ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 369/12078/21
провадження № 61-13464св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, про визначення місця проживання дитини, за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову
за касаційною скаргою адвоката Ненашева Євгена Володимировича як представника ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 травня 2024 року у складі судді Янченко А. В. та постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Поліщук Н. В., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, про визначення місця проживання дитини.
У червні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, про визначення місця проживання дитини.
У квітні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким фізичним особам, у тому числі ОСОБА_1, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 369/12078/21 перешкоджати ОСОБА_2 спілкуватися та зустрічатися зі своїм малолітнім сином, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов`язати ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 під час його перебування в Україні можливість спілкування, побачення та спільного проведення часу зі своїм сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, кожен перший, третій тиждень місяця - з 16:00 год п`ятниці до 18:00 год неділі поза межами постійного місця проживання дитини до набрання чинності рішенням суду у цій справі;
зобов`язати ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 можливість безперешкодно спілкуватися із сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у сприятливий для нього час засобами телефонного зв`язку та/або через мережу "Інтернет" за допомогою додатків до смартфонів (Viber, Skype, WhatsApp, Telegram, Messenger тощо), електронною поштою.
Як на обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_2 посилався на те, що ОСОБА_1 чинить йому перешкоди у спілкуванні із сином, блокує вхідні дзвінки та електронну пошту, не дозволяє побачень із сином, коли батько перебуває в Україні.
Під час зустрічі ОСОБА_2 із сином в присутності працівників служби у справах дітей ОСОБА_1 зобов?язалась не перешкоджати дитині й батьку спілкуватись телефоном, який позивач за зустрічним надав позовом сину. Однак батько лише двічі додзвонився до сина: в день його день народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 і ІНФОРМАЦІЯ_3 . Матір формує у дитини негативний образ батька, розриваючи емоційний зв`язок між ними.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалою від 08 травня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовив.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявник не надав доказів того, що ОСОБА_1 чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином; не довів необхідності застосування заходів забезпечення позову і того, що невжиття таких заходів може перешкодити виконанню або зробити неможливим виконання судового рішення у цій справі.
У справі не вирішуються вимоги щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною і визначення способу участі батька у вихованні дитини, тому немає зв`язку між заходом забезпечення позову, обраним позивачем за зустрічним позовом, і предметом позову.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 09 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 травня 2024 року скасував і ухвалив нове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнив частково. Зобов`язав ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 можливість безперешкодно спілкуватися із сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у сприятливий для сина час засобами телефонного зв`язку та/або через мережу "Інтернет" за допомогою додатків та смартфону: Viber, Skype, WhatsApp, Telegram, Messenger, електронною поштою до набрання чинності рішення у цій справі. В іншій частині вимог відмовив.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що надання батьку можливості спілкування з дитиною через системи телекомунікації за фактичних обставин справи, є виправданим. Вимоги ОСОБА_2 про безперешкодний доступ до дитини, спілкування із нею без визначення зустрічі і без присутності матері є надмірним і не сприятиме найкращим інтересам дитини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Ненашев Є. В. як представник ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 травня 2024 року і постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову, ухвалити в цій частині нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити повністю.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16, від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19, від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22, від 02 листопада 2022 року у справі № 686/8535/20, від 17 квітня 2023 року у справі № 203/3174/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 467/403/22.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідач за зустрічним позовом протягом тривалого часу чинить ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні з сином, що матиме негативні наслідки для психологічного стану дитини, оскільки син втрачає емоційний зв`язок із батьком, і це ставить під загрозу виконання судового рішення у разі задоволення зустрічного позову.
Вимога зустрічі батька з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
23 січня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дитини.
Неповнолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, фактично проживає з матір`ю.
ОСОБА_2 проживає за межами України.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.