ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06лютого 2025 року
м. Київ
справа № 523/7564/23
провадження № 51-3577км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
а також в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 08 травня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022164490000548, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 08 травня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі статей 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього ряд обов`язків.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Вироком місцевого суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 30 липня 2022 року, приблизно о 11:30, знаходячись біля будинку № 52, по вул. Марсельська в м. Одесі, незаконно придбав без мети збуту особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (кількісний вміст PVP становить 0,329 г), яку незаконно зберігав при собі без мети збуту до її вилучення працівниками поліції цього ж дня в період часу з 13:20 по 13:23.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Аргументуючи свої вимоги, зазначає, що місцевий суд повинен був закрити дане кримінальне провадження, оскільки прокурор звернувся із обвинувальним актом поза межами строку, визначеного п. 1 ч. 3 ст. 219 КПК України.
В свою чергу, апеляційний суд на вказане порушення уваги не звернув, формально розглянув апеляційну скаргу сторони захисту та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам статей 370 і 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 просив задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу сторони захисту необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, згідно зі ст. 438 КПК України, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й умотивованості судового рішення, вбачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Апеляційний суд, виконуючи свої повноваження, із дотриманням визначеної Главою 31 КПК України процедури повинен перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, а також ухвалити рішення, яке повною мірою відповідатиме ст. 370 КПК України і статтям 419 або 420 цього Кодексу.
Така перевірка повинна бути зроблена з додержанням усіх вимог чинного законодавства, об`єктивно, неупереджено, а її результатом має бути законне й справедливе вирішення поданих апеляційних скарг для реалізації прав кожного на справедливий суд і перевірку законності й обґрунтованості оскаржених рішень суду першої інстанції.
За приписами ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Тобто у своєму рішенні апеляційний суд повинен проаналізувати доводи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на них вичерпну відповідь, переконливо аргументувавши свою позицію. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК України завданнями та загальними засадами кримінального провадження.
Переглянувши вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7, апеляційний суд не дотримався наведених законодавчих приписів.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком місцевого суду, який було ухвалено за результатами спрощеного судового провадження, ОСОБА_7 визнано винуватим у скоєнні кримінального проступку.
Сторона захисту не погодилася із таким судовим рішенням і оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі захисник наголошував, що прокурор звернувся з обвинувальним актом до суду поза межами досудового розслідування, а тому кримінальне провадження слід було закрити на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Колегія суддів апеляційного суду прийшла до переконання про необґрунтованість доводів сторони захисту та відмовила у задоволенні апеляційної скарги.
Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що у даному кримінальному провадженні за приписами п. 3 ч. 1 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчене протягом 72 годин з моменту повідомлення особі про підозру. З матеріалів справи суд встановив, що 27 квітня 2023 року (у четвер) ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального проступку, а 28 квітня 2023 року (в п`ятницю) сторона захисту ознайомилась з матеріалами кримінального провадження.
На переконання апеляційного суду, оскільки строк, визначений п. 3 ч. 1 ст. 219 КПК України відповідно до ч. 7 ст. 115 КПК України у цій справі закінчувався у неділю, тобто неробочий день, то направлення прокурором обвинувального акту в понеділок (01 травня 2023 року - перший робочий день) не є порушенням, яке свідчить про звернення до суду поза межами досудового розслідування та не тягне за собою закриття кримінального провадження з підстав, наведених захисником.
Однак, такі висновки є передчасними з огляду на таке.
Приписами ч. 1, ч. 2 та ч. 7 ст. 115 КПК України визначено, що строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. При обчисленні строку годинами строк закінчується в останню хвилину останньої години. При обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час.
Стаття 113 КПК України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 219 КПК встановлено процесуальний строк - 72 години, протягом якого прокурор повинен закінчити досудове слідство (направити обвинувальний акт до суду) після повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою ст. 298-2 цього Кодексу.
До такого строку (72 години) за положеннями ч. 7 ст. 115 КПК України включається у тому числі неробочий час.
У даному провадженні апеляційний суд, відхиляючи доводи захисника, керувався правилом щодо обчислення моменту закінчення процесуального строку днями.
Натомість сторона захисту у поданій апеляційній скарзі наголошувала на тому, що вирішуючи питання по дотримання строків досудового розслідування суду слід було керуватися правилом щодо моменту закінчення строків, встановлених у годинах. Ці аргументи скаржника залишились без уваги апеляційного суду.
З огляду на викладене, висновки апеляційного суду про необґрунтованість доводів сторони захисту стосовно звернення прокурором у даному кримінальному провадженні з обвинувальним актом поза межами строку досудового розслідування є передчасними, а оскаржувана ухвала не містить обґрунтованих відповідей на ключовий довід сторони захисту.
Враховуючи встановлене порушення, Суд приходить до висновку, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 404, 419 КПК України, а тому підлягає скасуванню.
Під час нового розгляду кримінального провадження апеляційному суду необхідно врахувати викладене, ретельно, з використанням усіх процесуальних можливостей перевірити доводи сторони захисту, зокрема щодо обчислення строку завершення досудового розслідування стосовно кримінальних проступків, та з дотриманням положень Глави 31 КПК України ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Оскільки апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги сторони захисту щодо незаконності вироку місцевого суду, то Суд приходить до переконання, що касаційна скарга захисника підлягає до часткового задоволення.
Керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд