ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 757/37763/23-к
провадження № 51-6827 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
представника ПАТ "Діелектричні
кабельні системи України" ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника ПАТ "Діелектричні кабельні системи України" - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31 серпня 2023 року клопотання адвоката ОСОБА_5, який діє в інтересах ПАТ "Діелектричні кабельні системи України", про скасування арешту майна повернуто заявнику.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ПАТ "Діелектричні кабельні системи України" - адвокат ОСОБА_5 оскаржив її в апеляційному порядку.
Cуддя Київського апеляційного суду ухвалою від 16 жовтня 2023 року на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК) відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5, який діє в інтересах ПАТ "Діелектричні кабельні системи України", з мотивів того, що оскаржувана ухвала слідчого судді не входить до переліку ухвал слідчих суддів, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзіпредставник ПАТ "Діелектричні кабельні системи України" - адвокат ОСОБА_5, стверджуючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог представник, посилаючись на постанову об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 646/3986/19 (провадження № 51-3335 кмо 20), вказує, що:
- ненадання оригіналів документів чи їх дублікатів, а також належним чином засвідчених копій, на думку слідчого судді, перешкоджає призначенню клопотання про скасування арешту майна до розгляду, однак скаржник об`єктивно позбавлений можливості виконати таку вимогу, оскільки переважна більшість оригіналів документів долучена до матеріалів кримінального провадження, доступ до яких відсутній, або до матеріалів певної справи у відповідному суді, при цьому підтвердити чи спростувати їх наявність може прокурор або слідчий у судовому засіданні під час розгляду такого клопотання;
- вимога слідчого судді долучити до клопотання оригінали свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордеру на надання правничої допомоги є незаконною, оскільки в такому випадку адвокат позбавляється можливості підтвердити свої повноваження в усіх інших провадженнях;
- у частині 3 ст. 172 КПК закріплено процесуальний механізм повернення клопотання про арешт майна, яке подано без додержання вимог ст. 171 КПК, натомість клопотання про скасування арешту майна було подано у відповідності до положень ст. 174 КПК, якими не передбачено постановлення ухвали про повернення такого клопотання (у тому числі з підстав недолучення оригіналів документів чи їх дублікатів, а також належним чином засвідчених копій) та які не встановлюють особливих вимог до такого клопотання і додатків до нього;
- частиною 2 ст. 171 КПК передбачено процедуру, згідно з якою сторона обвинувачення до клопотання про арешт майна має надати оригінали або копії документів, у зв`язку з чим, на його думку, за відсутності прямої вказівки в ст. 174 КПК, до клопотання про скасування арешту майна також можуть бути додані копії відповідних документів, оскільки сторона захисту не може перебувати в гіршому процесуальному становищі порівняно зі стороною обвинувачення;
- клопотання про скасування арешту майна було подано повторно, проте ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 вересня 2023 року у справі № 757/39967/23-к з аналогічних підстав повернуто.
З огляду на зазначене представник посилається на те, що:
- вимога в ухвалі слідчого судді надати оригінали документів чи їх дублікати фактично призвела до обмеження конституційних прав особи, зокрема права заявника (власника майна) на судовий захист права власності шляхом подання клопотання про скасування арешту майна, а також створила непереборні перепони для повторного звернення до слідчого судді з таким клопотанням через неможливість надати оригінали документів чи їх дублікати;
- обмеження права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 31 серпня 2023 року про повернення клопотання про скасування арешту майна не може бути виправданим, оскільки наведене вище свідчить про те, що повторне подання такого клопотання в порядку ст. 174 КПК за наявності нескасованої ухвали слідчого судді є неможливим.
Отже, посилаючись на статті 55, 129 Конституції України, положення ч. 6 ст. 9, ст. 24 КПК, представник вважає, що ухвала судді суду апеляційної інстанції є передчасною, порушує права заявника на арештоване майно та повторне звернення з клопотанням про скасування арешту майна, при цьому перешкоджає подальшому провадженню за таким клопотанням.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу представника не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні представник ПАТ "Діелектричні кабельні системи України" - адвокат ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК при вирішенні питання про наявність зазначеної в п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Статтею 171 КПК, серед іншого, передбачено вимоги до клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк у 72 години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Таким чином, положеннями статей 171, 172 КПК врегульовано можливість повернення клопотання про арешт майна в разі його невідповідності вимогам ст. 171 КПК, а також можливість установлення строку для усунення недоліків.
Разом з цим положеннями ч. 1 ст. 174 КПК визначено, що:
- підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом;
- арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно з ч. 2 ст. 174 КПК клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.
Отже, положеннями ст. 174 КПК, на відміну від положень статей 171, 172 цього Кодексу, не передбачено вимог до клопотання про скасування арешту майна, як і не передбачено можливості встановлення строку для усунення недоліків та повернення такого клопотання.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31 серпня 2023 року повернуто клопотання адвоката ОСОБА_5, який діє в інтересах ПАТ "Діелектричні кабельні системи України", про скасування арешту майна у зв`язку з тим, що додані до клопотання про скасування арешту майна фотокопії документів не відповідають вимогам ст. 99 КПК, не є оригіналом чи дублікатом - належним чином засвідченими копіями, зокрема фотокопія рішення суду. З огляду на це слідчий суддя дійшов висновку, що такі обставини перешкоджають призначенню клопотанню до розгляду.
Не погоджуючись із таким рішенням слідчого судді, представник ПАТ "Діелектричні кабельні системи України" - адвокат ОСОБА_5, оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5, який діє в інтересах ПАТ "Діелектричні кабельні системи України", на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31 серпня 2023 року.
Обґрунтовуючи своє рішення, суддя суду апеляційної інстанції зазначив, що в ст. 309 КПК наведено перелік ухвалі слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування, а аналіз вказаної норми КПК свідчить про те, що ухвала слідчого судді, якою повернуто клопотання про скасування арешту майна, не підлягає апеляційному оскарженню.
Проте колегія суддів Верховного Суду ці висновки вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Доступ до правосуддя як один з основоположних принципів верховенства права гарантований Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129Конституції України і ст. 7, ч. 6 ст. 9 КПК).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується право кожному на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституції України.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Воловік проти України" зазначає, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, то держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених ст. 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ч. 1 ст. 9 КПК).
Положеннями ч. 6 ст. 9 КПК визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу, однією з яких відповідно до п. 17 вказаної норми є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Частиною 1 ст. 24 КПК передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, зазначена норма передбачає можливість оскарження тих рішень слідчого судді, постановлення яких передбачено відповідними нормами кримінального процесуального закону.
Таким чином, оскільки постановлення ухвали слідчого судді про повернення клопотання про скасування арешту майна зазначеними вище положеннями КПК не передбачено, то відповідно кримінальний процесуальний закон не містить ані дозволу, ані заборони щодо оскарження такої ухвали в апеляційному порядку.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції послався на положення ст. 309 КПК.
Однак суд апеляційної інстанції залишив поза увагою ту обставину, що кримінальна процесуальна норма, якою він керувався, стосується відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами лише на ухвали слідчих суддів, що передбачені КПК.
З огляду на зазначене, посилання суду апеляційної інстанції на положення ст. 309 КПК під час відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5, який діє в інтересах ПАТ "Діелектричні кабельні системи України", на ухвалу слідчого судді, якою повернуто його клопотання про скасування арешту майна, колегія суддів вважає необґрунтованим та невмотивованим, зважаючи на такі засади, як верховенство права та законність.
Наведене узгоджується і з висновком щодо застосовування норм права, викладеним у постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року у справі № 5-142кс(15)17, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 року у справах № 237/1459/17 та № 243/6674/17, відповідно до якого в разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення ч. 3 ст. 309 КПК, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити в перевірці її законності, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК, які його гарантують, з огляду на положення ч. 6 ст. 9 КПК, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК.
При цьому суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки наведеному вище і з огляду на постанову об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 646/3986/19 (провадження № 51-3335 кмо 20).
Зокрема, у вказаній постанові зазначено, що серед усіх рішень слідчого судді, можливість ухвалення яких прямо не передбачена КПК у межах відповідних регламентованих цим Кодексом процедур, потрібно виокремити дві групи рішень:
- ухвалені поза межами процедури, передбаченої КПК (з питань, процедура вирішення яких слідчим суддею не передбачена КПК);
- ухвалені в межах передбаченої КПК процедури із застосуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК та загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Як зауважено в цій постанові:
- якщо питання неправомірності відмови судом апеляційної інстанції в перевірці законності рішень слідчого судді, які належать до першої групи, отримала своє вирішення на рівні висновків вищої судової інстанції щодо застосування норм права (у постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року у справі № 5-142кс(15)17, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справах № 237/1459/17 та 243/6674/17), то питання щодо апеляційного оскарження другої групи рішень потребує диференційованого підходу з огляду на зміст ухваленого слідчим суддею рішення в кожному конкретному випадку. Під час вирішення зазначеного питання необхідно виходити насамперед із сутнісного критерію, визначально закладеного законодавцем у ході визначення кола ухвал слідчого судді, що підлягають оскарженню;
- перевірці в апеляційній інстанції підлягають лише ухвали слідчого судді, які пов`язані з можливістю істотного обмеження прав, свобод та інтересів особи або мають вирішальне значення для руху досудового розслідування чи кримінального провадження в цілому;
- обмеження права на апеляційне оскарження є виправданим і воно може бути пов`язане, зокрема, із забороною оскарження рішень слідчого судді, які не призводять ні до встановлення обмежень конституційних прав особи, ні до неможливості оскарження вже встановлених правообмежень та які не перешкоджатимуть здійсненню ефективного досудового розслідування чи кримінального провадження в цілому.
Так, вказаною постановою об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду було залишено без задоволення касаційну скаргу прокурора на ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді, якою у зв`язку з порушенням правил територіальної підсудності повернуто клопотання слідчого про арешт майна.
Мотивуючи своє рішення, об`єднана палата зауважила, що постановлення слідчим суддею ухвали про повернення клопотання слідчого про арешт майна у зв`язку з недотриманням під час подання такого клопотання вимог ч. 2 ст. 132 КПК (якщо воно не підлягає розгляду в цьому суді), враховуючи те, що арешт на майно особи не накладався, не призводить ні до встановлення обмежень конституційних прав особи, ні до перешкоджання здійсненню ефективного досудового розслідування чи кримінального провадження в цілому, зокрема з огляду на те, що вказане рішення слідчого судді не створює жодних перепон щодо повторного звернення слідчого з відповідним клопотанням до повноважного місцевого суду.
Натомість у цьому випадку, враховуючи необхідність диференційованого підходу з огляду на зміст ухваленого слідчим суддею рішення в кожному конкретному випадку, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги того, що:
- арешт на майно накладено;
- повторне звернення в порядку ст. 174 КПК з таким клопотанням до повноважного місцевого суду також не вирішило питання щодо реалізації прав та захисту інтересів.
За таких обставин, з урахуванням положень пунктів 1, 2, 17 ч. 1 ст. 7 КПК у системному зв`язку з приписами ч. 2 ст. 309 цього Кодексу, суддя суду апеляційної інстанції, приймаючи рішення про повернення клопотання про скасування арешту майна, не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги представника щодо обмежень конституційних прав особи, зокрема права на справедливий суд, не врахував зазначених вище положень КПК та наведених позицій об`єднаної палати Касаційного кримінального суду і Великої Палати Верховного Суду та, з огляду на зазначене, свого рішення належним чином не мотивував.
Указане порушення, на переконання колегії суддів, є істотним, оскільки воно перешкодило суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Наведене, на думку суду касаційної інстанції, узгоджується з позиціями колегій суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, наведеними у постановах від 24 червня 2020 року (справа № 521/15791/19, провадження № 51-178 км 20) та від 20 вересня 2023 року (справа № 296/1609/23, провадження № 51-3670 км 23), при цьому, колегія суддів зауважує, що в порядку, передбаченому ст. 434-1 КПК, не вирішувалося питання про відступ від таких позицій.
За таких обставин Верховний Суд вважає, що касаційна скарга представника ПАТ "Діелектричні кабельні системи України" - адвоката ОСОБА_5 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала судді суду апеляційної інстанції, з огляду на положення п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, - скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого потрібно урахувати наведене та прийняти законне й обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 412, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд