ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 448/1103/15-к
провадження № 51 - 4648 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140230000068
від 16 лютого 2015 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Мостиська Львівської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ст. 27 ч. 3, ст. 356 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката
ОСОБА_7 на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області
від 01 квітня 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 липня
2024 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 01 квітня
2024 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 27 ч. 3, ст. 356 КК України до покарання
у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі ст. 49 ч. 1 п. 1, ст. 74 ч. 5 КК України ОСОБА_6 звільнено
від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов прокурора Мостиського відділу Яворівської окружної прокуратури в інтересах Мостиської міської ради Львівської області до ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 залишено без розгляду.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 вересня
2021 року ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_8 звільнено
від кримінальної відповідальності за ст. 27 ч. 2, ст. 356 КК України у зв`язку
із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, а кримінальне провадження щодо них закрито на підставі ст. 284 ч. 2 п. 1 КПК України. Крім того, ухвалою того ж суду від 23 вересня 2021 року на підставі ст. 284 ч. 1 п. 5 КПК України закрито кримінальне провадження щодо ОСОБА_10 за ст. 27 ч. 2, ст. 356
КК України в зв`язку із смертю обвинуваченого.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_6 15 лютого 2015 року організував самовільне, всупереч установленому законом порядку, вирубування дерев у власних цілях, для чого вступив
у злочинну змову із ОСОБА_11, запропонувавши йому нарубати лісову деревину, на що останній погодився та залучив до вчинення такої порубки
ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10
16 лютого 2015 року вказані особи у лісовому масиві кварталу № 31 виділу № 15,
що належало ДП "Самбірське лісове господарство", в урочищі Липники Мостиського району Львівської області здійснили незаконне вирубування 30 дерев дуба звичайного сухостійного, вивезли їх з лісового масиву та завантажили
в автомобіль "Scania", реєстраційний номер НОМЕР_1, який організував
ОСОБА_6, після чого були затримані лісниками Крукеницького лісництва. Внаслідок таких дій ДП "Самбірське лісове господарство" завдано збитків на суму 62 906,36грн.
За таких обставин ОСОБА_6 визнано винуватим в організації самовільної, всупереч установленому законом порядку, заготівлі другорядних лісових матеріалів, правомірність якої оспорювалася ДП "Самбірське лісове господарство", внаслідок чого завдано значну шкоду державним інтересам.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 липня 2024 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області
від 01 квітня 2024 рокущодо ОСОБА_6 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7,посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вищезазначені судові рішення і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України через відсутність в його діянні складу кримінального правопорушення.
Зазначає, що у ОСОБА_6 не було умислу на вчинення самоправства, оскільки він вважав, що має законне право на умовах договору купівлі-продажу (в усній формі) придбати деревину в продавця ОСОБА_8, який гарантував йому законність походження деревини. Тому, на переконання захисника, ОСОБА_6 сумлінно (добросовісно) помилявся щодо передбаченого ним права вчинення дій, у зв`язку
із чим його відповідальність за ст. 356 КК України виключається. Така позиція ОСОБА_6 підтверджується показаннями свідків, яким суд не надав оцінку.
Захисник вважає, що суд дійшов помилкового висновку про наявність в діях
ОСОБА_6 ознак організатора кримінального правопорушення, передбачених
ст. 27 ч. 3 КК України. Також суд не врахував, що ОСОБА_11,ОСОБА_10,
ОСОБА_9, ОСОБА_8 було притягнуто до адміністративної відповідальності за незаконну порубку дерев за ст. 65 КУпАП, з них за цим же фактом відповідно
до рішення Мостиського районного суду Львівської області від 22 липня 2016 року в справі № 448/791/16-ц стягнуто шкоду, однак до ОСОБА_6 у зазначених справах жодних вимог та звинувачень не було пред`явлено.
Вказує, що закривши кримінальне провадження щодо ОСОБА_11,
ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8 суд не допитав їх як свідків, безпідставно взявши до уваги їх показання, як обвинувачених.
Зазначає, що всупереч вимогам ст. 242 ч. 2 п. 6 КПК України в кримінальному провадженні не проведено експертизу на предмет визначення розміру матеріальних збитків, а розрахунок шкоди, поданий ДП "Самбірське лісове господарство", проведений на підставі акту, який складений з порушеннями.
Вважає, що суд першої інстанції не дослідив усіх доказів, зокрема польову відомість, а апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотань сторони захисту про повторне дослідження доказів, не перевірив та не надав вичерпних відповідей на доводи апеляційних скарг, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.
Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження
не надходило.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор вважав касаційну скаргу необґрунтованою
і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94цього Кодексу,
та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України
та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1
КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6
в організації самовільної, всупереч установленому законом порядку, заготівлі другорядних лісових матеріалів, правомірність якої оспорювалася ДП "Самбірське лісове господарство", чим завдано значну шкоду державним інтересам, тобто
в самоправстві,підтверджуються безпосередньо дослідженими і оціненими судом доказами.
Вирішуючи питання щодо доведеності вини ОСОБА_6 за пред`явленим
йому обвинуваченням, суд першої інстанції безпосередньо дослідив та дав оцінку всім доказам у кримінальному провадженні, ретельно з`ясував обставини кримінальних правопорушень, врахував позицію і доводи сторони захисту
про невинуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.У вироку суд навів мотиви, з яких визнав зазначені доводи необґрунтованими, і на підтвердження винуватості ОСОБА_6 увчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 27 ч. 3, ст. 356 КК України, послався на такі докази.
В суді обвинувачений ОСОБА_6 вину не визнав, надав суду показання
про обставини того, як хотів офіційно, "по документах", придбати дрова у шваґера ОСОБА_8, який працював лісничим. Він домовився із ОСОБА_12, щоб той перевіз дрова на вантажному автомобілі. В день порубки, коли прийшли працівники лісництва, вимагав у ОСОБА_8 документи на деревину, однак той документів
не надав. Вважав, що такі документи є, хоча особисто у лісгосп за випискою деревини не звертався.
Свідки ОСОБА_13, лісничий Крукеницького лісництва, та його помічник
ОСОБА_14, надали суду показання про обставини виявлення ними порубки лісу, яку здійснювали з використанням бензопили. Згодом на місце приїхав ОСОБА_6, який поводив себе агресивно, казав, що за деревину є домовленість. Вони викликали працівників поліції. Документів на підтвердження законності порубки надано не було. Надалі проводились заміри пеньків та зрізаних дерев, були складені акт огляду лісопорушення і протокол, а також оцінка по тарифах та акт на збитки.
Свідок ОСОБА_15 показав суду про те, як ОСОБА_6 повідомив, що йому, недорого - по 200 грн, ріжуть дрова. Свідок домовлявся з ОСОБА_6 про нарізку стойок, однак останній через деякий час передзвонив та повідомив, що деревину арештували і ситуація не добра, оскільки немає документів.
Свідок ОСОБА_16 надав суду показання про те, як вони з ОСОБА_15 возили в ліс обід для чоловіків, які готували йому дрова. Біля лісу бачив ОСОБА_6, який спілкувався з ОСОБА_15 та іншим чоловіком.
Свідок ОСОБА_17 показала суду про те, як 15 лютого 2015 року чула розмову її чоловіка ОСОБА_11 та ОСОБА_6, який хотів придбати дрова. Пізніше
від ОСОБА_11 дізналася про домовленість ОСОБА_6 із ОСОБА_8 стосовно дров, на які мають бути документи. Однак згодом від чоловіка дізналася, що на місце, де різали дрова, приїхала поліція, а документів на деревину немає.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 16 лютого 2015 року оглянуто лісовий масив в урочищі с. Липники Мостиського району Львівської області, виявлено
3 гужові підводи з кіньми, одна з яких повністю навантажена деревиною, а дві інші - частково. Біля підвод були ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_11, які повідомили, що вони різали дерева, котрі на підводах вивозили і складали
до вантажного автомобіля. При огляді виявлено бензопилу "FORESTA", пеньки від свіжозрізаних дерев, деякі з яких були вирвані з землі.
Згідно з протоколом огляду від 16 лютого 2015 року оглянуто гужові підводи
з 3,5 куб. м деревини сухостійного дуба, яка порізана на колоди.
Відповідно до протоколу огляду від 17 лютого 2015 року оглянуто бензопилу "FORESTA", встановлено, що вона перебувала в робочому стані.
Згідно з протоколом огляду та затримання транспортного засобу від 16 лютого
2015 року оглянуто вантажний автомобіль "Scania", реєстраційний номер
НОМЕР_1, в якому виявлено деревину.
Відповідно до протоколу огляду від 20 лютого 2015 року оглянуто автомобіль "Scania", в кузові якого виявлено деревину сухостійного дуба та деревину сироростучого граба. Встановлено, що дерева порізані на колоди, загальний об`єм деревини - 22,32 куб. м.
Згідно з актом секвестрування від 20 лютого 2015 року та розрахунком збитків, нанесених державі внаслідок незаконної порубки дерев ДП "Самбірський лісгосп" Крукеницьке лісництво, 16 лютого 2015 року виявлено незаконну порубку сухостійного дуба - 30 дерев, чим завдано збитків на суму 62 906,36 грн, і 8 дерев граба, чим завдано збитків на суму 14 513,44 грн. Загальний об`єм деревини
- 32,061 куб. м.
Відповідно до акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 17 лютого 2015 року № 1 встановлено, що 16 лютого 2015 року о 16 годині
20 хвилин в кварталі 31 урочища Липники Крукеницького лісництва
ДП "Самбірський лісгосп" виявлено незаконне зрізання 30 дерев сухостійного дуба звичайного, об`ємом 29,93 куб. м, і 8 дерев сироростучого граба, об`ємом
2,131 куб. м, у результаті чого лісовому господарству заподіяно шкоду на суму 77 509,89 грн.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази
у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов
до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 27 ч. 3,
ст. 356 КК України. При цьому всім наявним доказам, суд відповідно до вимог
КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності,
а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку
для прийняття відповідного процесуального рішення.
Зокрема, суд першої інстанції врахував, що за змістом кримінального закону самоправством є самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином
або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам
або інтересам власника.
Об`єктом вказаного кримінального правопорушення виступає встановлений законодавством порядок реалізації громадянами своїх прав та обов`язків, тощо. Самовільним вчиненням будь-яких дій вважається здійснення особою свого дійсного або удаваного права чи вчинення інших дій всупереч встановленому порядку і без законних повноважень. Дійсним визнається право, яким особа володіє в силу закону, договору чи на іншій підставі, однак це право реалізується
з порушенням порядку, а удаваним є право, стосовно належності якого собі винна особа помиляється. Насправді цим правом суб`єкт не володіє.
Оспорюваність правомірності дій особи означає, що інший громадянин
або підприємство, установа, організація вважають дії того, хто вчиняє самоправні дії, незаконними, відкрито не погоджуються з ними, оскаржують їх (у судовому, адміністративному порядку тощо). При цьому відсутність оспорюваності дій виключає визнання їх кримінально караним самоправством.
Кримінальне правопорушення визнається закінченим з моменту заподіяння самовільним вчиненням певних дій значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. Питання про те,
чи є спричинена самоправством шкода значною, вирішується у кожному конкретному випадку. До нематеріальної значної шкоди при самоправстві потрібно відносити, зокрема, заподіяння шкоди здоров`ю людини, порушення політичних, трудових, житлових та інших конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується умислом. Психічне ставлення винного до суспільне небезпечних наслідків у вигляді значної шкоди, за загальним правилом також характеризується умислом. Відповідальність за ст. 356 КК України виключається, якщо особа сумлінно помиляється у питанні належності їй права, яке вона реалізує всупереч встановленому законодавством порядку.
Відповідно до статей 65-67 Лісового кодексу України використання лісових ресурсів розмежовується на загальне та спеціальне. Заготівля деревини, заготівля другорядних лісових матеріалів та побічні лісові користування відносяться
до спеціального використання лісових ресурсів. Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети.
Для збору дерев або їхніх частин при собі треба мати спеціальний документ - лісорубний квиток; мертві, сухі та повалені дерева чи їхні частини, які через буревій, сніголам та вітер лежать на поверхні ґрунту - це лісові ресурси, які належать державі, а тому їх можуть використовувати лише власники лісів чи постійні лісокористувачі шляхом заготівлі сировини; на цих ділянках можна збирати лише
ті лісові ресурси і лише в тому об`ємі, які передбачені лісорубним квитком.
Також лісогосподарським підприємствам не дозволено надавати населенню дозвіл самостійно (тобто без спеціального дозволу) робити заготівлю дров.
Відповідно до ст. 27 ч. 3 КК України організатором є особа, яка організувала вчинення кримінального правопорушення або керувала його підготовкою
чи вчиненням.
Оцінивши показання свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 місцевий суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 мав намір придбати дрова
для розпалювання котла та домовився із ОСОБА_11 та ОСОБА_8,
які готувалися на замовлення ОСОБА_6 до заготівлі дров на ділянці, котра належить до земель лісового фонду, що підтверджується зокрема й показаннями дружини ОСОБА_11 - ОСОБА_17 про те, як її чоловік взяв підводу
та бензопилу з метою заготівлі дров. З їх слів, на деревину мали бути видані документи, однак, як встановлено судом першої інстанції з показань свідків
та ОСОБА_6, останній не звертався у встановленому порядку для придбання дров, а усно домовився із ОСОБА_8, котрий не був працівником лісгоспу, не мав дозвільних документів на проведення рубки лісу та повноважень на продаж деревини, що підтвердили працівники лісництва ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
Тому, як зазначено у вироку, заготівля другорядних лісових матеріалів відбулася
із порушенням встановленого порядку, який передбачав, зокрема звернення
із відповідною заявою до лісництва, отримання відповідного рахунку і його оплату,
інші організаційні питання, пов`язані із заготівлею та отриманням дров.
Проаналізувавши досліджені докази, суд першої інстанції дійшов висновку,
що ОСОБА_6 не звернувся до лісгоспу на законних підставах з метою придбання дров, а на підставі уявного права самостійно організував заготовлення деревини
з повалених ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_8 дерев. Такі дії він вчинив у короткий строк, що також вказує на недотримання установленого законом порядку. Правомірність зазначених дій оспорювалася ДП "Самбірський лісгосп",
яке і звернулося з відповідною заявою до поліції.
На підставі вищенаведеного місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку
про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 27 ч. 3, ст. 356 КК України, визнавши безпідставними доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 сумлінно (добросовісно) помилявся щодо передбаченого ним права вчинення відповідних дій, що виключало його кримінальну відповідальність.
Також при розгляді кримінального провадження суд зобов`язаний
на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи з`ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв`язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного з підсудних в її заподіянні, а також чи відшкодовано її повністю
або частково до судового розгляду справи і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.
Розглянувши кримінальне провадження суд встановив, що своїми діями ОСОБА_6 заподіяв значної шкоди державним інтересам, на що вплинула не лише вартість деревини, яку він незаконно хотів привласнити, а й спосіб вчинення правопорушення - із використанням бензопили, що порушує встановлений порядок лісокористування, загрожує збереженню лісів та сприяє прискоренню незаконної порубки лісів.
Згідно зі ст. 242 ч. 2 п. 6 КПК України слідчий або прокурор зобов`язані звернутися
з клопотанням до слідчого судді для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням.
Відповідно до висновку про застосування норми права, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду
від 25 листопада 2019 року в справі № 420/1667/18, імперативність ст. 242 ч. 2 п. 6 КПК України у редакції Закону від 13 травня 2014 року № 1261-VII щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки
не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити
без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих
за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.
У цьому кримінальному провадженні розмір заподіяної шкоди на суму 62 906,36 грн був визначений за відповідними таксами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665, на підставі акту секвестрування
від 20 лютого 2015 року та розрахунку збитків, нанесених державі внаслідок незаконної порубки дерев ДП "Самбірський лісгосп" Крукеницьке лісництво, та акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 17 лютого
2015 року № 1 з відповідними додатками. Вказану шкоду суд визнав значною,
що є кваліфікуючою ознакою об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України. При цьому суд першої інстанції не встановив істотних недоліків і порушень при оформленні вказаних вище документів
та недостовірності наведених в них даних.
Судова товарознавча експертиза для визначення вартості зрізаної деревини не проводилась, її вартість судом встановлена на підставі вищезазначених актів з відповідними розрахунками, а тому у даному випадку за таких обставин підстав для
обов`язкового проведення товарознавчої експертизи не було. Така позиція відповідає висновку про застосування норми права, сформульованому в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 листопада 2019 року в справі № 420/1667/18, а тому доводи касаційної скарги захисника в цій частині є безпідставними.
Посилання захисника на те, що місцевий суд не досліджував польову відомість необґрунтоване, оскільки, як убачається з матеріалів кримінального провадження, вказана відомість є додатком до акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 17 лютого 2015 року № 1 (т. 2, а.к.п. 40-43), який був досліджений і оцінений судом.
Доводи захисника про неврахування судом того, що ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8 було притягнуто до адміністративної відповідальності за незаконну порубку дерев за ст. 65 КУпАП та з них за цим же фактом відповідно
до рішення Мостиського районного суду Львівської області від 22 липня 2016 року в справі № 448/791/16-ц стягнуто шкоду, є безпідставними.
Так, про притягнення вказаних осіб до адміністративної відповідальності
та наступне стягнення з них шкоди за рішенням суду повідомив під час допиту свідок ОСОБА_13 . Копії відповідних постанов, згідно з якими вищезазначених осіб було притягнуто до адміністративної відповідальності за зрізання 8-ми дерев граба,
та вказаного судового рішення у цивільній справі наявні в матеріалах кримінального провадження (т. 2, а.к.п. 98, 101, 104, 107, т. 3, а.к.п. 172-175). Той факт,
що ОСОБА_6 не було притягнуто до адміністративної відповідальності за зрізання 8 дерев грабу не спростовує пред`явленого йому та визнаного судом доведеним обвинувачення у самоправстві, що полягало в організації ОСОБА_6 незаконної порубки 30 дерев дуба звичайного.
Необґрунтованими є і доводи касаційної скарги захисника про те, що, закривши кримінальне провадження щодо ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, суд першої інстанції не допитав їх як свідків, безпідставно взявши до уваги їх показання як обвинувачених. Із вироку суду вбачається, що суд не обґрунтовував своє рішення показаннями осіб, кримінальне провадження щодо яких було закрито, а саме ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8 .
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що вирок суду щодо ОСОБА_6 належним чином умотивований і відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в них доводи
про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, які аналогічні доводам касаційної скарги захисника, визнав
їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованою.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим
не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.
Згідно зі ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази,
які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
За змістом цієї норми процесуального закону учасник судового провадження
має право не лише формально заявити клопотання про повторне дослідження обставин або доказів, а й повинен зазначити, які конкретно обставини (докази) потрібно дослідити, та обґрунтувати, чому вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями чи взагалі не досліджені.
В апеляційних скаргах обвинувачений та захисник заявляли клопотання
про повторне дослідження доказів, яке підтримали в судовому засіданні апеляційного суду 15 липня 2024 року (т. 3, а.к.п. 227-245, т. 4, а.к.п. 10-16).
Апеляційний суд відмовив апелянтам у задоволенні вказаних клопотань, оскільки вони не обґрунтували, чому відповідні докази були досліджені судом першої інстанції неповністю чи з порушеннями, та не встановив підстав для повторного дослідження доказів, а тому доводи захисника про недотримання апеляційним судом вимог ст. 404 ч. 3 КПК України є необґрунтованими.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції розглянув подані апеляційні скарги з дотриманням положень ст. 405 КПК України і дійшов правильного висновку, що вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 відповідає вимогам кримінального процесуального закону,
є обґрунтованим та вмотивованим.
За результатом апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі надав обґрунтовані відповіді на всі доводи, викладені в апеляційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7,
які є аналогічними доводам касаційної скарги захисника, навів переконливі аргументи на їх спростування, зазначив підстави, з яких визнав апеляційні скарги необґрунтованими, та належним чином мотивував своє рішення.
Зокрема, апеляційний суд погодився з оцінкою місцевим судом показань допитаних свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 з приводу того,
що ОСОБА_6, маючи намір придбати дрова та домовившись про заготівлю дров
з ОСОБА_11 та ОСОБА_19, не звертався у встановленому порядку для придбання дров на законних підставах, та висновком суду першої інстанції
про те, що заготівля другорядних лісових матеріалів відбулася із порушенням встановленої відповідними нормативно правовими актам процедури звернення
із заявою до лісництва та інших організаційних питань.
Крім того, апеляційний суд перевірив і з наведенням відповідних мотивів визнав необґрунтованими доводи апеляційних скарг сторони захисту щодо недотримання процедури визначення розміру завданих збитків, констатував правильність висновків суду першої інстанції в частині призначеного покарання та звільнення від нього ОСОБА_6 на підставі ст. 49 ч. 1 п. 1, ст. 74 ч. 5 КК України.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів
не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини
ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ст. 27 ч. 3, ст. 356 КК України, та правильність кваліфікації його дій.
Суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог
Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 цей стандарт доведення винуватості дотримано, оскільки за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і засуджений
винний у його вчиненні.
Покарання ОСОБА_6 призначено відповідно до вимог статей 50, 65 КК України. Після призначення покарання суд звільнив від нього ОСОБА_6 на підставі
ст. 49 ч. 1 п. 1, ст. 74 ч. 5 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Правильності застосування цих норм кримінального закону захисник у касаційній скарзі не оспорює. Не вбачає порушень при їх застосуванні і колегія суддів касаційного суду.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами
для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.
За таких обставин, підстав для задоволення касаційної скарги захисника, скасування судових рішень та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 за результатом касаційного розгляду не встановлено.
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд