iplex360.Демо.Судові рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 7/127(917/649/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників:

скаржника - адвоката Сергієнко Т. Г.,

ліквідатора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА" - арбітражного керуючого Іващука В. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку з використанням власних технічних засобів касаційну скаргу Фермерського господарства "КАРАТ АТ"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

від 11.11.2024

у складі колегії суддів: Попкова Д.О. (головуючого), Стойки О.В., Радіонової О.О.

у справі № 7/127(917/649/24)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА", в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича

до Фермерського господарства "КАРАТ АТ"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2

про витребування майна з чужого незаконного володіння

в межах справи № 7/127

про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА",-

ВСТАНОВИВ:

1. У провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа №7/127 про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА" (далі - СТОВ . "НИВА").

2. СТОВ "НИВА" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича 08.04.2024 року звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Фермерського господарства "КАРАТ АТ" (далі - ФГ "КАРАТ АТ") з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння.

3. 14.06.2024 року від ФГ "КАРАТ АТ" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечив та просив суд застосувати строки позовної давності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.09.2024 у справі №7/127(917/649/24) у позові СТОВ "НИВА" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича 08.04.2024 року до фг "КАРАТ АТ" про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено повністю.

5. Серед мотивів, якими обґрунтоване рішення суду першої інстанції полягають у наступному:

- майно не може бути витребуване у відповідача, так як фактично його не існує. ФГ "Карат АТ" володіє виробничими будівлями, що є іншим об`єктом речового права за іншою адресою та іншим об`єктом нерухомості;

- вартість майна та характеристики значно змінились внаслідок невідокремлювальних поліпшень, покращень, що були зроблені власником - відповідачем у даній справі;

- майно вибуло з володіння власника шляхом укладення правочину, та відносно нього не встановлено будь-якого факту юридичного значення, в тому числі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НОІ № 311180, від 11.03.2020 р. за № 438 та НОІ 311181 від 11.03.2020 р. № 439 не визнані недійсними у встановленому законом порядку, не надано підтверджуючих доказів незаконних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_1 що до спірного майна та інших підтверджуючих фактів з якими можливо пов`язувати повернення майна первісному власнику;

- оскільки право власності СТОВ "НИВА" на спірне майно було порушено в момент його вибуття з власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли СТОВ "НИВА" довідалося або могло довідатися про порушення його права або про особу, яка його порушила, а саме: про факт вибуття з власності у володіння іншої особи. Також судом було враховано переривання строку позовної давності у зв`язку зі зверненням до суду;

- позивачем не доведено порушення цивільного права, за захистом якого він звернувся та не доведено поважність причин пропуску строків позовної давності, на що посилався відповідач у поданій заяві, тому суд зазначив, що строк позовної давності у даній справі сплинув.

6. Не погодившись з ухваленим рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.09.2024, СТОВ "НИВА", в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Іващука В. А. звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції

7. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 у цій справі апеляційну скаргу СТОВ "НИВА", в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича задоволено; рішення Господарського суду Полтавської області від 02.09.2024р. у справі №7/127(917/649/24) скасовано; прийнято нове рішення у справі №7/127(917/649/24), яким позовні вимоги СТОВ "НИВА" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Іващука В. А. до ФГ "КАРАТ АТ" про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено; витребувано з незаконного володіння Фермерського господарства "КАРАТ АТ" на користь СТОВ "НИВА" нерухоме майно: "критий тік №2", загальною площею: 723,0 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10; "зерносховище №1", загальною площею: 787,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_12. Застосовано заходи забезпечення виконання цієї постави, а саме: заборонено державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до моменту виконання цієї постанови вчинення будь-яких реєстраційних записів щодо об`єктів нерухомого майна: "критий тік №2", загальною площею: 723,0 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_13; "зерносховище №1", загальною площею: 787,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11, окрім реєстрації права власності на нього за СТОВ"НИВА".

Рух касаційної скарги

8. 27.11.2024 ФГ "КАРАТ АТ" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 у справі № 7/127(917/649/24), сформована в системі "Електронний суд" 27.11.2024.

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ФГ "КАРАТ АТ" у справі № 7/127(917/649/24) визначено колегію суддів у складі: Білоуса В.В. (головуючого), Васьковського О.В., Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2024.

10. Ухвалою Верховного Суду від 17.12.2024 у справі № 7/127(917/649/24) касаційну скаргу ФГ "КАРАТ АТ" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 у справі № 7/127(917/649/24) залишено без руху. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом надання суду касаційної інстанції доказів реєстрації електронного кабінету ФГ "КАРАТ АТ" в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

11. ФГ "КАРАТ АТ" усунуло недоліки касаційної скарги у встановлений ухвалою Верховного Суду термін.

12. Крім того, касаційна скарга Фермерського господарства "КАРАТ АТ" містить клопотання про зупинення виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 у справі № 7/127(917/649/24) та її дію до перегляду справи Касаційним господарським судом.

13. Ухвалою Верховного Суд від 15.01.2025, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі № 7/127(917/649/24) за касаційною скаргою Фермерського господарства "КАРАТ АТ" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2024; призначено розгляд касаційної скарги Фермерського господарства "КАРАТ АТ" на 04.02.2025 року о 10:00; відмовлено у задоволенні клопотання Фермерського господарства "КАРАТ АТ" про зупинення виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 у справі № 7/127(917/649/24) та її дію до перегляду справи Касаційним господарським судом.

14. Ухвалою Верховного Суду від 25.01.2025 задоволено клопотання представника Фермерського господарства "КАРАТ АТ" - адвоката Сергієнко Тетяни Григорівни про участь у судовому засіданні у справі № 7/127(917/649/24) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

15. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Фермерським господарством "КАРАТ АТ" подано касаційну скаргу, в якій останнє просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2024, а рішення Господарського суду Полтавської області від 02.09.2024 у цій справі залишити без змін.

16. Аргументи касаційної скарги полягають у наступному.

16.1. Судом не досліджено добросовісність ФГ "КАРАТ АТ".

16.2. Судом помилково застосовано статтю 75 ГПК України.

16.3. Спірне майно вибуло з володіння позивача в процесі банкрутства як ліквідаційна маса, зокрема, арбітражним керуючим, що виконував повноваження ліквідатора у справі про банкрутство СТОВ "Нива". Відповідна воля власника майна на момент відчуження майна не мала активної вольової ознаки, адже підприємство було визнане банкрутом, та фактично припинило свою діяльність (припинені повноваження учасників, виконавчих органів, тощо). Дії ліквідатора Боровика Р.Л. відповідали вимогам закону, та його протиправність не встановлена жодним документом чи юридичним фактом. На той час, мирова угода, ухвала Ленінського районного суду м. Полтава від 09.08.2010 року, відповідали інтересам: СТОВ "Нива", кредиторів, господарського суду, який визнав всі дії ліквідатора правомірними.

16.4. Право власності на майно не було зареєстровано після отримання рішення Господарського суду Полтавської області від 14.11.2019 року, та фактично не було виконано.

16.5. Така складова віндикації як відсутність волі на відчуження майна у даній справі відсутня, що виключає можливість застосування віндикації.

16.6. Суд не взяв до уваги розбіжності у кількості приміщень та загальній площі витребуваного майна, його поліпшення.

16.7. Відсутність будь-якої протиправності та незаконності в діях учасників ланцюгу відчуження та їх добросовісність в розумінні ст. 388 ЦК України. Скаржник зазначає постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 року у справі № 925/1351/19, де Суд вказує, що добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.

16.8. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, є підставою для виникнення обов`язку щодо відшкодування збитків, що завдані таким відчуженням. Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду по справі № 645/4220/16-ц у постанові від 13.11.2019 року.

16.9. Судом неправильного застосовано статтю 261 ЦК України, щодо початку перебігу позовної давності, адже право позивача на позов виникло у нього з моменту вибуття майно з володіння, тобто у 2010 році, і саме з цього часу слід застосовувати позовну давність за вимогами неволодіючого власника. Суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію КЦС ВС, викладену у постанові від 27.01.2021 у справі №186/599/17.

16.10. В порушення норм процесуального права, апеляційним господарським судом за власною ініціативою було вжито заходів забезпечення виконання постанови.

17. У судовому засіданні 04.02.2025 представник скаржника підтримала касаційну скаргу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

18. Ліквідатором СТОВ "НИВА" - Іващуком В. А. подано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 - без змін.

19. У судовому засіданні 04.02.2025 ліквідатор заперечив проти касаційної скарги.

Позиція Верховного Суду

20. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

21. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

22. Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про витребування майна, яке належить на праві власності СТОВ "НИВА", а саме: об`єкти нерухомості - "критий тік №2", загальною площею: 723,0 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та "зерносховищі №1", загальною площею: 787,1 м2 за адресою: Полтавська область АДРЕСА_6, що знаходяться в незаконному володінні ФГ "КАРАТ АТ".

23. Фактичні обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

23.1. Ухвалою Ленінського районного суду міста Полтава від 09.08.2010 р. у справі № 2-2544/10 спільну заяву ОСОБА_3 та СТОВ про укладення мирової угоди по справі № 2-2544/10 задоволено.

23.2. Визнано мирову угоду, укладену 06.08.2010 року між СТОВ "Нива" на наступних умовах: "З метою добровільного врегулювання спору, на виконання умов попереднього договору від 01 червня 2010 року та взаємних поступок сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Нива" зобов`язується передати, а ОСОБА_3 погоджується прийняти у власність наступне нерухоме майно: нежитлову будівлю критий тік № 2, загальною площею 723,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю зерносховище АДРЕСА_2 ; нежитлову будівлю зерносховище току, загальною площею 363,8 кв.м, вимощення І, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 . Згідно Висновків про вартість майна від 26 липня 2010 року, виконаних НВКП "Тезіс", залишкова вартість нерухомості для відчудження складає : приміщення критого току № 2 45 000 грн. 00 коп.; приміщення зерносховища № 135 000 грн. 00 коп.; приміщення зерносховища току 15 000 грн. 00 коп. Договірною вартістю нерухомого майна, зазначеного у пункті 1 цієї Мирової угоди, за згодою сторін, вважається 95 000 (девяносто пять тисяч) грн. 00 коп., які сплачені ОСОБА_3 в повному обсязі, що підтверджується прибутковим касовим ордером № б/н від 29 липня 2010 року. Даною Мировою угодою сторони по справі № 2-2544/10 остаточно вирішують спір. ОСОБА_3 набуває право власності на зазначене в пункті 1 нерухоме майно після затвердження цієї Мирової угоди Ленінським районним судом м. Полтави та державної реєстрації права власності на нерухоме майно відповідно до норм чинного законодавства України."

23.3. Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до СТОВ "Нива" про зобов`язання укласти договір - закрито.

23.4. Постановою Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі № 2-2544/10 скасовано ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 09.08.2012 та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 18.04.2016, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

23.5. Наразі, між сторонами основний договір з відчуження спірного майна на виконання попереднього договору укладено не було.

23.6. В межах основної справи про банкрутство у справі № 7/127, рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.11.2019, зокрема витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум-Трейд АПК" на користь СТОВ "Нива" наступне нерухоме майно: нежитлову будівлю критий тік № 2, загальною площею 723,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю зерносховище АДРЕСА_2 ; нежитлову будівлю зерносховище току, загальною площею 363,8 кв.м, вимощення I, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.21-24)

23.7. 11.03.2020 року приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської обл. - Карпець О.М. посвідчила право ОСОБА_2 на спадкування за заповітом її чоловіка ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та видав Свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НОІ № 311180, від 11.03.2020 р. за № 438 та НОІ 311181 від 11.03.2020 р. № 439.

23.8. До спадщини увійшли: об`єкти нерухомості - "критий тік №2", загальною площею: 723,0 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний № 966582153228) та "зерносховищі №1", загальною площею: 787,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний № 966563453228).

23.9. Підставою для віднесення цих об`єктів до спадщини стали документи зі спадкового реєстру, документи ТОВ "Гранум-Трейд АПК" і ухвала Ленінського районного суду міста Полтава від 09.08.2010 р. у справі № 2-2544/10 (а.с.15-16).

23.10. На підставі виданих Свідоцтв про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 уклала такі правочини, посвідчені тим же нотаріусом:

- договір купівлі-продажу № 460 від 12 березня 2020 року, за умовами якого покупцем виступає - ОСОБА_1 (далі - Покупець) який приймає від відповідача у власність об`єкт нерухомості - "критий тік №2", загальною площею: 723,0 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний № 966582153228). Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської обл. - Карпець О.М. (серія НОІ 311208, 311209) та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно згідно рішення № 51586077 від 12.03.2020р. (а.с.11-12);

- договір купівлі-продажу № 461 від 12 березня 2020 року, за умовами якого покупцем також виступає - ОСОБА_1 (третя особа), який приймає від відповідача у власність об`єкт нерухомості об`єкт нерухомості - "зерносховище №1", загальною площею: 787,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний № 966563453228). Даний договір також посвідчувався приватним, нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської обл. - Карпець О.М. (серія НОІ 311210, 311211) та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно згідно рішення № 51586520 від 12.03.2020 р. (а.с.13-14).

В пунктах 1.2. вказаних договорів, міститься інформація, згідно якої продавець є власником згадуваних вище об`єктів нерухомості на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що видавалось приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської обл. - Карпець О.М. 11.03.2020 р. за реєстровим № 438, та 439 відповідно, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого також зазначеним приватним нотаріусом - Карпець О.М. 11.03.2020р. за № 203585618 та 203583499.

23.11. Станом на дату відкриття спадщини (у зв`язку із смертю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ), власником об`єктів нерухомості: "критий тік №2", загальною площею: 723,0 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та "зерносховище №1", загальною площею: 787,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, було Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "НИВА" (а.с.68).

23.12. В межах позовного провадження у справі №7/127 (917/1862/21), ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.01.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи - ОСОБА_1 , АДРЕСА_3, ідент. код НОМЕР_2 .

23.13. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.08.2022 у справі №7/127 (917/1862/21) позов задоволено повністю -визнано недійсними:

- Свідоцтво про право на спадщину за заповітом щодо "критого току №2", загальною площею: 723,0 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний № 966582153228) виданого в рамках спадкової справи № 54/2019 11 березня 2021р., посвідченого приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області - Карпець О.М.;

- Свідоцтво про право на спадщину за заповітом щодо "зерносховище №1" загальною площею: 787,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний № 966563453228) в рамках спадкової справи № 54/2019 11 березня 2021р., посвідченого приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області - Карпець О.М.;

- Договір купівлі-продажу № 460 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 12.03.2020 p., що посвідчувався приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської обл. - Карпець О.М. (серія НОІ 311208, 311209) та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно згідно рішення № 51586077 від 12.03.2020 р.;

- Договір купівлі-продажу № 461, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 12.03.2020 p., що посвідчувався нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської обл. - Карпець О.М. (серія НОІ 311210, 311211) та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно згідно рішення № 51586520 від 12.03.2020 р.

23.14. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 залучено до розгляду справи № 7/127, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору ОСОБА_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4, РНКОКПП НОМЕР_3 ; апеляційну скаргу ОСОБА_2, на рішення господарського суду Полтавської області по справі № 7/127 від 14.11.2019 (вказане у п.20 цієї постанови) залишено без задоволення; рішення Господарського суду Полтавської області по справі № 7/127 від 14.11.2019 залишено без змін.

23.15. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 у справі №7/127 (917/1862/21) скасовано рішення Господарського суду Полтавської області по справі №7/127(917/1862/21) від 23.08.2022 (вказане у п.25 цієї постанови) та прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог СТОВ "НИВА" до ОСОБА_2, за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1, Приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Карпець Оксани Михайлівни, про визнання недійсним Свідоцтв про право на спадщину за заповітом та договорів купівлі-продажу - відмовлено.

23.16. Постановою Верховного Суду від 25.04.2023 року у справі № 7/127 залишено без змін постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 (п.26 цієї постанови) та рішення Господарського суду Полтавської області від 14.11.2019 у справі № 7/127 (п.20 цієї постанови).

23.17. Постановою Верховного Суду від 01.06.2023 у справі №7/127 (917/1862/21) залишено без змін постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 у справі № 7/127 (917/1862/21) (п. 22.15).

23.18. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.02.2024 р. вбачається, що майно 18.04.2023 було зареєстровано за Фермерським господарством "Карат АТ", останній став власником даного майна внаслідок його внесення ОСОБА_1 до складеного капіталу фермерського господарства на підставі акта приймання-передачі номер 807,808 від 07.04.2023р., засвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Воронковою О.А. на підставі витягу з ЄДЕССБ серія та номер АR01:9654-2673-3868-7662 виданому 29.05.2023 р. (а.с.25).

23.19. Враховуючи неповернення СТОВ "НИВА" нерухомого майна, а саме "критий тік №2", загальною площею: 723,0 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 та "зерносховище №1", загальною площею: 787,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ), останнє звернулось до господарського суду з вимогами до Фермерського господарства "КАРАТ АТ" про витребування означеного майна з чужого незаконного володіння.

24. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення про задоволення позовних вимог, а мотиви з яких виходив місцевий господарський суд при ухваленні судового рішення визнав такими, що:

- фактично узалежннюють можливість ефективного застосування віндикаційного способу судового захисту від необхідності попереднього оспорювання "проміжних" відчужень, що несумісно ані з приписами ст.ст.6,13 ратифікованої Україною ЄКПЛ та ст.2 ГПК України, ані з усталеною правовою позицію ВП ВС висловленою, зокрема, у постановах від 02.07.2019 у справі №48/340, від 15.06.2021 у справі №916/585/18);

- ігноруютьв правові висновки щодо належності саме віндикаційного способу захисту у розглядуваних правовідносинах щодо оспорювання законності вказаних свідоцтв про право на спадщину та договір купівлі - продажу між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (а.с.11-16), висловлені у постанові ВС від 01.06.2023 у справі №7/127 (917/1862/21), згадуваної Позивачем;

- створюють хибні підстави "легалізації" первісного відчуження майна від власника поза його волею через вчинення подальших відчужень цього майна (до того ж у період, коли відносно віндикації цього майна розглядався спір) - продовження ланцюгу відчуження - що не відповідає змісту ст.ст. 330, 388 ЦК.

25. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог враховуючи наступне.

26. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

27. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

28. У статті 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічне положення закріплено у статті 321 ЦК України.

29. Відповідно до положень статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

30. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі № 48/340 звертала увагу, що ефективним способом захисту права неволодіючого власника майна до володіючого, на його думку, невласника є звернення з віндикаційним позовом, тобто з позовом про витребування майна.

31. Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов не володіючого власника до володіючого не власника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) "юридично" - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

32. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому, зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна (див. висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14, постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18).

33. Як встановлено судом апеляційної інстанції питання щодо права власності на спірне майно досліджувалося і було встановлене у межах відокремленого позовного провадження у справі про банкрутство СТОВ "НИВА" №7/127 рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.11.2019 (а.с.21-24), яке залишено без змін за результатами апеляційного (постанова від 23.01.2023) та касаційного перегляду (постанова від 25.04.2023).

34. Зокрема, у вказаних судових рішеннях, із залученням на стадії апеляційного перегляду ОСОБА_2 (яка є одним з набувачів спірного майна у ланцюгу його послідовного відчуження від Позивача до ФГ "КАРАТ АТ" та Третьою особою 2 у справі №7/127(917/649/24), були встановлені такі обставини:

- належність СТОВ "НИВА" спірного майна на праві власності;

- набуття цього майна ОСОБА_3 без укладання нотаріально-посвідченої угоди на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 09.08.2020, яка була скасована постановою ВС від 23.01.2018 у справі №2-2544/10 (а.с.17-20);

- скасована ухвала від 09.08.2010 була єдиною підставою для реєстрації права власності на спірне майно за ОСОБА_3, оскільки відповідного договору купівлі-продажу ним з СТОВ "НИВА" укладено не було, а інших документів про перехід права власності не представлено;

- спірне майно вибуло з володіння СТОВ "НИВА" поза його волею і на момент постановлення рішення про його витребування у порядку статті 388 ЦК України (14.11.2019) було зареєстроване за відповідачем - ТОВ "Гранум-Трейд АПК" , тоді як доказів останнім про повернення цього майна внаслідок виходу ОСОБА_3 зі складу учасників (відповідного акту приймання-передачі) та реєстрації за ним відповідно права власності через таке повернення надано не було.

35. Колегія суддів вважає необґрунтованими заперечення скаржника щодо застосування судами ч.4 ст.75 ГПК щодо обставин, які встановлені відносно СТОВ "НИВА" у вказаних вище судових рішеннях, які набрали законної сили.

36. Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, невиконання рішення Господарського суду Полтавської області від 14.11.2019 у справі №7/127 про витребування майна від ТОВ "Гранум-Трейд АПК" на користь СТОВ "Нива", через подальше здійснення реєстрації права власності послідовно за іншими набувачами, зумовило подальше порушення права власності Позивача, зокрема через передання ОСОБА_1 07.04.2023 спірного майна до складеного капіталу ФГ "КАРАТ АТ", попри обізнаність останнього як третьої особи, залученої ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.01.2022 до участі у справу №7/127 (917/1862/21), в межах якої оспорювалися укладені ним договори купівлі - продажу такого майна (а.с.11-14), про наявність задоволених віндикаційних вимог.

37. Відтак, є законним та обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що подальше відчуження (у ланцюгу набувачів) та реєстрація права власності на спірне майно за іншими особами, ніж було визначено у чинному рішенні, яке через таку реєстрацію технічно не можливо виконати, не може мати наслідком припинення чи втрати вже визнаного як належного до захисту у судовому порядку права СТОВ "НИВА".

38. Колегія суддів також вважає необґрунтованими та такими що зводяться до переоцінки доказів аргументи скаржника щодо неврахування судом апеляційної інстанції розбіжності у кількості приміщень та загальній площі витребуваного а також здійснення скаржником його поліпшення, з огляду на такі фактичній обставини, встановлені апеляційним судом у цій справі:

- матеріалами справи підтверджується і Відповідачем не оспорюється і не спростовується ланцюжок відчуження спірного майна від СТОВ "НИВА" до ОСОБА_3, потім до ТОВ "Гранум-Трейд АПК", а потім знов у ОСОБА_3 і від нього до ОСОБА_2, потім до ОСОБА_1 та нарешті до ФГ "КАРАТ АТ", упродовж якого (ланцюжку) можна достовірно встановити його ідентичність як індивідуально визначених об`єктів нерухомості: нежитлова будівля зерносховища №1 загальною площею 787,1кв.м. та критий тік № 2, загальною площею 723 кв.м.;

- відповідні параметри цих об`єктів нерухомості з моменту їх успадкування ОСОБА_2 після ОСОБА_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ) не змінювалися за змістом технічного паспорту наступного проміжного набувача ОСОБА_1 (а.с.61-64) і на момент передачі його майна Відповідачеві (а.с.65);

- зміна адреси спірного майна і визначення його як одного будинку (а.с. 60) за відомостями Витягу з Державного реєстру речових прав про складові частини нерухомого майна за реєстраційним номером об`єкту 2713354553040 (а.с.68) не має наслідком зникнення індивідуальних ознак спірного майна як належного об`єкту віндикації і не віднесено до визначених ст.346 ЦК підстав легітимного припинення права власності Позивача;

- матеріали справи не містять жодних доказів набуття Відповідачем права власності на якесь створене (новозбудоване) ним майно, визначених ст.331 ЦК (дозвільних документів на будівництво, проект та докази введення в експлуатацію), яке б було іншим, ніж спірне майно, тоді як саме по собі визначення ринкової вартості майна (а.с. 66-67) не підтверджує здійснення поліпшень Відповідачем, а такі поліпшення, здійсненні відносно приналежного Позивачеві майна, навіть у разі підтвердження, не віднесені діючим законодавством до підстав відхилення віндикаційних вимог.

39. З урахуванням викладеного, колегія апеляційного суду дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового - про задоволення позовних вимог про витребування у ФГ "КАРАТ АТ" на користь СТОВ "НИВА" нерухомого майна: критий тік № 2, загальною площею 723 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 та зерносховище №1, загальною площею 787,1 кв.м., що знаходиться за АДРЕСА_5 .

40. Аргументи скаржника щодо пропуску позивачем строку позовної давності у цій справі та неврахування судом апеляційної інстанції постанови Верховного Суду є необгрунтованими враховуючи наступне.

41. Верховний Суд у постанові від 27.01.2021 у справі № 186/599/17, дійшов висновку, що перебіг позовної давності за вимогами про витребування майна у порядку статті 388 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, а саме, про факт вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи.

42. Судом апеляційної інстанції в контексті дослідження наявності правових підстав для застосування строку позовної давності до заявлених вимог, питання щодо дотримання строку відносно факту первісного вибуття поза волею власника могло вирішуватися у межах справи №7/127 у рішенні Господарського суду Полтавської області від 14.11.2019, однак відповідачем ТОВ "Гранум - Трейд АПК" не порушувалося таке питання, хоча сама по собі обставина відліку такого строку у розумінні ч. 1 ст. 261 ЦК не могла виникнути раніше скасування постановою Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 2-2544/10 ухвали про затвердження мирової угоди як єдиної "підстави" для набуття ОСОБА_3 (первісний "проміжний" набувач) спірного майна і була дотримана, оскільки перший задоволений у справі №7/127 позов про віндикацію був заявлений 28.03.2019.

43. Крім того, у постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі № 7/127(917/1862/21) Суд дійшов висновку, що позивач - ліквідатор СТОВ "Нива" Іващук В. А.), звертаючись із позовом 30.11.2021 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом та договорів купівлі-продажу нерухомого майна, обрав неналежний спосіб захисту свої порушених прав та потребуватиме від нього надалі вжиття додаткових заходів (в тому числі ініціювання спорів) та дій для відновлення його права на таке майно, що в цілому не відповідає завданням господарського судочинства щодо ефективного захисту порушених прав особи і що ефективним в цьому випадку способом захисту його порушеного права буде звернення з віндикаційним позовом.

44. Суд також враховує переривання строку позовної давності у зв`язку зі зверненням до суду.

45. Як вже було зазначено вище, невиконання рішення Господарського суду Полтавської області від 14.11.2019 у справі №7/127 про витребування майна від ТОВ "Гранум-Трейд АПК" на користь СТОВ "Нива", через подальше здійснення реєстрації права власності послідовно за іншими набувачами, зумовило подальше порушення права власності Позивача.

46. Набуття Відповідачем спірного майна Позивача за актом приймання-передачі №1 від 07.04.2023, підписаним між ОСОБА_1 (попередній "проміжний" набувач) та ФГ "КАРАТ АТ" (останній набувач згідно відомостей про вчинення 18.04.2023 реєстрації права власності на спірне майно - а.с.68) опосередковує самостійний факт порушення права власності СТОВ "НИВА" на спірне майно.

47. Судом апеляційної встановлено, що спірне майно було зареєстроване за ФГ "КАРАТ АТ" 18.04.2023, а тому до цієї дати останнє юридично не могло бути належним відповідачем за віндикаційним позовом СТОВ "НИВА", а оскільки такий позов заявлено 08.04.2024, про що зазначено в ухвалі Господарського суду Полтавської області від 22.04.2024, тому визначений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовних вимог саме до ФГ "КАРАТ АТ" (який у розумінні ч.1 ст. 261 ЦК не міг розпочатися раніше 18.04.2023) було дотримано.

48. Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності.

49. Надаючи оцінку добросовісності відповідача як набувача майна суд апеляційної інстанції встановив, що безвідносно до ступеню його добросовісності, спірне майно вибуло не з волі позивача та було придбане ФГ "КАРАТ АТ" у ланцюгу правочинів від особи, яка не мала права на відчуження спірного майна, оскільки ОСОБА_1, знаючи що по даному майну йде судовий розгляд справи в Східному апеляційному господарському суді, а в послідуючому у Верховному Суді, за сприянням посадових осіб Решетилівської міської ради, Полтавської області об`єднав зазначені вище об`єкти "критий тік №2", АДРЕСА_7 і "зерносховище №1", АДРЕСА_8, в один і зареєстрував їх під новою адресою - АДРЕСА_9. При цьому, для таких незаконних перетворень підставою став витяг з ЄДССБ як новоутвореним об`єктам закінченого будівництва.

50. При цьому, судом апеляційної інстанції не встановлено недобросовісності відповідача, як набувача майна.

51. Відповідно до положень статті 388 Цивільного кодексу України майно, яке вибуло не за волею власника може бути витребувано у добросовісного набувача. Тому при вибутті майна поза волею власника добросовісність набувача не перешкоджає витребуванню майна.

52. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

53. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

54. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

55. Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

56. Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

57. Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

58. Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору.

59. Право витребувати нерухоме майно з огляду на доведену незаконність і безпідставність його відчуження передбачене у чинному законодавстві України.

60. Суд апеляційної інстанції встановив, що майно вибуло з володіння власника поза його волею.

61. Повернення у власність позивача вказаного нерухомого майна, відчуженого поза його волею переслідує легітимну мету охорони права власності особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а також з метою дотримання таких прав відповідно до загальних інтересів суспільства.

62. Також, пропорційність втручання у право володіння та справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання, в цьому випадку полягає у тому, що позивач, всупереч заборон встановлених законом, поза його волею був позбавлений права володіння на спірне майно.

63. Враховуючи наведене, єдиним можливим в цьому випадку способом поновлення порушеного права позивача на володіння спірним майном, який може забезпечити приведення обсягу прав сторін в контексті спірного майна у стан, який існував до його відчуження, є саме витребування належного позивачу майна.

64. Віндикація в межах провадження у справі про банкрутство є не лише способом консолідації ліквідаційної маси, оскільки захист права власності боржника, з урахуванням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, також презюмується. Такий захист спрямований на попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном саме власником, в тому числі власником, який є боржником у провадженні у справі про банкрутство, оскільки власник майна наділений в тому числі правом на погашення власних боргів за рахунок належного йому майна. Повернення майна може прямо вплинути як на діяльність юридичної особи-боржника в цілому, так і на права керівників юридичної особи, так і на її учасників.

65. Відтак, втручання у право ФГ "КАРАТ АТ" на володіння майном в цьому випадку переслідує легітимну мету, цей захід є пропорційним легітимній меті втручання у право та не призводить до понесення останнім індивідуального і надмірного тягаря.

66. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

67. Згідно статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

68. Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

69. Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

70. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

71. З огляду на викладене, аргументи скаржника визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.

72. З урахуванням висновків, наведених у цій постанові, посилання скаржника на інші загальні висновки Верховного Суду носять декларативний характер, ухвалені у справах за очевидно інших (відмінних) фактичних обставин, також не свідчать про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

73. Суд апеляційної інстанції, з огляду на повторне звернення позивача з віндикаційним позовом вже до іншого відповідача, і що таке звернення було зумовлено здійсненням низки подальших відчужень майна СТОВ "НИВА" з його послідовною реєстрацією за іншими особами, з метою належного виконання ухваленого апеляційним судом нового рішення про задоволення віндикаційних вимог (унеможливлення подальшого відчуження на користь іншої особи, яка не визначена відповідачем у цій справі), остільки керуючись міркуванням забезпечення ефективного захисту та принципом процесуальної економії в контексті наявних обставин продовження ланцюга відчуження майна і після первісного задоволення віндикаційних вимог, в порядку ст.ст. 137, 239 ГПК дійшов висновку про необхідність застосування заходів забезпечення виконання цієї постанови (до моменту її виконання реєстрацією права власності на спірне майно за Позивачем) шляхом встановлення заборони державним реєстратором здійснювати будь-які реєстраційні записи щодо спірного майна, окрім реєстрації права власності на нього за СТОВ "НИВА".

74. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

75. З огляду на викладене та обставини цієї справи, колегія суддів вважає здійснені судом апеляційної інстанції заходи забезпечення належного виконання прийнятого ним судового рішення у цій справі, є правомірними та виправданими метою судового захисту - відновлення порушених прав позивача.

76. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

77. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

78. За змістом частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

79. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам відповідає.

80. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

81. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 у справі № 7/127(917/649/24) прийнята відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її зміни або скасування відсутні.

82. Оскільки підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір згідно статті 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

................

Перейти до повного тексту