ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 211/7338/23
провадження № 61-8811св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця",
особа, яка подала касаційну скаргу, - Всеукраїнська професійна спілка "Спілка залізничників України",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Всеукраїнської професійної спілки "Спілка залізничників України" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2024 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Тимченко О. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") про визнання незаконним та скасування протокольного рішення в частині призупинення виплат, стягнення недоплаченої заробітної плати.
Позовна заява мотивована тим, що він працює на посаді машиніста тепловозу структурного підрозділу "Криворізьке локомотивне депо" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" та з 30 липня 2019 року до цього часу є членом Первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо.
З 02 січня 2023 року до 25 січня 2023 року йому надавалася щорічна відпустка за 2021-2022 робочі роки та з 18 жовтня 2023 року до 16 грудня 2023 року надавалася щорічна відпустка за 2022-2023 робочі роки.
Кожного разу при наданні відпустки він звертався до роботодавця з особистою заявою про надання йому матеріальної допомоги на оздоровлення відповідно до пункту 3.1.5. Колективного договору на 2011-2012 роки, укладеного між відокремленим структурним підрозділом "Криворізьке локомотивне депо" та спільним представницьким органом профспілок залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів в особі їх виборного органу, зареєстрованого від 24 жовтня 2011 року № 60/11, який є чинним станом на час виникнення спірних правових відносин. Матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40 % відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги.
Підприємство повідомило йому, що матеріальна допомога не нараховувалася на підставі протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14 березня 2022 року "Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства "Українська залізниця", а саме відповідно до пункту 1.1.4 рішення виплати інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупиняється.
Зазначав, що станом на 14 березня 2022 року Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" ще не набрав чинності, а тому посилання роботодавця на нього є безпідставним.
Вказував, що у порушення Галузевої угоди та статті 14 Закону України "Про колективні договори і угоди", відповідач не повідомив його про зміни, погіршення становища, не проводив консультації та не інформував профспілку, членом якої він є, а тому пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14 березня 2022 року не може застосовуватися як підстава призупинення виплат, а саме матеріальної допомоги на оздоровлення.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним та скасувати пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14 березня 2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги; стягнути з відповідача на його користь 13 400 грн матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року у складі судді Сарат Н. О. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 Ком.т у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.
Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки у розмірі 13 400 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що АТ "Українська залізниця" призупинило виплати коштів, передбачених колективними договорами та Галузевою угодою, в односторонньому порядку, не повідомивши працівника та профспілковий орган, членом якого він є, про ухвалення вказаного рішення, а також у порушення вимог Закону України "Про колективні договори і угоди" не ініціювали питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів у частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, але ніяк не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом.
Крім того, таке призупинення, а саме застосування п. 1.1.4 інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, в які входить матеріальна допомога, відбулося до 24 березня 2022 року, тобто до набрання чинності Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2024 року апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" задоволено.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки виплати, які є предметом спору у даній справі, передбачені пунктом 3.1.5 колективного договору, їх призупинення відповідачем відповідає положенням статті 11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану". Вказаний Закон є чинним, не скасованим, не визнаний неконституційним, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у червні 2024 року, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2024 року скасувати та залишити в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року.
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у липні 2024 року, Всеукраїнська професійна спілка "Спілка залізничників України", посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2024 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_1, мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, який забезпечив повний та всебічний розгляд справи.
Апеляційним судом не враховано, що призупинення платежів, передбачених Галузевою угодою та трудовим договором, в односторонньому порядку є порушенням норм Конституції України, КЗпП України, Закону України "Про оплату праці", Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".
Крім того, висновки апеляційного суду про те, що призупинення певних виплат передбачено статтею 11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", є безпідставними, оскільки цей закон набрав чинності 28 березня 2022 року, у той час як оспорюване рішення відповідача було прийняте ним 14 березня 2022 року, тобто названий апеляційним судом закон не може застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки закон не має зворотної сили у часі.
Касаційна скарга Всеукраїнської професійної спілки "Спілка залізничників України", мотивована тим, що роботодавець не мав права зупиняти виплати в односторонньому порядку та без погодження з професійною спілкою, до якої входить, зокрема, позивач.
Вважає, що рішення відповідача ґрунтувалося виключно на формальному обґрунтуванні запровадження воєнного стану в України, при цьому не було належно обґрунтовано жодними економічними показниками підприємства.
Крім того, рішення відповідача було передчасними, оскільки ухвалене за 11 днів до набрання чинності Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2024 року АТ "Українська залізниця" подало до Верховного Суду відзиви на касаційні скарги, в яких вказує, що викладені в них доводи є безпідставними, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення, тому просить залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Ураховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 41-43 постанови від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20), у пунктах 20-22 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22), колегія суддів залишає без розгляду подані у вересні 2024 року Всеукраїнською професійною спілкою "Спілка залізничників України" додаткові пояснення у справі, а також заперечення на додаткові пояснення, подані у вересні 2024 року АТ "Українська залізниця", оскільки вони по суті є штучним поданням доповнень до касаційної скарги та додаткового відзиву на касаційну скаргу, відповідно, поза межами визначеного процесуального строку.
У вересні 2024 року АТ "Українська залізниця" подало до Верховного Суду клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України та вказуючи, що відсутній предмет спору, оскільки товариство 01 липня 2024 року самостійно скасувало оскаржуваний пункт 1.1.4. протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14 березня 2022 року.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2024 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2024 року, після усунення недоліків касаційної скарги, клопотання Всеукраїнської професійної спілки "Спілка залізничників України" про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено строк на касаційне оскарження судового рішення у цій справі, відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Всеукраїнської професійної спілки "Спілка залізничників України".
14 серпня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2025 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 працює на посаді машиніста тепловозу Структурного підрозділу "Криворізьке локомотивне депо" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" та з 30 липня 2019 року і до цього часу є членом Первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо.
З 02 січня 2023 року до 25 січня 2023 року ОСОБА_1 надавалася щорічна графікова тарифна відпустка за 2021-2022 робочі роки, а з 18 жовтня 2023 року до 16 грудня 2023 року - за 2022-2023 робочі роки.
ОСОБА_1 звертався при наданні відпустки з особистою заявою про надання йому матеріальної допомоги на оздоровлення відповідно до пункту 3.1.5. Колективного договору на 2011-2012 роки, укладеного між відокремленим структурним підрозділом "Криворізьке локомотивне депо" та спільним представницьким органом профспілок залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів, в особі їх виборного органу, зареєстрованого від 24 жовтня 2011 року №60/11, який є чинним станом на час виникнення спірних правових відносин та яким встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40 % відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги (заяви від 30 січня 2023 року та від 23 жовтня 2023 року).
Відповідь позивач отримав 14 липня 2023 року та 15 листопада 2023 року, в яких було зазначено, що матеріальна допомога йому не нараховувалася на підставі протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14 березня 2022 року "Про деякі питання оплати праці працівників АТ "Українська залізниця", а саме пункту 1.1.4, відповідно до якого інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги на оздоровлення призупиняється.
ОСОБА_1 не виплачена матеріальна допомога на оздоровлення за 2021-2022 роки у сумі 6 700 грн та за 2022-2023 роки - 6 700 грн, що разом становить 13 400 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення Всеукраїнська професійна спілка "Спілка залізничників України" вказує неправильне застосування судом норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а касаційне провадження за касаційною скаргою Всеукраїнської професійної спілки "Спілка залізничників України" підлягає закриттю.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Приписами статті 43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно зі статтею 14 Закону України "Про колективні договори і угоди"зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.
Частиною першою статті 9 цього Закону встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.
Згідно зі статтею 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Відповідно до статті 13 КЗпП України та статті 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" зміст колективного договору визначається сторонами.
Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т. д.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.
Згідно зі статтею 18 КЗпП України положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.
Відповідно до частини другої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Судом першої інстанції було встановлено, що згідно з пунктом 3.1.15. Колективного договору при кожному наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини (у випадку поділу відпустки на частини), незалежно від періоду її надання, виплачувати згідно з положенням за письмовою заявою матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 40 % тарифної ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги по професії, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги.
Згідно з пунктом 1.4. Колективного договору зміни і доповнення до колективного договору, що не погіршують соціального та економічного становища працівників депо, вносяться протягом строку його дії за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва депо і профспілкових комітетів, а всі інші на конференції трудового депо.
Відповідно до статті 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
Стаття 9 КЗпП не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.
Судом було встановлено, що відповідач не попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці та застосування пункту 1.1.4. протокольного рішення про призупинення виплати йому частки заробітної плати, а саме матеріальної допомоги на оздоровлення.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оплату праці" до структури заробітної плати входить: - основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців - додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій, - інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно виходив із того, що товариство призупинило виплати коштів, передбачених колективними договорами та Галузевою угодою в односторонньому порядку, не повідомивши ОСОБА_1 та профспілковий органу, членом якого він є, про ухвалення вказаного рішення, а також у порушення вимог Закону України "Про колективні договори і угоди" не ініціювали питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, але аж ніяк не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом. Крім того, товариство ухвалило відповідне оспорюване рішення 14 березня 2022 року, з посиланням на статтю 11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", який набрав чинності 24 березня 2022 року.
Верховний Суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх законними та обґрунтованими, викладеними за повного та всебічного розгляду справи.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції, вказуючи, що спір між сторонами виник з приводу порушення прав та інтересів ОСОБА_1 через недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі, передбаченому пунктом 3.1.5 Колективного договору на 2011-2012 роки, укладеного з відокремленим структурним підрозділом "Криворізьке локомотивне депо", який є чинним, та пункту 3.2.18 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 ріки, який є чинним на цей час, виходив, фактично, лише з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
Проте, судом апеляційної інстанції не враховано, що вказаний Закон Верховною Радою України прийнято 15 березня 2022 року, а набрав чинності він 24 березня 2022 року, у той час як оспорюване рішення АТ "Українська залізниця" та яке стало підставою для невиплати позивачу оспорюваних сум матеріальної допомоги було прийнято 14 березня 2022 року, а закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (стаття 58 Конституції України), тому положення вказаного закону не могли застосовуватися судом при розгляді цієї справи.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1, а суд апеляційної інстанції помилково скасував його законне та обґрунтоване рішення.
Посилання АТ "Українська залізниця" у відзиві на те, що районний суд не розмежував поняття "прийняття закону" і "введення його в дію", так як АТ "Українська залізниця" мало на увазі на врахування цього закону у подальшому при настанні таких обставин, є безпідставними і доволі невдалим обґрунтуванням своїх незаконних дій. Так, стаття 58 Конституції України визначає чіткий алгоритм дій у цьому випадку і будь-які локальні акти підприємств не можуть містити посилання на нормативно-правові акти, які не набрали чинності.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.