ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 922/1076/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
позивач - Керничного Н. І. (прокурора),
відповідача-1 - Буряковської О. Ю. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),
відповідача-2 - Буряковської О. Ю. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),
відповідача-3 - не з`явилися,
відповідача-4 - Вихрицького Р. П. (адвоката),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1, Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 (колегія суддів: Гребенюк Н. В. - головуючий, Плахов О. В., Слободін М. М.) у справі
за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області
до: 1) Харківської міської ради, 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 3) Фізичної особи - підприємця Макєєвої Олени Анатоліївни, 4) ОСОБА_1
про часткове скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна у комунальну власність,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. До Господарського суду Харківської області звернувся керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області (далі - Прокурор) з позовом до Харківської міської ради, Управління комунального манна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна), Фізичної особи - підприємця Макєєвої Олени Анатоліївни (далі - ФОП Макєєва О. А.), ОСОБА_1, в якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати пункт 61 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.01.2017 № 5440-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та ФОП Макєєвою О. А., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С. А. і зареєстрований в реєстрі за № 115;
- припинити право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 582327763101, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу від 28.04.2017 № 755 (рішення про державну реєстрацію права власності 34993632 від 28.04.2017);
- витребувати у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвальної частини № 82-7, 82-7а, 82-8, 82-9, 82-9а загальною площею 36,7 м2 у житловому будинку, розташованому за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 582327763101).
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор посилався на те, що рішення міської ради від 26.10.2016 № 412/16 прийнято з порушенням вимог статті 345 Цивільного кодексу України, статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 1, 2, 4, 29, Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Прокурор зазначав, що ФОП Макєєва О. А. не здійснила на виконання вимог частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкта нерухомого майна в оренді, тому Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації спірного майна шляхом викупу орендарем. Відтак спірне рішення міської ради від 26.10.2016 № 412/16 є незаконним та підлягає скасуванню. Прокурор також зазначав, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.01.2017 № 5440-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та ФОП Макєєвою О. А., суперечить вимогам законодавства, тому його слід визнати недійсним, а спірні приміщення належить витребувати у ОСОБА_1 Як зазначав Прокурор, незаконний продаж комунального майна на неконкурентних засадах призвів до недоотримання значних коштів місцевим бюджетом, тому такий продаж порушує економічні інтереси держави, а також права та інтереси територіальної громади м. Харкова.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.10.2022 у справі № 922/1076/22 у задоволені позовних вимог Прокурора відмовлено.
2.2. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позовні вимоги Прокурора про визнання незаконним та скасування спірного рішення Харківської міської ради від 26.10.2016 № 412/16 (пункт 61 додатку до рішення) в частині відчуження ФОП Макєєвій О. Л. шляхом викупу об`єкта комунальної власності територіальної громади м. Харкова (нежитлового приміщення) є законними та обґрунтованими. Проте, зважаючи на подання Харківською міською радою заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Прокурора на підставі положень статті 261, частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України.
Суд першої інстанції при цьому зазначив, що Прокурор не довів існування об`єктивних перешкод, які би заважали йому подати позов у період із 06.02.2019 (дати отримання доступу до документів приватизаційної справи) до дати спливу строку позовної давності. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що строк позовної давності пропущений Прокурором не з об`єктивних, а із суб`єктивних причин, які пов`язані із внутрішніми особливостями організації роботи органів прокуратури. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання Прокурора про визнання поважними причин пропуску позовної давності, оскільки зазначив, що підстави для визнання поважними причин пропуску позовної давності відсутні.
Суд першої інстанції зазначив, що вимога Прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.01.2017 № 5440-В-С є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Харківської міської ради від 26.10.2016 № 412/16. Враховуючи похідний характер вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.01.2017 № 5440-В-С від вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Харківської міської ради від 26.10.2016 № 412/16, у задоволенні якої суд відмовив, та незазначення Прокурором окремих, самостійних підстав для визнання вказаного правочину недійсним, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про витребування майна з посиланням на те, що цю вимогу також не обґрунтовано самостійними підставами, вона є похідною від вказаних позовних вимог, в задоволенні яких суд відмовив.
2.3. 01.11.2022 до Господарського суду Харківської області звернувся представник ОСОБА_1 та просив стягнути з Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правничої допомоги у загальному розмірі 24 000,00 грн.
2.4. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 07.11.2022 у справі № 922/1076/22 заяву адвоката ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено; ухвалено у справі № 922/1076/22 додаткове рішення; стягнуто з Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 000,00 грн.
2.5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 24.10.2022 у справі № 922/1076/22 скасовано.
Ухвалено нове судове рішення, яким задоволено позовну вимогу Прокурора про витребування у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвальної частини № 82-7, 82-7а, 82-8, 82-9, 82-9а загальною площею 36,7 м2 у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 582327763101).
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Скасовано додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 07.11.2022 у справі № 922/1076/22.
2.6. Суд апеляційної інстанції зазначив, що захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте в разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення Прокурора до суду та визначення міської ради відповідачем, оскільки іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в цьому випадку Прокурор підтвердив підстави для здійснення представництва прокурором інтересів держави у цій справі.
Суд апеляційної інстанції встановив відсутність умов для застосування Харківською міською радою пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" на момент прийняття спірного рішення органу місцевого самоврядування. Тому суд апеляційної інстанції виснував, що оспорюваний пункт рішення Харківської міської ради від 26.10.2016 3 412/16 суперечить вимогам закону та свідчить про те, що майно територіальної громади незаконним шляхом вибуло з комунальної власності та було в подальшому відчужено ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції зазначив про те, що на виконання оспорюваного пункту додатку до рішення Харківської міської ради від 26.10.2016 3 412/16 було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.01.2017 № 5440-В-С між Управлінням комунального майна та ФОП Макєєвою О.А., тому зазначене рішення в частині приватизації (відчуження) шляхом викупу орендарем нежитлових приміщень вичерпало свою дію виконанням. Оскільки Прокурор прагне повернення спірного нерухомого майна у володіння територіальної громади, то єдиною належною (зокрема, ефективною) позовною вимогою є вимога про витребування спірного нерухомого майна на користь територіальної громади.
Відтак, як зазначив суд апеляційної інстанції, у задоволенні позовних вимог Прокурора про визнання незаконним та скасування пункту додатку до рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.01.2017 № 5440-В-С, припинення права власності ОСОБА_1 слід відмовити з підстав обрання Прокурором неналежного способу захисту, і це виключає застосування до таких вимог позовної давності.
Задовольняючи позовні вимоги Прокурора, суд апеляційної інстанції виходив із доведеності матеріалами справи обставин незаконного вибуття спірного нерухомого майна комунальної форми власності з володіння територіальної громади міста Харкова, а також укладення між Управлінням комунального майна та ФОП Макєєвою О. А. оспорюваного договору купівлі-продажу з порушенням вимог законодавства. Суд зазначив, що вказане у сукупності свідчить про те, що у ФОП Макєєвої О. А. було відсутнім право на подальше відчуження спірного майна, тому воно вибуло з володіння територіальної громади як власника майна не з його волі. Відтак суд апеляційної інстанції зазначив про обґрунтованість вимоги Прокурора про витребування у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Харкова нежитлових приміщень.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що повернення у власність територіальної громади майна (приміщень), незаконно відчужених органом місцевого самоврядування шляхом викупу фізичною особою, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке відчуження відбувалося у передбачений чинним законодавством спосіб та сприяло досягненню максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позбавлення ОСОБА_1 майна, яке вибуло з володіння територіальної громади м. Харкова в незаконний спосіб, поза її волею, не суперечитиме принципам, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи подання ОСОБА_1 заяви про застосування строку позовної давності, встановив, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності за ФОП Макєєвою О. А. у Державному реєстрі речових прав на об`єкт нерухомого майна здійснено 20.02.2017. Тому суд зазначив, що саме з 20.02.2017 держава дізналася про порушення своїх інтересів. Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що Прокурор звернувся з цим позовом до суду 15.07.2022.
Як зазначив суд апеляційної інстанції, Прокурор просив визнати поважними причини пропуску позовної давності, посилаючись на те, що поданню позову перешкоджала його необізнаність з підставами ухвалення спірного рішення органу місцевого самоврядування. Як установив суд апеляційної інстанції, Прокурор зазначав, що про підстави ухвалення спірного рішення органу місцевого самоврядування довідався лише в лютому 2019 року в результаті слідчих дій у рамках кримінального провадження № 42017221080000002, після вивчення матеріалів приватизаційної справи, отриманої Прокурором на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі № 639/687/19.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що Прокурор не є учасником спірних правовідносин, а зміст спірного рішення Харківської міської ради від 26.10.2016 № 412/16 (а саме, висновок про проведення відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу) безпосередньо не свідчить про наявність порушень прав та інтересів територіальної громади; про вказані порушення Прокурор міг дізнатися з моменту отримання доступу до матеріалів інвентаризаційних справ у межах кримінального провадження №42017221080000002 - 06.02.2019, з якого і має обраховуватися строк позовної давності. Тому суд апеляційної інстанції, беручи до уваги продовжені на строк дії карантину строки позовної давності, виснував, що Прокурор не пропустив строк позовної давності, відтак порушене право держави та територіальної громади м. Харкова підлягає захисту в судовому порядку, а заява ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.
Суд апеляційної інстанції виснував, що, зважаючи на встановлені обставини порушення процедури приватизації нежитлових приміщень комунальної форми власності, вибуття спірного майна територіальної громади м. Харкова поза волею Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради, звернення Прокурора з позовом у межах позовної давності, позовна вимога Прокурора про витребування у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлових приміщень підвальної частини № 82-7, 82-7а, 82-8, 82-9, 82-9а загальною площею 36,7 м2 у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, літ. "А-5", є законною та такою, що підлягає задоволенню.
3. Короткий зміст касаційних скарг та заперечень на них
3.1. ОСОБА_1, Харківська міська рада та Управління комунального майна, не погодившись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі № 922/1076/22, звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просять оскаржувану постанову скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 24.10.2024 - залишити в силі.
3.2. ОСОБА_1, Харківська міська рада та Управління комунального майна, звертаючись із касаційною скаргою, посилаються на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає, що, ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 17.10.2018 року у справі № 362/44/17, від 06.06.2018 у справі № 910/16713/15, від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18, від 27.05.2020 у справі № 641/9904/16-ц, від 02.08.2023 у справі № 308/8629/19, від 15.03.2023 у справі № 725/1824/20, від 26.10.2022 у справі № 752/10864/19, від 30.09.2022 у справі № 606/2647/19, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 910/2974/18, від 15.01.2019 у справі № 910/296918, від 15.01.2019 у справі № 910/2972/18, від 07.02.2019 у справі № 910/2966/18, від 26.02.2019 у справі № 910/2967/18, від 21.05.2019 у справі № 910/15457/17, від 11.11.2019 у справі № 904/1038/19.
3.4. Харківська міська рада в касаційній скарзі зазначає, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі № 922/1076/22 ухвалена з порушенням статей 3, 261, 256, 261, 267, 387, 388 Цивільного кодексу України, статті 77, пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини".
Як зазначає Харківська міська рада, ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 21.12.2018 у справі № 922/901/17, від 31.10.2018 у справі № 910/6814/17, від 13.06.2018 у справі № 687/379/17, а також не застосував пункт 2 частину 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник також зазначає, що Східний апеляційний господарський суд при ухваленні постанови від 05.11.2024 у справі № 922/1076/22 застосував статті 387, 388 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 922/461/22, від 07.08.2024 у справі № 924/1018/22, від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15, постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19.
Як зазначає Харківська міська рада, ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції застосував статті 256, 261, 267 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 922/1782/21 та від 20.04.2021 у справі № 922/1030/20, постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц, від 04.12.2018 № 910/18560/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 24.11.2021 у справі № 910/248/20.
Скаржник також посилається на те, що в постановах Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/1979/18, від 05.07.2022 у справі № 904/3866/21, від 07.06.2022 у справі № 922/605/15, від 31.05.2022 у справі № 904/3242/18, від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18, від 20.10.2021 у справі № 910/10222/19, від 30.09.2021 у справі № 927/741/19 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20 викладено висновки щодо недопустимості доказів та неможливості розголошення відомостей досудового розслідування без дозволу слідчого або прокурора, а також висновки щодо застосування статті 77 Господарського процесуального кодексу України, статті 222 Кримінального процесуального кодексу України, які не були враховані Східним апеляційним господарським судом при ухваленні постанови.
3.5. Управління комунального майна в касаційній скарзі зазначає, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі № 922/1076/22 ухвалена з порушенням статей 3, 261, 256, 261, 267, 387, 388 Цивільного кодексу України, статті 77, пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини".
Управління комунального майна зазначає, що, ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 21.12.2018 у справі № 922/901/17, від 31.10.2018 у справі № 910/6814/17, від 13.06.2018 у справі № 687/379/17 (щодо застосування пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру"); висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 та в постановах Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 922/461/22, від 07.08.2024 у справі № 924/1018/22 (щодо застосування статті 388 Цивільного кодексу України); висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц, від 04.12.2018 № 910/18560/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, та в постановах Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 922/1782/21, від 20.04.2021 у справі № 922/1030/20, від 24.11.2021 у справі № 910/248/20 (щодо застосування статей 256, 261, 267 Цивільного кодексу України).
Скаржник також зазначає, що в постановах Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/1979/18, від 05.07.2022 у справі № 904/3866/21, від 07.06.2022 у справі № 922/605/15, від 31.05.2022 у справі № 904/3242/18, від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18, від 20.10.2021 у справі № 910/10222/19, від 30.09.2021 у справі № 927/741/19 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20 викладено висновки щодо недопустимості доказів та неможливості розголошення відомостей досудового розслідування без дозволу слідчого або прокурора та висновки щодо застосування статті 77 Господарського процесуального кодексу України, статті 222 Кримінального процесуального кодексу України, які не були враховані Східним апеляційним господарським судом при ухваленні постанови.
3.6. Харківська обласна прокуратура у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалені судові рішення у справі № 922/1076/22 - без змін. Прокурор зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі ОСОБА_1
3.7. Харківська обласна прокуратура у відзиві на касаційні скарги Харківської міської ради та Управління комунального майна просить залишити касаційні скарги Харківської міської ради та Управління комунального майна без задоволення, а ухвалені судові рішення у справі № 922/1076/22 - без змін. Прокурор зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів, викладених у касаційних скаргах.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що Новобаварською окружною прокуратурою м. Харкова здійснювалося процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за від 04.01.2017 № 42017221080000002 за частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України, за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна Харківською міською радою.
4.2. Під час досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 в Управлінні проведено вилучення ряду приватизаційних справ, у тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.
4.3. Як установили господарські суди попередніх інстанцій, Прокурор зазначав, що вивченням зазначеної приватизаційної справи встановлено, що 05.10.2016 між Управлінням комунального майна (орендодавець) та ФОП Макєєвою О. А. (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 4159.
На підставі цього договору в строкове платне користування орендарю передано нежитлові приміщення підвальної частини № 82-7, 82-7а, 82-8, 82-9, 82-9а загальною площею 36,7 м2 у житловому будинку (технічний паспорт від 02.06.2016, інвентаризаційна справа № 56588) (далі - майно), розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що належали до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, строком до 05.09.2019.
Відповідно до умов цього договору оренди орендар зобов`язаний: змінювати стан орендованого майна виключно за письмовою згодою орендодавця; здійснювати поточний ремонт за письмовою згодою орендодавця; за свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою орендодавця при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно до чинного законодавства; здійснювати реконструкцію орендованого майна за письмовою згодою орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно до чинного законодавства (пункти 4.7, 4.8).
У пункті 3.1 цього договору оренди зазначено, що вартість об`єкта оренди складає 180 930 грн без ПДВ станом на 29.06.2016.
4.4. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що згідно з актом приймання-передачі від 05.10.2016 майно, зазначене в договорі оренди від 05.10.2016, передано орендарю.
4.5. У подальшому орендар звернувся до Управління комунального майна із заявою (вх. № 18048 від 12.10.2016) про надання дозволу на приватизацію орендованого майна.
4.6. При цьому, як зазначили суди попередніх інстанцій, прокурор посилався на те, що до вказаного листа не було долучено жодних документів, які би надавали право на приватизацію.
4.7. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що згідно з рішенням 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 № 412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" вирішено здійснити відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу (згідно з додатком - переліком об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу).
4.8. Пунктом 61 вказаного переліку передбачено, що приватизації (відчуженню) шляхом викупу орендарем - ФОП Макєєвою О. А. підлягають: нежитлові приміщення підвальної частини в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, літ. "А-5", площею 36,7 м2. Орендар 31.10.2016 подав до Управління комунального майна заяву № 3429 про приватизацію орендованого майна.
4.9. Як установили господарські суди попередніх інстанцій, Прокурор зазначав, що Приватна фірма "Агенство СХІД" склала звіт про оцінку, відповідно до якого вартість зазначеного майна станом на 31.10.2016 становила 106 700 грн без ПДВ, що набагато менше, ніж на момент укладення договору оренди. За змістом цього звіту будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у вказаних нежитлових приміщеннях, в тому числі невід`ємні поліпшення, відсутні.
4.10. 25.01.2017 між Управлінням комунального майна та ФОП Макєєвою О. А. укладено договір купівлі-продажу № 5440-В-С, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С. А. та зареєстрований в реєстрі за № 115. На підставі цього договору шляхом викупу ФОП Макєєва О. А. набула у власність за 128 040 грн з ПДВ все майно, яке орендувала на підставі договору оренди від 05.10.2016 № 4159, а саме: нежитлові приміщення підвальної частини № 82-7, 82-7а, 82-8, 82-9, 82-9а загальною площею 36,7 м2 у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . Акт приймання-передачі складено 31.01.2017.
4.11. У подальшому ФОП Макєєва О. А. відчужила нежитлові приміщення підвальної частини в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, літ. "А-5", площею 36,7 м2, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу від 20.04.2017.
4.12. Як зазначив суд апеляційної інстанції, Прокурор посилався на те, що в лютому 2019 року в результаті слідчих дій в рамках кримінального провадження №42017221080000002, а саме після вивчення матеріалів приватизаційної справи, яка отримана Прокурором на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі № 639/687/19, йому стало відомо про порушення Харківською міською радою, Управлінням комунального майна та ФОП Макєєвою О. А. порядку приватизації комунального майна.
4.13. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, припинення права власності та витребування майна.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Прокурора про визнання незаконним та скасування пункту рішення органу місцевого самоврядування про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, припинення права власності та витребування майна у комунальну власність.
5.4. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор посилався на те, що спірний пункт рішення міської ради від 26.10.2016 № 412/16 є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки прийнятий із порушенням вимог статті 345 Цивільного кодексу України, статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 1, 2, 4, 29, Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Прокурор зазначав, що ФОП Макєєва О. А. не здійснила на виконання вимог частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкта нерухомого майна в оренді, тому Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації спірного майна шляхом викупу орендарем. Відтак спірне рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.01.2017 № 5440-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та ФОП Макєєвою О. А., суперечить вимогам законодавства, тому його слід визнати недійсним, а спірні приміщення - витребувати. Крім того, як зазначав Прокурор, незаконний продаж комунального майна на неконкурентних засадах призвів до неефективного його використання та недоотримання значних коштів місцевим бюджетом, що порушує економічні інтереси держави, а також права та інтереси територіальної громади м. Харкова.
5.5. Як установили суди попередніх інстанцій, в рішенні Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 №412/16 зазначено, що його прийнято на підставі Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про місцеве самоврядування в Україні" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 565/11.
5.6. Колегія суддів зазначає, що за змістом частини 1 статті 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (тут і далі - в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення про відчуження об`єктів комунальної власності) з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за групами. До групи "А" належить окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно.
5.7. Частиною 2 статті 5-1, частиною 2 статті 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що об`єкти приватизації, які належать до груп "А", "Д" і "Ж", є об`єктами малої приватизації. Викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
5.8. Відповідно до статті 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.
5.9. З моменту прийняття рішення про приватизацію об`єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкової ціни об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; публікації інформації про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації.
5.10. Викуп застосовується до об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України (частини 1, 3 статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
5.11. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об`єктів групи "А" здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.
5.12. Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439.
5.13. Згідно з пунктом 8.1 Порядку продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженого Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439, викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.
5.14. Відповідно до пункту 1.1 Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 565/11, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.
5.15. За змістом пунктів 5.1, 5.4 Програми приватизації, приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи окремо. Продаж об`єктів групи "А" здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та цієї Програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.
5.16. Згідно з пунктом 1.6 Програми приватизації об`єктами приватизації групи "А", зокрема, є індивідуально визначене рухоме майно, що знаходиться в комунальній власності, нежитлові будівлі, споруди та приміщення - незалежно від їх вартості (в тому числі такі, що не увійшли до статутного капіталу відкритих акціонерних товариств).
5.17. Отже, Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.
Аналогічні висновки викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20 та у постановах Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 922/3960/19, від 16.10.2024 у справі № 922/3944/19.
5.18. У справі, що розглядається, місцевий господарський суд дійшов висновку про незаконність спірного рішення Харківської міської ради, проте задовольнив заяву Харківської міської ради про застосування наслідків спливу позовної давності до вимоги про визнання незаконним спірного пункту рішення Харківської міської ради від 26.10.2016 № 412/16 та відмовив у задоволенні інших позовних вимог як таких, що є похідними.
5.19. Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Прокурора про визнання незаконним та скасування спірного пункту до рішення органу місцевого самоврядування, про визнання недійсним договору купівлі-продаж та про припинення права власності ОСОБА_1 з підстав обрання Прокурором неналежного способу захисту. Суд апеляційної інстанції зазначив, що заява ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає, Прокурор не пропустив строк позовної давності, тому позовні вимоги Прокурора про витребування у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Харкова нежитлових приміщень є обґрунтованими та правомірними.
5.20. Не погодившись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі № 922/1076/22, ОСОБА_1, Харківська міська рада та Управління комунального майна звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просять оскаржувану постанову скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 24.10.2024 - залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційних скарг, ОСОБА_1, Харківська міська рада та Управління посилаються на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.21. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
5.22. Розглянувши доводи скаржників, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1, Харківська міська рада та Управління комунального майна в касаційних скаргах зазначають про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18, від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 21.12.2018 у справі № 922/901/17, від 31.10.2018 у справі № 910/6814/17, від 13.06.2018 у справі № 687/379/17. Скаржники посилаються на відсутність передумов для самостійного звернення Прокурора з позовом, оскільки, за їх твердженням, Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може захищати інтереси держави. При цьому, на думку скаржників, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор.
5.23. Колегія суддів, проаналізувавши висновки, викладені у наведених постановах Верховного Суду, зазначає, що відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
5.24. Частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
5.25. Отже, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме: має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу.
5.26. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, доводи прокурора щодо відсутності такого органу суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.
5.27. У цій справі Прокурор у позовній заяві, обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави у цій справі, зазначив, що Харківська міська рада як представник інтересів територіальної громади міста Харкова є відповідачем у справі, і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади міста. Тому Прокурор зазначив, що звертається з цим позовом самостійно, оскільки його звернення спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про передачу комунального майна у власність.
5.28. Колегія суддів зазначає, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:
1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:
- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;
- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;
2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:
- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
5.29. У цій справі, що розглядається, Прокурор звернувся за захистом інтересів територіальної громади міста Харкова. При цьому предметом позову є визнання незаконним та скасування спірного пункту рішення Харківської міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, які є комунальною власністю та належать територіальній громаді, стороною якого є Управління комунального майна. Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Харківська міська рада є учасником спірних відносин і, на думку Прокурора, сама порушує інтереси держави. Тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для здійснення Прокурором представництва інтересів держави у цій справі. Такий висновок не суперечить висновкам щодо застосування положень частин 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частин 4 та 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилаються скаржники. Суд апеляційної інстанції також врахував останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18. Відтак доводи скаржників про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій положень статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 Господарського процесуального кодексу України не підтвердилися.
5.30. ОСОБА_1 у касаційні скарзі зазначає, що вона є добросовісним набувачем спірних нежитлових приміщень, тому суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 388 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин та не врахував при цьому висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 641/9904/16-ц, від 02.08.2023 у справі № 308/8629/19, від 15.03.2023 у справі № 725/1824/20, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17.
5.31. Харківська міська рада та Управління комунального майна в касаційних скаргах також посилаються на неправильне застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин положень статей 387, 388 Цивільного кодексу України, висновки щодо застосування яких викладені в постановах Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 922/461/22, від 07.08.2024 у справі № 924/1018/22, від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15, постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19. Скаржники вважають, що під час розгляду справи № 922/1076/22 Прокурор не навів, а суди не встановили обставин, які би свідчили про недобросовісність ОСОБА_1 .
5.32. Колегія суддів зазначає, що в постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 641/9904/16-ц, на яку посилається ОСОБА_1, викладено такий висновок: