ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 686/18612/22
провадження № 61-12813св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Хмельницької міської ради, виконавчий комітет Хмельницької міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Самбір Ольга Євгенівна, на постанову Хмельницького апеляційного суду, в складі колегії суддів: Корніюк А. П., Пʼєнти І. В., Талалай О. І., від 03 червня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення графіку зустрічей батька з дитиною.
2. Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що із 04 жовтня 2018 року по
02 травня 2022 року він із відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі, у період якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син народився ОСОБА_3 .
3. З народження дитини він брав активну участь у її житті та вихованні, піклувався про сина та проводив багато часу з ним.
4. До народження дитини сторони проживали в Республіці Польща, проте наприкінці 2020 року відповідачка разом із сином переїхала в Україну.
5. Посилався на те, що незважаючи на проживання окремо від сина, він підтримував контакт з дитиною, кожного місяця приїжджав до України та проводив зустрічі з сином, під час яких дитина поводила себе радісно.
6. Проте чим старшим ставав син, тим важче йому було бачитись з ним, адже ОСОБА_2 створювала конфлікті ситуації у присутності дитини, перешкоджала спілкуванню з дитиною, а також зустрічам дитини із бабою та дідом - батьками позивача.
7. 17 грудня 2021 року він надіслав ОСОБА_2 лист-пропозицію, у якій пропонував врегулювати у досудовому порядку сплату аліментів на дитину, встановити та нотаріально посвідчити графік побачень батька з сином, однак цей лист був проігнорований відповідачкою.
8. 10 червня 2022 року він звернувся до поліції у м. Варшава з метою вирішити спір, однак таке звернення не принесло результату.
9. Стверджував, що матір чинить батьку перешкоди у вихованні дитини, а також спілкуванні з сином, незважаючи на право батька бачитися з дитиною, брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею.
10. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у спілкуванні з сином і його вихованні та передавати у встановлені дні та години ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2, батьку ОСОБА_1 ;
- визначити ОСОБА_1 порядок участі у вихованні сина шляхом встановлення графіку виховання та спілкування з дитиною (до досягнення дитиною 6 років):
- кожної першої та третьої суботи місяця з 09:00 год до 09:00 год ранку наступного дня батько проводить час з сином без присутності матері та третіх осіб за місцем проживання батька ОСОБА_1 з правом ночівлі дитини, відвідування парків, місць для дитячих розваг та харчування, басейну;
- кожну другу та четверту неділю місяця з 09:00 год до 19:00 год батько проводить час з сином без присутності матері та третіх осіб за місцем проживання батька ОСОБА_1 з правом відвідування парків, місць для дитячих розваг та харчування, басейну;
- щовівторка та щочетверга з 16 години до 18 години батько проводить час з сином без або у присутності матері, що батьки вирішують самостійно між собою, враховуючи рівність їх прав та обов`язків, а також виходячи з найкращих інтересів дитини;
- кожну зиму, весну, літо, осінь під час відпустки батька для забезпечення оздоровлення і відпочинку дитини спільний відпочинок батька з сином на період від 7 до 14 днів, період якого погоджується з матір`ю дитини без присутності матері;
- щороку для спільного святкування разом з дитиною дня народження батька ІНФОРМАЦІЯ_3, дня народження бабусі ІНФОРМАЦІЯ_4 (матері ОСОБА_1 ), дня народження дідуся ІНФОРМАЦІЯ_5 (батька ОСОБА_1 ) з 11:00 год до 17:00 год з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (баби та діда), інших місць за бажанням дитини без присутності матері;
- вільне відвідування, спілкування з дитиною в день її народження
ІНФОРМАЦІЯ_6, Новий рік та інші свята з правом забирати сина для святкування з 10:00 год до 16:00 год без присутності матері;
- у разі хвороби дитини, якщо це припадає на день зустрічі, перенести зустріч на іншу погоджену з батьком дату, враховуючи стан здоров`я дитини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
11. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 31 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
12. Суд першої інстанції вказав на недоведеність позовних вимог та врахував висновок органу опіки та піклування № 180/01-31 від 26 січня
2024 року, відповідно до якого орган опіки та піклування вважає недоцільним визначення способів участі ОСОБА_1 у вихованні дитини, оскільки малолітній ОСОБА_5, його мати і батько проживають за межами України, бесіда з ними не проведена, їхні житлово-побутові умови не обстежені, не з`ясована прихильність малолітнього ОСОБА_3 до батька, батько дитини не надав повного пакета документів для всебічного вивчення питання.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
13. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 січня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визначено такі способи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення дитиною
6 років:
- кожної першої та третьої суботи місяця і кожної другої та четвертої неділі місяця з 12.00 год до 18.00 год у присутності матері за місцем проживання батька - ОСОБА_1 з правом відвідування парків, місць для дитячих розваг та харчування, басейну, з дотриманням режиму дня, харчування та стану здоров`я дитини;
- щовівторка та щочетверга з 16.00 год до 18.00 год у присутності матері, з дотриманням режиму дня, харчування та стану здоров`я дитини;
- двічі на рік під час відпустки батька, спільний відпочинок з дитиною на період від 7 до 14 днів для оздоровлення дитини, з погодженням періоду з матір`ю дитини та за участі матері дитини;
- щороку для спільного святкування разом з дитиною дня народження батька - ІНФОРМАЦІЯ_3 з 12.00 год до 17.00 год з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, інших місць за бажанням дитини у присутності матері, з дотриманням режиму дня, харчування та стану здоров`я дитини;
- ІНФОРМАЦІЯ_6 у день народження дитини ОСОБА_6 вільне відвідування, спілкування з дитиною у присутності матері з дотриманням режиму дня, харчування та стану здоров`я дитини;
- Новий Рік з 12.00 год до 15.00 год у присутності матері з дотриманням режиму дня, харчування та стану здоров`я дитини;
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
14. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд врахував, що визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають зважати на принципи рівності прав батьків у вихованні дитини та забезпечення найкращих інтересів дитини.
15. Недосягнення згоди між батьками щодо порядку та способу участі батька у вихованні дитини не може бути підставою для відмови батьку у спілкуванні з сином, а формальний підхід до вирішення вказаного питання є неприпустимим.
16. Позивач, який проживає окремо від сина, має право на особисте спілкування з ним, проте його право на участь у вихованні дитини є обмежується матір`ю.
17. Встановлюючи порядок (графік) побачень батька з сином, апеляційний суд врахував інтереси дитини, її вік, стан здоров`я, режим відпочинку, а також принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участі у її вихованні. Також взяв до уваги відсутність обставин, які б унеможливлювали реалізацію права позивача на таке спілкування, необхідність спілкування дитини як з батьком, так і з матір`ю, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
18. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. У вересні 2024 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 червня 2024 року.
20. Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у жовтні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
21. Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
22. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявниця зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 462/7279/18, від 02 вересня 2020 року у справі № 520/6084/18.
23. Крім того, вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваного судового рішення (пункт
4 частини другої статті 389 ЦПК України).
24. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що участь органу опіки та піклування обумовлена в першу чергу інтересами дитини, необхідністю обстеження умов проживання як батька, так і матері, і надання висновку щодо доцільності задоволення позовних вимог.
25. Вказує, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, тому у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, а тільки потім - батьків.
26. Натомість апеляційний суд не навів аргументів для відхилення висновку органу опіки та піклування, а матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували створення нею позивачу перешкод у спілкуванні із сином.
Доводи особи, яка подала відзив касаційну скаргу
27. У жовтні 2024 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу
ОСОБА_2, в якому звертає увагу на затягування позивачкою розгляду справи, а також неврахування інтересів дитини, яка два роки не бачила батька через наявність перешкод у спілкуванні.
28. Верховний Суд не враховує посилання у відзиві ОСОБА_1 на необхідність скасування постанови апеляційного суду та проведення зустрічей із дитиною без присутності матері, оскільки у разі незгоди із постановою апеляційного суду, позивач мав можливість оскаржити її в касаційному порядку визначеному ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29. 04 жовтня 2018 року між громадянами України ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_7 ), був укладений шлюб, який розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2022 у справі № 686/1109/22.
30. ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Варшава у сторін народився син ОСОБА_5 .
31. ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: кв. АДРЕСА_1 .
32. ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_9 зареєстровані за адресою: кв. АДРЕСА_2 .
33. За повідомленням Державної прикордонної служби України
від 17 лютого 2023 року ОСОБА_1 05 вересня 2021 року здійснив виїзд за кордон; за період з 01 вересня 2021 року по 22 лютого 2023 року тричі здійснював в`їзд на територію України.
34. Відповідно до Постанови районного суду для столичного міста Варшави від 25 квітня 2023 року: на час розгляду справи зобов`язано відповідача ОСОБА_10 сплачувати аліменти на користь свого неповнолітнього сина ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 510 злотих щомісяця, виплачуючи авансом матері дитини ОСОБА_12 до 10 числа кожного місяця з нарахуванням встановлених законом відсотків у разі прострочення сплати будь-якої з частин аліментів.
35. За повідомленням органу опіки та піклування від 28 квітня 2023 року
№ 1099/01-31 враховуючи те, що ОСОБА_5, його мати і батько проживають за межами України, бесіда з ними не проведена, їхні житлово-побутові умови за адресами фактичного проживання у м. Варшава не обстежені, неможливо з`ясувати прихильність малолітнього ОСОБА_13 до батька, не доведено наявність спору між батьками щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо, підготувати висновок щодо визначення участі ОСОБА_1 у вихованні сина, місця та часу їх спілкування неможливо.
36. Відповідно до висновку органу опіки та піклування від 26 січня 2024 року № 180/01-31 враховуючи те, що ОСОБА_5, його мати і батько проживають за межами України, бесіда з ними не проведена, їхні житлово-побутові умови не обстежені, не з`ясована прихильність малолітнього ОСОБА_13 до батька, батько дитини не надав повного пакета документів для всебічного вивчення питання, орган опіки та піклування вважає недоцільним визначення способів участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього ОСОБА_13,
ІНФОРМАЦІЯ_2, місця та часу їх спілкування.
37. ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх малолітній син ОСОБА_3 на час розгляду справи судами проживають у Республіці Польща, що не заперечується учасниками справи.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
38. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
39. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
40. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
41. Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
42. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття
7 Конвенції про права дитини).
43. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
44. У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
45. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті
27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
46. У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
47. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності щодо виховання дитини.
48. У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
49. У статті 5 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок наголошено на необхідності вжиття заходів щодо зміни соціальних та культурних моделей поведінки чоловіків і жінок для досягнення викоренення забобонів, звичаїв та всіх інших проявів, що ґрунтуються на ідеї неповноцінності чи зверхності однієї із статей або стереотипності ролі чоловіків і жінок, а також визначення загальної відповідальності чоловіків і жінок за виховання та розвиток своїх дітей за умови, що в усіх випадках інтереси дітей мають перевагу.
50. В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2023 року (заява № 35481/20 "Терещенко проти України"), у якому суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при зменшенні періодичності побачень батька з дитиною (4 дні на місяць) без відповідних і достатніх підстав для цього, зокрема якщо ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини. Матеріали не містили відомостей про те, що особиста зустріч батька з дитиною становила ризик для добробуту чи безпеки дитини. Крім того, судом констатовано неврахування національними судами положень статті 19 СК України, відповідно до якої, вирішуючи спори щодо участі батьків у вихованні дитини, суди могли не погоджуватися з висновком органу опіки та піклування, лише якщо висновок органу був недостатньо обґрунтованим або суперечив інтересам дитини.
51. Повноцінне спілкування малолітньої дитини з батьком в тій же мірі, що і з матір`ю, відповідає її якнайкращим інтересам.
52. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
53. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
54. Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
55. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
56. Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
57. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України "Про охорону дитинства").
58. Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
59. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (стаття 157 СК України).
60. Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
61. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
62. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
63. Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
64. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.
65. Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
66. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами - батьками малолітнього ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2, існує спір щодо участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним.
67. В матеріалах справи наявні документи про те, що сторони та їхній син є громадянами України і мають зареєстроване місце проживання в Україні, однак на час розгляду справи проживають в Республіці Польща.
68. ОСОБА_1, який проживає окремо від сина, звертаючись до суду з цим позовом, посилався на необхідність усунення йому перешкод у спілкуванні з дитиною, шляхом надання права на особисте спілкування з ним та здійснення участі у його вихованні.
69. Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції вказав на їх недоведеність, а також послався на висновок органу опіки та піклування
від 26 січня 2024 року № 180/01-31, в якому вказано про недоцільність визначення способів участі ОСОБА_1 у вихованні дитини з огляду на проживання сторін за кордоном, що унеможливлює проведення з ними бесіди, обстеження умов проживання, встановлення прихильності малолітнього ОСОБА_3 до батька.
70. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що під час вирішення справ цієї категорії суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.
71. Неприязні стосунки між батьками та недосягнення згоди щодо порядку та способу участі батька у вихованні дитини не можуть бути підставою для відмови йому у спілкування з дитиною, яка проживає з матір`ю, а формальний підхід до вирішення вказаного питання є неприпустимим.
72. Оскільки ОСОБА_1 проживає окремо від сина ОСОБА_3, з матір`ю якого існує спір щодо участі батька у вихованні дитини та спілкуванні, апеляційний суд правильно вважав, що право позивача підлягає захисту шляхом надання йому періодичних побачень та спілкування з сином до досягнення дитиною
6 років: кожної першої та третьої суботи місяця і кожної другої та четвертої неділі місяця з 12.00 год до 18.00 год у присутності матері за місцем проживання батька з правом відвідування парків, місць для дитячих розваг та харчування, басейну, з дотриманням режиму дня, харчування та стану здоров`я дитини; щовівторка та щочетверга з 16.00 год до 18.00 год у присутності матері, з дотриманням режиму дня, харчування та стану здоров`я дитини; двічі на рік під час відпустки батька, спільний відпочинок з дитиною на період від 7 до
14 днів для оздоровлення дитини, з погодженням періоду з матір`ю дитини та за участі матері дитини; щороку для спільного святкування разом з дитиною дня народження батька ІНФОРМАЦІЯ_3 з 12.00 год до 17.00 год з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, інших місць за бажанням дитини у присутності матері, з дотриманням режиму дня, харчування та стану здоров`я дитини; ІНФОРМАЦІЯ_6 у день народження дитини ОСОБА_13 вільне відвідування, спілкування з дитиною у присутності матері з дотриманням режиму дня, харчування та стану здоров`я дитини; Новий рік з 12.00 год до
15.00 год у присутності матері з дотриманням режиму дня, харчування та стану здоров`я дитини.
73. Верховний Суд погоджується з цим висновком апеляційного суду.
74. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, має право на особисте спілкування з нею, а мати не повинна перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо тільки таке спілкування не супроводжується фізичним чи психічним насильством та/або буде доведено його негативний вплив на розвиток дитини.
75. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над неприязними стосунками батьків між собою та з іншими родичами дитини.
76. Передбачена частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування, яка покладена в основу рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами (див. правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19).
77. У розглядуваній справі орган опіки та піклування не зміг надати обґрунтований висновок щодо вирішення спору внаслідок проживання батьків та дитини за межами України. Водночас ці обставини не є перешкодою для вирішення судом спору щодо участі ОСОБА_1 у вихованні сина.
78. У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди (див. постанови Верховного Суду: від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19, від 26 червня 2023 року у справі
№ 753/5374/22, від 09 жовтня 2024 року у справі № 753/7011/23).
79. Встановлюючи порядок побачень батька з сином у цій справі, суд апеляційної інстанції першочергово врахував інтереси дитини, її вік, стан здоров`я, режим відпочинку, а також принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участі у її вихованні.
80. При цьому суд не встановив обставин, які наразі унеможливлювали реалізацію права батька на таке спілкування, та негативну характеристику останнього, а також врахував, що послідовні дії ОСОБА_1 свідчать про його бажання брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїм сином.
81. Висновок апеляційного суду відповідає розумному балансу участі батька
у вихованні дитини, відповідає якнайкращим інтересам дитини та не суперечить усталеній практиці Верховного Суду.
82. Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справах про права дітей та забезпечення їхніх найкращих інтересів, взаємна потреба батьків і дітей у сімейному контакті один з одним є чи не найважливішою складовою поняття "сімейне життя", і заходи, що перешкоджають задоволенню таких потреб, є втручанням у відповідне право, захищене статтею 8 Конвенції. Тому такі заходи мають обов`язково відповідати нагальній соціальній потребі, що переслідується, та не порушувати справедливий баланс, який повинен бути досягнутий між відповідними конкуруючими інтересами, з пріоритетом забезпечення найкращих інтересів дитини (рішення справі Странд Лоббен та інші проти Норвегії, № 37283/13, 30 листопада 2017 року; рішення у справі Хаддад проти Іспанії, № 16572/17, 18 червня 2019 року).
83. Стаття 8 Конвенції про права дитини передбачає, що держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.
84. Крім того, таке спілкування, а також його характер та обсяг обумовлюють обставинами кожної справи та повинні визначатися з урахуванням основних інтересів дитини. Незважаючи на те, що національні органи влади зобов`язані максимально сприяти такій взаємодії, будь-який обов`язок застосування примусу з цих питань має бути обмежено, оскільки мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам за статтею 8 Конвенції (див. рішення ЄСПЛ у справі Йохансен проти Норвегії", 07 серпня 1996 року).
85. У § 54 рішення ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня
2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
86. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 462/7279/18, від 02 вересня 2020 року у справі № 520/6084/18, на які заявниця посилається у касаційній скарзі.
87. Касаційна скарга не містить пропозиції щодо встановлення іншого графіку зустрічей батька з дитиною, а ніж встановлений апеляційним судом.
88. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija
v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
89. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржене судове рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.
90. Відповідно до першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.
91. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду