ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 914/3208/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т. М. (головуючої), Бенедисюка І. М., Ємця А. А.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" (далі - ТОВ "Львівенергозбут", позивач, скаржник-1) - Борис В.Ю. (адвокат),
відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління-27" (далі - ТОВ "СУ-27", відповідач) - Давидович М.І. (самопредставництво), приймав участь в режимі відеоконференції поза приміщенням суду та з яким втрачено зв`язок не з вини суду,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" (далі - ТОВ "Нафтогаз Тепло", третя особа, скаржник-2) - Сагайдака Т.І. (самопредставництво),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ТОВ "Львівенергозбут" та ТОВ "Нафтогаз Тепло"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 (головуюча - суддя Бонк Т.Б., судді: Бойко С.М., Якімець Г.Г.)
у справі за позовом ТОВ "Львівенергозбут"
до ТОВ "СУ-27",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ТОВ "Нафтогаз Тепло"
про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №112.
ВСТУП
Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для визнання недійсним договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ТОВ "Львівенергозбут" звернулося до суду з позовом про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №112.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що універсальні послуги надаються споживачам, які приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВТ. В той же час дозволена потужності об`єкта електропостачання відповідача за адресою: м. Новий Розділ, вул. Ходорівська, 4/1 - 500 кВт. На думку позивача, відповідач не мав права на універсальну послугу. Позивач вважає, що такий договір не мав бути укладеним. Позивач зазначає, що третя особа (оператор системи розподілу) помилилася у визначенні відповідача як споживача універсальної послуги, тому у цьому випадку відсутня вина позивача як постачальника.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Господарський суд Волинської області рішенням від 17.04.2024 позовні вимоги задовольнив. Визнав недійсним договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за №112, що був укладений позивачем та відповідачем з моменту його укладення - 01.09.2020.
2.2. Західний апеляційний господарський суд постановою від 12.11.2024 скасував рішення Господарського суду Волинської області від 17.04.2024; прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
3.1. ТОВ "Львівенергозбут" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції від 12.11.2024 скасувати повністю, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
3.2. ТОВ "Нафтогаз Тепло" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у справі №914/3208/23 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи касаційної скарги ТОВ "Львівенергозбут"
4.1. Із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник вказує на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме частини першої статті 63, абзацу 42 частини першої статті 1, пункту 13 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії", постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №1268 від 26.10.2018, постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018, статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах щодо визнання недійсним договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що укладений таким постачальником згідно з даними, наданими оператором системи розподілу, із споживачем, який на момент укладення договору насправді не був споживачем універсальної послуги.
4.2. Із посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції на порушення статті 86 ГПК України надано неправильну правову оцінку доказам у справі.
5. Доводи касаційної скарги ТОВ "Нафтогаз Тепло"
5.1. Із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду:
(1) щодо поширення норми статей 6, 63, пункту 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні" положення Закону України "Про ринок електричної енергії" та Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території, які затверджені постановою НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268 на оператора системи розподілу, який не є вертикально інтегрованим суб`єкт господарювання та обов`язку передання даних побутових та малих непобутових споживачів після 01.01.2019, а також безумовного взяття за основу цих даних постачальником універсальних послуг;
(2) щодо застосування пункту 5 частини п`ятої статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" згідно з яким постачальник універсальних послуг зобов`язаний вести реєстри споживачів, яким здійснюється постачання універсальних послуг, у тому числі вразливих споживачів та здійснювати усі необхідні дії з метою відображення у цьому реєстрі актуальних даних;
(3) щодо застосування пункту 3.2.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, згідно з яким електропостачальник може, однак, не зобов`язаний відмовити в укладенні договору, якщо споживач не відповідає критеріям, встановленим для споживача універсальної послуги.
6. Позиція інших учасників справи
5.1. ТОВ "Львівенергозбут" 08.01.2025 через "Електронний суд" подало відзив на касаційну скаргу ТОВ "Нафтогаз Тепло", в якому заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи їх необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
5.2. ТОВ "СУ-27" 10.01.2025 через "Електронний Суд" подало до Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ "Львівенергозбут", який Суд протокольною ухвалою від 14.01.2025 залишив без розгляду та за клопотанням ТОВ "СУ-27" долучив до матеріалів справи вказаний відзив як письмові пояснення, з огляду на статтю 42 ГПК України, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.
5.3. ТОВ "СУ-27" подало 13.01.2025 через "Електронний Суд" додаткові пояснення у справі, які Суд протокольною ухвалою від 14.01.2025 залишив без розгляду за клопотанням ТОВ "СУ-27" як помилково подані.
5.4. ТОВ "Львівенергозбут" 28.01.2025 через "Електронний суд" подало додаткові пояснення щодо касаційної скарги ТОВ "Нафтогаз Тепло".
5.6. ТОВ "Львівенергозбут" 02.02.2025 через "Електронний суд" подало додаткові пояснення щодо пояснень ТОВ "Нафтогаз Тепло" від 31.05.2025.
5.7. Від ТОВ "Нафтогаз Тепло" 03.02.2025 через "Електронний суд" до Суду надійшли додаткові пояснення у справі.
5.8. ТОВ "СУ-27" 03.02.2025 через "Електронний суд" подало додаткові пояснення у справі".
5.9. ТОВ "Львівенергозбут" 07.02.2025 через "Електронний суд" подало додаткові пояснення у справі.
5.10. ТОВ "СУ-27" та ТОВ "Нафтогаз Тепло" 10.02.2025 через "Елетронний Суд" подали додаткові пояснення у справі.
5.11. Від ТОВ "Нафтогаз Тепло" відзив на касаційну скаргу ТОВ "Львівенергозбут" до Суду не надходив.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. З 01.09.2020 згідно з постановою НКРЕКП №1269 від 09.07.2020 оператором системи розподілу на території місцезнаходження електромереж відповідача є ТОВ "Нафтогаз Тепло".
6.2. Згідно з пунктом 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії", додатку №3 до постанови НКРЕКП №1268, постанови НКРЕКП №429 від 14.06.2018 ТОВ "Львівенергозбут" є постачальником універсальних послуг на території Львівської області з 01.01.2019 по 31.12.2024.
6.3. ТОВ "Львівенергозбут" є постачальником універсальних послуг для побутових та малих непобутових споживачів на території Львівської області, постачальником електричної електроенергії для споживачів за вільною ціною на території України та постачальником природного газу для усіх категорій споживачів.
6.4. На території м. Новий Розділ позивач здійснює постачання електричної енергії споживачам універсальної послуги з 01.09.2020 після фактичної передачі Оператором системи розподілу (ТОВ "Нафтогаз тепло") даних відповідно до Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території, затверджених постановою НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268.
6.5. ТОВ "Нафтогаз Тепло" 05.08.2020 передало постачальнику універсальних послуг ТОВ "Львівенергозбут" електронною поштою перелік малих непобутових споживачів, серед яких, зокрема, і ТОВ "СУ-27" (пункт 217), яким постачання електричної енергії здійснюється на умовах універсальної послуги постачальником універсальних послуг.
6.6. Згідно з інформацією, яку ТОВ "Нафтогаз Тепло" передало позивачу, об`єкт цього споживача універсальної послуги знаходиться за адресою: м. Новий Розділ, вул. Ходорівська, 4/1.
6.7. З 01.09.2020 ТОВ "Львівенергозбут" відкрило на ТОВ "СУ-27", як на споживача універсальної послуги, особовий рахунок НОМЕР_1 .
6.8. До 01.09.2020 між позивачем та відповідачем не було жодних договірних правовідносин щодо постачання електричної енергії. ТОВ "Львівенергозбут" до 01.09.2020 не здійснювалося постачання відповідачу електричної енергії.
6.9. До 01.09.2020 оператором системи розподілу на території знаходження електромереж відповідача було Приватне підприємство "Гарант Енерго М". Враховуючи, що ПП "Гарант Енерго М" не виконав свої зобов`язання як оператор системи розподілу та не передав ТОВ "Львівенергозбут" жодних даних щодо споживачів універсальної послуги на виконання вказаної постанови НКРЕКП №1268, вчинив інші порушення, у зв`язку з чим йому анульовано ліцензію з розподілу електричної енергії (постанова НКРЕКП №1978 від 17.09.2019).
6.10. Позивач зазначив, що зважаючи на передачу третьою особою позивачу інформацію щодо споживача (відповідача), як споживача універсальної послуги, беручи до уваги фактичне споживання відповідачем електроенергії за об`єктами споживача, відповідач своїми фактичними діями приєднався до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах публічної комерційної пропозиції позивача №3, які розміщені на веб-сайті позивача за посиланням www.lez.com.ua. З метою ідентифікації відповідача позивачем присвоєно цьому договору №112.
6.11. На виконання умов договору позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату електричної енергії, а саме: рахунок за електричну енергію №8000002932201019 за жовтень 2020 року, де зазначено "Договір 112"; рахунок за електричну енергію №8000002932201119 за листопад 2020 року, де зазначено "Договір 112"; рахунок за електричну енергію №8000002932201219 за грудень 2020 року, де зазначено "Договір 112"; рахунок за електричну енергію №8000002932210119 за січень 2021 року, де зазначено "Договір 112"; рахунок за електричну енергію №8000002932210219 за лютий 2021 року, де зазначено "Договір 112"; рахунок за електричну енергію №8000002932210319 за березень 2021 року, де зазначено "Договір 112"; рахунок за електричну енергію №8000002932210419 за квітень 2021 року, де зазначено "Договір 112"; рахунок за електричну енергію №8000002932210519 за травень 2021 року, де зазначено "Договір 112"; рахунок за електричну енергію №8000002932210619 за червень 2021 року, де зазначено "Договір 112"; рахунок за електричну енергію №8000002932210719 за липень 2021 року, де зазначено "Договір 112".
6.12. Відповідно до платіжного доручення №1 від 11.01.2021 відповідач сплатив позивачу 8 000,00 грн, зазначивши у графі "Призначення платежу: оплата за ел. енергію по особ. рах. НОМЕР_1, договір 112, зг. рах. №315511/107227-1. ПДВ 20% - 1333,33 грн".
6.13. У матеріалах позовної заяви містяться акти приймання-передачі фактичних обсягів спожитої електричної енергії ТОВ "СУ-27" (вул. Ходорівська, буд. 4/1, м. Новий Розділ, Львівська область, 81652, ЄДРПОУ 37753155), що укладені постачальником ТОВ "Львівенергозбут" та оператором системи розподілу ТОВ "Нафтогаз Тепло":
- за жовтень 2020 року оператор системи розподілу передав, а електропостачальник прийняв дані за період з 01.10.2020 по 30.10.2020 про фактичний обсяг спожитої електричної енергії в розмірі 1026 кВт/год споживачем ТОВ "СУ-27" (вул. Ходорівська, буд. 4/1, м. Новий Розділ, Львівська область, 81652, ЄДРПОУ 37753155) по всіх об`єктах електропостачання цього споживача;
- за листопад 2020 року оператор системи розподілу передав, а електропостачальник прийняв дані за період з 01.11.2020 по 30.11.2020 про фактичний обсяг спожитої електричної енергії в розмірі 12600 кВт/год споживачем ТОВ "СУ-27" (вул. Ходорівська, буд. 4/1, м. Новий Розділ, Львівська область, 81652, ЄДРПОУ 37753155) по всіх об`єктах електропостачання цього споживача;
- за грудень 2020 року оператор системи розподілу передав, а електропостачальник прийняв дані за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 про фактичний обсяг спожитої електричної енергії в розмірі 8400 кВт/год споживачем ТОВ "СУ-27" (вул. Ходорівська, буд. 4/1, м. Новий Розділ, Львівська область, 81652, ЄДРПОУ 37753155) по всіх об`єктах електропостачання цього споживача;
- за січень 2021 року оператор системи розподілу передав, а електропостачальник прийняв дані за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 про фактичний обсяг спожитої електричної енергії в розмірі 7200 кВт/год споживачем ТОВ "СУ-27" (вул. Ходорівська, буд. 4/1, м. Новий Розділ, Львівська область, 81652, ЄДРПОУ 37753155) по всіх об`єктах електропостачання цього споживача;
- за лютий 2021 року оператор системи розподілу передав, а електропостачальник прийняв дані за період з 01.02.2021 по 28.02.2021 про фактичний обсяг спожитої електричної енергії в розмірі 8400 кВт/год споживачем ТОВ "СУ-27" (вул. Ходорівська, буд. 4/1, м. Новий Розділ, Львівська область, 81652, ЄДРПОУ 37753155) по всіх об`єктах електропостачання цього споживача;
- за березень 2021 року оператор системи розподілу передав, а електропостачальник прийняв дані за період з 01.03.2021 по 31.03.2021 про фактичний обсяг спожитої електричної енергії в розмірі 6000 кВт/год споживачем ТОВ "СУ-27" (вул. Ходорівська, буд. 4/1, м. Новий Розділ, Львівська область, 81652, ЄДРПОУ 37753155) по всіх об`єктах електропостачання цього споживача;
- за квітень 2021 року оператор системи розподілу передав, а електропостачальник прийняв дані за період з 01.04.2021 по 30.04.2021 про фактичний обсяг спожитої електричної енергії в розмірі 1254 кВт/год споживачем ТОВ "СУ-27" (вул. Ходорівська, буд. 4/1, м. Новий Розділ, Львівська область, 81652, ЄДРПОУ 37753155) по всіх об`єктах електропостачання цього споживача;
- за червень 2021 року оператор системи розподілу передав, а електропостачальник прийняв дані за період з 01.06.2021 по 30.06.2021 про фактичний обсяг спожитої електричної енергії в розмірі 53165 кВт/год споживачем ТОВ "СУ-27" (вул. Ходорівська, буд. 4/1, м. Новий Розділ, Львівська область, 81652, ЄДРПОУ 37753155) по всіх об`єктах електропостачання цього споживача;
- за липень 2021 року оператор системи розподілу передав, а електропостачальник прийняв дані за період з 01.07.2021 по 31.07.2021 про фактичний обсяг спожитої електричної енергії в розмірі 5636 кВт/год споживачем ТОВ "СУ-27" (вул. Ходорівська, буд. 4/1, м. Новий Розділ, Львівська область, 81652, ЄДРПОУ 37753155) по всіх об`єктах електропостачання цього споживача.
6.14. Згідно з листом ТОВ "Нафтогаз Тепло" №126/1.13-486 від 14.12.2022 на запит позивача вх.№1.13-367 від 02.12.2022, дозволена потужність об`єктів відповідача за наступними ЕІС кодами:
- 62Z8823183549089 по вул. Ходорівська, 4/1 дозволена потужність встановлена на рівні 500 кВт.
- 62Z8924980153298 по вул. Гірнична, 3 дозволена потужність встановлена на рівні 20 кВт.
6.15. Враховуючи, що договірна потужність об`єкта електропостачання відповідача за адресою: м. Новий Розділ, вул. Ходорівська, 4/1 - 500 кВт, про що стало відомо позивачу із вищевказаного листа третьої особи, позивач вважає, що відповідач не мав права на універсальну послугу, а відповідно такий договір не мав бути укладеним. З огляду на наведене, ТОВ "Львівенергозбут" звернулося до суду із заявленими позовними вимогами.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2024 для розгляду касаційної скарги ТОВ "Львівенергозбут" у справі №914/3208/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.
7.2. Верховний Суд ухвалою від 16.12.2024 відкрив касаційне провадження у справі №914/3208/23 за вказаною касаційною скаргою на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
7.3. Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 17.12.2024 для розгляду касаційної скарги ТОВ "Нафтогаз Тепло" у справі №914/3208/23 визначено колегію суддів у складі: головуючої судді - Малашенкової Т.М., суддів Бенедисюка І.М., Ємця А.А.
7.4. Верховний Суд ухвалою від 13.01.2025 відкрив касаційне провадження у справі №914/3208/23 за вказаною касаційною скаргою ТОВ "Нафтогаз Тепло" на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
7.5. Протокольною ухвалою від 14.01.2025 задоволено клопотання позивача та третьої особи та ухвалено касаційну скаргу ТОВ "Нафтогаз Тепло" розглядати спільно з касаційною скаргою ТОВ "Львівенергозбут".
7.6. Верховний Суд протокольними ухвалами долучив до матеріалів справи подані сторонами письмові пояснення (див. пункти 5.4.-5.10. цієї постанови) з огляду на статтю 42 ГПК України, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.
7.7. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.8. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення суду першої інстанції про задоволення позову та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
8.2. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційних скарг, які наведені скаржниками і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.
8.4. Касаційне провадження у цій справі за касаційними скаргами відкрито, зокрема, на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
8.5. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
8.6. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8.7. Верховний Суд зауважує, що положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
8.8. В контексті доводів касаційних скарг, які наведені у пунктах 4.1 та 5.1 цієї постанови, Верховний Суд зазначає таке.
8.9. Предметом спору у цій справі є вимога позивача про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
8.10. Верховний Суд виходить з того, що розглядаючи спір, господарський суд, перш за все, має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків, моменту виникнення і припинення зобов`язання.
8.11. Як установлено судами попередніх інстанцій, з 01.09.2020 згідно з постановою НКРЕКП №1269 від 09.07.2020 ТОВ "Нафтогаз Тепло" є оператором системи розподілу на території місцезнаходження електромереж відповідача.
8.11.1. Згідно з пунктом 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії", додатку №3 до постанови НКРЕКП №1268, постанови НКРЕКП №429 від 14.06.2018 ТОВ "Львівенергозбут" є постачальником універсальних послуг для побутових та малих непобутових споживачів на території Львівської області, постачальником електричної електроенергії для споживачів за вільною ціною на території України та постачальником природного газу для усіх категорій споживачів на території Львівської області з 01.01.2019 по 31.12.2024.
8.11.2. ТОВ "Нафтогаз Тепло" 05.08.2020 на виконання постанови НКРЕКП №1268 від 26.10.2018 передало постачальнику універсальних послуг ТОВ "Львівенергозбут" електронною поштою перелік малих непобутових споживачів, серед яких, зокрема, і ТОВ "СУ-27" (пункт 217), яким постачання електричної енергії здійснюється на умовах універсальної послуги постачальником універсальних послуг.
8.11.3. З 01.09.2020 ТОВ "Львівенергозбут" відкрило на ТОВ "СУ-27", як на споживача універсальної послуги, особовий рахунок НОМЕР_1. З метою ідентифікації відповідача позивачем присвоєно договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг - №112.
8.11.4. На виконання умов цього договору позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату електричної енергії. Відповідно до платіжного доручення №1 від 11.01.2021 відповідач сплатив позивачу 8 000,00 грн, зазначивши у графі "Призначення платежу: оплата за ел. енергію по особ. рах. НОМЕР_1, договір 112, зг. рах. №315511/107227-1. ПДВ 20% - 1333,33 грн".
8.11.5. Згідно з листом ТОВ "Нафтогаз Тепло" від 14.12.2022 на запит позивача, дозволена потужність об`єктів відповідача за наступними ЕІС кодами:
- 62Z8823183549089 по вул. Ходорівська, 4/1 дозволена потужність встановлена на рівні 500 кВт.
- 62Z8924980153298 по вул. Гірнична, 3 дозволена потужність встановлена на рівні 20 кВт.
8.12. Визнаючи недійсним договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за №112, місцевий господарський суд дійшов висновку, що договір №112 від 01.09.2020 вчинений під впливом помилки зі сторони ПП "Гарант Енерго М", яке не виконало свого обов`язку щодо передання достовірних відомостей за обсягами фактичного споживання електричної енергії об`єктами відповідача, чим позбавило можливості ТОВ "Нафтогаз Тепло" належним чином сформувати відповідну базу споживачів та у подальшому передати постачальнику позивачу коректні відомості. Враховуючи, що договірна потужність об`єкта електропостачання відповідача за адресою: м. Новий Розділ, вул. Ходорівська, 4/1 500 кВт, про що стало відомо позивачу з листа ТОВ "Нафтогаз Тепло", суд першої інстанції констатував, що відповідач не мав права на універсальну послугу, відповідно такий договір не мав бути укладеним.
8.13. Натомість, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з такого:
- враховуючи наявні у матеріалах підписані постачальником (ТОВ "Львівенергозбут") акти приймання-передачі фактичних обсягів спожитої електричної енергії ТОВ "СУ-27" (вул. Ходорівська, 4/1, м. Новий Розділ, Львівська область, 81652), у яких вказано фактичний обсяг спожитої енергії споживачем, з огляду на положення пункту 5 частини п`ятої статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" не тільки оператору системи розподілу було відомо про обсяг дозволеної потужності об`єктів відповідача, а й постачальнику ТОВ "Львівенергозбут";
- оспорюваний договір є публічним за своєю правовою природою і був укладений шляхом акцептування споживачем умов договору, рахунок на оплату якого був виставлений відповідачу самим ж позивачем (постачальником);
- матеріали справи не містять та позивач не надав жодних доказів, які б свідчили про надання споживачем оператору системи розподілу чи постачальнику неправдивих відомостей щодо дозволеної потужності об`єктів електроспоживання відповідача (споживача);
- у матеріалах справи відсутні акти про невідповідність дій споживача умовам договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та порушення вимог законодавства України у сфері енергетики;
- помилкові дії оператора системи розподілу, як вказує позивач, при визначенні відповідача споживачем універсальної послуги не можуть покладатись виключно на споживача, адже споживач здійснив оплату за електроенергію на підставі рахунку, який виставив йому постачальник та передання даних споживача оператором системи розподілу постачальнику не залежало від споживача;
- матеріали справи не містять доказів виставлення постачальником відповідачу будь-якого іншого рахунку на оплату спожитої енергії по виробничій базі EIC код 62Z8823183549089 (дозволена потужність якої встановлена на рівні 500 кВт) для акцептування відповідачем договору, умови якого дозволяли б відповідачу споживати електроенергію на рівні 500 кВт;
- позивач звернувся до суду із позовною вимогою про визнання недійсним договору, однак вимоги про застосування наслідків недійсності правочину не заявляв.
8.14. Верховний Суд вважає висновки суду апеляційної інстанції передчасними з огляду на таке.
8.15. Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначаються Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ ).
8.16. Згідно з частиною п`ятою статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії". Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах (частина перша статті 4 цього Закону).
8.17. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
8.18. За змістом статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема, строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору. Жодне положення договору постачання електричної енергії споживачу не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника. Крім того, договір не може містити положення, що накладають додаткові фінансові зобов`язання на споживача, який здійснює зазначене право. В іншому разі таке положення вважається недійсним з моменту укладення договору.
8.19. Згідно з частиною першою статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.
8.20. Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
8.21. На підставі пункту 13 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" тимчасово, на період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2020 року, універсальні послуги, крім побутових та малих непобутових споживачів, надаються постачальником таких послуг також бюджетним установам незалежно від розміру договірної потужності та іншим споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт. У зазначений період на бюджетні установи незалежно від розміру договірної потужності та на інших споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт, поширюються всі права та обов`язки, передбачені Законом України "Про ринок електричної енергії" для малих непобутових споживачів щодо отримання універсальних послуг, передбачених статтею 63 цього Закону.
8.22. Відповідно до пункту 1.1.2. ПРРЕЕ дозволена (договірна) потужність - максимальна величина потужності, дозволена до використання в будь-який час за кожним об`єктом споживача відповідно до умов договору споживача про розподіл (передачу) електричної енергії, набута на підставі виконання договору про приєднання до електричних мереж або у результаті набуття права власності чи користування на об`єкт (об`єкти);
8.23. Згідно з пунктом 1.2.1. ПРРЕЕ на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу / передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл / передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.
8.24. Обов`язки, права та відповідальність постачальника універсальної послуги та/або постачальника "останньої надії" покладаються на електропостачальника в установленому законодавством порядку. Покладення на електропостачальника обов`язків, прав та відповідальності постачальника універсальної послуги та/або постачальника "останньої надії" не обмежує електропостачальника у здійсненні діяльності з постачання електричної енергії за вільними цінами. У такому випадку витрати та доходи електропостачальника за кожним із зазначених видів діяльності мають обліковуватися окремо (пункт 1.2.10. ПРРЕЕ).
8.25. Відповідно до пункту 1.2.11. ПРРЕЕ зміна електропостачальника з будь-яких причин, зміна організаційно-правової форми, форми власності чи економічного стану електропостачальника, зміна споживача на об`єкті в установленому цими Правилами порядку не може призводити до обмеження чи припинення постачання електричної енергії споживачу, якщо останній виконує свої зобов`язання згідно з договором та цими Правилами. Для реалізації права на вільний вибір електропостачальника споживач повинен мати укладений з оператором системи договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.
8.26. На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами (пункт 1.2.15. ПРРЕЕ).
8.27. Пунктами 3.1.8. та 3.1.9. ПРРЕЕ визначено, що договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції. Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
8.28. Укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання (пункт 3.2.6. ПРРЕЕ).
8.29. Договір про постачання електричної енергії споживачу є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, та вважається укладеним з дати відкриття особового рахунка за об`єктом споживача або внесення змін до такого особового рахунка, про що споживач інформується у передбаченому договором порядку (пункт 3.2.14. ПРЕЕ).
8.30. У пункті 7 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" визначено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
8.31. Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
8.32. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
8.33. За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.
8.34. Договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).
8.35. Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
8.36. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (частина перша статті 207 ЦК України).
8.36.1. Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
8.37. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
8.38. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
8.39. Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина шоста).
8.40. Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
8.41. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).
8.42. Верховний Суд зазначає, що, звертаючись із позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 ГПК України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства суд не має підстав для задоволення відповідного позову. Такий же висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18.05.2023 у справі № 910/7975/21 та постановах Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 914/3310/23, від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22.
8.43. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 914/3310/23, від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19, від 20.02.2024 у справі № 903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22.
8.44. Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Такий же висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 914/3310/23, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22 від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі № 909/654/19, від 19.10.2022 у справі № 912/278/21.
8.45. При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 914/3310/23, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19.
8.46. Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію (схожий за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 914/3310/23, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 20.02.2024 у справі № 903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22).
8.47. Верховний Суд звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, а саме:
" 121. Водночас недійсним може бути визнаний лише укладений правочин. Договір, який не укладено, не може бути визнаний недійсним; наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено; при цьому такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19, пункти 7.18, 7.21)".
8.48. Верховний Суд зауважує, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц.
8.49. Колегія суддів також звертає увагу на те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 23.06.2022 у справі №917/1951/19 та від 29.05.2024 у справі №910/6103/23).
8.50. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц у разі, якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього кошти, а орендодавець їх приймав), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).
8.51. Так, недійсність спірного договору позивач обґрунтовував посиланням на норми статті 229 ЦК України, стверджуючи, що оспорюваний договір сторонами був укладений помилково і не з його вини позивача, оскільки на момент укладення договору йому не було і не могло бути відомо про те, що об`єкт відповідача має потужність 500 кВТ, так як у нього немає жодних електромереж, ліній, підстанцій, електрообладнання, він не надає послуги з розподілу електричної енергії. На думку позивача, інформацією про потужність об`єкту володіє оператор системи розподілу - третя особа, до електромереж якого технологічно приєднані електроустановки відповідача, що передала позивачу цього споживача як споживача універсальної послуги, потужність якого нібито менша 150 кВт, та відповідач, як власник об`єкту електропостачання.
8.52. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 229 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
8.53. Колегія суддів звертається до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 29.11.2021 у справі № 927/656/20 відповідно до якого, правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним і у разі встановлення судом певних обставин може бути визнаний недійсним. Водночас при вирішенні такого спору необхідно враховувати, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. У разі якщо сторона спірного правочину була обізнана або не могла не бути обізнана стосовно обставин, щодо яких стверджує про наявність помилки, це виключає застосування норм статті 229 ЦК України (таку ж правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №911/1171/18, від 04.06.2019 у справі №910/9070/18, від 03.10.2019 у справі №910/12959/18, від 07.07.2022 у справі №914/1967/19).
8.54. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07.07.2022 у справі №914/1967/19.
8.55. Втім, суд апеляційної інстанції зазначеного вище не врахував.
8.56. Ураховуючи вищенаведене, Верховний Суд виходить з того, суд апеляційної інстанції, враховуючи предмет та підстави позову, повинен був встановити:
(1) чи був укладений договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №112 та чи відповідає шлях укладення цього договору ПРРЕЕ (зокрема, пунктам 3.2.6., 3.2.14., 7, а також ЦК України та ГК України);
(2) чи відбулось фактичне (реальне) споживання відповідачем послуг з постачання електричної енергії за договором №112 та за якими об`єктами;
(3) чи були оплачені / частково оплачені відповідачем фактично надані послуги з постачання електричної енергії та в якому розмірі;
(4) чи мав право відповідач за своєю дозволеною (договірною) потужністю електричної енергії на встановлених точках обліку об`єктів на отримання універсальної послуги на підставі пункту 13 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії", статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії";
(5) чи обставини, на які покликається позивач (щодо розміру дозволеної (договірної) потужності) у розумінні статті 229 ЦК України є: помилкою щодо обставин, які мають значення; неправильним сприйняттям ним фактичних обставин правочину, що вплинуло на його волевиявлення; помилкою внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення; чи має ця обставина істотне значення з огляду на пункт 13 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" та статтю 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" та чи існувала на момент укладення оспорюваного правочину;
(6) чи покликання на наявність даних у справах №914/1574/23, №914/2950/21 мають преюдиційний характер для справи, що переглядається, чи є правовою оцінкою суду.
8.57. Водночас, як свідчить зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, суд зазначеного вище не встановив, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.
8.58. Таким чином, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою положення статей 236, 237, 267, 270, 282 ГПК України щодо обов`язку, визначеного процесуальним законом, стосовно повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
8.59. З урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду та зазначених положень матеріального і процесуального законодавства колегія суддів вважає, що доводи касаційних скарг про порушення окреслених вище норм права судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення є частково обґрунтованими.
8.60. Ураховуючи доводи касаційних скарг, які є нерозривними у їх сукупності, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі для вирішення даного спору, з огляду на предмет і підстави позову, на підставі доказів і доводів сторін, беручи до уваги, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, які імперативно визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, у зв`язку з чим Верховний Суд не формулює остаточного правового висновку з підстави відкриття касаційного провадження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
8.61. З огляду на викладене, доводи касаційних скарг ТОВ "Львівенергозбут" та ТОВ "Нафтогаз Тепло" знайшли часткове підтвердження, враховуючи вказані вище міркування.
8.62. Доводи ТОВ "Львівенергозбут", викладені у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Нафтогаз Тепло" та додаткових поясненнях у справі, а також доводи ТОВ "Нафтогаз Тепло", викладені у додаткових поясненнях, Суд бере до уваги та вважає прийнятними в тих частинах, які узгоджуються з вказаними вище міркуваннями Верховного Суду, наведеними у цій постанові.
8.63. Доводи ТОВ "СУ-27", викладені у письмових поясненнях, відхиляються Касаційним господарським судом з огляду на мотиви, викладені у цій постанові.
8.64. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
8.65. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
8.66. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, з огляду на доводи касаційної скарги та характер спірних правовідносин.