ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
12 лютого 2025 року
справа № 420/11959/23
адміністративне провадження № К/990/2179/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач)
суддів: Гончарової І.А., Хохуляка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Буд-Ізмаїл"
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року (суддя - Іванов Е.А.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року (колегія у складі суддів - Осіпов Ю.В., Коваль М.П., Скрипченко В.О.)
у справі №420/11959/23
за позовом Головного управління ДПС в Одеській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Буд-Ізмаїл"
про стягнення суми податкового боргу,
та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Буд-Ізмаїл"
до Головного управління ДПС в Одеській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У травні 2023 року Головне управління ДПС в Одеській області (далі - податковий орган, контролюючий орган) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Буд-Ізмаїл" (далі також - Товариство), в якому просило суд стягнути з усіх відкритих рахунків в банках, обслуговуючих Товариство, суму заборгованості у розмірі 501 020 гривень.
Позовні вимоги податковий орган обґрунтував тим, що сума податкового боргу Товариства складає 501020 гривень, у тому числі 500000 гривень по адміністративним штрафам, а також по адміністративним штрафам за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у сумі 1020 гривень, який виник станом на 16 травня 2023 року за рахунок несплати Товариством узгоджених грошових зобов`язань, що нараховані відповідно до податкових повідомлень-рішень. У зв`язку з несплатою Товариством суми заборгованості, на його адресу направлялась податкова вимога, проте заборгованість ним сплачена не була, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
У червні 2023 року до суду надійшов зустрічний адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Буд-Ізмаїл" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 09 грудня 2022 року №11036/15-32-09-06, яким до Товариства застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 500000 гривень, мотивуючи його тим, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року у справі №420/3423/23 було визнано протиправним та скасовано розпорядження податкового органу від 26 січня 2022 року №15-р про анулювання ліцензії на пальне, про існування якого Товариству стало відомо лише під час фактичної перевірки, проведеною у жовтні 2022 року (копію розпорядження Товариство отримало по адвокатському запиту в листопаді 2022 року).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року, позов податкового органу задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Буд-Ізмаїл", а саме з усіх відкритих рахунків в банках, обслуговуючих підприємство суму заборгованості у розмірі: по адміністративним штрафам та іншім санкціям - 500 000 гривень 00 копійок та по адміністративним штрафам та штрафним санкціям за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів - 1 020 гривень 00 копійок.
У задоволенні зустрічного позову Товариства відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі №420/11959/23. Прийняти нове рішення, яким позов контролюючого органу задовольнити частково, а саме: стягнути з усіх відкритих рахунків Товариства в банках, обслуговуючих підприємство суму заборгованості по адміністративним штрафам та штрафним санкціям за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у розмірі 1 020 гривень 00 копійок. В іншій частини позовних вимог відмовити.
Також платник податків просив зустрічний позов Товариства про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №11036/15-32-09-06 від 09 грудня 2022 року задовольнити, а саме визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 11036/15-32-09-06 від 09 грудня 2022 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Буд-Ізмаїл" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 500 000,00 гривень.
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано справу №420/11959/23 з судів першої та апеляційної інстанцій.
Відзив від податкового органу на касаційну скаргу Товариства не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
10 лютого 2025 року справа №420/11959/23 надійшла до Верховного Суду.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області на підставі наказу від 05 жовтня 2022 року №3698-п та направлень на перевірку проведено фактичну перевірку ТОВ "Фаворит-Буд-Ізмаїл", за адресою: м.Ізмаїл, Шосе Аеродромне,13, з 06 жовтня 2022 року тривалістю 10 діб, перевіряємий період з 01 січня 2021року - по дату закінчення проведення фактичної перевірки, з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв.
За результатом перевірки складено акт про результати фактичної перевірки від 17 жовтня 2022 року за №9181/15-32-09-06/43700834, яким встановлено порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" та пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.
В ході проведення фактичної перевірки також було здійснено обстеження місця зберігання пального Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Буд-Ізмаїл", розташоване за адресою: м.Ізмаїл, Шосе Аеродромне, 13, за результатами якого встановлено наявність резервуару, який використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання, загальною місткістю 20000 л.
Протягом періоду, що перевірявся, у Товариства була ліцензія на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою: м. Ізмаїл, Шосе Аеродромне, 13, від 14 листопада 2020 року №15020414202001720, термін дії з 04 листопада 2020 року до 04 листопада 2025 року, сплачено за період з 04 листопада 2020 року до 04 листопада 2021 року, яка на підставі розпорядження від 26 січня 2022 року №15-р через несплату чергового платежу - анульована.
Після анулювання цієї ліцензії Товариством була отримана ліцензія на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою: м.Ізмаїл, шосе Аеродромне, 13, від 15 лютого 2022 року №15020414202200067 термін дії з 15 лютого 2022 року до 15 лютого 2027 року. Отже, за період з 26 січня 2022 року по 15 лютого 2022 року у позивача була відсутня ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).
Відповідно до наданого Товариством акту інвентаризації станом на 01 січня 2022 року залишки дизельного пального в ємності, розташованою за адресою: м.Ізмаїл, шосе Аеродромне, 13, становили 75 л.
Згідно з товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 24 січня 2022 року №0037/М та видаткової накладної від 24 липня 2022 року №0037, підприємством було отримано дизельне пальне в обсязі/об`ємі 5000 л, що підтверджується актом прийому передачі ПММ від 24 січня 2022 року №1.
Відповідно до акту №1 списання ПММ за січень 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Буд-Ізмаїл" на роботу машин та механізмів використано 4993 л дизельного пального.
У лютому місяці 2022 року позивачем відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 18 лютого 2022 року №0110/М (видаткова накладна від 18 лютого 2022 року №0110), отримано дизельне пальне в обсязі 5000 л та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №0115/М (видаткова накладна від 18 лютого 2022 року №0110) отримано дизельне пальне в обсязі/об`ємі 5000 л, що підтверджується актом прийому-передачі ПММ від 18 лютого 2022 року №2.
Згідно з актом №2 списання ПММ за лютий 2022 року Товариством на роботу машин та механізмів використано 3953 л дизельного пального.
Залишок пального станом на 01 березня 2022 року в ємності, розташованою за адресою: м. Ізмаїл, шосе Аеродромне, 13, становлять 6129 л.
Отримання пального протягом березня місяця поточного року не здійснювалось.
Відповідно до акту №3 списання ПММ за березень 2022 року Товариством на роботу машин та механізмів використано 4075 л дизельного пального.
Актом інвентаризації станом на 01 квітня 2022 року підтверджується, що залишки дизельного пального в ємкості на підприємстві за адресою: м. Ізмаїл, шосе Аеродромне, 13, становлять 2054 л.
Вказані операції за період з 01 січня 2022 року по 31 березня 2022 року щодо залишків, отримання і використання пального, використовуючи при цьому ємність, розташовану за адресою: м. Ізмаїл, шосе Аеродромне, 13, підтверджуються оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 203 (ППМ) наданою суб`єктом господарювання до перевірки.
Станом на 01 лютого 2022 року, згідно з наданими перевіряючим документами, в Товариства в ємності розташованої за адресою: м. Ізмаїл, шосе Аеродромне, 13, зберігалось пальне в кількості 82 л без ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), чим порушено статтю 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
06 жовтня 2022 року, під час проведення перевірки, посадовими особами контролюючого органу керівнику Товариства було вручено письмовий запит щодо надання до перевірки інформації та її документального підтвердження з питань придбання, зберігання, обігу та цільового використання пального.
Станом на останній день проведення фактичної перевірки, керівником (чи іншими уповноваженими особами) Товариства не було надано в повному обсязі документи, які підлягають дослідженню і пов`язані з предметом перевірки, а саме первинні документи, що служили підставою для щомісячного списання пального на підприємстві та його видачі, чим порушено пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.
У зв`язку з цим, 14 жовтня 2022 року посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області складений акт №1764/15-32-09-06 про ненадання відповідних копій документів.
За результатами розгляду матеріалів перевірки, 09 грудня 2022 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №11036/15-32-09-05, яким на позивача накладені штрафні санкції у розмірі - 500000 гривень за порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" та №11034/15-32-09-06 на суму штрафних санкцій - 1020 гривень за порушення пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.
28 березня 2023 року Головним управлінням ДПС в Одеській області винесена податкова вимога форми "Ю" №0000114-1306-1532 на суму 501020 гривень, яка направлена на адресу позивача рекомендованим повідомленням та вручена йому - 17 квітня 2023 року.
Вважаючи, що визначена сума податкового зобов`язання відповідача є узгодженою та набула статусу податкового боргу, податковий орган звернувся до суду з відповідним позовом.
У свою чергу, не погоджуючись із правомірністю винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, Товариство звернулося із зустрічним позовом до суду.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог платника податків та задовольняючи адміністративний позов контролюючого органу, суди попередніх інстанцій зазначили, що враховуючи факт відсутності у Товариства ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання або ж промислової переробки), в акті перевірки перевіряючими чітко та поетапно було зафіксовано обставини (час, місце та ємність), які свідчать про порушення Товариством положень статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", і зафіксовані підстави, на яких ґрунтується відповідний висновок.
Зокрема судами встановлено, що з наданих перевіряючим документів вбачається наявність станом на 01 лютого 2022 року в залишках у Товариства 82 літри дизпалива (за відсутності відповідної ліцензії), та жодного документу про його знаходження у паливних баках транспортних засобів перевіряючим не було надано, так само не було надано їх контролюючому органу після отримання акту перевірки.
IV. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
Підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Обґрунтовуючи вказану підставу касаційну оскарження, позивач вказав на те, що судами неправильно застосовано положення статей 15, 17 Закону № 481/95-ВР у системному зв`язку із нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2024 року у справі № 520/9278/22, від 31 травня 2022 року у справі №540/4291/20, від 21 вересня 2022 року у справі № 140/16490/20, від 15 червня 2022 року у справі № 260/3859/20, від 07 червня 2022 року у справі № 360/4140/20, від 05 липня 2023 року у справі № 460/2663/22.
При цьому представник Товариства, процитувавши висновки викладені в постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі №540/4291/20, вказав на те, що у справі №420/11959/23 суди попередніх інстанцій для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення не з`ясували місця та способу зберігання пального, мети його придбання, наявності або відсутності об`єктивних ознак "акцизного складу" або "акцизного складу пересувного" відповідно до норм Податкового кодексу України. Також, суди попередніх інстанцій не врахували, що згідно з підпунктом 14.1.6 Податкового кодексу України паливний бак транспортного засобу не є "акцизним складом", не взяли до уваги правові позиції Верховного Суду, якими прямо встановлено, що залишки пального в баках транспортних засобів не вимагають отримання ліцензії на зберігання, а також не з`ясували чи перебувало пальне у паливних баках транспортних засобів, що використовувалися підприємством у господарській діяльності.
Також позивач визначає підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування вказаної підстави касаційного оскарження, Товариство вказує на те, що у відповідності до статті 15 Закону № 481/95-ВР у системному зв`язку із нормами Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 06 червня 2017 № 557, ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку, зокрема який встановлюється за фактом отримання податковим органом першої квитанції та з часу отримання такого електронного документа, зафіксованого в такій першій квитанції.
При цьому, як вказує Товариство, висновок Верховного Суду щодо застосування статті 15 Закону № 481/95-ВР у системному зв`язку із нормами Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 06 червня 2017 № 557, в частині встановлення моменту одержання суб`єктом господарювання розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку - відсутній.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За приписами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом перевірки, на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення, встановлено порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР), за яке передбачена відповідальність згідно статті 17 цього Закону.
Отже, предметом доказування у цій справі є обставини, які підтверджують або спростовують висновки контролюючого органу про наявність в діях позивача складу правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності на підставі статті 17 Закону №481/95-ВР.
Стаття 15 Закону №481/95-ВР визначає умови провадження діяльності з імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.
Статтею 17 Закону №481/95-ВР встановлена відповідальність за порушення норм цього Закону. Так, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Цією нормою встановлено щонайменше 22 випадки, за наявності яких до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів та визначено розмір таких. Визначені цією нормою розміри штрафів є або фіксованими, або у відсотковому співвідношенні до вартості товару із визначенням граничної межі.
Стаття 15 Закону №481/95-ВР містить значну кількість вимог до імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального, а стаття 17 Закону №481/95-ВР містить значну кількість підстав для застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в залежності від характеру виявленого правопорушення.
Суд зазначає, що загальні підходи до оцінки недоліків форми рішення сформульовані Верховним Судом у постановах від 6 серпня 2018 року у справі № 802/1198/16-а, від 19 травня 2020 року у справі №820/2300/18, від 30 квітня 2020 року у справі №810/384/16, від 17 березня 2020 року у справі № 808/4140/15, від 25 січня 2019 року у справі №812/1112/16, у яких Верховний Суд звертав увагу, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.
Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли недотримано окремих елементів. Технічні помилки не є недоліками форми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
У постанові від 5 лютого 2021 року у справі №815/6356/15 Верховний Суд зазначив, що відсутність у податковому повідомленні-рішенні посилання на законодавчий акт, на підставі якого відповідачем застосовано штрафні санкції та визначено їх розмір суттєво впливає на правомірність такого рішення, а суд позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій не встановлено, чи можливо з податкового повідомлення-рішення встановити, за яке саме порушення до позивача застосовано штрафні санкції та відповідно до якої норми визначено їх розмір.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
З 1 січня 2016 року Податковий кодексу України визначав, що діяльність з реалізації пального обумовлювалася обов`язком суб`єкта господарювання зареєструватися платником акцизного податку, а також виконувати вимоги, пов`язаних із обігом пального. Водночас, законодавець встановив, що приміщення для навантаження-розв