РІШЕННЯ
Іменем України
11 лютого 2025 року
м. Київ
справа №990/368/24
адміністративне провадження № П/990/368/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Мельник-Томенко Ж.М., Радишевської О.Р., Смоковича М.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Часник А.О.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Ізвєкова К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 29.11.2024 звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), в якому просила:
- скасувати рішення ВРП від 07.11.2024 №3263/0/15-24 про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Кіровоградського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку;
- зобов`язати ВРП повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді, зарахувавши до стажу, що дає право на відставку, стажу, передбаченого статтями 69, 137 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІ "Про судоустрій і статус суддів", - 5 років.
2. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що ВРП, розглядаючи питання наявності в позивачки необхідного стажу судді, не врахувала до стажу роботи на посаді судді період її навчання за заочною формою у вищому юридичному навчальному закладі. За позицією позивачки на сьогодні приписи законодавства та правові висновки Верховного Суду, на які покликалася ВРП у спірному рішенні, носять дискримінаційних характер та свідчать про погіршення становища суддів, які були призначені на посаду до прийняття Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VІІ). Водночас наведені обґрунтування позовних вимог не знайшли свого відображення в позовних вимогах у частині способу відновлення порушеного права.
2.1. Позивачка зауважила, що застосування положень абзацу 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII призводить до порушення принципу "єдиного статусу суддів" та нерівного забезпечення гарантій, у тому числі матеріальних та соціальних, для суддів, призначених у різний час. Ураховуючи те, що приписи статей 69 та статті 137 Закону №1402-VIII діяли під час її роботи на посаді судді, то, на її думку, вона набула передбачених ними гарантій та прав, оскільки у неї, як у судді, виникли правомірні очікування на отримання права на звільнення з посади судді у відставку із зарахуванням стажу професійної діяльності у сфері права щонайменше 5 років.
3. Ухвалою від 05.12.2024 Верховний Суд відкрив провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 та вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п`яти суддів.
4. У відзиві на позовну заяву ВРП просила відмовити в задоволенні позову та зазначила, що до стажу роботи, який дає судді ОСОБА_1 право на відставку, не підлягає зарахуванню половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, оскільки навчання здійснювалося за заочною формою навчання.
4.1. Також відповідач наголосив, що покликання судді ОСОБА_1 про необхідність зарахування їй до стажу роботи на посаду судді, який дає право на відставку, п`яти років стажу роботи у галузі права відповідно до положень статті 69 Закону №1402-VIII (у редакції, чинній на час перебування на посаді судді та на день подання заяви про відставку) є необґрунтованими, оскільки при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.
5. У судовому засіданні позивачка підтримала доводи і вимоги позовної заяви та наголосила, що оскаржує спірне рішення ВРП у частині незарахування 5 років роботи в галузі права до стажу, що дає судді право на відставку.
5.1. Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.
6. Заслухавши пояснення представників сторін і дослідивши матеріали справи, Верховний Суд установив такі обставини.
7. Указом Президента України від 13.05.2009 №318/2009 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Кіровоградського окружного адміністративного суду строком на п`ять років.
8. Постановою Верховної Ради України від 21.05.2015 №479-VIII ОСОБА_1 обрано на посаду судді Кіровоградського окружного адміністративного суду безстроково.
9. Згідно з довідкою від 15.10.2024, виданою в.о. керівника апарату Кіровоградського окружного адміністративного суду, стаж роботи позивачки на посаді судді, а також інша діяльність, що дає право на відставку, складає 26 років (01.09.1996 - 19.05.2000 - навчання в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету (половина терміну навчання - 1 рік 10 місяців 9 днів); з 18.07.2000 - 27.05.2009 - робота в митних органах: начальник юридичного сектору, начальник юридичного відділу митниці; з 29.05.2009 - до цього часу - суддя, заступник голови, голова Кіровоградського окружного адміністративного суду.
10. Відповідно до копії диплома з додатком про освіту ОСОБА_1 з 1996 до 2000 року навчалася в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 19.05.2000 отримала повну вищу освіту за спеціальністю "Міжнародне право", здобула кваліфікацію "спеціаліст з міжнародного права" (диплом спеціаліста НОМЕР_1 ).
11. Згідно з довідкою, наданою Київським національним університетом імені Тараса Шевченка від 29.10.2024 №010-19/371, ОСОБА_1 дійсно з 25.07.1996 була зарахована до складу студентів другого курсу заочного відділення Інституту міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка, у травні ОСОБА_1 закінчила повний теоретичний та практичний курс навчання заочного відділення Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
12. ОСОБА_1 21.02.2003 вступила та 25.04.2006 закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка й отримала повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство", здобула кваліфікацію юриста та освітньо-кваліфікаційний рівень "Спеціаліст", форма навчання - "Заочна" (диплом спеціаліста НОМЕР_2 ).
13. Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 у період з 01.07.1993 до 27.05.2009 працювала в Кіровоградській митниці на посадах:
- старшого інспектора Кіровоградської митниці (з 01.07.1993 по 10.11.1993);
- головного інспектора відділу по роботі з особовим складом Кіровоградської митниці (з 11.11.1993 по 02.08.1994);
- головного інспектора по охороні праці Кіровоградської митниці (з 03.08.1994 по 31.05.1995);
- помічника начальника митниці по охороні праці (з 01.06.1995 по 26.05.1996);
- головного інспектора Кіровоградської митниці (з 27.05.1996 по 30.06.1996);
- помічника начальника Кіровоградської митниці (з 01.07.1996 по 30.12.1996);
- головного інспектора по охороні праці Кіровоградської митниці (з 31.12.1996 по 31.03.1997);
- старшого інспектора по охороні праці Кіровоградської митниці (з 01.04.1997 по 29.04.1999);
- головного юрисконсульта Кіровоградської митниці (з 30.04.1999 по 17.07.2000);
- начальника юридичного сектора Кіровоградської митниці (з 18.07.2000 по 17.05.2002);
- начальника юридичного відділу Кіровоградської митниці (з 18.06.2002 по 27.05.2009);
14. З 29.05.2009 ОСОБА_1 перебувала на посаді судді Кіровоградського окружного адміністративного суду.
15. ОСОБА_1 звернулася до ВРП із заявою від 15.10.2024 (а.с. 66зв.) про звільнення її з посади судді у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
16. Членом ВРП ОСОБА_2 складено висновок від 31.10.2024 (а.с. 109зв.-111), у якому запропоновано прийняти рішення про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Кіровоградського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.
17. Рішенням від 07.11.2024 №3263/0/15-24 ВРП (а.с. 121зв.-123зв) відмовила у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Кіровоградського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.
18. Таке рішення мотивоване тим, що за результатами вивчення документів щодо визначення наявності в судді ОСОБА_1 відповідного стажу для звільнення у відставку, а саме: актів про призначення, обрання на посаду судді, копій трудової книжки, дипломів з додатками, довідок, ВРП встановила, що загальний стаж роботи судді ОСОБА_1, станом на 07.11.2024, становить 18 років 5 місяців 24 дні, з яких стаж роботи на посаді судді - 15 років 5 місяців 24 дні.
19. Також до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді зараховано стаж її роботи в галузі права, який вимагався законом як мінімальний для набуття права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, - 3 роки.
20. З огляду на зазначене, ВРП дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 не має достатнього для звільнення у відставку стажу роботи, визначеного статтею 116 Закону №1402-VIII, а також абзацом 4 пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону в редакції Закону України "Про Вищу раду правосуддя", тому не може бути звільнена з посади судді у відставку.
21. Не погодившись із таким рішення ВРП, позивачка звернулася з позовом до Верховного Суду як суду першої інстанції.
22. Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
23. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
24. Положеннями статті 55 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 №1798-VIII (далі - Закон №1798-VIII) визначено, що питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП. За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.
25. Частинами першою, третьою статті 116 Закону №1402-VIІІ (у редакції, чинній на час подання заяви про відставку) встановлено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
25.1. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до ВРП, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
26. Згідно зі статтею 137 Закону №1402-VIІІ (у редакції до 05.08.2018) до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена ВРП, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
27. Законом України "Про Вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 №1798-VIII (набрав чинності з 05.01.2017) пункт 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)".
28. У подальшому Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" від 12.07.2018 №2509-VIII (набрав чинності 05.08.2018) статтю 137 Закону №1402-VIІІ доповнено частиною другою такого змісту: "До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді".
29. Отже, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства в частині визначення обсягу стажу, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. При цьому при обчисленні стажу, який дає право на відставку, окремо слід застосовувати положення частини першої статті 137 зазначеного закону, положення частини другої цієї статті, як стаж, який зараховується додатково.
30. У випадку зайняття посади судді без проведення конкурсних процедур стаж роботи (професійної діяльності), передбачений частиною другою статті 137 Закону №1402-VIІІ. визначається на момент призначення на посаду судді вперше, а у випадку призначення на посаду судді за результатами конкурсу - зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом для участі у конкурсі та надає право для призначення на цю посаду за його результатами.
31. Аналогічну правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17.09.2020 у справі №9901/302/19.
32. Такий підхід відповідає принципу правової визначеності, який дозволяє особі, під час призначення (обрання) на посаду судді, спрогнозувати законодавчі гарантії діяльності судді та убезпечує їх від погіршення в умовах зміни законодавства.
33. Повертаючись до обставин цієї справи, Суд установив, що ОСОБА_1 було призначено на посаду судді Указом Президента України від 13.05.2009 №318/2009 строком на п`ять років без проведення конкурсних процедур, а отже, позивачка має право на зарахування до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді під час її призначення на посаду судді вперше.
34. На день призначення позивачки на посаду судді діяв Закон України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-ХІІ (далі - Закон №2862-ХІІ, у редакції, чинній станом на 13.05.2009).
34.1. Частиною першою статті 7 Закону №2862-ХІІ було визначено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
35. Таким чином, Верховний Суд вважає правильними висновки ВРП у спірному рішенні про відсутність підстав для зарахування позивачці п`яти років стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена Законом №1402-VIII, оскільки на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді Закон №2862-ХІІ вимагав щонайменше трьох років стажу роботи в галузі права, а тому доводи позовної заяви в цій частині є необґрунтованими.
36. Варто зауважити, що відсутність у рішенні від 07.11.2024 визначення всього трудового стажу позивачки жодним чином не впливає на правомірність оскарженого рішення, оскільки в цьому випадку зарахуванню до стажу, який надає судді право на відставку, підлягає лише три роки роботи в галузі права, і такий стаж не потребує визначення.
37. Принагідно зазначити, що згідно з абзацом 2 частини четвертої статті 43 Закону 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
38. Іншими словами, абзацом 2 частини четвертої статті 43 Закону №2862-XII установлено можливість зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, періодів роботи на інших посадах.
39. Однак із записів трудової книжки позивачки Верховний Суд не вбачає підстав стверджувати, що ОСОБА_1 працювала на посадах, перелічених в абзаці 2 частини четвертої статті 43 Закону № 2862-XII.
40. Щодо врахування до стажу судді ОСОБА_1, який дає право на відставку, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, Верховний Суд зауважує про таке.
41. Хоча в судовому засіданні позивачка й наголошувала про наявність вимог її позову лише щодо зарахування п`яти років стажу в галузі права, водночас у позовній заяві ОСОБА_1 наголосила, що мала правомірні очікування щодо зарахування половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі до стажу, який дає судді право на відставку.
42. Верховний Суд зазначає, що на день призначення ОСОБА_3 на посаду судді (13.05.2009) половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах зараховувалася до стажу роботи, що дає судді право на відставку, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (далі - Постанова №865, у редакції, чинній станом на 13.05.2009).
43. За змістом підпункту 3-1 пункту 3 Постанови №865 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
44. Отже, вимоги Постанови №865 щодо зарахування до стажу роботи, що дає судді право на відставку, виключно денної форми навчання вже існували на момент призначення позивачки на посаду судді.
45. Суд установив, що ОСОБА_1 з 1996 до 2000 року навчалася в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за заочною формою навчання за спеціальністю "Міжнародне право", а також з 2003 до 2006 року - у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за заочною формою навчання за спеціальністю "Правознавство".
46. З огляду на зазначене, Верховний Суд не вбачає правових підстав для зарахування до стажу судді ОСОБА_1, який дає право на відставку, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.
47. Також варто згадати, що в постанові від 03.09.2020 у справі №9901/521/19 Велика Палата Верховного Суду на підставі аналізу норм Закону України "Про освіту", Закону України "Про вищу освіту", Постанови №865, Закону України "Про пенсійне забезпечення" дійшла висновку, що заочна та вечірня форми навчання у вищому юридичному навчальному закладі не зараховуються до стажу судді, який дає право на відставку.
48. За викладених обставин та нормативно-правового регулювання спірних правовідносин Верховний Суд констатує, що ВРП, приймаючи рішення про відмову в задоволенні заяви про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровоградського окружного адміністративного суду у відставку у зв`язку з тим, що вона не має достатнього стажу роботи, встановленого статтею 116 Закону №1402-VIII і визначеного відповідно до статті 137 з урахуванням пункту 34 розділу ХII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, діяла у спосіб, визначений Законом №1402-VIII, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
49. З огляду на результат вирішення справи, розподіл судових витрат не здійснюється.
50. Керуючись статтями 246, 250, 255, 262, 266, 295 КАС України, Верховний Суд