4.29 Статуту Полтавського фахового кооперативного коледжу. Штатними розписами Полтавського фахового коледжу (Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки) та посадовою інструкцією завідувача лабораторії "Кухня-лабораторія" за 2018-2022 роки посада віднесена до категорії "фахівці", а відтак не підпадає під дію постанови Кабінету Міністрів України № 963 від 14 червня 2000 року. Довідкою № 15 від 31 серпня 2022 року відповідач на виконання статті 116 КЗпП України повідомив про належні суми при звільненні.
21 листопада 2022 року позивач отримала від відповідача копії розрахунково-платіжних відомостей працівника за період з травня 2018 року по серпень 2022 року, з яких вбачається, що за період з 31 травня 2018 року по 31 серпня 2022 року, позивач:
отримувала не повному обсязі доплату за класне керівництво в розмірі 20% ставки заробітної плати (посадового окладу) (починаючи з 2018/2019 навчального року, позивач як педагогічний працівник була класним керівником груп ГРС-21 та ГРС-31. Незважаючи на вимоги Закону України "Про вищу освіту" та Інструкції № 102, відповідач проводив протягом 2018/2019, 2019/2020, 2020/2021, 2021/2022 навчальних років доплату за класне керівництво не в повному обсязі);
не отримувала надбавку за педагогічний стаж в розмірі 30 % щомісячно від заробітної плати (відповідно до атестаційного листа ОСОБА_1 від 25 березня 2014 року станом на дату подання позову вона мала загальний педагогічної діяльності (роботи за спеціальністю) - 33 роки 6 місяців, за спеціальністю 30 років 3 місяці. Відповідно вже станом на 31 травня 2018 року стаж за спеціальністю складав 34 роки та 5 місяців. Таким чином, позивач мала право на отримання надбавки за педагогічний стаж в розмірі 30 % щомісячно від заробітної плати);
не отримувала матеріальну допомогу на оздоровлення, яка мала бути виплачена при наданні щорічної відпустки за 2018/2019, 2019/2020, 2020/2021, 2021/2022 навчальні роки (посада, на якій працювала позивач, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 963 від 14 червня 2000 року, віднесена до посад педагогічних працівників. Допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки зазначеним працівникам гарантована державою, подання заяви на її виплату не є обов`язковим. Посадові оклади окремих педагогічних працівників формуються з урахуванням підвищень. Тому, позивач вважала, що має право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення з урахуванням підвищених окладів);
не отримала при звільненні компенсацію за невикористану відпустку в кількості 21 день за 2017/2018 робочий рік, 21 день за 2018/2019 робочий рік, 21 день за 2021/2022 робочий рік;
не отримувала заробітну плату за період з 11 квітня 2022 року по 31 серпня 2022 року та доплати, передбачені законодавством (31 березня 2022 року ОСОБА_1 написала на ім`я керівника заяву про надання їй відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами з 01 квітня 2022 року по 08 квітня 2022 року. Проте, 01 квітня 2022 року, відповідач, щоб не проводити оплату за виконану роботу, видав наказ про надання позивачу відпустки без збереження заробітної плати до закінчення воєнного стану. Про існування вказаного наказу позивачу стало відомо лише 03 лютого 2023 року. Тому 11 квітня 2022 року позивач вийшла на роботу, працювала віддалено в онлайн режимі, так як вона була матеріально відповідальною особою, їй необхідно було вести первинні бухгалтерські документи (накладні на прихід, обрахування рецептур, акти використання сировини, складання звіту). Позивач в онлайн режимі продовжувала працювати з групою ГРС-21 (контроль за відвідуванням онлайн занять, причини відсутності студентів, виховна робота, робота з батьками, своєчасна оплата за навчання, звіти успішності);
не отримувала доплату за престижність педагогічної праці в розмірі 5 % від тарифної ставки (посадового окладу) за період з 31 травня 2018 року по 31 серпня 2022 року, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 373 від 23 березня 2011 року.
Крім того діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 20 000 грн, оскільки позивач, пропрацювавши за спеціальністю як педагогічний працівник майже 39 років, фактично була залишена з квітня 2022 року без засобів до існування. Крім того, відповідач протягом всього часу перебування у трудових відносинах з позивачем не проводив належні по закону виплати як педагогічному працівнику, віднісши її посаду локальним нормативним актом до "фахівців" замість "педагогічного працівника", так ще із квітня 2022 року перестав виплачувати належну заробітну плату.
Позивач просила:
визнати протиправним та скасувати наказ Полтавського фахового кооперативного коледжу від 31 березня 2022 року № 5 "Про надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_1";
стягнути з Полтавського фахового кооперативного коледжу на користь ОСОБА_1 :
заборгованість по доплаті за престижність педагогічної праці в розмірі 5 % від тарифної ставки (посадового окладу) за період з 31 травня 2018 року по 31 серпня 2022 року в сумі 10 023,75 грн з утриманням податків та обов`язкових платежів з доходів фізичних осіб;
заборгованість по доплаті за класне керівництво (керівництво академічною групою) в розмірі 20 % ставки заробітної плати (посадового окладу) за період з 31 травня 2018 року по 31 серпня 2022 року в сумі 29 357,27 грн з утриманням податків та обов`язкових платежів з доходів фізичних осіб;
заборгованість з надбавки за педагогічний стаж в розмірі 30 щомісячно від заробітної плати за період з 31 травня 2018 року по 31 серпня 2022 року в сумі 60 142,56 грн з утриманням податків та обов`язкових платежів з доходів фізичних осіб;
матеріальну допомогу на оздоровлення, яка мала бути виплачена при наданні щорічної відпустки за 2018/2019, 2019/2020, 2020/2021, 2021/2022 навчальні роки в сумі 20 813, 25 грн з утриманням податків та обов`язкових платежів з доходів фізичних осіб;
компенсацію за невикористану відпустку в кількості 21 день за 2017/2018 робочий рік, 21 день за 2018/2019 робочий рік, 21 день за 2021/2022 робочий рік в сумі 27 918,56 грн з утриманням податків та обов`язкових платежів з доходів фізичних осіб;
заробітну плату за період з 11 квітня 2022 року по 31 серпня 2022 року в розмірі 22 982 грн з утриманням податків та обов`язкових платежів з доходів фізичних осіб;
моральну шкоду в сумі 10 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11 жовтня 2023 року, яке залишене без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 20 травня 2024 року, позов адвоката Панченко О. О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Полтавського фахового кооперативного коледжу про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, заборгованості за доплатами, заборгованості з надбавки, компенсації за відпустку, відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Змінено наказ Полтавського фахового кооперативного коледжу від 31 березня 2022 року № 5 "Про надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_1" з: надати ОСОБА_1, завідувачці лабораторії "Кухні-лабораторія", відпустку без збереження заробітної плати протягом дії воєнного стану з 01 квітня 2022 року, на: надати ОСОБА_1, завідувачці лабораторії "Кухні-лабораторія", відпустку без збереження заробітної плати з 01 квітня 2022 року по 08 квітня 2022 року.
Стягнено з Полтавського фахового кооперативного коледжу на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 11 квітня 2022 року по 31 серпня 2022 року в розмірі 22 982,00 грн з утриманням податків та обов`язкових платежів з доходів фізичних осіб.
Відшкодовано Полтавському фаховому кооперативному коледжу на користь ОСОБА_1 1 000 грн моральної шкоди.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з Полтавського фахового кооперативного коледжу на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 073,60 грн, за правничу допомогу - 2 040 грн.
Судові витрати в розмірі 2 066 грн віднесено на користь держави.
Судові рішення мотивовані тим, що:
щодо задоволених позовних вимог:
позивач 31 березня 2022 року написала на ім`я керівника відповідача заяву про надання їй відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами з 01 квітня 2022 року по 08 квітня 2022 року. Проте, 31 березня 2023 року наказом відповідача надано ОСОБА_1 відпустку без збереження заробітної плати протягом дії воєнного стану з 01 квітня 2022 року. Таким чином, слід змінити наказ;
11 квітня 2022 року після закінчення відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами, позивач вийшла на роботу та представники відповідача повідомили, що через військовий стан буде онлайн режим зв`язку. Крім того, позивач виходила на роботу, в тому числі для ознайомлення з наказом від 13 червня 2022 року № 24-К "Про скорочення чисельності працівників та змін до штатного розкладу". В подальшому позивач працювала віддалено в онлайн режимі, так як вона була матеріально-відповідальною особою, їй необхідно було вести первинні бухгалтерські документи (накладні на прихід, обрахування рецептур, акти використання сировини, складання звіту). Позивач в онлайн режимі продовжувала працювати з групою ГРС-21 (контроль за відвідуванням онлайн занять, причини відсутності студентів, виховна робота, робота з батьком, своєчасна оплата за навчання, звіти успішності). Оскільки позивачу за період квітень-серпень 2022 року заробітна плата не нараховувалася та не виплачувалася, суд першої інстанції стягнув з відповідача заробітну плату за період з 11 квітня 2022 року по 31 серпня 2022 у розмірі 22 982,14 грн (4 875 (посадовий оклад) х 5);
оскільки діями відповідача у вигляді не виплати заробітної плати з 11 квітня 2022 року по 31 серпня 2022 року позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягала у моральних стражданнях внаслідок незаконних дій щодо позивача зі сторони відповідача, а саме не виплаті належних сум при звільненні, втраті через це нормальних життєвих зв`язків, враховуючи розмір заборгованості, тривалість порушення права на оплату праці, виходячи з принципу об`єктивності, засад розумності, справедливості та доцільності, суд першої інстанції визначив розмір моральної шкоди у сумі 1 000 грн;
щодо відмови в задоволенні позовних вимог:
Полтавський фаховий кооперативний коледж є закладом фахової передвищої освіти приватної форми власності і згідно з частиною першою статті 32 Закону України "Про фахову передвищу освіту", структура закладу фахової передвищої освіти, статус і функції його структурних підрозділів визначаються установчими документами закладу фахової передвищої освіти та положеннями про відповідні структурні підрозділи. Структура закладу фахової передвищої освіти, що не є бюджетною установою, може визначатися установчими документами закладу без дотримання вимог цієї статті. Відповідно питання оплати праці найманих працівників навчального закладу вирішуються, в тому числі, на підставі чинних локальних нормативних актів, таких як колективний договір, Положення про оплату праці, тощо;
посада завідувача лабораторії Полтавського фахового кооперативного коледжу "Кухня-лабораторія" відповідно до пункту 4.29 Статуту навчального закладу не відноситься до переліку посад педагогічних працівників, а відповідно до посадової інструкції завідувача лабораторії "Кухня-лабораторія" віднесена до категорії "фахівці". З урахуванням абзацу 1-3 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників" № 963 від 14 червня 2000 року (зі змінами та доповненнями), визначальним елементом для посади педагогічного працівника є безпосереднє означення педагогічної функції у самій посаді працівника і відповідно, педагогічні функції мають бути відображені в посадовій інструкції конкретного педагогічного працівника. Апеляційний суд вказав, що у посадовій інструкції позивача відсутнє означення педагогічної функції, яку виконує завідувач "Кухні-лабораторії", та вимоги щодо кваліфікаційної категорії, педагогічного звання та періодичної атестації, що є обов`язковим для педагогічного працівника, з урахуванням завдань та обов`язків позивача відповідно до посадової інструкції, остання виконує адміністративно-господарські функції. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників" не підмінює переліку основних посад педагогічних працівників закладів фахової передвищої освіти, визначеного частиною першою статті 59 Закону України "Про фахову передвищу освіту". Частиною другою даної статті Кабінету Міністрів України надано право затвердити повний перелік посад педагогічних працівників закладів фахової передвищої освіти, проте виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами постанова Уряду не є визначальною при вирішенні спірного питання. У Законі України "Про фахову передвищу освіту" та прийнятого з урахуванням положень Закону Статуті Полтавського фахового кооперативного коледжу до педагогічних працівників віднесено завідувача саме навчальної або навчально-виробничої лабораторії, що має визначатись положенням відповідного структурного підрозділу коледжу та посадовою інструкцією працівника. Проте, матеріали справи не містять доказів, що кабінет "Кухня-лабораторія" входить до структури Полтавського фахового кооперативного коледжу та задіяний у процесі підготовки кадрів з фаховою передвищою освітою, що є основним видом діяльності коледжу;
поняття "класне керівництво" відсутнє у Полтавському фаховому кооперативному коледжі, як вищому навчальному закладі передвищої фахової освіти, натомість існує поняття академічної групи. В положенні про оплату праці, яке є додатком до колективного договору на 2021-2023 роки, встановлено місячну доплату у розмірі 200 грн за керівництво академічною групою. В попередній редакції колективного договору на 2017-2019 роки була передбачена доплата у тому ж розмірі, що й у чинній редакції колективного договору з визначенням доплати "за класне керівництво" (розділ 3). Проте, в цьому ж розділі Положення про оплату праці працівників, як чинної так і попередньої редакції, зазначено, що ця структурна складова додаткової заробітної плати, яка встановлена локальним нормативним актом, нараховується за наявності коштів та за умов передбачення кошторисом, та може скасовуватись або зменшуватись у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи, порушення трудової дисципліни за рішенням директора коледжу. Відповідно саме поняття керівництва академічною групою не є формою виконання педагогічної діяльності або викладацьких функцій у будь-якому вигляді, а є лише формою організаційної комунікації працівника навчального закладу зі студентами, яка переважно здійснюється в позаурочний час. Апеляційний суд також вказав, що здійснення позивачем ОСОБА_1 наставництва академічної групи та додаткове педагогічне навантаження, не є підставою для віднесення посади позивача до педагогічних працівників, на які поширюються державні гарантії, передбачені статтею 57 Закону України "Про освіту";
таким чином, посилання позивача на нібито невиплату їй доплати за класне керівництво у розмірі 20 % посадового окладу є безпідставним і таким, що не відповідає положенням внутрішніх нормативних (локальних) актів Полтавського фахового кооперативного коледжу на момент виникнення спірних правовідносин. Посилання ОСОБА_1 на обов`язок навчального закладу нарахувати та виплатити їй доплату за педагогічний стаж у розмірі 30 % посадового окладу, є абсолютно безпідставним і нормативно необґрунтованим, оскільки у спірному періоді позивач не виконувала педагогічних функцій та не займала відповідної педагогічної посади, визначених внутрішніми (локальними) нормативними актами;
апеляційний суд також зазначив, що педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік не є сумісництвом (пункт 3 Додатку до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 року за № 76, що діяло на час виникнення спірних правовідносин), тому посилання представника позивача на відсутність заяви ОСОБА_1 на роботу за сумісництвом є безпідставними, а виконання позивачем певної педагогічної роботи з погодинною оплатою згідно Інструкції № 102, як працівником коледжу з числа адміністративно-господарського персоналу, не надає їй права на отримання щомісячної надбавки за вислугу років (педагогічний стаж) у відсотках до посадового окладу та допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати), як педагогічному працівнику;
статут та колективний договір Полтавського фахового кооперативного коледжу також не містить обов`язку виплачувати працівнику, посада якого відноситься до категорії "фахівець", допомогу на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки. Як слідує із розрахункових листів, за період 2018-2022 роки, ОСОБА_1 отримувала заробітну плату у повному обсязі з урахуванням всіх передбачених її посадою виплат, в тому числі за наставництво, відповідно до кількості фактично відпрацьованих робочих днів. При звільненні позивачу виплачено вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку (4 451,16 грн) та компенсацію за 7 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки (1 099,42 грн) відповідно до статті 116 КЗпП України. Будь-яка заборгованість з боку Полтавського фахового кооперативного коледжу відсутня.
З урахуванням часткового задоволення позову, суд першої інстанції частково задовольнив клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог (8150 х 4 задоволені позовні вимоги) у розмірі 2 040 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2024 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_2, в якій просить скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 жовтня 2023 року в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, постанову Полтавського апеляційного суду від 20 травня 2024 року скасувати повністю, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по доплаті за престижність педагогічної праці, класне керівництво (керівництво академічною групою), надбавки за педагогічний стаж в розмірі 30 % щомісячно від заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористану відпустку. Вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем в суді першої, апеляційної та касаційної інстанціях.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
суд першої інстанції не врахував, що відзив на позовну заяву відповідачем подано з порушенням строків (відповідач отримав по пошті ухвалу суду та копію позову з додатками 25 січня 2023 року, отже, останній день подання відзиву був 09 лютого 2023 року, проте відзив поданий 22 лютого 2023 року), не залишив відзив на позов без розгляду, не розглянув клопотання позивача про залишення відзиву на позов без розгляду. Суд апеляційної інстанції не усунув зазначені порушення, при цьому не врахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2018 року у справі № 904/5995/16;
суд першої інстанції безпідставно прийняв як докази копії штатного розпису станом на 2019, на 2020, на 2021 роки, які були подані вже після вступних слів сторін, на стадії дослідження доказів, за відсутності клопотання відповідача про поновлення строків їх подання. Проігнорував клопотання позивача про залишення без розгляду клопотання відповідача про приєднання до матеріалів справи цих доказів, та безпідставно поклав в основу судового рішення ці докази. Суд апеляційної інстанції не усунув зазначені порушення;
суди не врахували правові позиції, викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі № 754/695/20;
долучивши з порушенням норм ЦПК України вказані штатні розписи, суд першої інстанції не оцінив їх в сукупності з іншими доказам, проігнорував лист Міністерства освіти України № 1/3393-23 від 09 березня 2023 року, як доказ у справі та зміст зазначеного доказу. Зазначає, що міністерство у цьому листі вказало, що згідно з Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, посада завідувача відділу (лабораторії, кабінету, частини) з основного напряму діяльності віднесена до посад педагогічних працівників. Забезпечення, зокрема навчальними кабінетами та лабораторіями є технологічною вимогою щодо забезпечення започаткування та провадження освітньої діяльності за рівнем фахової передвищої освіти, тобто такі структурні підрозділи є обов`язковими для закладів фахової передвищої освіти незалежно від форми власності і сфери управління. Крім того, будь-який заклад освіти, у тому числі коледж, не має повноважень визначати належність або неналежність тієї чи іншої штатної посади до педагогічних працівників. Вказує, що перелік посад, які віднесені до педагогічних працівників визначається не штатним розписом навчального закладу, а постановою Кабінету Міністрів України № 963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників";
суд апеляційної інстанції прийняв як доказ витяг з наказу Полтавського фахового кооперативного коледжу № 90 від 03 вересня 2020 року "Про встановлення педагогічного навантаження ОСОБА_1", який поданий з порушенням норм ЦПК України, а також з ознаками його фальсифікування. Відповідач не просив приєднати цей доказ до матеріалів справи, визнати поважними причини його неподання у встановлений законом строк та поновити строк для подання вказаного доказу, не надав доказів неможливості подання витягу з наказу у підготовчому засіданні в суді першої інстанції. Зазначений наказ не міг існувати у 2020 році, оскільки не існувало самого коледжу з такою назвою. Заяву позивача, що була підставою для видання вказаного наказу, відповідачем не надано. Наказ не містить підпису ОСОБА_1 про ознайомлення з ним та не містить погодження профспілкового комітету;
суд першої інстанції, зробивши висновок, що посада відповідача "завідувач лабораторії "Кухня лабораторія", за посадовою інструкцією завідувача лабораторії Полтавського фахового кооперативного коледжу "Кухня лабораторія" віднесено до категорії "фахівці", залишив поза увагою, що у наданій відповідачем посадовій інструкції зазначена посада, на якій позивач не працювала - "завідувач "Кухня-лабораторія". Вважає, що відповідач, навмисно, сфальсифікував документи (посадову інструкцію, штатні розписи, які подані з порушенням вимог ЦПК України, лист № 224 від 20 вересня 2022 року) та навмисно прибрав слово "лабораторія". У відзиві відповідач з метою посилення своєї позиції намагався довести суду, що позивач працювала на посаді завідувач "Кухня -лабораторія";
посада, яку займала позивач з 31 травня 2018 року, мала найменування "завідувач лабораторією "Кухня - лабораторія", що чітко вбачається з запису в трудовій книжці № 30, особової картки ОСОБА_1, наказу про звільнення позивача, листа відповідача № 224 від 20 вересня 2022 року, листа Управління Держпраці в Полтавській області від 07 листопада 2022 року № ПЛ/3/675/ЗВ-22;
на думку позивача частина перша статті 59 Закону України "Про фахову передвищу освіту", в якій зазначено, що основними посадами педагогічних працівників закладів фахової передвищої освіти є: завідувач навчальної (навчально-виробничої) лабораторії, підтверджує, що посада на якій працювала позивач - завідувач лабораторії "Кухня-лабораторія" належить до посад педагогічних працівників;
поза увагою судів залишилося те, що позивач, працюючи на посаді завідувач лабораторії "Кухня-лабораторія", безпосередньо була задіяна в навчальному процесі студентів Полтавського кооперативного коледжу, а потім і Полтавського фахового кооперативного коледжу, оскільки відповідно до пункту 3.2.2 Положення про організацію освітнього процесу в Полтавському кооперативному коледжі Полтавської облспоживспілки, затвердженого 30 серпня 2018 року, визначено, що лабораторні заняття це форма навчального заняття, при якому студент під керівництвом викладача особисто проводить натурні або імітаційні експерименти чи досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень даної навчальної дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальною температурою, методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі. Лабораторні заняття проводяться у спеціально обладнаних навчальних лабораторіях з використанням устаткуванням, пристосованого до умов навчального процесу;
посилання відповідача на те, що посада на якій працювала позивач не відноситься до педагогічної посади, оскільки згідно з пунктом 4.9 Статуту Полтавського фахового коледжу, затвердженого постановою правління Полтавської обласної спілки споживчих товариств № 6 від 03 березня 2021 року, посада завідувача лабораторії "Кухня-лабораторія" не віднесена до основної посади педагогічних працівників коледжу, є помилковими, оскільки протягом 31 травня 2018 року - 02 березня 2021 року Статут в цій редакції ще не діяв, а тому пункт 4.9 Статуту в редакції 2021 року не може застосовуватися до правовідносин, які виникли до 03 березня 2021 року;
статути є локальними нормативними актами, ні Закон України "Про освіту", ні Закон України "Про вищу освіту" не надавали права вищим навчальним закладам (університетам, академіям, інститутам, коледжам) самостійно затверджувати перелік посад науково-педагогічних і педагогічних працівників закладів освіти. З 09 серпня 2019 року набрав чинність Закон України "Про фахову передвищу освіту", за змістом частини другої статті 59 якого повний перелік посад педагогічних працівників закладів фахової передвищої освіти затверджується Кабінетом Міністрів України, які мають вищу юридичну силу ніж статут Полтавського фахового кооперативного коледжу і відповідно зазначений локальний нормативний акт не може їм суперечити;
суди не врахували, що відповідач надав до суду копію наказу № 49 від 01 квітня 2022 року, яким нібито увільнив від наставника академічної групи ГРС-2 ОСОБА_1., а призначив ОСОБА_3, хоча про існування зазначеного наказу позивачу стало відомо лише зараз, підпису її немає на ознайомлення. Тобто, сам відповідач визнав, що позивач здійснювала "керівництво академічною групою ГРС-2", а оплати навіть 200,00 грн не були завжди, суми коливалися від 60 грн до 1500,00 грн. Питання порядку нарахування та розмір доплати за класне керівництво в розмірі 20 % ставки заробітної плати (посадового окладу) було врегульовано Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерством освіти і науки України від 15 квітня 1993 року № 102, відповідно відповідач не мав право змінювати самостійно в сторону зменшення розмір доплати з 20% від посадового окладу до 200,00 грн;
згідно з пунктом 36 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти № 102 вчителям, викладачам, старшим викладачам, майстрам виробничого навчання та іншим педагогічним працівникам (крім керівних) загальноосвітніх навчальних закладів, вищих навчальних закладів III рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів провадиться додаткова оплата за класне керівництво, тобто класне керівництво або керівництво групою (кураторство) можуть виконувати лише педагогічні працівники. Якби ОСОБА_1 працювала не на педагогічній посаді, вона б не мала право здійснювати керівництво групою (кураторство, наставництво);
суди поверхнево розглянули справу, не з`ясували, чому відповідач доводить, що позивач працювала на посаді, яка не відноситься до посади педагогічного працівника, в той же час надає до суду довідки, що два роки поспіль виплачував їй надбавку за вислугу років, надав їй право бути куратором групи (як педпрацівнику), два роки поспіль надав відпустки як педпрацівнику (за 2019/2020 робочий рік та 2020/2021 робочий рік по 44 календарних дня (копії наказів в матеріалах справи) та робив доплату за педагогічний стаж та престижність педагогічної праці теж два роки поспіль.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються в частині відмови в задоволенні позовних вимог, тому в іншій частині не оскаржуються та в касаційному порядку не переглядаються.
Позиція інших учасників справи
У липні 2024 року Полтавський фаховий кооперативний коледж подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що безпосереднє означення педагогічної функції у самій посаді працівника є ознакою того, що така посада відноситься до категорії педагогічних посад, про що зазначено у постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників" № 963 від 14 червня 2000 року (зі змінами та доповненнями). Посада завідувача лабораторії відповідно до пункту 4.29 Статуту навчального закладу не відноситься до переліку посад педагогічних працівників. Посадовою інструкцією посаду завідувача лабораторії "Кухня-лабораторія" віднесено до категорії "фахівці". Поняття "класне керівництво" відсутнє у Полтавському фаховому кооперативному коледжі, як вищому навчальному закладі передвищої фахової освіти, натомість існує поняття академічної групи. Вважає, що з урахуванням Закону України "Про фахову передвищу освіту" питання оплати праці найманих працівників навчального закладу вирішуються в тому числі на підставі чинних локальних нормативних актів, таких як Колективний договір, Положення про оплату праці, тощо. Поняття керівництва академічною групою не є формою виконання педагогічної діяльності або викладацьких функцій у будь-якому вигляді, а є лише формою організаційної комунікації працівника навчального закладу зі студентами, яка переважно здійснюється в позаурочний час. Статут та Колективний договір коледжу також не містить обов`язку виплачувати працівнику, посада якого відноситься до категорії "фахівець" допомогу на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки. Тому дане нормативне обґрунтування пояснює той факт, що виплата ОСОБА_1 у певних періодах коштів за педагогічне навантаження була викликана виконанням нею певної педагогічної роботи на вищевказаних підставах, як працівником з числа адміністративно-господарського персоналу ("спеціалістів"), що не є ознакою віднесення її посади до категорії педагогічних працівників, викладачів-методистів чи науково-педагогічних працівників. Суди дали оцінку листу Міністерства освіти і науки України №1/3393-23 від 09 березня 2023 року. Зазначає, що вказаний інформаційний лист центрального органу державної влади лише наводить загальні ознаки "педагогічної" посади з посиланням на норми чинного законодавства і не дає аналітичного висновку та відповіді на питання чи є посада завідувачки лабораторії "Кухні-лабораторія" в Полтавському фаховому кооперативному коледжі педагогічною. Проте, матеріали справи не містять доказів, що кабінет "Кухня-лабораторія" входить до структури Полтавського фахового кооперативного коледжу та задіяний у процесі підготовки кадрів з фаховою передвищою освітою, що є основним видом діяльності коледжу. ОСОБА_1 останнього разу проходила атестацію у 2014 році, відповідно очевидним є висновок, що посада, яку вона займала з 2018 року по момент звільнення, не відносилася до категорії педагогічних і не потребувала підвищення кваліфікації, про що неодноразово наголошувалось в процесі розгляду справи. Крім того, відсутні відомості про педагогічну діяльність позивача протягом спірного періоду (2018-2022роки) з повним та безперервним педагогічним навантаженням з обсягом 720 годин на навчальний рік або близько цього, навчальну дисципліну, яка б викладалася ОСОБА_1 у вищевказаному порядку, що б означало наявність індивідуального плану викладача (обов`язкової передумови і ознаки здійснення викладацької (педагогічної) діяльності), обов`язковість проходження не рідше одного разу на 5 років атестації в якості педагогічного працівника, наявності в назві посади чіткого визначення педагогічної складової (тобто слів "викладач", "методист", "вчитель", тощо), проведення відповідної тарифікації як педагогічного працівника за відповідною педагогічною посадою (форма П-6).
Щодо порушень процесуальних норм відповідач вказує, що судове засідання у справі було призначено на 26 січня 2023 року відповідно до ухвали про відкриття провадження від 09 грудня 2022 року. У призначений до розгляду час підготовче засідання по справі не відбулося, а наступне судове засідання було призначено на 15 березня 2023 року. Таким чином, представник відповідача направив відзив і в наступному судовому засіданні заявив усне клопотання про поновлення процесуального строку для його прийняття, тим більше направлення відзиву на тиждень пізніше ніяк не вплинуло на розгляд справи, не спричинило її затягування чи порушення права сторін на подання чи дослідження доказів. Як відомо подання відзиву є правом сторони є не її обов`язком, а процесуальний порядок розгляду справи передбачає подання інших доказів, які можуть бути подані разом з відповіддю на відзив, або запереченням на відповідь на відзив за умови належного обґрунтування підстав їх подання для подальшого судового розгляду. Тим більше суд не позбавлений права витребувати ті чи інші докази та самостійно визначає порядок їх дослідження, враховуючи позиції сторін, подані ними раніше докази на стадії підготовчого провадження на підтвердження позовних вимог або їх спростування, достатність та допустимість поданих доказів, як кожного окремо так і в сукупності з врахуванням принципу верховенства права та забезпечення конституційного права кожної із сторін на належний захист. Крім того, початок розгляду справи співпав з тривалими відключеннями світла, які мали місце на всій території України, зокрема і в м. Полтаві, внаслідок злочинних обстрілів збройних сил російської федерації і в таких умовах, з огляду на воєнний стан та інші, пов`язані зі збройною агресією обставини, суди поновлювали процесуальні строки для учасників судового процесу з врахуванням таких обставин. Тим більше в даній справі мала місце заява про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог представника ОСОБА_1 - адвоката Панченко О. О., яка була отримана відповідачем 13 березня 2023 року і вже на дану заяву відповідач відреагував в строки встановлені чинними процесуальним законодавством. Вказує, що незрозуміло, де у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2018 року у справі № 904/5995/16 міститься правовий висновок щодо застосування статей 12, 126-127, частини сьомої статті 178 та частини першої статті 218 ЦПК України. Штатні розписи приєднувалися на виконання усної ухвали суду, на суттєвій ролі яких наполягала представник позивача - адвокат Панченко О. О. в ході судового розгляду, посилаючись на згаданий вище лист Міністерства освіти і науки України. Тому в чому є процесуальне порушення суду першої інстанції взагалі незрозуміло, якщо суд може з власної ініціативи збирати докази. Апеляційний суд витребував у відповідача інформацію щодо наявного педагогічного навантаження та кількості фактично проведених годин за певною дисципліною на підтвердження вже встановленого в суді першої інстанції факту виконання ОСОБА_1 педагогічного навантаження на підставі права керівництва навчального закладу покладати у виключних випадках, враховуючи положення наказу № 43, яким передбачено, що на керівних працівників, а також інших працівників з числа адміністративно-господарського персоналу навчального закладу за умови наявності в них відповідної освіти педагогічної роботи в тому самому закладі. Тобто в даному випадку які-небудь нові обставини не з`ясовувалися, нові докази, які не були подані без поважних причин, не витребувались.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Панченко О. О., маніпулюючи виключно визначеннями та дефініціями стосовно колишньої посади свого клієнта, безпідставно вказуючи то на підробку коледжем штатних розписів, посадової інструкції, яку до речі позивач власноручно підписала, а отже була належним чином ознайомлена з власними посадовими обов`язками, то на безпідставність поданих відповідачем доказів, маніпулюючи та довільно надаючи тлумачення листу Міністерства освіти і науки України №1/3393-23, зі змісту якого взагалі не слідує, що посада ОСОБА_1 є педагогічною, з огляду на вищенаведений аналіз змісту відповіді Міністерства освіти і науки України, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, формально пославшись на процесуальні порушення.