ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 331/814/21
провадження № 51 - 4406 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
захисника виправданого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020080000000420
від 09 липня 2020 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
за ст. 362 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_8 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 10 червня 2024 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2023 року, ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 362 ч. 2 КК України, та виправдано його на підставі
ст. 373 ч. 1 п. 2 КПК України через недоведеність, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Прийнято рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
Офіцер групи матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1
ОСОБА_6, будучи працівником правоохоронного органу, з 29 січня 2018 року
по 28 листопада 2019 року на своєму робочому місці в кабінеті № 29 штабу вказаної військової частини на АДРЕСА_3 під час виконання своїх обов`язків, діючи усупереч Інструкції з обміну інформацією в автоматизованій системі управління Збройних сил України "Дніпро", затвердженої наказом Міністра оборони України від 29 січня 2015 року № 44 (далі - Інструкція), при надсиланні листів через автоматизовану систему "Дніпро" (далі - АСУ "Дніпро") за допомогою електронно-обчислювальної техніки здійснював копіювання інформації,
що передавалася вказаною системою та знаходилася на зареєстрованих
USB-носіях інформації в файлах формату docx.
Вказані файли з інформацією ОСОБА_6 несанкціоновано копіював на жорсткий диск "Seagate", ємністю 500 Gb, з серійним номером S2WMZY13, для зберігання інформації (документів, виконавцем яких він був), що оброблялася в АСУ "Дніпро". Зазначений носій інформації "Seagate" не зареєстровано у військовій частині НОМЕР_1, що відповідно до п. 3.2 Інструкції не дозволяє розміщення на ньому файлів,
які оброблялись в АСУ "Дніпро". При цьому, всупереч вказаній Інструкції, інформацію, яка оброблялася в АСУ "Дніпро", ОСОБА_6 не видалив у визначений строк.
Надалі ОСОБА_6 за невстановлених обставин втратив жорсткий диск "Seagate", про що не доповів командуванню військової частини. В подальшому вказаний носій інформації на радіоринку в м. Запоріжжі (вул. Жуковського, 32) придбав
ОСОБА_9, який відкрив файли на диску та отримав доступ до інформації військового характеру, яка оброблялася в АСУ "Дніпро", що призвело до її витоку.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 червня 2024 року апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_8 залишено без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вказує, що апеляційний суд у своїй ухвалі не зазначив підстав, з яких визнав необґрунтованими доводи прокурора про те, що на носії інформації "Seagate" виявлені проекти документів, які оброблялися в АСУ "Дніпро" за 3 роки, виконавцем яких був ОСОБА_6, чого останній не заперечував. При цьому прокурор вважав, що ОСОБА_6 визнав здійснення ним несанкціонованого копіювання документів з відкритою інформацією, яка використовується АСУ "Дніпро" на комп`ютері, котрий не зареєстрований в службі діловодства військової частини.
Вважає, що дії ОСОБА_6, направлені на збереження та накопичення проектів телеграм, які містили інформацію, котра в подальшому використовувалася
в АСУ "Дніпро", порушували пункти 1.4, 3.2 Інструкції, оскільки це призвело
до копіювання телеграм на носій "Seagate", його втрати та витоку інформації.
На переконання прокурора, апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу
без задоволення, в ухвалі не надав відповідей на вказані доводи, не зазначив підстав, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, чим порушив вимоги
ст. 419 КПК України.
Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження
не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні вважав касаційну скаргу обґрунтованою і просив
її задовольнити.
В судовому засіданні захисник вважала касаційну скаргу необґрунтованою
і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94цього Кодексу,
та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених
у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку
(ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою
у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться
на її користь.
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду,
що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість
у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип
"in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих
та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
Згідно з вимогами ст. 373 ч. 1 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється
у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;
3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав
для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої ст. 284 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 362 ч. 2 КК України, а саме у несанкціонованому копіюванні інформації, яка обробляється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах) та автоматизованих системах і зберігається на носіях такої інформації, що призвело до її витоку, вчинені особою, яка має доступ до зазначеної інформації.
Розглянувши це кримінальне провадження, суд першої інстанції визнав
ОСОБА_6 невинуватим і виправдав на підставі ст. 373 ч. 1 п. 2 КПК України через недоведеність, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
У ході судового розгляду суд допитав свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11,
ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, дослідив письмові докази, зокрема, вищезазначену Інструкцію, протоколи огляду жорсткого диска "Seagate", висновок комп`ютерно-технічної експертизи
від 18 вересня 2020 року № 5-157 на предмет дослідження вмісту вищевказаного магнітного носія інформації та інші докази.
Обґрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно
до сформульованого обвинувачення ОСОБА_6 за вину ставилося те, що він, порушуючи вимоги Інструкції з обміну інформацією в автоматизованій системі управління Збройних сил України "Дніпро", при надсиланні листів через вказану систему за допомогою електронно-обчислювальної техніки здійснював копіювання інформації, що передавалася АСУ "Дніпро", на носій інформації "Seagate", який
не був зареєстрований у військовій частині. В подальшому ОСОБА_6 втратив вказаний жорсткий диск з інформацією військового характеру, а через деякий час вказаний носій потрапив до сторонньої особи, яка отримала доступ до інформації, котра оброблялася в АСУ "Дніпро", що призвело до її витоку.
За змістом диспозиції ст. 362 ч. 2 КПК України передбачена кримінальна відповідальність за несанкціоновані перехоплення або копіювання інформації,
яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, компютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, якщо це призвело до її витоку, вчинені особою, яка має право доступу
до такої інформації.
Розглянувши цю справу, суд першої інстанції встановив, що органом досудового розслідування не встановлено і в обвинувальному акті не зазначено конкретних даних щодо електронно-обчислювальної машини (назви, місця знаходження тощо)
та інформації на ній, до якої ОСОБА_6 мав доступ та яку несанкціоновано скопіював. Натомість, формулювання обвинувачення містило посилання
на незаконне копіювання ОСОБА_6 інформації із флеш носія, який
не є електронно-обчислювальною машиною.
Проаналізувавши пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення на предмет порушення ним порядку доступу до АСУ "Дніпро" та ПЕОМ, на якому встановлена вказана система, а саме порушення п. 3.2 Інструкції, суд зазначив, що вказаним пунктом визначено, що для передавання службового листа через АСУ "Дніпро" виконавець надає користувачу (оператору експедиції) АСУ "Дніпро" архів файла службового листа разом з файлом повідомлення на електронному носії інформації з позначкою "Дніпро". Електронний носій інформації, призначений для обробки відкритої інформації, та жорсткий магнітний накопичувач, який використовується
в АСУ "Дніпро", повинні бути зареєстрованими у службі діловодства органу військового управління, військової частини та організації.
Із пояснень ОСОБА_6 було встановлено, що для передачі листів через
АСУ "Дніпро" він використовував лише зареєстрований пристрій, як це передбачено зазначеним положенням Інструкції. Згідно з показаннями свідка
ОСОБА_15, начальника зв`язку штабу військової частини, встановлено,
що система АСУ "Дніпро" налаштована таким чином, що розпізнає тільки ті флеш-носії, які зареєстровані у системі. Згідно з протоколами тимчасового доступу, огляду ПЕОМ, на якому встановлена система АСУ "Дніпро", а також показань того ж свідка, не було встановлено даних, які б свідчили про підключення до вказаної машини жорсткого диску "Seagate" ємністю 500 Gb з серійним номером S2WMZY13.
На підставі наведеного місцевий суд дійшов висновку, що дослідженими доказами не підтверджено факт порушення ОСОБА_6 вимог вищезазначеної Інструкції.
У цьому кримінальному провадженні сторона обвинувачення доводила,
що жорсткий диск "Seagate" з серійним номером S2WMZY13 належав ОСОБА_6, оскільки на вказаному носії інформації знаходилися лише документи, які готувалися для передавання із використанням АСУ "Дніпро" ОСОБА_6, однак під час перегляду вмісту диска на ньому було виявлено велику кількість приватних фотографій інших осіб, яких, за твердженням ОСОБА_6, він не знав.
Крім того, на диску містились проекти інших телеграм, які за змістом були подібні тим, що складав ОСОБА_6, однак виготовлені іншими особами, серед яких були
й допитані судом свідки. Зазначені документи також містили відомості
про передавання їх через систему АСУ "Дніпро".
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що вміст жорсткого диску "Seagate" з серійним номером S2WMZY13 не свідчить про його приналежність ОСОБА_6 .
Також з показань допитаних свідків, досліджених витягів з наказів про допуск
до самостійного несення чергування на бойовому посту БП-450 вузла зв`язку, місцевий суд встановив, що ОСОБА_6 не був оператором АСУ "Дніпро" і не мав до неї доступу.
Вказане підтверджується і відповіддю командира ВЧ НОМЕР_1, який на запит слідчого повідомив, що виконавець службових листів несе повну відповідальність
за оформлення, зміст і підготовку файлів і додатків до передавання через АРМ АСУ "Дніпро". Передавання службових листів проводиться тільки оператором
АСУ "Дніпро", а тому надання ОСОБА_6 як виконавцю доступу до роботи з АСУ
Інструкцією не передбачено. Доповідні, рапорти, повідомлення ОСОБА_6
щодо втрати матеріальних носіїв інформації у 2019-2020 роках у журналах реєстрації вхідних документів не обліковано. Службових розслідувань щодо ОСОБА_6
за фактом втрати матеріальних носіїв інформації, витоку інформації,
яка обробляється в АСУ "Дніпро", у 2019-2020 роках не проводилось.
Крім наведеного, із досліджених письмових документів суд встановив, що орган досудового розслідування неодноразово звертався до слідчого судді з метою отримання дозволу на тимчасовий доступ до інформації про доступ обвинуваченого до системи АРМ АСУ ЗСУ "Дніпро", такі клопотання задовольнялися, але інформація не була вилучена через відсутність у ОСОБА_6 доступу до вказаної системи, відповідно й доступу до інформації, яка в ній обробляється.
На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що стороною обвинувачення не було доведено належними та достатніми доказами факту вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення за обставин, вказаних
в обвинувальному акті, у зв`язку із чим ухвалив щодо нього виправдувальний вирок.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_8 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив відповідні доводи про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, які аналогічні доводам касаційної скарги прокурора, визнав
їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Апеляційний суд на обґрунтування безпідставності доводів апеляційної скарги прокурора дав оцінку тому, що ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 86, 87, 94 КПК України зробив ґрунтовний аналіз доказів, наданих стороною обвинувачення, та дійшов висновку про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом належними й достатніми доказами винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 362 ч. 2 КК України, за наведених в обвинувальному акті обставин.
Зокрема, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо необхідності виправдання ОСОБА_6 у зв`язку із тим, що правова кваліфікація його дій у порівнянні з викладом формулювання обвинувачення містять різні формулювання, а обвинувальний акт не містить конкретних даних щодо електронно-обчислювальної машини та інформації на ній, яку ОСОБА_6 несанкціоновано скопіював і до якої мав доступ. Також визнав правильними висновки суду про те, що флеш-носій не є електронно-обчислювальною машиною, і дослідженими доказами не підтверджено порушення ОСОБА_6 вимог Інструкції, а вміст жорстокого диску не свідчить про те, що його власником був саме ОСОБА_6 .
На спростування доводів в апеляційній скарзі прокурора щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження апеляційний суд зазначив, що за відсутності інших доказів, які у логічному зв`язку могли
б довести причетність ОСОБА_6 до вчинення злочину, лише той факт,
що на жорсткому диску "Seagate" разом зі службовими документами, виготовленими ОСОБА_6, були виявлені фотознімки із зображенням останнього, не можуть поза розумним сумнівом вказувати на приналежність жорсткого диску ОСОБА_6 . Як зазначив апеляційний суд, дослідженими доказами підтверджено, що на вказаному носії інформації, окрім виготовлених ОСОБА_6 документів та фотознімків із його зображенням, містились документи, виготовлені ще не менш ніж чотирма особами, а також велика кількість приватних фотографій, на яких зображені інші особи.
Також апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про те, що флеш-носій, з якого за версією сторони обвинувачення здійснювалось копіювання інформації ОСОБА_6, відноситься до електронно-обчислювальних машин та входить до об`єктивної сторони інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки флеш-носії, такі як USB-флешки чи жорсткі диски, не є електронно-обчислювальними машинами у технічному розумінні. Вони використовуються для зберігання та перенесення даних, але не мають вбудованих електронних обчислювальних засобів, які б активно обробляли дані.
На підставі наведеного, за результатом апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження відповідно до вимог кримінального процесуального закону забезпечив передбачений ст. 22 ч. 2 КПК України принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, ретельно перевірив представлені сторонами докази, у тому числі й ті, на підставі яких було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них з точки зору належності, допустимості
та достовірності.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах поданої апеляційної скарги прокурора з дотриманням положень ст. 405 КПК України і дійшов правильного висновку, що вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та вмотивованим.
За результатом апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі надав обґрунтовані відповіді на всі доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора,
які є аналогічними доводам його касаційної скарги, навів переконливі аргументи
на їх спростування, зазначив підстави, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, та належним чином мотивував своє рішення.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Апеляційний суд дотримався вимог статей 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків
і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами
для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.
За таких обставин, підстав для задоволення касаційної скарги прокурора, скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції за результатом касаційного розгляду
не встановлено.
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд