ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 751/3775/23
провадження № 51 - 4462 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023270340000598
від 22 лютого 2023 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Чемер Чернігівського району Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше
не судимого,
за ст. 307 ч. 3, ст. 309 ч. 2 КК України,
за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_8 та захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 березня 2024 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 08 липня 2024 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 березня 2024 року
ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
- за ст. 307 ч. 3 КК України на строк 9 років з конфіскацією майна, крім житла;
- за ст. 309 ч. 2 КК України на строк 2 роки.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років
з конфіскацією майна, крім житла.
В строк відбування покарання ОСОБА_6 зараховано попереднє ув`язнення з 22 по 27 лютого 2023 року.
Прийнято рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин.
ОСОБА_6, діючи умисно, 18 лютого 2023 року, через мережу інтернет у невстановленої особи незаконно придбав без мети збуту особливо небезпечну психотропну речовину - PVP масою 2,01791 г та психотропну речовину - амфетамін масою 4,51376 г, тобто у великих розмірах, які наступного дня отримав посилкою
ТОВ "Нова пошта", переніс та зберігав вказані речовини в квартирі № 22 будинку
№ 18-а на вул. Всіхсвятській в м. Чернігові до моменту їх вилучення працівниками поліції під час обшуку, який проводився з 21 години 50 хвилин 22 лютого
по 01 годину 13 хвилин 23 лютого 2023 року. Крім того, ОСОБА_6 частину PVP, масою 0,061 г, незаконно зберігаючи її при собі без мети збуту, переніс на вул. Старобілоуську, 4-а, в м. Чернігові, де вказану речовину 23 лютого 2023 року вилучили працівники поліції.
Він же, умисно з корисливих мотивів, 21 лютого 2023 року через мережу інтернет
у невстановленої особи незаконно придбав з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, загальною масою 29,3844 г, тобто в особливо великих розмірах, посилку з якою наступного дня отримав в поштоматі ТОВ "Нова пошта"
№ 5286 на вул. В`ячеслава Чорновола, 11-а м. Чернігів та незаконно з метою збуту зберігав вказану речовину при собі до моменту її вилучення працівниками поліції того ж дня в тому ж місці о 18 годині 02 хвилини.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 08 липня 2024 року апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 березня 2024 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7,посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити вищезазначені судові рішення, перекваліфікувати дії ОСОБА_6 зі ст. 307 ч. 3 на ст. 309 ч. 3
КК України, призначити покарання за вказаним кримінальним законом із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 5 років, за ст. 309 ч. 2 КК України - штраф в розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та на підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_6 покарання у виді пробаційного нагляду на строк 5 років і покласти на нього обов`язки, передбачені ст. 59-1 КК України.
Вказує, що ОСОБА_6 придбавав особливо небезпечну психотропну речовину для власного вживання, без мети збуту, а тому його дії безпідставно кваліфіковані за ст. 307 ч. 3 КК України. Вважає, що висновки суду першої інстанції в цій частині обвинувачення обґрунтовані виключно з огляду на особливо великий розмір відповідної речовини, без урахування того, що відомості про її збут ОСОБА_6 іншим особам відсутні, натомість наявні докази на підтвердження факту особистого вживання останнім психотропної речовини.
На переконання захисника, суд першої інстанції поклав в основу вироку недопустимі докази: протокол огляду речей від 23 лютого 2023 року, а саме мобільного телефону ОСОБА_6, який був оглянутий без дозволу останнього або санкції слідчого судді на втручання у приватне спілкування; протокол огляду предметів, речей
та документів від 11 квітня 2023 року, оскільки не встановлено, хто виконав рукописний текст на двох аркушах паперу;протокол обшуку від 22 лютого 2023 року, оскільки такий обшук проведений без дозволу слідчого судді з посиланням
на підставу в законі, яка не передбачає можливості проникнення в житло. Вважає, що при призначенні ОСОБА_6 покарання за ст. 309 ч. 3 КК України слід врахувати його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, молодий вік, позитивні характеристики, зокрема й те,
що він до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався,
став на шлях виправлення, обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6,
не встановлено. Тому просить застосувати до нього положення ст. 69 КК України. Зазначає, що наведені вище доводи захисника проігнорував і апеляційний суд, який не дослідив повторно докази на спростування обвинувачення ОСОБА_6,
не надав мотивовані відповіді на доводи апеляційної скарги захисника.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив скасувати ухвалу апеляційного суду
та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
До початку касаційного розгляду прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_8 в порядку
ст. 432 КПК України відмовився від поданої ним касаційної скарги
(вх. № 2824/0/170-25 від 10 лютого 2025 року).
Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження
не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу, вважав її обґрунтованою та просив задовольнити.
В судовому засіданні прокурор вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94цього Кодексу,
та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України
та на які є посилання в касаційній скарзі захисника, не є відповідно до вимог
ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій
за ст. 309 ч. 2 КК України, тобто в незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин у великих розмірах без мети збуту, у касаційній скарзі не оспорюються,
а висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6
в незаконному придбанні, зберіганні особливо небезпечних психотропних речовин в особливо великих розмірах з метою збуту, підтверджується безпосередньо дослідженими і оціненими судом доказами.
Вирішуючи питання щодо доведеності вини ОСОБА_6 за пред`явленим йому обвинуваченням, суд першої інстанції безпосередньо дослідив та дав оцінку усім доказам у кримінальному провадженні, ретельно з`ясував обставини кримінальних правопорушень, врахував позицію і доводи сторони захисту про відсутність
у ОСОБА_6 умислу на збут особливо небезпечних психотропних речовин.
У вироку суд навів мотиви, з яких визнав вищезазначені доводи необґрунтованими, і на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 307 ч. 3, ст. 309 ч. 2 КК України, обґрунтовано послався на такі докази.
В суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 ч. 2 КК України,
а за ст. 307 ч. 3 КК України не визнав, зазначивши, що особливо небезпечну психотропну речовину придбав для власного вживання, а не з метою збуту. Вказав, що купляв приблизно по 30 г, оскільки так було дешевше, при цьому ваги використовував для розфасування, щоб уникнути передозування.
Свідок ОСОБА_10 надала суду показання про обставини отримання 22 лютого
2023 року ОСОБА_6 посилки в поштоматі з використанням її мобільного телефону, після чого останнього затримали працівники поліції.
Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12 показали суду про обставини проведення
за їх участі, як понятих, обшуку в квартирі ОСОБА_6, під час якого він показував, де знаходяться відповідні речовини та повідомляв їх вагу.
Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 надали суду показання
про обставини виявлення та вилучення у ОСОБА_6 білої порошкоподібної речовини під час його особистого обшуку в кімнаті приймання громадян
на АДРЕСА_3 .
Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину
від 22 лютого 2023 року, під час затримання у ОСОБА_6 виявлено та вилучено пакет ТОВ "Нова Пошта" з ТТН 5900932317600 на ім`я ОСОБА_16, в якому знаходились полімерні зіп-пакети з кристалічною речовиною, та мобільні телефони.
Відповідно до протоколу обшуку від 22 лютого 2023 року під час обшуку
в квартирі АДРЕСА_4 було виявлено
та вилучено відповідну кількість зіп-пакетів, у тому числі порожніх,
з порошкоподібною речовиною, з її залишками, ізоляційні стрічки, ємності
із залишками речовини, пристрої для вживання речовини, електронні ваги
з нашаруванням порошкоподібної речовини, два аркуші з рукописами, мобільний телефон та порошкоподібну речовину. Крім того, під час обшуку ОСОБА_6
в присутності захисника повідомив, що працює "закладником", отримував наркотичні засоби та розфасовував їх вдома.
Згідно з протоколом огляду речей від 22 лютого 2023 року було оглянуто наданий свідком ОСОБА_10 мобільний телефон з встановленим мобільним застосунком "Нової Пошти" та інформацією про посилку з ТТН 5900932317600.
Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 31 березня 2023 року вилучено інформацію у ТОВ "Нова Пошта" щодо відправлень, у тому числі за експрес-накладною 5900932317600.
Згідно з протоколом огляду речей та документів від 04 квітня 2023 року оглянуто диск з відеозаписами з камер спостереження у відділенні № 2 ТОВ "Нова Пошта"
в м. Шостка, на яких зафіксовано як жінка передає відправлення працівнику пошти.
Відповідно до протоколу огляду речей від 23 лютого 2023 року оглянуто вилучений у ОСОБА_6 під час затримання мобільний телефон з перепискою
з контактами " ОСОБА_17" та "SV", зокрема й з приводу місць закладок, місцезнаходження посилок, наявного залишку речовини тощо.
Згідно з протоколом огляду предметів, речей та документів від 11 квітня 2023 року оглянуто два аркуші паперу із записами "приїлало гр.", "взяв собі гр.",
"станом на 21.02 залишок - 21,90".
Відповідно до протоколу огляду місця події від 23 лютого 2023 року оглянуто приміщення кімнати в адміністративній будівлі ЧРУП ГУНП в Чернігівській області, де серед речей на столі знаходився поліетиленовий пакет з порошкоподібною речовиною.
Згідно з висновками експертиз матеріалів, речовин і виробів від 23 лютого 2023 року № СЕ-19/125-23/2000-НЗПРАП, від 28 лютого 2023 року № СЕ-19/125-23/2528-НЗПРАП, від 18 квітня 2023 року № СЕ-19/125-23/2538-НЗПРАП, від 27 березня
2023 року № СЕ-19/125-23/2529-НЗПРАП, від 28 березня 2023 року № СЕ-19/125-23/2510-НЗПРАП, від 15 квітня 2023 року № СЕ-19/125-23/2527-НЗПРАП,
від 24 березня 2023 року № СЕ-19/125-23/2526-НЗПРАП, від 17 квітня 2023 року
№ СЕ-19/125-23/2524-НЗПРАП, від 18 березня 2023 року № СЕ-19/125-23/2511-НЗПРАП визначено хімічний склад наданих на дослідження речовин, серед яких психотропна, зокрема й особливо небезпечна, речовина - PVP, психотропна, зокрема й особливо небезпечна, речовина - амфетамін, визначено їхні маси.
Крім того, суд першої інстанції дослідив інші докази та процесуальні документи,
які підтверджують законність проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, з урахуванням яких обґрунтував свої висновки.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази
в їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов
до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначених кримінальних правопорушень та правильно кваліфікував його дії за ст. 307 ч. 3,
ст. 309 ч. 2 КК України. При цьому всім наявним доказам, суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності,
а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На спростування доводів сторони захисту про відсутність у ОСОБА_6 умислу на збут особливо небезпечних психотропних речовин та показань останнього
про те, що зазначені речовини ним придбавалися виключно для власного вживання, суд зазначив, що розмежування складів кримінальних правопорушень, передбачених статтями 307, 309 КК України, відбувається за їх суб`єктивною стороною, обов`язковою ознакою якої є, відповідно, наявність або відсутність мети збуту.
Вказівка в ст. 309 КК України на вчинення діяння без мети збуту означає, що винна особа, яка незаконно виробляє, виготовляє, придбаває, зберігає, перевозить
чи пересилає наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги, не має на меті здійснити їх відчуження, а вчиняє вказані дії у власних інтересах. Водночас вчинення таких дій з метою збуту (відчуження) обумовлює їх кваліфікацію за ст. 307
КК України.
Відповідно до диспозиції ст. 307 ч. 3 КК України кримінальна відповідальність передбачена за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів в особливо великих розмірах, вчинене особою, яка раніше вчинила одне із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315, 317 цього Кодексу.
Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 ч. 3
КК України, характеризується прямим умислом і метою збуту при виробництві, виготовленні, придбанні, зберіганні, перевезенні чи пересиланні особою наркотичних засобів або психотропних речовин. Про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів може свідчити
як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування
та розфасування; поведінка суб`єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх; тощо. Тобто, перелік обставин, які мають враховуватися судом при оцінці мети збуту
не є вичерпним. Про умисел на збут наркотичних засобів та психотропної речовини можуть свідчити, зокрема, такі обставини, як надмірна для вживання однією особою кількість вилученої речовини, вжиття засудженим додаткових заходів конспірації своєї діяльності, сукупність засобів різних видів, їх кількість, спосіб упакування та розфасування, методи приховування та інші достатні взаємопов`язані між собою докази, які в сукупності вказують на те, що особа мала умисел на збут цих речовин.
У цьому кримінальному провадженні суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у ОСОБА_6 умислу на збут особливо небезпечних психотропних речовин, про що, серед інших обставин, вказує кількість вилученої
у нього речовини, загальна маса якої в перерахунку на PVP основу становить 29,3844 г, що є особливо великим розміром, та об`єктивно, поза розумним сумнівом, перевищує потреби однієї особи для власного споживання. Врахував місцевий суд і те, що ОСОБА_6 не перебуває на обліку в лікаря-нарколога та, усупереч доводам сторони захисту, не є особою, яка постійно вживає наркотичні або психотропні речовини.
Також суд першої інстанції зазначив, що про наявність у ОСОБА_6 умислу, спрямованого на збут особливо небезпечних психотропних речовин, вказує те,
що останній користувався мобільним застосунком "Нова пошта" для отримання посилок на вигадане прізвище ОСОБА_16, зміст його переписок в месенджері "Telegram" з контактом "SV" з фотознімками місцевих локацій і координатами
та позначками, де невстановлена особа повідомляє про кількість МК, просить повідомити про залишок - 21,90, який збігається із залишком, зазначеним
у чорнових записах. Крім того, в ході обшуку квартири, де проживав ОСОБА_6, було вилучено порожні зіп-пакети, ізоляційну стрічку, електронні ваги
з нашаруванням порошкоподібної речовини, які, як повідомив ОСОБА_6, він використовував для розфасовування закладок, оскільки працював "закладником".
Врахувавши наведені обставини місцевий суд дійшов висновку, що вони в своїй сукупності свідчать про наявність у ОСОБА_6 умислу на збут особливо небезпечних психотропних речовин, у зв`язку із чим протилежні доводи сторони захисту визнав необґрунтованими.
Були предметом перевірки в суді першої інстанції і доводи сторони захисту
про недопустимість наданих стороною обвинувачення доказів, а саме протоколу огляду речей від 23 лютого 2023 року, протоколу огляду предметів, речей
та документів від 11 квітня 2023 року та протоколу обшуку від 22 лютого 2023 року.
На спростування цих доводів суд зазначив, що зміст вищезазначених протоколів відповідає положенням статей 104, 105 КПК України, а порушень при їх оформленні не було встановлено.
Так, телефон ОСОБА_6 було вилучено на підставі ст. 207 ч. 2 п. 1, 208 ч. 3 КПК України при його затриманні, а огляд телефону проведено відповідно до вимог статей 223, 237 КПК України. При цьому суд визнав безпідставними доводи захисника про те, що для проведення такого огляду була необхідна згода ОСОБА_6 або ж дозвіл слідчого судді. Зняття інформації з електронних інформаційних систем або їх частин можливе без дозволу слідчого судді, якщо доступ до них не обмежується їх власником, володільцем або утримувачем або не пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Сутність такої негласної слідчої (розшукової) дії, як доступ до зняття інформації
з електронних інформаційних систем полягає у здійсненні на підставі ухвали слідчого судді пошуку, виявлення і фіксації відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі або її частин, доступ до яких обмежений власником, володільцем або утримувачем системи розміщенням її у публічно недоступному місці, житлі чи іншому володінні особи або логічним захистом доступу, а також отримання таких відомостей без відома її власника, володільця або утримувача.
Інформація, яка була наявна в мобільному телефоні ОСОБА_6 була досліджена шляхом включення телефону та огляду текстових повідомлень,
які в ньому знаходились та доступ до яких не був пов`язаний із наданням володільцем відповідного серверу (оператором мобільного зв`язку) доступу
до електронних інформаційних систем і такий доступ не обмежувався ОСОБА_6 . В даному випадку орган досудового розслідування провів огляд предмета - телефона та оформив його відповідним протоколом, який складений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
Обшук в квартирі АДРЕСА_4 було проведено із дотриманням вимог статей 233, 234, 237 КПК України, законність його проведення підтверджено ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду
м. Чернігова від 24 лютого 2023 року (т. 1, а.к.п. 73).
Підстав для визнання недопустимим доказом протоколу огляду предметів, речей
та документів від 11 квітня 2023 року, згідно з яким оглянуто два аркуші паперу
з рукописним текстом, суд не встановив та оцінив його в сукупності з іншими доказами. За наявності обґрунтованих сумнівів щодо виконання відповідного тексту ОСОБА_6 сторона захисту під час досудового розслідування не була позбавлена можливості звертатися до слідчого з клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що вирок суду щодо ОСОБА_6 належним чином умотивований і відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив відповідні доводи про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, які аналогічні доводам касаційної скарги захисника, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких подані апеляційні скарги визнано необґрунтованими. Зокрема, апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду щодо безпідставності доводів сторони захисту про відсутність у ОСОБА_6 умислу на збут особливо небезпечної психотропної речовини та відсутності підстав для визнання відповідних протоколів недопустимими доказами.
Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим
не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.
Згідно зі ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази,
які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. За змістом цієї норми процесуального закону учасник судового провадження має право не лише формально заявити клопотання про повторне дослідження обставин або доказів, а й повинен зазначити, які конкретно обставини (докази) потрібно дослідити, та обґрунтувати, чому вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями чи взагалі не досліджені.
Під час апеляційного провадження клопотання про повторне дослідження доказів від захисника не надходило, не встановив для цього підстав і апеляційний суд.
Тому доводи захисника про недотримання апеляційним судом вимог ст. 404 ч. 3
КПК України є необґрунтованими.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції розглянув подані апеляційні скарги з дотриманням положень ст. 405 КПК України і дійшов правильного висновку, що вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та вмотивованим.
За результатом апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі надав обґрунтовані відповіді на всі доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника,
які є аналогічними доводам його касаційної скарги, навів переконливі аргументи
на їх спростування, зазначив підстави, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, та належним чином мотивував своє рішення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів
не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини
ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених
ст. 307 ч. 3, ст. 309 ч. 2 КК України, та правильність кваліфікації його дій.
Суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог
Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 цей стандарт доведення винуватості дотримано, оскільки за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і засуджений
винний у його вчиненні.
При призначенні ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував всі ті обставини, на які зокрема посилається захисник у касаційній скарзі, а саме характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про його особу, який раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, неодружений, не працює, за медичною допомогою до лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не звертався, не має негативних характеристик, а також стан його здоров`я. Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання ОСОБА_6, судом не було встановлено.
Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов
обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_6
за ст. 307 ч. 3 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років
з конфіскацією майна, тобто мінімального покарання передбаченого санкцією, за ст. 309 ч. 2 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки та за сукупністю вказаних кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначив ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна, крім житла, і таке своє рішення належним чином мотивував.
Підстав для застосування положень ст. 69 КК України та призначення
ОСОБА_6 більш м`якого покарання, ніж передбачено санкцією ст. 307 ч. 3 КК України, суд першої інстанції не встановив. Не встановив таких обставин і апеляційний суд, перевіривши вирок місцевого суду за відповідними доводами апеляційної скарги захисника. Не вбачає таких підстав для застосування ст. 69 КК України за матеріалами кримінального провадження і колегія суддів касаційного суду.
Отже, покарання, призначене ОСОБА_6, за своїм видом і розміром
є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації, є адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Обставин,
які б вказували на те, що таке покарання є явно несправедливим через суворість
за матеріалами провадження не встановлено.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами
для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.
За таких обставин, підстав для задоволення касаційної скарги захисника
ОСОБА_7 та зміни судових рішень щодо ОСОБА_6 за результатом касаційного розгляду не встановлено.
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд