ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 199/9920/22
провадження № 61-14456св24
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області,
відповідачі: ОСОБА_1, дочірнє підприємство "Ілліч-Агро Донбас" публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 09 січня 2024 року у складі судді Авраменка А. М., додаткове рішення цього ж суду від 19 січня 2024 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Барильської А. П., Демченко Е. Л. та додаткову постанову цього ж суду від 22 жовтня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області звернувся до суду в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1, дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Донбас" публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - ДП "Ілліч-Агро Донбас") про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.
На обґрунтування позовних вимог перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області посилався на те, що 19 листопада 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Чекідою О. А. зареєстровано право власності відповідача ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1167, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 34259346).
Підставою для державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку був наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Донецькій області) від 02 жовтня 2019 року № 4963-СГ "Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення".
Водночас відповідно до наданої ГУ Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу з аналогічними реквізитами (номером та датою прийняття) вказаним наказом насправді надано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га, у тому числі сіножатей площею 2 га (кадастровий номер 1421284600:01:001:0648) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів.
Крім того, згідно з наданим ГУ Держгеокадастру у Донецькій області листом № 10-5-0.3-2300/2-22 від 23 грудня 2022 року ОСОБА_1 зверталась до Управління із клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, дозвіл на що було надано наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 19 липня 2019 року № 3389-СГ.
Однак, наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 21 жовтня 2019 року № 5376-СГ відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області з кадастровим номером 1421786600:03:000:1167 та наданні цієї земельної ділянки у власність.
У подальшому ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не приймалось ніяких наказів відносно ОСОБА_1 щодо затвердження документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки, тому земельна ділянка вибула з державної власності поза її волею.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірна земельна ділянка на підставі договору оренди землі від 22 листопада 2019 року передана ОСОБА_1 в оренду ДП "Ілліч-Агро Донбас" на 10 років.
Внаслідок змін у земельному законодавстві на момент звернення до суду із цим позовом землі державної власності, якими на момент виникнення спірних правовідносин розпоряджалось ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, перейшли у комунальну власність, а тому з 27 травня 2021 року уповноваженим органом на розпорядження спірною земельною ділянкою з огляду на розпорядження Кабінету Міністрів України № 710-р від 12 червня 2020 року є Нікольська селищна рада Маріупольського району Донецької області.
Оскільки селищна рада з об`єктивних причин не вжила жодних заходів щодо звернення до суду із аналогічним позовом про повернення земельної ділянки у комунальну власність, прокурор звернувся до суду із цим позовом, в якому просив:
- витребувати у ОСОБА_1 та ДП "Ілліч-Агро Донбас" на користь власника земельної ділянки, а саме Нікопольської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2 га, кадастровий номер 1421786600:03:000:1167, що розташована на території територіальної громади Нікопольської селищної ради Маріупольського району Донецької області;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права оренди ДП "Ілліч-Агро Донбас" на земельну ділянку із кадастровим номером 1421786600:03:000:1167, припинивши право оренди на цю земельну ділянку.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 09 січня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 додержалась процедури отримання у власність спірної земельної ділянки, її реєстрації у Державному земельному кадастрі як окремого об`єкту цивільних прав, державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку в контексті встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин, тому відсутні підстави для задоволення віндикаційного позову.
Також суд першої інстанції зазначив, що позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною та ґрунтується виключно на можливості задоволення позову в частині віндикаційної позовної вимоги, у задоволенні якої судом відмовлено.
З тих же підстав не підлягає задоволенню і вимога про припинення права оренди, яка до того ж не є ефектними та належним способом захисту з огляду на внесення змін до частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка ще з 26 липня 2022 року не містить необхідності зазначення в рішенні суду про припинення відповідного речового права.
Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 січня 2024 рокузаяву представника ДП "Ілліч-Агро Донбас" - адвоката Сіріньок О. М. про ухвалення додаткового рішення задоволено.
У порядку розподілу судових витрат по справі стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ДП "Ілліч-Агро Донбас" в якості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 5 000 грн.
Додаткове рішення мотивоване тим, що між ДП "Ілліч-Агро Донбас" та АО "Експерто Креде" було укладено договір про надання правничої допомоги від 14 лютого 2023 року № 23Д095317 та додаткова угода № 1 до нього від 14 лютого 2023 року, на виконання умов яких від імені адвокатського об`єднання професійну правничу допомогу вказаному відповідачу надавав адвокат Сіріньок О. М., яка і брала участь у судових засіданнях у справі, сторонами узгоджено обсяг та вартість означених правових послуг, тому заявлені вимоги є обґрунтованими та доведеними.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 09 січня 2024 року та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 січня 2024 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами незаконність та безпідставність вибуття з державної власності в особі територіальної громади Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га з кадастровим номером 1421786600:03:000:1167, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 .
Залишаючи без змін додаткову постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції керувався тим, що місцевий суд при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення не допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, висновки суду стосуються лише питання стягнення судових витрат за надання правничої допомоги адвокатом, які не були вирішені судом при ухваленні рішення по суті розглянутих позовних вимог, яким відмовлено у задоволенні позову, а тому суд відповідно до вимог закону при відмові у задоволенні позову стягнув судові витрати з позивача на користь відповідача додатковим рішенням.
Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року заяву ДП "Ілліч-Агро Донбас" про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ДП "Ілліч-Агро Донбас" витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.
Додаткова постанова мотивована тим, що з огляду на умови договору про надання правової допомоги, колегія суддів дійшла висновку, що у цій справі витрати на правову допомогу є реальними, підтвердженими матеріалами справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі заступник керівника Донецької обласної прокуратури просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 09 січня 2024 року, додаткове рішення цього ж суду від 19 січня 2024 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року та додаткову постанову цього ж суду від 22 жовтня 2024 року і задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а у задоволенні заяв про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 522/3999/23, від 05 квітня 2023 року у справі № 139/997/21, від 15 квітня 2020 року у справі № 373/1810/16-ц, від 05 січня 2024 року у справі № 736/1435/21, постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник оскаржує судові рішення з передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав (вказує на порушення судами норм процесуального права, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази, встановили обставини на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України)).
На переконання заявника суди повинні були дослідити, чи отримувала відповідач дозвіл на розробку проєкту землеустрою, чи розробила вона його, чи затверджений такий проєкт ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, чи видано наказ про надання земельної ділянки у власність.
Суди проігнорували докази, а саме: наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року № 4963-СГ; інформацію ГУ Держгеокадастру у Донецькій області про те, що воно не приймало наказ від 02 жовтня 2019 року № 4963-СГ щодо надання у власність відповідачу земельної ділянки; наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 21 жовтня 2019 року № 5376-СГ, яким відповідачу відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою та наданні земельної ділянки у власність.
Суди ухилилися від встановлення дійсних обставин справи; суду надано оригінал наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року № 4963-СГ стосовно ОСОБА_2 з СЕД "ДОК ПРОФ", однак суди не визнали електронний документ оригіналом та не надали йому належну правову оцінку.
Прокурор заявляв в судах попередніх інстанцій клопотання про витребування доказів для дослідження, необхідність дослідження яких обумовлена тим, що у разі наявності сумнівів в дійсності отриманих прокурором даних з систем документообігу та реєстрів, такі дані можуть бути оглянуті в судовому засіданні, проте суди ухилилися від дослідження вказаних обставин та відмовили у задоволенні клопотань.
Відповідач повинна була довести факт існування наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року № 4963-СГ, проте не виконала вказаний обов`язок, а суди попередніх інстанцій залишили цей факт поза увагою та безпідставно звільнили її від обов`язку доказування обставин.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи інших учасників справи
У грудні 2024 року до суду від представника ДП "Ілліч-Агро Донбас" - адвоката Сіріньок О. М. надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.
Заявник просить залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що обставини, встановлені у постановах Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі, не є подібними із цією справою, оскільки відрізняються фактичні обставини, предмет спору та суб`єктний склад. Касаційна скарга не містить передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підстав для касаційного оскарження.
Справа про витребування земельної ділянки з ціною позову на суму 59 573,15 грн, що не перевищує двохсот п`ятидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є справою, яка відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню.
Дії державного органу у справі не свідчать про відсутність волі щодо прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність в межах процесу приватизації, оскільки згідно з частиною дев`ятою статті 118 ЗК України не передбачало підстав та/або можливості не видання наказу від 02 жовтня 2019 року № 4963-СГ.
Позивач ніколи не мав оформленого права власності на земельну ділянку як того вимагає стаття 387 ЦК України; суди не допустили порушення вимог статей 5, 7 Закону України "Про електронні документита електронний документообіг" та правильно оцінили надані прокурором докази.
Неправомірність набуття права власності відповідачем підтверджена належними та допустимими доказами.
У грудні 2024 року від заступника керівника Донецької обласної прокуратури надійшли пояснення на відзив на касаційну скаргу.
Встановлені судами фактичні обставини справи
16 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га ріллі у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 19 липня 2019 року № 3389-СГ було надано ОСОБА_1 запитуваний нею дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
11 вересня 2019 року відділом у Нікольському району ГУ Держгеокадастру у Донецькій області здійснено державну реєстрацію спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 22 липня 2019 року, складеного ТОВ "Центр експертно-геодезичного забезпечення".
Спірній земельній присвоєно кадастровий номер 1421786600:03:000:1167, визначено площу у 2 га та цільове призначення - ведення особистого селянського господарства. Місцезнаходження вказаної земельної ділянки - Донецька область Нікольський район, на території Темрюцької сільської ради. Складено кадастровий план земельної ділянки.
02 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням про затвердження "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, за межами населених пунктів" та передати цьому відповідачу у власність таку земельну ділянку, кадастровий номер 1421786600:03:000:1167, площею 2 га (рілля) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів.
19 листопада 2019 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Чекідою О. А. здійснено державну реєстрацію права власності на вищевказану спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 . Підставою зазначено наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 4963-СГ від 02 жовтня 2019 року, згідно з яким ОСОБА_1 вирішено надати безоплатно у власність спірну земельну ділянку. Вказаний наказ містить всі реквізити офіційного документу.
22 листопада 2019 року між відповідачами укладено договір оренди землі № 611, за умовами якого ОСОБА_1 передала ДП "Ілліч-Агро Донбас" в оренду на 10 років спірну земельну ділянку.
13 грудня 2019 року за ДП "Ілліч-Агро Донбас" було зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки на підставі зазначеного договору.
У матеріалах справи наявний інший наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 4963-СГ від 02 жовтня 2019 року, зміст якого (окрім реквізитів - дати, номеру, назви та підписанта) суттєво відрізняється від змісту копії наказу, а саме зазначеним наказом вирішено надати громадянці ОСОБА_2 безоплатно у власність земельну ділянку площею 2 га, у тому числі сіножатей площею 2 га, (кадастровий номер 1421284600:01:001:0648) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 21 жовтня 2019 року № 5376-СГ ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою щодо спірної земельної ділянки з підстав невідповідності землевпорядної документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою.
Зазначені копії наказів отримані прокурором за результатами запиту до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, яке своїм листом від 23 грудня 2022 року № 10-5-0.3-2300/2-22 надіслало електронні копії вказаних наказів, вказавши на відсутність інших наказів, що стосуються спірної земельної ділянки, тобто заперечивши видачу та існування наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 4963-СГ від 02 жовтня 2019 року, на підставі якого відбулась державна реєстрація права власності ОСОБА_1 .
Суди встановили відсутність у сторін та ГУ Держгеокадастру у Донецькій області оригіналу у паперовій формі наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 4963-СГ від 02 жовтня 2019 року.
У період з 31 жовтня 2019 року до 08 листопада 2019 року Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру проведено перевірку деяких питань діяльності ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, за наслідками чого складено відповідний акт, згідно з яким 04 листопада 2019 року в Головному управлінні відсутні оригінали наказів із розпорядженням землями сільськогосподарського призначення, які видано Головним управлінням до 04 жовтня 2019 року включно. Відповідно до письмових пояснень начальника відділу державного геодезичного нагляду Головного управління Павлюка Д. М. оригінали наказів, які знаходились за адресою: Донецька область, місто Костянтинівка, вулиця Європейська, 13 (попередня адреса Головного управління) 06 серпня 2019 року були вивезені до нового приміщення Головного управління за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, площа Машинобудівників, 1 до кабінету, в якому розміщені працівники управління землеустрою та охороною земель та відділу ринку та оцінки земель Головного управління. Працівники, які відповідали за зберігання наказів, начальник відділу розпорядження сільськогосподарськими землями звільнено. Станом на 03 жовтня 2019 року оригінали наказів щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення з 2015 року до 2019 року та відповідні клопотання фізичних та юридичних осіб знаходились у приміщенні Головного управління. Вранці 04 жовтня 2019 року оригінали наказів та відповідні клопотання вже були відсутні з невідомих причин, будь-які заходи Головним управлінням до 04 листопада 2019 року не вживались. Оригінали клопотань з відповідними матеріалами щодо розпорядження сільськогосподарськими землями з 2015 року до 2018 рік також відсутні в приміщенні Головного управління, відповідальних осіб за збереження наказів у Головному управлінні не визначено. Тільки 06 листопада 2019 року працівниками Головного управління складено акт про крадіжку документів та викликані співробітники поліції для документування факту вилучення документів (розпочато кримінальне провадження). До системи "ДОК ПРОФ" сканувались підписані та зареєстровані накази без листа погодження, що при відсутності оригіналів наказів не дає можливості визначити, чи були вони погоджені відповідними спеціалістами Головного управління.
08 листопада 2019 року до Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, Національному агентству України з питань державної служби, Прем`єр-міністру України, офісу Президента, Донецькій обласній державній адміністрації була подана колективна скарга трудового колективу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області на дії виконувача обов`язків начальнику вказаного управління. У скарзі зазначено, серед іншого, про вивезення в невідомому напрямку документації Головного управління його керівництвом.
Наказами ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 26-ОТГ від 28 січня 2021 року та № 48-ОТГ від 26 лютого 2021 року за результатами проведеної інвентаризації земель державної власності сільськогосподарського призначення по Донецькій області, які прийняті на виконання змін у законодавстві, зокрема пункту 24 Перехідних положень ЗК України, Указу Президента України від 15 жовтня 2020 року № 449/2020 "Про деякі заходи щодо прискорення реформи у сфері земельних відносин", постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", вирішено передати Нікольській селищній раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані в адмінмежах Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області за межами населеного пункту. При цьому додатки до таких наказів, які містять вичерпний перелік земельних ділянок державної власності, що передаються у комунальну, не містять спірної земельної ділянки.
13 квітня 2022 року ДП "Ілліч-Агро Донбас" звернулось до ГУ Національної поліції України та Центру управління Служби безпеки України із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якому повідомлено серед іншого про втрату підприємством з 24 лютого 2022 року доступу до свого офісу, розташованого за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Італійська, 116-А, і можливості вивезти з нього оригінали документів, серед яких були договори оренди землі, міни, емфітевзису, документи, що підтверджують нарахування та оплату орендної плати, технічна документація на землю. В подальшому відповідачу ДП "Ілліч-Агро Донбас" з відкритих джерел стало відомо, що його офіс внаслідок бойових дій зруйновано (будівля вигоріла у березні).
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до положень статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.
27 травня 2021 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин".
Відповідно до пункту 58 вищевказаного Закону України розділ Х "Перехідні положення" ЗК України був доповнений пунктом 24, яким визначається, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, перелік яких визначений законом.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом (пункт 24 розділ Х "Перехідні положення" ЗК України).
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція)).
Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частини перша та третя статті 388 ЦК України).
Якщо законом установлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (частина п`ята статті 12 ЦК України).
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) сформульовано правовий висновок про те, що, розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України в поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи виснувати про наявність підстав для втручання в мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно із статтею 118 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У заяві зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає заяву у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) та постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 373/1810/16-ц (провадження № 61-13700св19), на які посилається заявник, указано, що необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки.
У постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 139/997/21 (провадження № 61-12898св22) зазначено, що законодавчо визначений порядок набуття права власності громадянами на земельну ділянку із земель державної та комунальної власності потребує наявності, з одного боку, волевиявлення осіб до отримання земельної ділянки у формі подання заяви, з іншого - прийняття рішення про її передачу органом державної влади або місцевого самоврядування. Тож відсутність волевиявлення територіальної громади на передачу земельної ділянки є порушенням чинного законодавства. Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Отже, у випадку, якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).
Згідно з вимогами статті 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Саме суди першої та апеляційної інстанцій як суди факту здійснюють дослідження та оцінку доказів.
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
У цій справі відсутні підстави вважати, що суди не врахували наведені заявником висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, так як не встановлено обставин, що ГУ Держгеокадастру в Донецькій області не розглядало питання про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку була вчинена на підставі підробленого (неіснуючого) наказу ГУ Держгеокадастру в Донецькій області від 02 жовтня 2019 року № 4963-СГ.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Процедура державної реєстрації земельної ділянки визначена Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051).
Відповідно до пункту 107 Порядку № 1051 (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється, зокрема, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи (пункт 109 Порядку № 1051).
Пункт 110 Порядку № 1051 передбачає, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації); електронний документ.
Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.
До поземельної книги в паперовій формі додається засвідчена копія рішення, яке є підставою для внесення відомостей до неї (пункт 112 Порядку № 1051).
Пунктом 113 Порядку № 1051 встановлено, що Державний кадастровий реєстратор в день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносить відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних зазначеного Реєстру до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.
Суди встановили, що паперові реєстраційні справи залишилися на тимчасово окупованій території, а саме в місті Маріуполі Донецької області, доступ до архіву Державного земельного кадастру в Донецькій області відсутній.
Накази ГУ Держгеокадастру в Донецькій області в електронному вигляді зберігаються в системі електронного документообігу "ДОК ПРОФ", дозвіл на доступ до яких позивач може отримати самостійно в порядку положень КПК України в рамках кримінальних проваджень, порушених щодо посадових осіб.
Однак матеріали справи не містять роздрукованого із системи електронного документообігу "ДОК ПРОФ" наказу ГУ Держгеокадастру в Донецькій області від 02 жовтня 2019 року № 4963-СГ зі змістом, який спростовує затвердження проєкту землеустрою щодо відведення та надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1176, площею 2,0 га, сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області та підтверджує підроблення такого документа.
Відповідно до частини п`ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами незаконність та безпідставність вибуття з державної власності в особі територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим номером 1421786600:03:000:1176, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 .
Викладене узгоджується із правовими висновками, висловленими у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2024 року у справі № 199/3188/23 (провадження № 61-13811св24), від 25 листопада 2024 року у справі № 199/9914/22 (провадження № 61-995св24), від 04 листопада 2024 року у справі № 199/3237/23 (провадження № 61-5546св24), від 06 серпня 2024 року у справі № 205/2120/23 (провадження № 61-1063св24).
Доводи касаційної скарги про безпідставність відхилення судами клопотання прокурора про витребування доказів не заслуговують на увагу з таких підстав.
Відповідно до частини п`ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно із статтею 189 ЦПК України до завдань підготовчого провадження належить, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.
Відповідно до статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.
У справі, що переглядається, прокурор заявив клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 22 серпня 2023 року, оформленою протоколом судового засідання, у задоволенні клопотання прокурора про витребування доказів відмовлено.
Вказане клопотання було заявлено після закриття підготовчого провадження (23 червня 2023 року), тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у його задоволенні, що узгоджується із правильним застосуванням статей 177, 189, 197 ЦПК України та спростовує відповідні доводи касаційної скарги.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять роздрукованого із системи електронного документообігу "ДОК ПРОФ" наказу ГУ Держгеокадастру в Донецькій області від 02 жовтня 2019 року № СГ зі змістом, який спростовує затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1167 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів.
Також безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що суди встановили суттєві обставини справи на підставі недопустимих доказів, а саме на припущеннях, так як судові рішення ґрунтуються на доказах, які належним чином оцінені.
Посилання касаційної скарги про різну судову практику в судах першої та апеляційної інстанції у подібних справах не є підставою для скасування законних й обґрунтованих судових рішень у цій справі. Кожна справа вирішується з урахуванням конкретних її обставин та доведеності позовних вимог.
В цілому, доводи касаційної скарги висновків судів щодо вирішення справи по суті не спростовують, значною мірою зводяться до встановлення протилежних зазначеному обставин, тоді як встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі "Ruiz Toriya v. Spaine", заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі "HIRVISAARI v. FINLAND", заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).
У справі, що розглядається, вичерпно надано оцінку наданим сторонам доказам. Наявність у заявника іншої точки зору на встановлені судами обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості ухвалених у справі рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь заявника.