ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 450/2556/17
провадження № 61-16177св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2 ),
відповідачі: ОСОБА_3, Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Гриневич Михайло Миколайович, на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області в складі судді Кукси Д. А. від 25 квітня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М., від 29 жовтня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку.
Позов мотивовано тим, що її мати ОСОБА_7 та члени домогосподарства, починаючи з 1980 року користуються земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства, площею 0,085 га, яка розташована в с. Горішній Пустомитівського району Львівської області. З початком ведення погосподарського обліку в Пасіки-Зубрицькій сільській раді, на території якої знаходиться спірна земельна ділянка, таке право підтверджується записами в погосподарських книгах 2001-2005 та 2006-2010 років, згідно з якими вказана спірна земельна ділянка рахувалась за її матір`ю ОСОБА_7 .
Після смерті ОСОБА_7 у 2010 році вказана земельна ділянка рахувалась за головою домогосподарства, її (позивачки) батьком ОСОБА_8, а з 2011 року, згідно відомостей, зазначених в погосподарській книзі за 2011-2015, вказана спірна земельна ділянка рахується за ОСОБА_1 .
На початку 2016 року їй стало відомо, що на місці розташування вказаної земельної ділянки відображається земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площею 0,4037 га. Згідно з повідомленням відділення Держгеокадастру у Пустомитівському районі ця земельна ділянка кадастровий номер 4623685100:02:001:0308 (приватизована на місці розташування їх ділянки) належить їх сусідці ОСОБА_3 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 197858 від 19 жовтня 2012 року.
Звернувшись до ОСОБА_3 з претензією щодо приватизації земельної ділянки разом з їх ділянкою без відповідного погодження, остання погодилася розділити приватизовану нею ділянку площею 0,4037 га на дві ділянки площами 0,3184 га та 0,0853 га відповідно та відчужити на користь ОСОБА_1 належну їй ділянку площею 0,0853 га.
28 березня 2017 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сліпеньким Л. Р. посвідчено заяву ОСОБА_3 про розподіл своєї ділянки на дві частини, на підставі якої 08 червня 2017 року вони отримали витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0853 га, кадастровий номер 4523685100:02:001:0428, здійснили оплату послуг необхідну для державної реєстрації права власності на розподілені ділянки. Однак в подальшому ОСОБА_3 відмовилась передати у власність позивачки спірну земельну ділянку, площею 0,0853 га.
На момент прийняття оскаржуваного рішення Пасіки-Зубрицької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 07 грудня 2011 року про передачу у власність земельної ділянки площею 0,4037 га ОСОБА_3, частина вказаної земельної ділянки перебувала в користуванні ОСОБА_1 . Натомість, Пасіки-Зубрицька сільська рада Пустомитівського району Львівської області без вилучення земельної ділянки, що перебувала у користуванні позивачки, передала її у власність іншій особі, чим порушила права ОСОБА_1 на оформлення права власності на цю земельну ділянку.
З огляду на викладене, збільшивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила:
- визнати незаконним та скасувати рішення 12-ї сесії 6-го демократичного скликання Пасіки-Зубрицької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 07 грудня 2011 року в частині передачі ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,4037 га, розташованої у с. Горішній Львівського району (Пустомитівського району) Львівської області;
- скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,4037 га, розташовану в с. Горішній, Пустомитівського району Львівської області, виданий ОСОБА_3 на підставі рішення 12-ї сесії 6-го демократичного скликання Пасіки-Зубрицької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 07 грудня 2011 року;
- скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0853 га, кадастровий номер 4623685100:02:001:0428, розташовану у с. Горішній Пустомитівського району Львівської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,08 га, яка розташована в с. Горішній Пустомитівського району Львівської області, рахувалась за ОСОБА_7, після її смерті за головою домогосподарства ОСОБА_8, а згідно з даними обліку погосподарської книги за 2011-2015 роки - за членом домогосподарства ОСОБА_1 .
Водночас належних, допустимих, достатніх доказів щодо достовірних відомостей про винесені межі цієї земельної ділянки на місцевості (в натурі) матеріали справи не містять, як і доказів прийняття рішення місцевої ради народних депутатів про передачу ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельної ділянки, площею 0,08 га для ведення особистого селянського господарства, прийнятого відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок".
У матеріалах спадкової справи №14/2018, заведеної 28 вересня 2018 року після смерті ОСОБА_1 01 липня 2018 року, відсутні дані про право власності спадкодавця на земельну ділянку площею 0,08 га.
На підставі наданих суду доказів неможливо встановити місце розташування земельної ділянки площею 0,08 га, як і те, що така ділянка є саме ділянкою з кадастровим номером 4623685199:02:001:0428, яка була створена в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4623685100:02:001:0308, межі якої було погоджено, у тому числі батьком позивача ОСОБА_2 .
Оскільки доказів незаконності рішення Пасіки-Зубрицької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 07 грудня 2011 року в частині передачі ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,4037 га в с. Горішній суду не надано, у задоволенні інших позовних вимог, які є похідними, слід відмовити.
Суди врахували, що позовна давність застосовується лише за наявності встановленого порушення права особи, тому за обставин справи підстави для вирішення питання щодо дотримання позивачем строків позовної давності для звернення до суду з цим позовом відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
30 листопада 2024 року через засоби поштового зв`язку представник ОСОБА_2 - адвокат Гриневич М. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 квітня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-127цс15, від 24 листопада 2020 року у справі № 308/6368/15-а, від 17 березня 2023 року у справі № 710/417/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована наступним.
Згідно з рішенням Пасіко-Зубрицької сільської ради від 07 грудня 2011 року відповідачці не надавалась у власність будь-яка земельна ділянка, а було лише вирішено питання затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,4037 га в с. Горішній.
Суди неправильно застосували до спірних правовідносин норми статті 118 ЗК України.
З плану меж земельних ділянок № 1 від 26 грудня 2019 року домогосподарства ОСОБА_1 та ОСОБА_3 чітко розділені межовими насадженнями, що узгоджується з частиною другою статті 106 ЗК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду у січні 2025 року, ОСОБА_3 заперечує проти доводів представника ОСОБА_2 - адвоката Гриневича М. М., просить закрити касаційне провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України або касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2024 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 квітня 2024 року та постанови Львівського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року, відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано із суду першої інстанції цивільну справу № 450/2556/17.
У грудні 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з відомостями, що містяться у погосподарських книгах в с. Горішній Пустомитівського району Львівської області, за домогосподарством на АДРЕСА_1, головою якого вказана ОСОБА_7, у 2001-2005 роках рахувалась земельна ділянка розміром 0,28 га, у тому числі для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських споруд - 0,20 га; для ведення особистого підсобного господарства - 0,08 га, а також будинок 1946 року побудови.
Відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЕ № 554639, ЯЕ №554562, ЯЕ №554563 від 24 червня 2009 року, виданих на підставі рішень Пасіки-Зубрицької сільської ради від 29 грудня 2008 року, ОСОБА_7 належать земельні ділянки: площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд; площею 0,1726 га для ведення особистого селянського господарства; площею 0,3038 га для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 березня 2012 року у справі № 1316/827/2012, яке набрало законної сили, за ОСОБА_8 визнано право власності на: житловий будинок, який знаходиться з адресою: АДРЕСА_1 ; право власності на житловий будинок, який знаходиться з адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, розташовану в с. Горішній Пустомитівського району Львівської області, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 554639, виданим 24 червня 2009 року Пасіки-Зубрицькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд; земельну ділянку загальною площею 0,3038 га, розташовану у с. Горішній Пустомитівського району Львівської області, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 554563, виданим 24 червня 2009 року Пасіки-Зубрицькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку загальною площею 0,1726 га, розташовану у с. Горішній Пустомитівського району Львівської області, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 554562, виданим 24 червня 2009 року Пасіки-Зубрицькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства (т. 2, а. с. 113, 114).
Встановлено, що зазначене майно успадковане ОСОБА_8 після смерті дружини ОСОБА_7 . Дочки ОСОБА_7 - ОСОБА_1 та ОСОБА_11 не прийняли спадщину та не вступили в управління спадковим майном.
За домогосподарством на АДРЕСА_2, головою якого значиться ОСОБА_12, в погосподарських книгах за 2001-2005 та 2006-2010 числиться загальна площа земельних ділянок 1,0 га, житловий будинок 1946 року побудови.
Рішенням Виконавчого комітету Зубрянської сілсьької ради народних депутатів від 03 травня 1994 ОСОБА_12 передано безкоштовно у приватну власність у с. Горішній присадибну ділянку площею 0,25 га для розширення особистого підсобного господарства в межах села площею 0,33 га.
Рішенням Пасіки-Зубрицької сільської ради народних депутатів Пустомитівського району Львівської області № 13 від 13 квітня 1995 року ОСОБА_12 передано у постійне користування земельну ділянку площею 0,43 га для ведення особистого підсобного господарства.
Рішенням Пасіки-Зубрицької сільської ради від 07 грудня 2011 року затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 площею 0,4037 га для ведення особистого селянського господарства в с. Горішній Пасіки-Зубрицької сільської ради Пустомитівського району Львівської області.
Цій земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 4623685100:02:001:0308.
За заявою ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) від 28 березня 2017 року здійснено розподіл земельної ділянки загальною площею 0,4037 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4623685100:02:001:0308, на дві земельні ділянки: площами 0,3184 га та 0,0853 га.
Згідно з витягами з Державного земельного кадастру земельній ділянці площею 0,3184 га присвоєно кадастровий номер 4623685100:02:001:0429, земельній ділянці площею 0,0853 га - кадастровий номер 4623685199:02:001:0428. Дата державної реєстрації земельної ділянки - 08 червня 2017 року.
За змістом довідки Виконавчого комітету Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади № 760 від 04 вересня 2017 року відомо, що згідно з обліком погосподарської книги за 2001-2005 роки та 2006-2010 роки Пасіки-Зубрицької сільської ради, земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,08 га, яка розташована в с. Горішній Пустомитівського району Львівської області, рахувалась за ОСОБА_7, після її смерті (2010 рік) згідно з обліком вказана земельна ділянка рахувалась за головою домогосподарства ОСОБА_8 . Згідно з обліком погосподарської книги за 2011-2015 роки вказана земельна ділянка площею 0,08 га рахується за членом домогосподарства ОСОБА_1 .
За змістом висновку комісії з питань земельних відносин, будівництва, архітектури та просторового планування Давидівської сільської ради об`єднаної територівльної громади Пустомитівського району Львівської області від 15 вересня 2017 року щодо заяви жительки с. Горішній ОСОБА_1 відомо, що при обстеженні земельної ділянки, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4623685100:02:001:03081, на АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_3, вказана територія на місцевості чітко розділена на дві частини, про що свідчить межа між двома домогосподарствами, яка засаджена деревами десятирічної давності. Частина території орієнтовною площею 0,08 га вказаного державного акта згідно обліку погосподарських книг Пасіки-Зубрицької сільської ради з 2001 знаходиться в користуванні сім`ї ОСОБА_1, про що свідчить і межа, яка розділяє приватизовану земельну ділянку, площею 0,4037 га, на 2 частини, а також підтвердження сусідів ОСОБА_14 та ОСОБА_15 щодо справжнього землекористувача даної території, орієнтовною площею 0,08 га, а саме ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Предметом позову ОСОБА_1 (правонаступник - ОСОБА_2 ) є вимоги про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради в частині передачі ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення особисто селянського господарства площею 0,4037 га у с. Горішній Львівського району (Пустомитівського району) Львівської області, про скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку.
Підставою позову зазначено виділення ОСОБА_3 вказаної земельної ділянки за рахунок земельної ділянки родини позивачки, площею 0,08 га.
Відмовляючи у позові, суди виходили з недоведеності позивачкою наявності у неї порушеного права діями відповідачів.
Верховний Суд погоджується з такими висновками.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).
Відповідно до частин шостої-дев`ятої статті 118 ЗК України, в редакції чинній станом на 07 грудня 2011 року, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району,заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія). Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженнінаявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з метою набуття у власність земельної ділянки ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 під час виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку площею 0,4037 га погоджувала межі з суміжними користувачами, у тому числі з ОСОБА_17, який є родичем ОСОБА_1, записаний у члени сім`ї домогосподарства ОСОБА_1 і є батьком представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, земельна ділянка якого межує з її земельною ділянкою (т. 1, а. с. 166).
Рішенням Пасіки-Зубрицької сільської ради від 07 грудня 2011 року затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 площею 0,4037 га для ведення особистого селянського господарства в с. Горішній Пасіки-Зубрицької сільської ради Пустомитівського району Львівської області. Матеріали проєкту містять графічні дані щодо місця розташування земельної ділянки, а також акт встановлення і узгодження меж земельної ділянки із підписами суміжних землекористувачів: ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_18 . Цій земельній ділянці визначено кадастровий номер 4623685100:02:001:0308.
На підставі цього рішення управлінням Держкомзему в Пустомитівському районі Львівської області 19 жовтня 2012 року ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №197858.
Суди правильно виснували про те, що відповідачкою ОСОБА_3 дотримано вимоги, передбачені статтею 118 ЗК України.
Посилання позивачки на зміст довідки Виконавчого комітету Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади № 760 від 04 вересня 2017 року як доказ належності їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,08 га, яка розташована в с. Горішній Пустомитівського району Львівської області, саме по собі не вказує на порушення її речових прав у зв`язку з виділенням відповідачці у приватну власність спірної земельної ділянки.
Суди надавали оцінку цій довідці як доказу у справі, встановили, що у такій довідці відсутні винесені межі земельної ділянки на місцевості (в натурі), немає посилань на будь-які графічні підтверджуючі документи; погосподарські книги не містять відомостей про конкретне місцезнаходження земельної ділянки.
Крім того, згідно зі статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України №15-92 від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", який втратив чинність на підставі Закону №139-V (139-16) від 14 вересня 2006 року, право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.
Доказів прийняття рішення місцевої Ради народних депутатів про передачу ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельної ділянки, площею 0,08 га для ведення особистого селянського господарства, прийнятого відповідно до Декрету Кабінету Мінінстрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" суду не надано, як і не представлено будь-яких записів у земельно-кадастрових документах відповідної ради та самого державного акта на право приватної власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_1 .
Згідно з пунктом 1 Перехідних положень ЗК України установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Позивачкою не надано суду технічної документації щодо місця розташування на місцевості земельної ділянки площею 0,08 га, належної її господарству згідно із записами в погосподарських книгах за 2011-2015 роки.
Також матеріали спадкової справи № 14/2018, заведеної 28 вересня 2018 року після смерті ОСОБА_1 01 липня 2018 року, не містять відомостей про право власності спадкодавця на земельну ділянку площею 0,08 га.
Отже, аргументи заявниці про належність саме їй земельної ділянки площею 0,0853 га, кадастровий номер 4623685199:02:001:0428, до приватизації цієї земельної ділянки ОСОБА_3, не підтверджені жодними доказами.
Зазначене жодним чином не спростовує речових прав позивачки на земельні ділянки як для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, так і для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в с. Горішній Пустомитівського району Львівської області та рахувались за ОСОБА_7, після її смерті - за ОСОБА_8, а згідно з обліком погосподарської книги за 2011-2015 - за членом домогосподарства ОСОБА_1, у тому і на земельну ділянку площею 0,08 га.
Водночас у матеріалах справи відсутні відомості про винесені межі цієї земельної ділянки площею 0,08 га на місцевості (в натурі), відсутні посилання на будь-які графічні підтверджуючі документи, а погосподарські книги не містять відомостей про конкретне місцезнаходження земельної ділянки.
На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неможливість на підставі наданих суду доказів встановити місце розташування земельної ділянки площею 0,08 га, як і те, що така ділянка є саме ділянкою з кадастровим номером 4623685199:02:001:0428, яка була створена в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4623685100:02:001:0308, межі якої було погоджено в тому числі батьком правонаступниці позивачки ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ) - ОСОБА_17 .
Підсумовуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачкою порушеного права діями відповідачів, зокрема, у зв`язку з відсутністю відомостей про винесені межі земельної ділянки площею 0,08 га на місцевості (в натурі), рішення органу місцевого самоврядування про передачу ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельної ділянки, площею 0,08 га для ведення особистого селянського господарства тощо.
З огляду на це, підстави для визнання незаконним та скасування рішення Пасіки-Зубрицької сільської ради від 07 грудня 2011 року в частині передачі ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,4037 га, розташованої в с. Горішній Пустомитівського району Львівської області, - відсутні.
Доводи касаційної скарги значною мірою зводяться до встановлення протилежних зазначеному обставин, тоді як встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Доводи касаційної скарги про те, що судом не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-127цс15, від 24 листопада 2020 року у справі № 308/6368/15-а, від 17 березня 2023 року у справі № 710/417/21, є безпідставними.
Зміст указаних постанов свідчить про те, що право користування земельною ділянкою може підтверджуватись відомостями/записами в погосподарських книгах.
Висновки судів попередніх інстанцій зазначеному по суті спору не суперечать, а зводяться до недоведення позивачкою порушення діями відповідачів її речового права.
У зв`язку з цим, Верховний Суд відхиляє клопотання ОСОБА_3 про закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
Відповідно до положень указаної норми суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені у наведених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду України та Верховного Суду, по суті враховані під час перегляду цієї справи, тому підстави для застосування пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України - відсутні.