ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 755/2788/22
провадження № 61-16496св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" нарішення Оболонського районного суду міста Києва
від 24 квітня 2024 року у складі судді Луценко О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року у складі колегії суддів:
Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" (далі - ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву мотивовано тим, що 31 липня 2007 року між ВАТ КБ "Надра" та
ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, предметом якого є надання кредиту у розмірі 62 000 доларів США під 11,99% річних, терміном до 30 липня
2037 року.
На забезпечення виконання умов кредитного договору, 31 липня 2007 року
ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_3, а також ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2 уклали окремі договори поруки.
30 липня 2020 року ПАТ КБ "Надра" (правонаступник ВАТ КБ "Надра") та
ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" уклали договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого позивач набув право вимоги до відповідачів за кредитним договором та договорами забезпечення.
Посилаючись на неналежне виконання позичальником умов договору, унаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 66 768,45 доларів США, що еквівалентно
1 848 598,04 грн, з яких: 42 482,28 доларів США - тіло кредиту; 24 286,17 доларів США - проценти, позивач просив стягнути вказану заборгованість із відповідачів у солідарному порядку.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 24 квітня 2024 року,залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року, у задоволенні позову ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що 22 квітня 2021 року
ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" відступило право вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення, укладеними із відповідачами, на користь
ТОВ "Брайт Інвестмент", а тому позивач не є кредитором останніх та не має права на стягнення з них заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12, від 02 жовтня 2024 року у справі № 172/209/24, від 07 червня 2023 року у справі № 234/3840/15-ц, від 22 червня 2022 року у справі № 296/7213/15, від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що 10 серпня 2021 рокуТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" та
ТОВ "Брайт Інвестмент" уклали договір про внесення змін та доповнень до укладеного між ними договору про відступлення права вимоги від 22 квітня
2021 року, якими виключили з переліку прав вимоги, які передаються новому кредитору, право вимоги до відповідачів, а тому ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" має право вимагати від відповідачів повернення заборгованості за кредитним договором.
Відзив на касаційну скаргу
У січні 2025 року від ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень. Зазначає, що TOB ФК "Дніпрофінансгруп" не надало суду жодного підтвердження про зворотне відступлення й передачу всіх наявних документів від TOB "Брайт Інвестмент".
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 30 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами фактичні обставини справи
31 липня 2007 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, предметом якого є надання кредиту у розмірі 62 000 доларів США під 11,99% річних, терміном до 30 липня 2037 року.
На забезпечення виконання умов кредитного договору, 31 липня 2007 року
ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_3, а також ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2 уклали окремі договори поруки.
30 липня 2020 року ПАТ КБ "Надра" (правонаступник ВАТ КБ "Надра") та
ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" уклали договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого позивач набув право вимоги до відповідачів за кредитним договором та договорами забезпечення.
22 квітня 2021 року ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" та TOB "Брайт Інвестмент" (новий кредитор) уклали договір про відступлення прав вимоги, згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, первинний кредитор зобов`язується відступити новому кредитору належні первинному кредитору, а новий кредитор зобов`язується набути права вимоги первинного кредитора до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами, договорами про надання кредиту, договорами поруки, іпотечними договорами, договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору.
Додатком № 1 до договору від 22 квітня 2021 року передбачено відступлення право вимоги за кредитним договором від 31 липня 2007 року, укладеним з ОСОБА_1, а також за договорами поруки, укладеними з ОСОБА_2, ОСОБА_3
10 серпня 2021 року ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" та TOB "Брайт Інвестмент" уклали договір про внесення змін та доповнень № 2 до договору про відступлення прав вимоги, зокрема в додаток № 1 до договору, та домовились викласти його в іншій редакції.
Відповідно до нової редакції додатку № 1 до договору від 22 квітня 2021 року, в ньому не зазначено право вимоги за кредитним договором від 31 липня 2007 року.
ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" посилалося на те, що позичальник належним чином не виконував умови кредитного договору, унаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 66 768,45 доларів США, що еквівалентно 1 848 598,04 грн, з яких: 42 482,28 доларів США - тіло кредиту; 24 286,17 доларів США - проценти.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
За правилом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За положеннями статей 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення такого зобов`язання боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що ТОВ "Дніпрофінансгруп", яке набуло право вимоги у первісного кредитора (ПАТ КБ "Надра") за кредитним договором та договорами поруки від 31 липня 2007 року, укладеними з відповідачами, відступило таке право 22 квітня 2021 року на користь TOB "Брайт Інвестмент", а тому не має права вимагати від відповідачів повернення кредитних коштів та нарахованих процентів.
З таким висновком судів Верховний Суд не погоджується з огляду на таке.
Відповідно до положень статей 512, 514, 516, 519 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків; у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредитору є належним виконанням; якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Згідно з статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судами установлено, що 22 квітня 2021 року ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" та
TOB "Брайт Інвестмент" (новий кредитор) уклали договір про відступлення прав вимоги, згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, первинний кредитор зобов`язується відступити новому кредитору належні первинному кредитору, а новий кредитор зобов`язується набути права вимоги первинного кредитора до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами, договорами про надання кредиту, договорами поруки, іпотечними договорами, договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору.
Пунктом 12 договору передбачено, що будь-які зміни та доповнення до цього договору оформляються у вигляді відповідного договору про внесення змін та доповнень, що посвідчується нотаріально. Сторона за цим договором має право ініціювати внесення змін та доповнень до цього договору, в тому числі, але не виключно, щодо зміни обсягу та змісту переданих згідно додатку № 1 до цього договору прав вимоги, компенсації додаткових витрат нового кредитора у зв`язку з ненаданням первинним кредитором інформації згідно п. 3 цього договору, тощо, шляхом подачі відповідного повідомлення іншій стороні цього договору.
Додатком № 1 до договору від 22 квітня 2021 року передбачено відступлення право вимоги за кредитним договором від 31 липня 2007 року, укладеним з ОСОБА_1, а також за договорами поруки, укладеними з ОСОБА_2, ОСОБА_3 (а. с. 157-162, т. 2).
10 серпня 2021 року ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" та TOB "Брайт Інвестмент" уклали договір про внесення змін та доповнень № 2 до договору про відступлення прав вимоги, зокрема в додаток № 1 до договору, та домовились викласти його в іншій редакції. За змістом пункту 3 договору цей договір вважається невід`ємною частиною договору про відступлення права вимоги від 22 квітня 2021 року.
Відповідно до нової редакції додатку № 1 до договору від 22 квітня 2021 року, в ньому не зазначено право вимоги за кредитним договором від 31 липня
2007 року.
Таким чином, ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" та TOB "Брайт Інвестмент" дійшли згоди щодо переліку договорів, право вимоги за якими переходить до нового кредитора, виклавши додаток № 1 до договору від 22 квітня 2021 року в новій редакції.
Вказане свідчить про те, що право вимоги за кредитним договором та договорами поруки від 31 липня 2007 року, укладеними з відповідачами, залишилося у ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп", а тому висновки судів про те, що останнє не є кредитором відповідачів помилкові.
Суд апеляційної інстанції, посилаючись на відсутність доказів зворотного відступлення права вимоги TOB "Брайт Інвестмент" на користь ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп", не звернув уваги на те, що TOB "Брайт Інвестмент" не є новим кредитором не у зв`язку із зворотною передачею прав вимоги на користь позивача, а з підстав виключення ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" та TOB "Брайт Інвестмент" договором про внесення змін та доповнень від 10 серпня 2021 року з переліку прав вимоги, які передаються новому кредитору, право вимоги до відповідачів.
Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів спростування презумпції правомірності укладеного між ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" та TOB "Брайт Інвестмент", як договору про відступлення права вимоги від 22 квітня 2021 року, так і договору про внесення змін та доповнень від 10 серпня 2021 року № 2 до договору про відступлення прав вимоги, а тому вони є чинними та створюють для сторін права та обов`язки, які ними передбачені.
Суд апеляційної інстанції, вважаючи TOB "Брайт Інвестмент" кредитором відповідачів у зв`язку із направленням останнім 27 квітня 2021 року листа про відступлення на його користь право вимоги за кредитним договором та за договорами забезпечення, не врахував, що вказаний лист був направлений до укладення 10 серпня 2021 року ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" та TOB "Брайт Інвестмент" договору про внесення змін та доповнень до договору про відступлення прав вимоги, тобто на час направлення вказаного листа ТОВ "Брайт Інвестмент" дійсно було новим кредитором відповідачів, однак у зв`язку із укладенням 10 серпня 2021 року між юридичними особами договору кредитором залишилося ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" і після цієї дати жодних вимог
ТОВ "Брайт Інвестмент" до відповідачів не висувало.
Доводи відзиву ОСОБА_3 про відсутність доказів зворотного відступлення права вимоги від TOB "Брайт Інвестмент" на користь ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" спростовуються вищевикладеним та жодним чином не порушують права відповідачів, оскільки як на вимогу TOB "Брайт Інвестмент", так і на вимогу
ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" заборгованість за кредитним договором погашена не була. Заміна кредитора у зобов`язанні не змінює саме зобов`язання і відповідачі мають ті ж самі права і обов`язки, визначені кредитним договором та договорами поруки, як перед первісним кредитором, так і, у разі переходу права вимоги, перед іншим кредитором, а тому сама по собі заміна кредитора не свідчить про порушення прав відповідачів.
Отже, висновок судів про те, що позивач не має права вимагати стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором є помилковим.
У зв`язку із тим, що суди не розглядали позовні вимоги по суті спору, обмежившись лише помилковим висновком про відсутність у позивача права вимоги до відповідачів, не перевіряли наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідних доводів сторін щодо розміру заборгованості, а суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому судові рішення слід скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.