ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2025 року
м. Київ
справа №947/35519/20
адміністративне провадження № К/990/27976/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Ханова Р.Ф., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2022 року (про відмову в задоволенні заяви про перегляд за виключними обставинами постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 року) (Судді: Шеметенко Л.П., Стас Л.В., Турецька І.О.),
у справі №947/35519/20
за позовом ОСОБА_1
до Північної митниці Держмитслужби (правонаступник Чернігівська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України)
про визнання протиправними та скасування постанов у справах про порушення митних правил,-
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м. Одеси із адміністративним позовом до Північної митниці Держмитслужби (далі - відповідач, Півнична митниця), в якому просила суд: визнати протиправними та скасувати постанови у справах про порушення митних правил від 16.11.2020 №0522/10200/20, №0523/10200/20, №0531/10200/20, №0532/10200/20, якими її, як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕТІВА" визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, накладено адміністративні стягнення у вигляді штрафів у сумах 1455021,33 грн, 1534755,90 грн, 1487964,39 грн, 1454308,86 грн та закрити провадження у вказаних справах про порушення митних правил (т.1 а.с. 1-9).
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24.02.2021 року адміністративний позов задоволено (т. 3 а.с. 19-30).
За наслідками апеляційного перегляду справи, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 року скасовано рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.02.2021 року та відмовлено в задоволенні адміністративного позову (т. 3 а.с. 89-97).
Ухвалами Верховного Суду від 22.07.2021 та від 26.08.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.02.2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 року у справі № 947/35519/20.
04.07.2022 року ОСОБА_1 звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 року за виключними обставинами, поданої на підставі п. 1 ч. 5 статті 361 КАС України у зв`язку прийняттям 15.06.2022 року Конституційним Судом України рішення у справі №4-р(ІІ)/2022, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац другий статті 485 Митного кодексу України. Просила задовольнити заяву, скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 02.06.2021 року та залишити в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.02.2021 року (т. 3 а.с. 160-161).
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2022 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 року у справі №947/35519/20. Залишено в силі постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 року. Також цією ухвалою замінено відповідача у даній справі на правонаступника - Чернігівську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (т. 4 а.с. 47-41).
14.10.2022 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на вищенаведену ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2022 року, яку просила скасувати і задовольнити заяву про перегляд та прийняти нове рішення про її задоволення. Скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 року у справі № 947/35519/20 і постанови Північної митниці Держмитслужби у справах про порушення митних правил від 16.11.2020 №0522/10200/20, №0523/10200/20, №0531/10200/20, №0532/10200/20 (т. 4 а.с. 52-55).
Підставою касаційного оскарження за доводами скаржниці є порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (пункт 1 частини 5 статті 361 КАС України) в частині визначеності виконання рішення у справі, про перегляд якого подана заява, а також вимог статті 58 Конституції України щодо дії рішення Конституційного суду №4-р(ІІ)/2022 від 15.06.2022 у часі, що за доводами останньої призвело до невірного висновку про відмову в задоволенні заяви та позбавляє її права на судовий захист.
Мотивуючи підстави касаційного оскарження, остання посилалась на те, що рішенням Конституційного Суду України від 15.06.2022 року у справі №4-р(ІІ)/2022, фактично скасована (пом`якшена) відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України. Отже даний нормативний акт за її доводами має зворотну дію у часі і його положення можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли до його прийняття. Тоді як рішенням Конституційного Суду України була відтермінована лише втрата чинності даної норми строком на 6 місяців з метою приведення до відповідності відповідних положень Митного кодексу України. Крім цього, заявниця посилалась на помилковість висновку суду апеляційної інстанції, що невиконаними можна розцінювати тільки рішення, які підлягають примусовому виконанню. Крім цього, в доводах касаційної скарги наголошено, що Чернігівська митниця звернулась до органів виконавчої служби з заявою про примусове виконання постанов про стягнення штрафу з позивача, проте на день подання касаційної скарги виконавче провадження не закрито, оскільки не виконані постанови про стягнення штрафу з позивача.
В надісланому на адресу відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просив відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2022 року без змін (т. 4 а.с. 105-107).
Відповідно до вимог частини 1 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховним Судом відкрито провадження у даній справі, закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду в поряду письмового провадження на підставі наявних у ній матеріалів.
Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто, зокрема, за виключними обставинами.
Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України однією з підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Рішенням Конституційного Суду України від 15 червня 2022 року № 4-р(ІІ)/2022 за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 485 Митного кодексу України (щодо індивідуалізації юридичної відповідальності), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) абзац другий статті 485 Митного кодексу України. Також в рішенні зазначено, що абзац другий статті 485 Митного кодексу України, визнаний неконституційним, втрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Верховній Раді України привести нормативне регулювання, установлене абзацом другим статті 485 Митного кодексу України, що визнаний неконституційним, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 15 червня 2022 року № 4-р(ІІ)/2022, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) абзац другий статті 485 Митного кодексу України, ОСОБА_4 звернулась до суду апеляційної інстанції із заявою, поданої на підставі п. 1 ч. 5 статті 361 КАС України про перегляд за виключними обставинами постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 року (якою їй відмовлено в задоволенні позову про скасування постанов у справах про порушення митних правил) і яка не виконана станом на час подання заяви.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні наведеної заяви керувався тим, що положення пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане. Однак рішення суду апеляційної інстанції від 02.06.2021 року у даній справі про відмову у задоволенні позову (про скасування постанов у справах про порушення митних правил) не може вважатись невиконаним в розумінні положень пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання.
Таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов керуючись правовою позицією об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2021 року у справі № 808/1628/18, а також послідовною практикою Верховного Суду з цього питання, викладеною в постановах від 19 березня 2021 року у справі № 820/4475/18, від 19 березня 2021 року у справі № 311/2897/17, від 31 березня 2021 року у справі № 822/1824/18, від 01 квітня 2021 року у справі № 296/2410/16-а, від 22 квітня 2021 року у справі № 820/4473/18, від 26 серпня 2021 року у справі № 825/2044/18, від 16 вересня 2021 року у справі № н/560/3794/18, від 08 лютого 2022 року у справі № 1640/2989/18.
До того ж за висновками суду апеляційної інстанції, визначений у Рішенні Конституційного Суду України від 15.06.2022 року № 4-р(ІІ)/2022 строк втрати чинності абз. 2 ст. 485 МК України - через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, виключає можливість перегляду за виключними обставинами постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року згідно п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України за заявою, яка подана у липні 2022 року.
В доводах касаційної скарги ОСОБА_4 не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, фактично посилаючись на невірне трактування судом пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України в частині "виконання рішення у справі", про перегляд якого подана заява, а також вимог статті 58 Конституції України щодо зворотної дії у часі рішення Конституційного Суду України №4-р(ІІ)/2022 від 15.06.2022 і не можливості його поширення на спірні правовідносини.
Верховний Суд, надаючи оцінку таким доводам заявниці зазначає, що порушене в доводах касаційної скарги питання в контексті застосування вимог пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, було предметом розгляду Верховного Суду.
Зокрема, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2021 року у справі №808/1628/18 розглядала це питання в аспекті того, які судові рішення можуть переглядатися за виключними обставинами з вказаної нормативної підстави і зазначила, що положення пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане. У цій же постанові Суд звернув увагу, що словосполучення "ще не виконане", яке вживається у пункті 1 частини п`ятої статті 361 КАС України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння.
Враховуючи викладене, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не передбачає можливості його примусового виконання й тому не може вважатися "не виконаним" у розумінні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, тому не може переглядатися за виключними обставинами з вказаної нормативної підстави. У тій самій постанові вказано також, що рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, адже на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення суду першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.
Аналогічну позицію щодо застосування приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України в подальшому підтримала і об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалах від 21 грудня 2022 року у справі № 140/2217/19, від 22 грудня 2022 року у справі №805/1312/16-а та в постанові від 07 липня 2023 року у справі № 818/1793/18. Послідовно, аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі №280/1992/21, від 30 квітня 2024 року у справі № 360/931/21, прийнятих за наслідками перегляду в касаційному порядку судових рішень, якими відмовлено в задоволенні заяви про перегляд за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції що постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року у справі №947/35519/20, щодо перегляду якого за виключними обставинами звернулась ОСОБА_1, є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позову, відповідно це судове рішення не підлягає примусову виконанню, тому не може переглядатися за виключними обставинами в розрізі пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України. Вищенаведені висновки суду апеляційної інстанції не спростовані доводами касаційної скарги.
Окрім наведених мотивів необхідно також зазначити, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічне положення міститься у статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року №2136-VIII. Водночас у частині першій статті 97 указаного Закону визначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19 (провадження № 13-76зво20) зазначила, що аналіз норм розділу ХІІ Конституції України ("Конституційний Суд України") та Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак, продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ. Тобто, рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас, чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі дійшла висновку, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням. Наведена правова позиція також послідовно підтримана і застосована судом в постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 липня 2023 року у справі № 818/1793/18.
Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, на момент прийняття оскаржуваних у даній справі постанов у справах про порушення митних правил та судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про їх скасування, положення абзацу другого статті 485 Митного кодексу України були чинні. Також остаточне судове рішення у даній справі прийнято та набрало законної сили до ухвалення вказаного вище Рішення КСУ.
При цьому судом апеляційної інстанції правильно акцентовано на тому, що звертаючись із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами згідно п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України на підставі Рішення Конституційного Суду України від 15 червня 2022 року № 4-р(ІІ)/2022, заявником не враховано, що визначений у наведеному рішенні строк втрати чинності абз. 2 ст. 485 МК України - шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, виключає можливість перегляду за виключними обставинами постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року згідно п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України за заявою, яка подана у липні 2022 року. Крім цього, станом і на час подання касаційної скарги (14.10.2022 року), абз. 2 ст. 485 МК України був чинним.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав вважати, що оскаржуване судове рішення ухвалене судом апеляційної інстанції без додержання норм матеріального чи з порушенням норм процесуального права.
При цьому до висновків в частині відліку строку втрати чинності абз. 2 ст. 485 МК України, Конституційний Суд дійшов з огляду на те, що визнання неконституційним абзацу другого статті 485 Митного кодексу України унеможливить притягнення до відповідальності осіб за дії та (або) бездіяльність, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні діяння, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів. У зв`язку з чим, Конституційний Суд України вважав за доцільне з метою недопущення порушення митних інтересів та митної безпеки України відтермінувати втрату чинності абзацом другим статті 485 Митного кодексу України на шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 року у цій справі, поданої на підставі пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України.
У відповідності до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд, -