ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2025 року
м. Київ
справа №200/6083/23
адміністративне провадження № К/990/33083/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді- доповідача - Бевзенка В. М.,
суддів: Берназюка Я. О., Стеценка С. Г.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2024 (у складі колегії суддів: Блохіна А.А. (суддя-доповідач), Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В.) у справі № 200/6083/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії за вислугу років позивачеві з 01.03.2023 відповідно до статті 64 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), з встановленням підвищення пенсії відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" (далі - постанова № 168), без урахування положень щодо обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії сумою 1500 гривень, передбачених абзацом другим пункту 10 постанови № 168;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачеві з 01.03.2023 відповідно до статті 64 Закону № 2262-XII, з встановленням підвищення пенсії відповідно до пункту 2 постанови № 168, без урахування положень щодо обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії сумою 1500 гривень, передбачених абзацом другим пункту 10 постанови № 168.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку ГУ ПФУ в Донецькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Вивченням виписки з протоколу за пенсійною справою - 0503015373 (МВС) від 27.04.2023, наданої відповідачем у відповідь на інформаційний запит позивача від 28.04.2023 №7489-6659/П-02/8-0500/23, ОСОБА_1 було виявлено, що з 01.03.2023 розмір збільшення (індексації базового ОСНП 2023) пенсії становить не 2709,33 (13752,96 * 0,197) грн, а 1500,00 грн.
У зв`язку з тим, що при проведенні перерахунку пенсії розмір збільшення (підвищення) пенсії для забезпечення її індексації з 01.03.2023 органом ПФУ було обмежено сумою 1500,00 грн, позивач 03.07.2023 з метою приведення пенсії до належного розміру звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області з заявою, у якій просив здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01.03.2023 відповідно до статті 64 Закону № 2262-ХІІ, з встановленням підвищення пенсії відповідно до пункту 2 постанови № 168, без урахування положень щодо обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії сумою 1500 грн, передбачених абзацом другим пункту 10 постанови № 168.
Листом від 31.07.2023 №14373-13136/П-02/8-0500/23 відповідач повідомив, що відповідно до пункту 2 постанови №168 з 01.03.2023 позивачеві підвищено основний розмір пенсії на 19,7%. Пунктом 10 Постанови №168 встановлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500,00 грн.
У підсумку вважав, що дії відповідача в частині обмеження відповідної виплати (розміру індексації у розмірі 1500,00 грн) є протиправними.
Короткий зміст рішень судів І та ІІ інстанцій
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27.12.2023 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Задовольняючі позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що у спірних правовідносинах положення постанови № 168 суперечить приписам Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, які є спеціальними та підлягають застосуванню відповідачем. Отже, не зважаючи на наявність у постанові № 168 застереження про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, на момент здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача, у зв`язку із проведенням її індексації, чинної норми, яка б визначала розмір такого максимального обмеження, закон не містив, позаяк положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2024, скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.12.2023 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив із того, що нарахування відповідачем індексації грошового забезпечення позивача у розмірі 1500,00 грн. відповідає положенням постанови № 168, оскільки обмеження верхньої межі індексації встановлене Кабінетом Міністрів України на виконання пункту 8 розділу "Прикінцеві положення" Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" (далі - Закон № 2710-IX) для того, щоб збалансувати потреби та захистити якомога більшу кількість громадян через інструмент індексації, передусім тих громадян, пенсії яких є дуже низькими, і з іншого боку, щоб збалансувати фінансовий ресурс для проведення індексації для широких категорій осіб та утримати зростання нерівності між розміром пенсії громадян. Ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції керувався висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.06.2024 у справі № 420/25804/23.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
25.08.2024 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, через підсистему "Електронний суд", надійшла касаційна скарга позивача, в якій скаржник просить:
- відступити від висновку щодо застосування положень пункту 10 постанови № 168 у подібних правовідносинах викладеного у постанові Верховного Суду від 07.06.2024 у справі №420/25804/23 і врахованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а також у постанові Верховного Суду від 13.06.2024 у справі № 120/14637/23, згідно з яким "підвищення розміру пенсії позивача у 2023 шляхом її індексації із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмір 1,197 із обмеженням верхньої межі індексації 1500, 00 грн, із одночасним збереженням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови №118 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у 2022, у розмірі 1,14, відповідає частині другій статті 42 Закону №1058-IV, оскільки у своїй сукупності він не є меншим за мінімальний розмір збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону №1058-IV, та сформувати новий висновок, згідно з яким "підвищення розміру пенсії позивача у 2023 шляхом її індексації із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходи) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 1,197 із обмеженням верхньої межі індексації розміром 1500, 00 грн. із одночасним збереженням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови №118 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у 2022, у розмірі 1,14 не відповідає (суперечить) частині 2 статті 42 Закону №1058-IV, оскільки розмір такого підвищення (індексації) пенсії у 2023 буде меншим за мінімальний розмір збільшення, визначений абзацом другим частини другої статті 42 Закону №1058-IV;
- скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2024 у справі №200/6083/23 і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, змінивши його мотиваційну частину.
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.
Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень у цій справі.
Загалом доводи касаційної скарги позивача зводяться до того, що у спірних правовідносин застосовується стаття 64 Закону № 2262-ХІІ, як нормативний акт, що має вищу юридичну силу та не містить положення щодо обмеження розміру індексації пенсії. На думку позивача, суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення абзацу 2 пункту 10 постанови № 168 у правовідносинах стосовно правомірності обмеження розміру індексації граничною (максимальною) сумою 1500,00 грн, при перерахунку, передбаченому пунктами 1- 7 постанови № 168, пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Також зазначає, що положення абзацу другого пункту 10 постанови КМУ №168 прямо суперечать приписам Конституції України, Закону України № 2262-XII, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон 1282-XII), які є спеціальними нормами та застосовуються відповідачем у цих правовідносинах. При цьому, з огляду на вищезазначене, позивач просить сформувати правову позицію щодо протиправності обмеження розміру індексації, передбаченої пунктами 1- 7 постанови № 168, сумою 1500,00 гривень. Позивач наполягає, що дії пенсійного органу в частині обмеження відповідних виплат є протиправними, а обмеження індексації пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених Конституцією України.
Позиція інших учасників справи
Відповідачем поданий відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить відмовити у задоволені касаційної скарги, а постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2024 у цій справі залишити без змін.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером органів внутрішніх справ, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ.
У липні 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 1 березня 2023 року відповідно до статті 64 Закону №2262-ХІІ, з установленням підвищення пенсії відповідно до пункту 2 постанови №168, без урахування положень, передбачених абзацом другим пункту 10 постанови №168.
Відповідач листом від 31.07.2023 повідомив, що відповідно до пункту 10 постанови №168 встановлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1-7 постанови №168 не може перевищувати 1500,00 грн. Отже, розмір індексації обчислено відповідно до чинного законодавства.
У березні 2023 року відповідачем було проведено масовий перерахунок щодо індексації сум пенсії (розпорядження про перерахунок від 01.03.2023 року).
Відповідно до матеріалів пенсійної справи позивача 0503015373 (МВС), за наслідками перерахунку розмір пенсії позивача з 01.03.2023 року склав 1688,96 грн., у тому числі індексація базового ОСНП 2023 - 1500,00 грн. При цьому розмір вказаної індексації обчислений з розрахунку: 13752,96 грн х 0,197.
Вважаючи, що відповідачем протиправно обмежено розмір збільшення пенсії граничною сумою 1500 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд зазначає наступне.
Згідно із положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо.
Спеціальні умови, норми і порядок пенсійного забезпечення за особливостями спеціального статусу громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, Державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, визначені цим Законом, який має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку ГУ ПФУ в Донецькій області та отримує пенсію, відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Внаслідок проведеного перерахунку його пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 відповідно до постанови № 168, розмір індексації обмежено відповідачем граничним розміром 1500 грн.
Відповідач зазначає, що таке обмеження є законним та відповідає положенням абзацу 2 пункту 10 Постанови № 168.
Водночас позивач стверджує, що застосування вказаного положення є незаконним і значно обмежує його право на належний розмір пенсії.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що спірним у цій справі питанням є правомірність застосування відповідачем при здійсненні позивачу перерахунку пенсії, призначеної за Законом № 2262-ХІІ, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 відповідно до пунктів 1- 7 постанови № 168, обмеження збільшення пенсії (індексації) граничним розміром 1500 грн, що передбачено абзацом 2 пункту 10 цієї постанови.
Перевіряючи оспорювані дії відповідача на відповідність критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.
Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-XI, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України, є положення частини третьої статті 43 та частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII, а індексації розміру пенсій - положення статті 64 Закону № 2262-XII.
Статтею 64 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) було визначено, що призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей пенсії підвищуються відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Закон № 1282-XII, відповідно до його преамбули, визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону № 1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Обов`язковий характер індексації визначається також статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року (далі - Закон № 2017-III).
У вказаній статті зазначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Частиною другою статті 19 Закону № 2017-ІІІ також встановлено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Колегія суддів, аналізуючи зазначені вище положення, доходить висновку, що індексація доходів це одна з державних гарантій, метою якої є підтримання достатнього життєвого рівня громадян та їх купівельної спроможності в умовах зростання цін.
Індексація має спеціальний статус виплати державою у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, що не мають разового характеру, зокрема, пенсії, а тому, є невід`ємною складовою частиною сум при розрахунку пенсії, що призначена, зокрема військовослужбовцям.
Подібний висновок на підставі аналізу зазначених вище положень викладений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30 січня 2024 року у справі № 580/1974/23, від 11 березня 2024 року у справі № 240/1472/23, від 28 березня 2024 року у справі № 420/5470/23.
Підстави проведення індексації визначено статтею 4 Закону № 1282-XII, відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядком перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 (далі - Порядок № 124) визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 124 перерахунку підлягають пенсії, обчислені, зокрема з урахуванням заробітку (грошового забезпечення), який визначено відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2262-ХІІ.
Пунктом 4 Порядку № 124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:
де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);
ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою:
ЗСЗ = Псзп (1): Псзп (2)х100% - 100%
де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;
Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не має перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.
Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що на виконання вимог частини другої статті 42 Закону № 1058-IV у 2019 році Урядом, з метою визначення механізму проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, запроваджено Порядок № 124 та встановлено, зокрема, формулу обчислення коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.
Щодо порядку індексації пенсії у 2022 році колегія суддів зазначає таке.
У зв`язку з необхідністю визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15 лютого 2022 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства" № 2040-IX (далі - Закон № 2040-IX), яким, зокрема статтю 64 Закону № 2262-XII та частину п`яту статті 2 Закону № 1282-XII було викладено в новій редакції.
Частиною п`ятою статті 2 Закону № 1282-XII в редакції Закону № 2040-IX визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 64 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 2040-IX, яка застосовується з 1 березня 2022 року і була чинною на момент здійснення позивачу відповідного перерахунку, у разі, якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV. Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.
Частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV в редакції Закону № 2040-IX, яка застосовується з 1 березня 2022 року, визначено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду України за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" від 16 лютого 2022 року № 118 (далі - постанова КМУ № 118) з 1 березня 2022 року було установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,14;
у разі, коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного в абзаці другому цього пункту, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.
Також, пунктом 2 Постанови КМУ № 118 установлено, що з 1 березня 2022 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Щодо особливостей індексації пенсійних виплат у 2023 році колегія суддів вказує наступне.
Пунктом 3 розділу Прикінцевих перехідних положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 3 листопада 2022 року № 2710-IX (далі - Закон № 2710-IX) на 2023 рік зупинено дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Пунктом 8 розділу Прикінцевих положень Закону № 2710-IX установлено, що у 2023 році, зокрема, частина друга статті 42 Закону № 1058-IV та стаття 64 Закону № 2262-ХІІ застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
Суд зауважує, що на момент здійснення позивачу спірного перерахунку пенсії та на момент розгляду цієї справи, вказані вище положення Закону № 2710-IX є чинними та неконституційними не визнавалися.
Таким чином, Законом № 2710-IX делеговано Кабінету Міністрів України повноваження встановлювати порядок та умови індексації пенсійного забезпечення у 2023 році. При цьому словосполучення "у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України" прямо вказує на наявність повноважень Уряду встановлювати як показники збільшення розміру пенсій внаслідок індексації, так і обмеження розміру такої індексації.
Так, з метою реалізації пункту 8 розділу Прикінцевих положень Закону № 2710-IX Кабінетом Міністрів України 24 лютого 2023 року прийнято постанову №168, пунктом 1 якої установлено, що з 1 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.
Пунктом 2 постанови № 168 установлено, що з 1 березня 2023 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови № 118 військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
У свою чергу, пунктом 10 постанови № 168 установлено, що:
- у разі коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1- 7 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії;
- розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1- 7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Отже положеннями абзацу 2 пункту 10 постанови № 168 визначено граничний розмір індексації пенсії, а саме встановлено, що внаслідок здійснення перерахунку на виконання пунктів 1- 7 цієї постанови з 1 березня 2023 року пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням підвищення її розміру на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 не може бути більшою ніж 1500 грн.
При цьому також зазначено що коефіцієнт збільшення застосовується до розміру пенсії без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством.
У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що з 1 березня 2023 року позивачу підвищено пенсію на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 постанови № 168, в межах граничної суми збільшення, а саме на 1500 грн, у зв`язку з чим відсутні правові підстави вважати такі дії відповідача неправомірними, оскільки індексація пенсії позивача з 1 березня 2023 року проведена відповідачем із дотриманням вимог чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з такими висновками, водночас, враховуючи аргументи позивача, зазначені у касаційній скарзі, вважає за необхідне зазначити таке.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введений воєнний стан.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Отже, воєнний стан як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб`єктами стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких водночас пов`язане з небезпекою для життя і здоров`я.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 березня 2024 року у справі № 440/3321/23.
Відповідно до пункту 4 Указу Президента України № 64/2022 Кабінет Міністрів України зобов`язано невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" Кабінету Міністрів України доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
Такі положення Указу Президента України № 69/2022 в повній мірі кореспондуються з абзацами другим та третім підпункту 2 пункту 22 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, якими установлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення, зокрема щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування.
Вказані положення неконституційними не визнавалися, є чинними і узгоджуються, зокрема з Рішенням від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, в якому Конституційний Суд України зазначив про наявність у КМУ права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України також зауважив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Враховуючи правову природу спору у цій справі, Верховний Суд з метою забезпечення дії в Україні принципу верховенства права вважає за необхідне застосувати також судову практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (далі - Конвенція) зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи ("Sporrong and Lonnroth v. Sweden", № 7151/75, № 7152/75, п. 73). Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності ("Pressos Compania Naviera S.A. and others v. Belgium"), № 17849/91, п. 33).
Вирішуючи, чи була дотримана ця вимога, Суд визнає, що держава користується широкою свободою розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів із огляду на загальний інтерес для досягнення мети закону, про який ідеться. Проте суд не може не скористатися своїм повноваженням щодо здійснення перевірки та повинен визначити, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом заявника на "мирне володіння [його] майном" в розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу ("Zvolsky аnd Zvolska v. the Czech Republic", № 46129/99, п. 63).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) ЄСПЛ, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і у справі Стре проти Сполучного Королівства ("Stretch v. the United Kingdom", № 44277/98, п. 37).
Також у цій справі Суд вважає за необхідне врахувати висновки ЄСПЛ у справі "Grudiс v. Serbia" (заява № 31925/08, пункт 72) про те, що у сфері соціального законодавства, у тому числі в сфері пенсійних виплат, держави користуються широкою свободою розсуду, що в інтересах соціальної справедливості та економічного добробуту може законно змусити їх коригувати, обмежувати або навіть зменшувати розмір пенсійних виплат, які, як правило, виплачуються кваліфікованому населенню.
За аналогічних обставин у справах "Valkov and оthers v. Bulgaria" (заява № 2033/04), "Khoniakina v. Georgia" (заява № 17767/08) ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції та визнає можливість, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі Суд зобов`язаний ураховувати всі відповідні обставини справи та з`ясувати, чи було законним таке втручання, чи мало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.
Вказане вище у сукупності свідчить про те, що реалізація Кабінетом Міністрів України покладених на нього повноважень в частині обмеження верхньої межі індексації спрямовано на утримання зростання нерівності між розмірами пенсійних виплат різних категорій пенсіонерів з метою збалансування наявного фінансового ресурсу держави та досягнення справедливого балансу між захистом інтересів якомога більшої кількості громадян, особливо тих, чиї пенсії є дуже низькими. Вказана стратегія Уряду передусім сприяє забезпеченню соціальної справедливості та економічної стабільності в умовах воєнного стану, коли держава в першу чергу зобов`язана мобілізувати всі доступні їй ресурси, у тому числі фінансові, саме для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії рф.
Таким чином, враховуючи те, що пенсія позивача з 1 березня 2023 року проіндексована в розмірі 1500 грн, що відповідає абзацу 2 пункту 10 постанови № 168, відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію пенсії з березня 2023 року без застосування граничного розміру, встановленого цими положеннями, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення заявленого позову.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 07 червня 2024 року у справі № 420/25804/23 та від 13 червня 2024 року у справі № 120/14637/23.
Щодо доводів касаційної скарги з приводу необхідності відступу від висновку щодо застосування положень пункту 10 постанови №168 у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.06.2024 у справі №420/25804/23 та врахованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а також у постанові Верховного Суду від 13.06.2024 у справі №120/14637/23.
З приводу зазначеного Суд вказує, що Велика Палата Верховного Суду, зокрема в постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 вказала, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, тощо.
До того ж, відповідно до сталої практики ЄСПЛ відступ від раніше сформованої правової позиції повинен мати реальне підґрунтя, про що йдеться, зокрема, у пункті 70 рішення "Chapman v. the United Kingdom" (заява № 27238/95).
Таким чином, необхідність відступу має виникати з певних визначених об`єктивних причин, такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані. Причинами для відступу можуть бути лише вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховний Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Разом з тим, скаржник у касаційній скарзі не навів належних обґрунтувань можливості відступлення від висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 07 червня 2024 року у справі № 420/25804/23 та від 13 червня 2024 року у справі № 120/14637/23, а фактично висловив незгоду з вказаною правовою позицією мотивуючи це потребою здійснити правову переоцінку Верховним Судом спірних правовідносин.
Станом на день постановлення рішення у цій справі, Верховний Суд від згаданого у постановах від 07 червня 2024 року у справі № 420/25804/23 та від 13 червня 2024 року у справі № 120/14637/23 висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах із застосуванням виняткового механізму, закріпленого частиною першою статті 346 КАС України, не відступав і колегія суддів також не вважає за потрібне відступати від зазначеного висновку. Крім того, така необхідність належним чином не обґрунтована скаржником у касаційній скарзі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, Суд бере до уваги висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якій зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів вважає, що Судом надано відповідь на всі доводи касаційних скарг, які можуть вплинути на правильність розгляду цієї справи на стадії касаційного оскарження.
Інші доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом апеляційної інстанції.
Доводи ОСОБА_1 про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час розгляду цієї справи у суді касаційної інстанції не підтвердились.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що судом апеляційної інстанції прийняте правильне по суті рішення про відмову у задоволені позовних вимог, таке рішення є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права і доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на результат розгляду цієї справи розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,