ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 367/3471/21
провадження № 61-8823св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 січня 2024 року у складі судді
Карабази Н. Ф. та постанову Київського апеляційного суду від 15 травня
2024 року у складі колегії суддів: Оніщук М. І., Шебуєвої В. А., Кафідової О. В.
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми неустойки за невиконаним зобов`язанням за договором про виконання столярних робіт та відшкодування завданої моральної шкоди.
2. Позов обґрунтовував тим, що 21 лютого 2020 року між ним та
ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг з виконання столярних робіт, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався в строк до липня
2020 року виготовити кухонні меблі, а також двері та сходи.
3. На виконання умов зазначеного договору ним було сплачено на користь відповідача авансовий платіж у розмірі 5 000,00 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 21 лютого 2020 року складало 122 388,50 грн.
4. При цьому на підтвердження передачі авансу 21 лютого 2020 року ОСОБА_2 власноруч написав розписку, за якою він підтвердив отримання авансового платежу та зобов`язався у визначений за домовленістю сторін строк виконати зобов`язання. Подальші розрахунки за виконану роботу було вирішено провести по факту виконання робіт.
5. Разом з тим, зазначав, що незважаючи на узгоджені між сторонами умови договору, відповідач їх не виконав та навіть не розпочав виконання робіт. Спочатку відповідач запевняв, що меблі будуть готові пізніше і потрібно зачекати, а потім повідомив, що взагалі відмовляється виконувати вказані столярні роботи та виготовляти меблі.
6. Після численних звернень до відповідача з вимогою про повернення авансового платежу в результаті невиконання останнім взятих на себе зобов`язань 21 квітня 2021 року кошти у розмірі 5 000,00 дол. США були повернуті ОСОБА_2, що підтверджується розпискою від 21 квітня
2021 року, підписаною сторонами.
7. За вказаних обставин він вважав, що за прострочення виконання робіт відповідач зобов`язаний сплатити йому неустойку (пеню) у розмірі трьох відсотків річних авансового платежу за кожен день прострочення зобов`язання з 01 липня 2020 року по 21 квітня 2021 року у розмірі 1 079 466,50 грн.
8. Також вказував, що протиправними діями відповідача, які полягають
у неналежному виконанні договірних зобов`язань, йому було завдано моральну шкоду, розмір якої він оцінив у 30 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Ірпінського районного суду Київської області від 15 січня
2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено
10. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не було надано доказів, які б підтверджували укладення 21 лютого 2020 року між позивачем та відповідачем договору про надання послуг з виконання столярних робіт, а наявна у матеріалах справи розписка, в свою чергу, не є договором підряду на виконання столярних робіт. Відтак, суд виснував про неукладеність договору у зв`язку із недосягненням сторонами згоди з приводу усіх істотних умов договору.
11. Також, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено підстав відшкодування заподіяної шкоди, не зазначено, які саме дії відповідача
є неправомірними, що в свою чергу, потягнуло понесення позивачем збитків та заподіяння моральної шкоди.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
12. Постановою Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
13. Рішення Ірпінського районного суду Київської області від 15 січня
2024 року залишено без змін.
14. Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення договору про надання послуг, а також погодився із висновками суду про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки
позивачем не доведено заподіяння йому збитків та моральної шкоди саме внаслідок неправомірних дій відповідача.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15. У червні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 29 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17. У касаційній скарзі ОСОБА_1,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, за результатами розгляду справи ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
18. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 520/17094/14-ц (провадження № 61-6837св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 136/2220/16-ц (провадження
№ 61-27673св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
19. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що матеріали справи містять розписку, якою підтверждується отримання відповідачем грошових коштів за договором, а також зобов`язання з виконання робіт.
20. Таким чином, на переконання заявника касаційної скарги, між сторонами склалися відносини підряду на підставі розписки від 21 лютого 2020 року та усних домовленостей, у зв`язку із вказаним вважає, що сторони погодили всі істотні умови договору, а висновки судів попередніх інстанцій щодо неукладення договору є помилковими.
21. При цьому вказував, що судами попередніх інстанцій не враховано повернення відповідачем сплаченого авансу у зв`язку із невиконанням та простроченням виконання зобов`язання, що підтверджується відповідною розпискою, наявною у матеріалах справи.
22. Звертає увагу суду, що відповідач у зв`язку із неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань повинен виплатити на користь позивача неустойку, а також відшкодувати моральну шкоду, завдану протиправними діями відповідача.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
23. У вересні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 - адвоката Шевченко Злати Володимирівни, на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги щодо наявності у матеріалах справи розписки, яка, на переконання заявника касаційної скарги, підтверджує отримання відповідачем грошових коштів за договором, а також зобов`язання з виконання робіт не заслуговують на увагу, оскільки сторонами не погоджено істотних умов договору.
24. Зокрема вказує, що сторонами не погоджено умови договору щодо виконання робіт із виготовлення кухні, дверей та сходів, а саме: розмір, кількість, матеріал виробів, не визначено строки виконання робіт.
25. Додатково звертає увагу суду, що позивачем не доведено заподіяння збитків та моральної шкоди саме внаслідок неправомірних дій відповідача.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26. Відповідно до розписки від 21 лютого 2020 року, що містить підписи ОСОБА_3 та ОСОБА_1, ОСОБА_2, що проживає за адресою:
АДРЕСА_1, взяв авансовий платіж
у ОСОБА_1 у розмірі 5 000,00 дол. США для виконання столярних робіт. Термін виконання робіт (двері, сходи, кухня), липень 2020 року. Подальші рахунки по факту виконання робіт (а.с. 9).
27. Згідно із розпискою від 21 квітня 2021 року, що містить підписи ОСОБА_3 та ОСОБА_1, 21 квітня 2021 року ОСОБА_2 повернув авансовий платіж ОСОБА_1, отриманий згідно розписки від 21 лютого 2020 року на виготовлення столярних виробів (двері, сходи, кухня), в результаті невиконання робіт.
Позиція Верховного Суду
28. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
29. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права
у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
30. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
31. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише
в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
32. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
33. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
34. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
35. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.