ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2025 року
м. Київ
cправа №910/14481/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання Сініцина В.А.,
прокурора - Томчук М.О.,
представників учасників справи:
від позивача: Хмара Ю.О.,
від відповідача: Вознюк Д.В.,
третьої особи-1 на стороні позивача: Поліщук О.О.,
третьої особи-2 на стороні позивача: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД"
на постанову Північного апеляційного господарського суду (Сулім В.В., Коротун О.М., Майданевич А.Г.)
від 18.12.2024 (повний текст складений 19.12.2024)
у справі за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. Державна податкова служба України,
2. Державна казначейська служба України,
про визнання правочинів недійсними у частині та стягнення 282 548 199,58 грн,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Короткий зміст позовних вимог
1. Заступник Генерального прокурора (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД" (далі - Відповідач, Скаржник) про визнання правочинів недійсними у частині пунктів 1.1, 3.1 та стягнення 262 212 654,73 грн безпідставно сплачених коштів, 14 864 133,51 грн інфляційних втрат, 5 471 411,34 грн трьох процентів річних.
2. Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю змісту спірних договорів, укладених між Позивачем і Відповідачем, вимогам підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" від 02.03.2022 №178 (далі - Постанова №178) у частині включення податку на додану вартість (далі - ПДВ) до договірної ціни. Прокурор вказує на відсутність достатньої правової підстави для набуття (збереження) Відповідачем коштів у розмірі 262 212 654,73 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 у справі №910/14481/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України обкладаються ПДВ за нульовою ставкою виключно з метою виконання мобілізаційних завдань. Аналізуючи зміст спірних договорів, можливо дійти висновку, що вони не є договорами, які укладені на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), отже на них не поширюються вимоги Постанови №178.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено повністю;
1) визнано недійсними:
- пункти 1.1, 3.1 договорів про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення від 07.07.2022 №286/1/22/26 та від 12.07.2022 №286/1/22/32, укладених між Позивачем і Відповідачем, у частині включення до договірної ціни ПДВ;
- пункти 1.1, 3.1 договорів про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення від 15.07.2022 №286/1/22/35, від 15.07.2022 №286/1/22/36, від 12.09.2022 №286/1/22/52, від 21.11.2022 №286/1/22/90, від 21.11.2022 №286/1/22/91, від 21.11.2022 №286/1/22/92 та від 23.11.2022 №286/1/22/94, укладених між Позивачем і Відповідачем, у частині включення до договірної ціни ПДВ;
2) стягнуто з Відповідача на користь Позивача 262 212 654,73 грн безпідставно сплачених коштів, 14 864 133,51 грн інфляційних втрат, 5 471 411,34 грн трьох процентів річних;
3) стягнуто з Відповідача на користь Офісу Генерального прокурора 963 556 грн судового збору;
4) судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладено на Відповідача;
5) стягнуто з Відповідача на користь Офісу Генерального прокурора 1 445 334 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
6. Суд апеляційної інстанції, зокрема, дійшов таких висновків:
- у Постанові №178 зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану. Вказана постанова містить посилання на підпункт "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України. Відтак ПК України чітко передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством. Отже, суд відхиляє посилання Відповідача на те, що Постанова №178 суперечить положенням ПК України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.11.2023 у справі №910/2416/23;
- спірні додаткові угоди укладені сторонами після прийняття Постанови №178. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про застосовність цієї постанови виключно до договорів, укладених на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), натомість Відповідач помилкового ототожнює мету її прийняття з метою укладення господарських договорів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України;
- оскільки нульову ставку ПДВ для операцій із заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту передбачено підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України, враховуючи, що замовником товару за договорами є Позивач, а одержувачами - військові частини, включення до ціни договору ПДВ у розмірі 7 % та 20 % (а не 0 %) суперечить Постанові №178, яка прийнята відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2023 у справі №910/2416/23, від 07.08.2024 у справі №916/2914/23, від 28.05.2024 у справі №910/12151/23. Вказане є підставою для визнання недійсним пунктів 1.1 та 3.1 договорів з відповідними змінами в цій частині;
- з огляду на те, що сума ПДВ у розмірі 262 212 654,73 грн отримана Відповідачем за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, ця сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів, що має наслідком збагачення Відповідача за рахунок Позивача поза підставою, передбаченою законом. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №916/707/21. Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з Відповідача отриманої суми ПДВ у загальному розмірі 262 212 654,73 грн;
- перевіривши розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд зазначив про його обґрунтованість. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому Прокурором розмірі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи
7. 06 січня 2025 року Відповідач (Скаржник) із використанням засобів поштового зв`язку подав касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024, у якій просить скасувати її та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 у справі №910/14481/23.
8. У тексті касаційної скарги Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та зазначає:
- щодо пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України - суд апеляційної інстанції застосував:
1) статті 625, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 (суд вирішив виключну правову проблему, пов`язану із початком нарахування трьох процентів річних та інфляційного збільшення боргу у випадку застосування статті 1212 ЦК України);
2) статтю 1212 ЦК України без урахування правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду України від 16.05.2011 у справі №3-34гс11 та від 29.11.2010 у справі №19/18 [відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень], - відповідно до статті 1212 ЦК України неможливо стягнути з відповідача суми коштів, віднесені ним як ПДВ, оскільки набувачем цих сум є Державний бюджет України;
3) норми Постанови №178 без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №812/292/18, - норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи;
4) усталене правило тлумачення юридичних текстів "casus omissus pro omisso habendus est" ("пропущений випадок має вважатися таким, що пропущений навмисно"), не врахувавши висновку, викладеного в постанові судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, згідно з яким при правотлумаченні необхідно чітко дотримуватися балансу між істинним змістом норми та її текстуальним викладенням, у жодному разі не допускаючи при цьому свавільної добудови норми через "судову правотворчість";
5) норми Постанови №178 без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №912/2797/21 (щодо дотримання принципу "належного урядування");
- щодо пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України - суд апеляційної інстанції застосував норми Постанови №178 за відсутності правового висновку Верховного Суду про обов`язковість включення ПДВ до ціни товару, коли постачальником такого товару є прямий (безпосередній) імпортер.
9. 07 лютого 2025 року, у межах встановленого Верховним Судом строку, прокурор відділу Офісу Генерального прокурора із використанням засобів поштового зв`язку подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.
10. 07 лютого 2025 року Позивач із використанням підсистеми "Електронний Суд" подав до Верховного Суду додаткові пояснення у справі; просить прийняти їх до розгляду та врахувати їх зміст під час ухвалення рішення.
11. 10 лютого 2025 року Скаржник із використанням підсистеми "Електронний Суд" подав додаткові пояснення у справі; просить урахувати їх при ухваленні судового рішення.
12. Водночас, оскільки пояснення подані Скаржником поза межами строку на касаційне оскарження (частина перша статті 298 ГПК України), в межах якого допускається доповнення чи зміна касаційної скарги, та за відсутності дозволу Суду (частина п`ята статті 161, частина десята статті 301 ГПК України), вони підлягають залишенню без розгляду.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
13. Позивач в особі тимчасово виконуючого обов`язки директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів (замовник), з одного боку, і Скаржник (постачальник), з іншого боку, уклали:
- договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 07.07.2022 №286/1/22/26 (далі - договір №26);
- договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 12.07.2022 №286/1/22/32 (далі - договір №32);
- договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 15.07.2022 №286/1/22/35 (далі - договір №35);
- договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 15.07.2022 №286/1/22/36 (далі - договір №36);
- договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 12.09.2022 №286/1/22/52 (далі - договір №52);
- договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 21.11.2022 №286/1/22/90 (далі - договір №90);
- договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 21.11.2022 №286/1/22/91 (далі - договір №91);
- договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 21.11.2022 №286/1/22/92 (далі - договір №92);
- договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 23.11.2022 №286/1/22/94 (далі - договір №94).
14. Вказані договори виконані сторонами повністю з дотриманням строків поставки, інших істотних умов; розрахунки за ними завершені. Матеріали справи містять документальне підтвердження повного виконання договорів, факт їх виконання сторонами не оспорюється.
15. Договори є однотипними. Здійснення їх фінансування передбачено за рахунок коштів Державного бюджету України в межах бюджетної програми 2101020 "Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни".
16. Пунктом 1.1 договорів погоджено, що постачальник зобов`язується поставити у 2022 році нафту та дистиляти (03190000-9, 03190000-6) (авіаційний гас і дизельне паливо) згідно зі специфікаціями, а замовник - забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, в строки і за цінами згідно зі специфікаціями.
17. Специфікацією, наведеною в пункті 1.1 договору №26, визначено найменування товару - паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1 та / або паливо для реактивних двигунів марки JET A-1 (61-003-4718), строк постачання - 60 календарних днів з дати підписання договору в термін до 05 вересня 2022 року (включно), кількість товару - 6 500 тонн.
18. Додатковою угодою від 30.09.2022 №1 до договору №26 сторони виклали в новій редакції специфікацію, встановлену в пункті 1.1, та пункт 3.1 договору, зменшивши обсяги постачання товару та, відповідно, його вартість, суму ПДВ і договірну ціну.
19. Ціна договору №26 згідно з пунктом 3.1 (з урахуванням додаткової угоди) без ПДВ - 204 650 400 грн, крім того ПДВ (20 %) - 40 930 080 грн, а ціна договору, що підлягає сплаті, становила 245 580 480 грн.
20. Фактично поставлено пальне в кількості 3 410,84 тонни на суму 245 580 480 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 40 930 080 грн.
21. Специфікацією, наведеною в пункті 1.1 договору №32, визначено найменування товару - паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1 та / або паливо для реактивних двигунів марки JET A-1 (61-003-4718), строк постачання - 60 календарних днів з дати підписання договору в термін до 10 вересня 2022 року (включно), кількість товару - 1 500 тонн.
22. Додатковою угодою від 30.09.2022 №1 до договору №32 сторони виклали в новій редакції специфікацію, встановлену в пункті 1.1, та пункт 3.1 договору, зменшивши обсяги постачання товару та, відповідно, його вартість, суму ПДВ і договірну ціну.
23. Ціна договору №32 згідно з пунктом 3.1 (з урахуванням додаткової угоди) без ПДВ - 88 680 780 грн, крім того ПДВ (20 %) - 17 736156 грн, а ціна договору, що підлягає сплаті, становила 106 416 936 грн.
24. Фактично поставлено пальне у кількості 3 410,84 тонни на суму 106 416 936 грн, у тому числі ПДВ 7 % - 17 736 156 грн.
25. Специфікацією, наведеною в пункті 1.1 договору №35, визначено найменування товару - паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО та / або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (Diesel,sulphur free, class C (EN 590) та / або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (ULSD 10 PPM) та / або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (DYZELINAS C klase) та / або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (MOTORINA ULSD 10 PPM) та / або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (ULSD (ULTRA LOW SULPHUR DIESEL) 10 PPM) та / або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО ((ULSD 10 PPM) (61-013-3052), строк постачання - 60 календарних днів з дати підписання договору в термін до 13 вересня 2022 року (включно), кількість товару - 5 000 тонн.
26. Додатковою угодою від 12.10.2022 №1 до договору №35 сторони виклали в новій редакції специфікацію, встановлену в пункті 1.1, та пункт 3.1 договору, зменшивши обсяги постачання товару та, відповідно, його вартість, суму ПДВ і договірну ціну.
27. Ціна договору №35 згідно з пунктом 3.1 (з урахуванням додаткової угоди) без ПДВ - 291 951 644,80 грн, крім того ПДВ (20 %) - 20 436 615,13 грн, а ціна договору, що підлягає сплаті, становила 312 388 249,93 грн.
28. Фактично поставлено пальне у кількості 4 999,172 тонни на суму 312 388 259,93 грн, у тому числі ПДВ 7 % - 20 436 615,13 грн.
29. Специфікацією, наведеною в пункті 1.1 договору №36, визначено найменування товару - паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО та / або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (Diesel,sulphur free, class C (EN 590) та / або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (ULSD 10 PPM) та / або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (DYZELINAS C klase) та / або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (MOTORINA ULSD 10 PPM) та / або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (ULSD (ULTRA LOW SULPHUR DIESEL) 10 PPM) та / або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО ((ULSD 10 PPM) (61-013-3052), строк постачання - 60 календарних днів з дати підписання договору в термін до 13 жовтня 2022 року (включно), кількість товару - 5 000 тонн.
30. Додатковою угодою від 12.10.2022 №1 до договору №36 сторони виклали в новій редакції специфікацію, встановлену в пункті 1.1, та пункт 3.1 договору, зменшивши обсяги постачання товару та, відповідно, його вартість, суму ПДВ і договірну ціну.
31. Ціна договору №36 згідно з пунктом 3.1 (з урахуванням додаткової угоди) без ПДВ - 291 472 648 грн, крім того ПДВ (7 %) - 20 403 085,36 грн, а ціна договору, що підлягає сплаті, становила 311 875 733,36 грн.
32. Фактично поставлено пальне у кількості 4 990,97 тонни на суму 311 875 733,36 грн, у тому числі ПДВ 7 % - 20 403 085,36 грн.
33. Специфікацією, наведеною в пункті 1.1 договору №52, визначено найменування товару - паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО та / або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (Diesel,sulphur free, class C (EN 590) та / або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (ULSD 10 PPM) та / або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (DYZELINAS C klase) та / або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (MOTORINA ULSD 10 PPM) та / або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (ULSD (ULTRA LOW SULPHUR DIESEL) 10 PPM) та / або паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО ((ULSD 10 PPM) (61-013-3052), строк постачання - 60 календарних днів з дати підписання договору в термін до 27 жовтня 2022 року (включно), кількість товару - 5 000 тонн.
34. Додатковою угодою від 11.11.2022 №1 до договору №52 сторони виклали в новій редакції специфікацію, встановлену в пункті 1.1, та пункт 3.1 договору, зменшивши обсяги постачання товару та, відповідно, його вартість, суму ПДВ і договірну ціну.
35. Ціна договору №52 згідно з пунктом 3.1 (з урахуванням додаткової угоди) без ПДВ - 291 353 161,60 грн, крім того ПДВ (7 %) - 20 394 721,31 грн, а ціна договору, що підлягає сплаті, становила 311 747 882,91 грн.
36. Фактично поставлено пальне у кількості 4 988,924 тонни на суму 311 747 882,91 грн, у тому числі ПДВ 7 % - 20 394 721,31 грн.
37. Специфікацією, наведеною в пункті 1.1 договору №90, визначено найменування товару - паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (ULSD 10 PPM) (61-013-3052), строк постачання - до 15 грудня 2022 року (включно), кількість товару - 10 000 тонн.
38. Ціна договору №90 згідно з пунктом 3.1 (з урахуванням додаткової угоди) без ПДВ - 672 000 000 грн, крім того ПДВ (7 %) - 47 040 000 грн, а ціна договору, що підлягає сплаті, становила 719 040 000 грн.
39. Фактично поставлено пальне у кількості 9 893,099 тонни на суму 711 353 390,49 грн, у тому числі ПДВ 7 % - 46 537 137,69 грн.
40. Специфікацією, наведеною в пункті 1.1 договору №91, визначено найменування товару - паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (ULSD 10 PPM) (61-013-3052), строк постачання - до 21 грудня 2022 року (включно), кількість товару - 5 000 тонн.
41. Ціна договору №91 згідно з пунктом 3.1 (з урахуванням додаткової угоди) без ПДВ - 336 000 000 грн, крім того ПДВ (7 %) - 23 520 000 грн, а ціна договору, що підлягає сплаті, становила 359 520 000 грн
42. Фактично поставлено пальне у кількості 4 877,136 тонни на суму 351 404 626,94 грн, у тому числі ПДВ 7 % - 22 989 087,74 грн.
43. Специфікацією, наведеною в пункті 1.1 договору №92, визначено найменування товару - паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1 та / або паливо для реактивних двигунів марки JET A-1 (61-003-4718), строк постачання - до 21 грудня 2022 року (включно), кількість товару - 5 000 тонн.
44. Ціна договору №92 згідно з пунктом 3.1 (з урахуванням додаткової угоди) без ПДВ - 300 000 000 грн, крім того ПДВ (7 %) - 60 000 000 грн, а ціна договору, що підлягає сплаті, становила 360 000 000 грн
45. Фактично поставлено пальне у кількості 4 980,577 тонни на суму 351 404 626,94 грн, у тому числі ПДВ 7 % - 22 989 087,74 грн.
46. Специфікацією, наведеною в пункті 1.1 договору №94, визначено найменування товару - паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (ULSD 10 PPM) (61-013-3052), строк постачання - до 15 грудня 2022 (включно), кількість товару - 3 000 тонн.
47. Додатковими угодами від 14.12.2022 №1 та від 19.12.2022 №2 до договору №94 сторони виклали в нових редакціях рознарядку, що є додатком 12.2 до вказаного договору.
48. Ціна договору №94 згідно з пунктом 3.1 (з урахуванням додаткової угоди) без ПДВ - 187 800 000 грн, крім того ПДВ (7 %) - 13 146 000 грн, а ціна договору, що підлягає сплаті, становила 200 946 000 грн
49. Фактично поставлено пальне у кількості 2 970,983 тонни на суму 199 002 383,30 грн, у тому числі ПДВ 7 % - 13 018 847,50 грн.
50. Договори №26, №32, №35, №36, №52, №90, №91, №92 та №94 містили положення про сплату Позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ЕНЕРГО ТРЕЙД", яке змінено надалі на Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД", коштів як ПДВ - 20 % вартості авіаційного палива та 7 % вартості дизельного пального.
51. Позивач сплатив Скаржнику за договорами 2 908 371 236,93 грн, у тому числі ПДВ - 262 212 654,73 грн.
52. Листом від 28.12.2022 №12537/5/99-00-21-03-02-05 Державна податкова служба України повідомила, що нульова ставка ПДВ відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України та Постанови №178 застосовується як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, але не виключно, інші пально-мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, комплектуючі, автомобільні шини, охолоджуючі рідини, паливний, повітряний та масляні фільтри, свічки запалювання, акумуляторні батареї для автомобілів, номерні знаки на колісні транспортні засоби, фарба автомобільна, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо), за умови, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, які визначені Постановою №178.
53. Подібна позиція викладена у листі Державної податкової служби України від 16.02.2023 №2097/5/99-00-04-02-01-05, який був наданий Державній аудиторській службі України під час проведення заходу державного фінансового контролю в Міністерстві оборони України.
54. За зверненнями Позивача від 07.04.2023 №266/2269, від 21.04.2023 №286/2555 та від 24.04.2023 №286/2597 Державна податкова служба України в індивідуальній податковій консультації від 07.06.2023 №1372/ІПК/99-00-04-02-03-05 роз`яснила, що відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПК України нульова ставка ПДВ до операцій з постачання товарів, які використовуються для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту визначеним категоріям отримувачів, що беруть участь у забезпеченні оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, застосовується при дотриманні вимог, установлених Постановою №178.
55. Аналогічне роз`яснення викладене в листі Державної податкової служби України від 21.08.223 №10244/5/99-00-08-01-04-05, наданому на запит Офісу Генерального прокурора від 14.08.2023 №11/3/1-186ВИХ-23.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
56. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.
57. Основним питанням, що підлягає з`ясуванню в цій справі, є правомірність включення сум ПДВ до ціни спірних договорів №26, №32, №35, №36, №52, №90, №91, №92 та №94.
58. Згідно з позицією Прокурора, з якою також погодився суд апеляційної інстанції, у спірних правовідносинах мала застосовуватися нульова ставка ПДВ, що визначено Постановою №178 та підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України. Включення до ціни договорів ПДВ у розмірі 7 % та 20 % (а не 0 %) є підставою для визнання їх пунктів 1.1 та 3.1 недійсними. Оскільки Позивач (замовник) сплатив 262 212 654,73 грн ПДВ, однак товар був звільнений від оподаткування, зазначена сума отримана Скаржником безпідставно.
59. За змістом частин першої, другої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
60. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
61. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).
62. У статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
63. Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
64. Згідно з частиною першою статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
65. Відповідно до статті 11 Закону "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
66. У свою чергу, підпункт 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
67. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України).
68. За змістом пункту 193.1 статті 193 ПК України ставки ПДВ встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 %; б) 0%; в) 7 % - за відповідними операціями, перелік яких наведений у вказаному підпункті; г) 14 % - за операціями з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України сільськогосподарської продукції, що класифікується за такими кодами згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД): 1001, 1003, 1005, 1201, 1205, 1206 00.
69. Підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України встановлено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
70. У Постанові №178 відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, зокрема військових частин, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються ПДВ за нульовою ставкою.
71. На сьогодні щодо застосування зазначених норм сформувалася усталена правова позиція Верховного Суду, викладена, зокрема, в постановах від 14.11.2023 у справі №910/2416/23, від 23.05.2024 у справі №911/1870/23, від 28.05.2024 у справі №910/12151/23 та від 13.11.2024 у справі №911/23/24.
72. У цих справах Верховний Суд дійшов висновку, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
Оскільки не тільки Постановою №178 визначено нульову ставку ПДВ для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, але й це передбачено підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України, включення до ціни договору ПДВ, враховуючи, що замовником товару за договором виступає військова частина, суперечить Постанові №178, яка прийнята відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України, що є підставою для визнання недійсним пункту договору в цій частині.
73. Отже, норми Постанови №178, що застосовуються до правовідносин, які склалися між Позивачем та Скаржником, узгоджуються з підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України.
74. Постанова №178 не встановлює нових елементів ПДВ та не вносить зміни до вже існуючих, що визначені підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №911/23/24).
75. З урахуванням викладеного вище, Верховний Суд вважає, що в цій справі Прокурор довів наявність підстав для визнання недійсними умов спірних договорів у частині включення до договірної ціни ПДВ.
76. Суд також відхиляє доводи Скаржника, згідно з якими:
- норми Постанови №178 застосовані без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №812/292/18, - норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи;
- норми Постанови №178 застосовані без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №912/2797/21 (щодо дотримання принципу "належного урядування");
- суд апеляційної інстанції застосував усталене правило тлумачення юридичних текстів "casus omissus pro omisso habendus est" ("пропущений випадок має вважатися таким, що пропущений навмисно"), не врахувавши висновку, викладеного у постанові судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, згідно з яким при правотлумаченні необхідно чітко дотримуватися балансу між істинним змістом норми та її текстуальним викладенням, у жодному разі не допускаючи при цьому свавільної добудови норми через "судову правотворчість".
77. Верховний Суд резюмує, що в постановах від 06.11.2018 у справі №812/292/18 та від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 відсутні висновки про застосування норм Постанови №178 у спірних правовідносинах. Більш того, на той час вона ще не була прийнята Кабінетом Міністрів України.
78. У свою чергу, предметом спору в справі №812/292/18 було рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску. У справі №820/3556/17, що також розглядалася в порядку адміністративного судочинства, позивач просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення.
79. Натомість у цій справі (№910/14481/23) спір виник у зв`язку з включенням до ціни договорів ПДВ у відповідному розмірі, попри нульову ставку податку.
80. Дослідивши зміст постанови від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, Суд також не виявив текстового фрагменту, на який посилається Скаржник. Втім, він викладений у окремій думці суддів (Желтобрюх І.Л., Білоус О.В., Пасічник С.С., Юрченко В.П.) за наслідками розгляду вказаної справи: "При правотлумаченні необхідно чітко дотримуватися балансу між істинним змістом норми та її текстуальним викладенням, у жодному разі не допускаючи при цьому свавільної добудови норми через "судову правотворчість". У даному випадку норма закону, що викликала неоднозначне розуміння у колег, мала певну логічно-правову конструкцію, і, на наше переконання, така мала бути інтерпретована буквально, без добудови її фактичного, дослівного змісту".
81. Разом із тим видом судового рішення, в якому викладається висновок Верховного Суду про застосування норм права, що підлягає урахуванню судами, є постанова (частина четверта статті 236 ГПК України). Посилання на окрему думку не може розглядатися як обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
82. Щодо справи №912/2797/21, Суд зазначає, що правовідносини в ній є неподібними з правовідносинами в справі, яка переглядається (№910/14481/23), оскільки виникли внаслідок прийняття сільською радою рішення про надання земельної ділянки в оренду та укладення договору оренди. Принцип належного урядування був застосований у розрізі втручання в право мирного володіння земельною ділянкою, зважаючи на умови договору в частині перегляду розміру орендної плати.
83. Суд також звертає увагу, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови.
84. Про застосування норм Постанови №178 у спірних правовідносинах склався єдиний, усталений підхід (пункти 71, 72 цієї постанови), і суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову, врахувавши релевантні висновки Верховного Суду. Включення до ціни договорів ПДВ у розмірі 7 % та 20 %, враховуючи, що замовником товару за є Позивач, а одержувачами - військові частини, суперечить Постанові №178, яка прийнята відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України, що є підставою для визнання недійсним пунктів договорів у цій частині.
85. Оскільки сума ПДВ у розмірі 262 212 654,73 грн отримана Скаржником за товар, що підлягав оподаткуванню ПДВ за нульовою ставкою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ця сума коштів перерахована поза межами договірних платежів і має наслідком збагачення Скаржника за рахунок Позивача поза підставою, передбаченою законом (з посиланням на статтю 1212 ЦК України).
86. Скаржник також вважає, що стаття 1212 ЦК України застосована без урахування правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду України від 16.05.2011 у справі №3-34гс11 та від 29.11.2010 у справі №19/18 [відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень], - відповідно до цієї норми неможливо стягнути з відповідача суми коштів, віднесені ним як ПДВ, оскільки набувачем цих сум є Державний бюджет України.
87. Верховний Суд не погоджується з аргументами Скаржника з огляду на таке.
88. Загальні підстави виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
89. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, наслідком події; застосовуються також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
90. Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
91. Згідно з частиною другою статті 1214 ЦК України об`єктом кондикції є не лише майно, а й грошові кошти, що безпідставно утримані чи набуті.
92. Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).
93. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
94. Згідно з пунктом частини третьої статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Втім, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадання достатньої правової підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).
95. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17).
96. У постанові від 07.02.2024 у справі №910/3831/22, на яку також посилається Скаржник, Велика Палата Верховного Суду, відступивши від висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду від 02.02.2021 у справі №330/2142/16-ц та постановах Касаційного господарського суду від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 17.08.2021 у справі №913/371/20 та від 27.03.2019 у справі №905/1313/18, наголосила, що зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
97. Верховний Суд вже висловлювався щодо застосування статті 1212 ЦК України у тотожних правовідносинах, зазначивши, що обов`язок поновлення порушеного права Міністерства оборони України шляхом повернення безпідставно отриманих коштів виник у товариства наступного дня після їх отримання, оскільки операції за договором відповідно до норм ПК та Постанови №178 оподатковуються за нульовою ставкою. Скаржник з самого початку не мав правових підстав для отримання сум ПДВ (постанова Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №911/23/24).
98. У постанові від 24.10.2024 у справі №914/2694/23 Верховний Суд, досліджуючи питання правомірності стягнення з відповідача безпідставно оплаченої суми ПДВ на підставі статті 1212 ЦК України, виснував, що постачальник (одна із сторін зобов`язання) набуває кошти як ПДВ за рахунок іншої сторони (покупця) не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, бо хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку, а внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, тобто на підставі статті 1212 ЦК України.
99. У справі, що переглядається (№910/14481/23), спірні правовідносини також виникли між Позивачем і Скаржником з договорів постачання для державних потреб. Грошові кошти, які витребовуються Прокурором у порядку статті 1212 ЦК України, набуті Скаржником у зв`язку з включенням до ціни договорів сум ПДВ, хоча товар підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою. 262 212 654,73 грн перераховані Скаржнику поза межами договірних платежів, що має наслідком його збагачення за рахунок Позивача.
100. Натомість за обставинами справи №3-34гс11, на яку, зокрема, посилається Скаржник (постанова Верховного Суду України від 16.05.2011):
- позивач (з урахуванням уточнення позовних вимог) просив стягнути з відповідача безпідставно стягнуті кошти за послуги, пов`язані з перевезенням вантажів транзитом через територію України; позовні вимоги обґрунтовані порушенням вимог пункту 5.15 статті 5 та підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість";
- відмова в задоволенні позову в справі №3-34гс11 мотивована відсутністю належних доказів виконання робіт (послуг), які відповідно до норм Закону України "Про податок на додану вартість" звільняються від оподаткування чи оподатковуються за нульовою ставкою.
101. У постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини". Вказане полягає в тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, щодо якого вони вступають у правовідносини, у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
102. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні ознаки з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність ознак слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
103. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
104. У кожному випадку порівняння правовідносин та їх оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, й надалі порівнювати права та обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) та за потреби, зумовленої цим регулюванням, - визначити суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
105. Верховний Суд зауважує, що, на відміну від справи №3-34гс11, у цій справі (№910/14481/23):
- спірні правовідносини регулюються нормами ПК України та Постанови №178, а не нормами Закону України "Про податок на додану вартість", який втратив чинність 01 січня 2011 року у зв`язку з набранням чинності ПК України;
- суди встановили, що до операцій за спірними договорами застосовується нульова ставка ПДВ.
106. У свою чергу, застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування ПДВ. Нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 ПК України, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються нульовою ставкою ПДВ, не здійснюється (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.12.2024 у справі №910/20125/23).
107. Системно проаналізувавши доводи та аргументи Скаржника, Верховний Суд вважає, що правовідносини в справі №3-34гс11 та справі №910/14481/23 не є подібними.
108. Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтовано стягнув зі Скаржника безпідставно набуті кошти в порядку статті 1212 ЦК України на користь Позивача - замовника товару за договорами, який здійснив їх оплату. 262 212 654,73 грн були визначені як сума ПДВ, хоча ставка податку мала визначатися згідно з підпунктом "б" пункту 193.1 статті 193 ПК України (0 %). Вказане узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду з цього питання в аналогічній категорії спорів (постанови Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №911/23/24, від 24.10.2024 у справі №914/2694/23 та інші).
109. Крім того, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України з моменту безпідставного набуття грошових коштів також нараховуються інфляційні втрати й три проценти річних.
110. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
111. Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення; є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).
112. Вимога сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №905/1791/21 та від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
113. Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що в статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 03.10.2023 у справі №686/7081/21).
114. Перевіривши розрахунок, наведений Прокурором, суд апеляційної інстанції зазначив про його обґрунтованість та присудив до стягнення зі Скаржника на користь Позивача 14 864 133, 51 грн інфляційних втрат і 5 471 411, 34 грн трьох процентів річних.
115. Водночас Скаржник стверджує, що статті 625, 1212 ЦК України були застосовані без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22; зазначає, що в ній вирішено виключну правову проблему, пов`язану із початком нарахування трьох процентів річних та інфляційного збільшення боргу у випадку застосування статті 1212 ЦК України.
116. На думку Скаржника, в разі задоволення позовних вимог про стягнення суми ПДВ обов`язок із повернення цієї суми виникає у відповідача лише з моменту набрання судовим рішенням законної сили; вимога про стягнення трьох процентів річних та інфляційного збільшення боргу підлягає задоволенню виключно в тому випадку, коли рішення суду про визнання правочину недійсним повністю (чи в частині) та стягнення безпідставно отриманого на підставі такого правочину майна не виконується відповідачем.
117. Як вже було зазначено, у справі №910/3831/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно. Крім того, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає, виходячи з наявності самого факту прострочення, який має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача (пункт 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22).
118. За результатами розгляду справи №910/3831/22 суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанцій, задовольнив позов та стягнув з відповідача 2 357 423,49 грн інфляційних втрат, 1 213 469,51 грн трьох процентів річних. Суди виходили з того, що обставина одержання коштів була відома відповідачу з моменту їх зарахування на його розрахунковий рахунок у банківській установі, тобто 25 лютого 2019 року. Відповідач після отримання коштів був зобов`язаний повернути їх одразу, тобто прострочення виконання зобов`язання щодо повернення безпідставно набутих грошових коштів та неправомірного їх використання розпочалося з наступного дня, а саме з 26 лютого 2019 року. Відхилено твердження відповідача про те, що строк повернення грошових коштів настав після ухвалення Північним апеляційним господарським судом постанови в справі №910/17567/19, оскільки нею лише підтверджено факт безпідставності набуття грошових коштів, а зобов`язання щодо їх повернення виникло не з рішення суду, а в силу прямої вказівки закону.
119. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 оскаржувані судові рішення залишено без змін.
120. У цьому контексті Верховний Суд також звертає увагу на справу №914/2694/23, за обставинами якої прокурор в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та військової частини звернувся до суду з позовом про визнання недійсним пункту договору про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України, специфікації до нього, а також стягнення сплаченого ПДВ, трьох процентів річних та інфляційних втрат. Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції, задовольнив позов, окрім акцесорної вимоги про стягнення річних та інфляційних втрат. Судові рішення мотивовані тим, що обов`язок з повернення коштів за статтею 1212 ЦК України виник у відповідача лише з часу визнання спірного пункту договору недійсним.
121. Разом із тим Верховний Суд у постанові від 24.10.2024 у справі №914/2694/23, проаналізував висновок Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22, на який також звертає увагу Скаржник. За доводами Верховного Суду, зважаючи на обставини недійсності спірної умови договору в частині нарахування ПДВ (не за нульовою ставкою), встановивши безпідставність набуття відповідачем коштів ПДВ, суди дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні позову в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат. Суди хибно визначили, що обов`язок з повернення коштів за статтею 1212 ЦК України виник у відповідача з часу визнання спірного пункту договору недійсним. Судові рішення в оскаржуваній частині скасовано з ухваленням нового рішення про задоволення позову прокурора щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.
122. Таким чином, висновки, яких дійшов суд апеляційної інстанції в цій справі, стягнувши зі Скаржника 14 864 133,51 грн інфляційних втрат, 5 471 411,34 грн і трьох процентів річних з урахуванням приписів статей 625, 1212 ЦК України, не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22.
123. Насамкінець Скаржник стверджує про відсутність висновку Верховного Суду про застосування норм Постанови №178 щодо обов`язковості включення ПДВ до ціни товару, коли постачальником такого товару є прямий (безпосередній) імпортер (підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України).
124. Водночас вказані доводи Скаржника зводяться до його загальної позиції, згідно з якою: 1) Постанова №178 суперечить положенням ПК України; 2) норми Постанови №178 не застосовуються до спірних договорів.
125. Положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовної практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
126. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України встановленню підлягають: 1) відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах; 2) потреба застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
127. Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами обставини.
128. Як вже було зазначено, Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо застосування норм Постанови №178 у взаємозв`язку з підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України (пункти 71, 72 цієї постанови); не вказав на будь-які обмеження чи застереження щодо застосування зазначених норм, зокрема, коли постачальником товару є його прямий (безпосередній) імпортер. Скаржник належним чином не обґрунтував, чи здатна ця обставина вплинути на правову природу спірних правовідносин; якщо так, то в який спосіб.
129. На сьогодні щодо застосування спірних норм сформувалася усталена правова позиція Верховного Суду (постанови від 14.11.2023 у справі №910/2416/23, від 23.05.2024 у справі №911/1870/23, від 28.05.2024 у справі №910/12151/23 та від 13.11.2024 у справі №911/23/24), і вона була врахована судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.
130. Крім того, правовий аналіз Постанови №178 свідчить, що основним критерієм для застосування нульової ставки ПДВ є цільове призначення товарів, спрямованих на забезпечення оборонних потреб та захисту національної безпеки, а не виключно перелік суб`єктів, зазначених у постанові, за умови, що це випливає безпосередньо з предмету закупівлі й тексту договору. Відповідно до статті 4 ПК України принцип рівності всіх платників перед законом та недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації забезпечує однаковий підхід до всіх платників податків незалежно від форми власності юридичної особи, місця походження капіталу або інших характеристик. Відтак обмеження застосування пільги лише певним колом суб`єктів суперечить загальним принципам податкового законодавства та цілям, визначеним Постановою №178, зокрема, забезпеченню оперативного та безперешкодного постачання товарів для потреб оборони в умовах воєнного стану (аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 22.01.2025 у справі №908/2672/23, який підлягає врахуванню в цій справі з огляду на приписи частини четвертої статті 300 ГПК України).
131. Згідно зі статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
132. Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
133. Частиною четвертою статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
134. Отже, призначенням Верховного Суду є насамперед формування правових позицій щодо застосування норм матеріального права та / або дотримання норм процесуального права. Єдність судової практики відіграє важливу роль у забезпеченні однакового правозастосування, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності вирішення спірних ситуацій для учасників справи.
135. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
136. Верховний Суд вважає, що висновки, викладені у постановах від 14.11.2023 у справі №910/2416/23, від 23.05.2024 у справі №911/1870/23, від 28.05.2024 у справі №910/12151/23, від 13.11.2024 у справі №911/23/24, є зрозумілими, однозначними, усталеними та передбачуваними (прогнозованими).
137. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).
138. З огляду на наявність висновку Верховного Суду з поставленого Скаржником питання (пункти 71, 72, 128-130 цієї постанови), касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі №910/14481/23 в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, підлягає закриттю.
139. Водночас підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася. Частина висновків Верховного Суду, на які посилається Скаржник, не суперечить висновкам, яких дійшов суд апеляційної інстанції в цій справі, тоді як інші висновки є нерелевантними.
140. Суд погоджується з аргументами, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, в обсязі, в якому вони узгоджуються з викладеним у цій постанові.