ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 278/2/23
провадження № 51-3527 км 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
особи, звільненої
від кримінальної відповідальності
(у режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022065410000301 від 13 грудня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК), за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_8 на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 29 листопада 2023 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_6 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Житомирський районний суд Житомирської області ухвалою від 29 листопада 2023 року звільнив ОСОБА_6 на підставі ч. 4 ст. 309 КК від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 цього Кодексу та закрив кримінальне провадження стосовно нього.
Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_6 у тому, що він у достовірно не встановлені в ході досудового розслідування день та час, маючи на меті злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання, наркотичних засобів без мети збуту, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність і настання суспільно небезпечних наслідків, привласнив у не встановленому досудовим розслідуванням місці психотропну речовину "амфетамін" масою не менше 0,18291 г, яка згідно зі списком № 2 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770, віднесений до психотропних речовин.
Реалізуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи, що ця речовина є психотропною, ОСОБА_6 незаконно придбав її без мети збуту. Указану психотропну речовину, маса якої становила 0,18291 г, він поклав у свій гаманець, що лежав у його рюкзаку, та незаконно зберігав там до 13 грудня 2022 року.
Надалі ОСОБА_6, маючи при собі амфетамін масою не менше 0,18291 г, на автомобілі марки "Seat Ibiza" під керуванням ОСОБА_9, який не був обізнаний про його злочинні дії, направився до м. Житомира, тим самим незаконно зберігав та перевозив психотропну речовину до 22:00 13 грудня 2022 року.
13 грудня 2022 року приблизно о 22:00 на блокпосту поблизу с. Зарічани Житомирського району Житомирської області працівники Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції зупинили автомобіль, в якому перебував ОСОБА_6 і під час затримання останнього в період часу з 22:00 по 01:00 виявили та вилучили в нього психотропну речовину "амфетамін" масою 0,18291 г, яку він зберігав без мети збуту.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 09 квітня 2024 року ухвалу суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 залишив без змін.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій стосовно ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Доводи касаційної скарги прокурора зводяться до неможливості застосування щодо ОСОБА_6 положень ч. 4 ст. 309 КК.
Як зазначає прокурор, суди попередніх інстанцій не врахували, що:
- положеннями ст. 1 Закону України від 15 лютого 1995 року № 62/95-ВР "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" (далі - Закон № 62/95-ВР) визначено, що особа, хвора на наркоманію, - це особа, якій за результатами медичного обстеження, проведеного відповідно до цього Закону, встановлено діагноз "наркоманія";
- згідно з приписами ст. 12 Закону № 62/95-ВР діагноз "наркоманія" встановлюється лікарсько-консультаційною комісією, при цьому аналогічна норма міститься і в п. 7 Порядку проведення медичного огляду та медичного обстеження осіб, які зловживають наркотичними засобами або психотропними речовинами, затвердженого на виконання ст. 13 Закону № 62/95-ВР спільним наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства внутрішніх справ України № 158/417 від 16 червня 1998 року.
- у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 листопада 2021 року (справа № 357/11205/19) зазначено, що суду належить визначити, зокрема, те, чи за результатами медичного обстеження, проведеного відповідно Закону № 62/95-ВР, обвинуваченій особі було встановлено діагноз "наркоманія".
За таких обставин прокурор вважає, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували, чи був встановлений ОСОБА_6 діагноз "наркоманія" за результатами проходження медичного обстеження;
- наявність лише довідки про проходження лікування не є достатньою підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 309 КК.
Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- прокурор ОСОБА_5 підтримала та просила задовольнити касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 ;
- ОСОБА_6, звільнений від кримінальної відповідальності, та його захисник ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора, просили оскаржувані судові рішення залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПКпідставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412, 413 КПК.
У частині 1 ст. 412 КПК вказано, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Як передбачено ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, крім іншого, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а саме ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування положень ч. 4 ст. 309 КК заслуговують на увагу з огляду на таке.
Положеннями ч. 4 ст. 309 КК визначено, що особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Тобто приписи вказаної правової норми дають можливість судам застосовувати її за наявності таких умов: 1) особа, яка хворіє на наркоманію, добровільно звернулася до лікувального закладу; 2) особа розпочала лікування від наркоманії.
Водночас для правильного застосування судом цієї норми права необхідно керуватися й положеннями Закону № 62/95-ВР, які містять дефініції таких понять:
добровільне лікування - лікування від наркоманії, яке здійснюється за згодою хворого або його законного представника;
наркоманія - психічний розлад, зумовлений залежністю від наркотичного засобу або психотропної речовини внаслідок зловживання цим засобом або цією речовиною;
особа, хвора на наркоманію, - особа, яка страждає на психічний розлад, що характеризується психічною та (або) фізичною залежністю від наркотичного засобу чи психотропної речовини, і якій за результатами медичного обстеження, проведеного відповідно до цього Закону, встановлено діагноз "наркоманія";
медичне обстеження - обстеження особи в стаціонарних умовах з метою встановлення діагнозу "наркоманія".
Як убачається з матеріалів кримінального провадження:
- сторона захисту звернулася до місцевого суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, на підставі ч. 4 ст. 309 цього Кодексу, до якого долучила довідку КНП "Обласний медичний спеціалізований центр" Житомирської обласної ради від 19 січня 2023 року № 171, відповідно до якої ОСОБА_6 у період з 10 до 19 січня 2023 року пройшов повний курс добровільного стаціонарного лікування за діагнозом "психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання амфетаміну, вживання зі шкідливими наслідками";
- прокурор висловив думку про передчасність розгляду заявленого клопотання.
Дослідивши надану стороною захисту довідку, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_6 добровільно звернувся до лікувального закладу та пройшов курс лікування від наркоманії, у зв`язку з чим на підставі ч. 4 ст. 309 КК звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 цього Кодексу.
Не погоджуючись із цим рішенням місцевого суду, прокурор подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив скасувати ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 29 листопада 2023 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої доводи обґрунтовував тим, що:
- згідно з довідкою № 171 спеціальний діагноз "наркоманія", наявність якого є обов`язковою умовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК, ОСОБА_6 не встановлювався, останній на лікування не направлявся, оскільки не потребував його;
- під час звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності Житомирський районний суд Житомирської області не з`ясував усіх обставин, які є обов`язковими для прийняття такого рішення.
Суд апеляційної інстанції, погодившись із висновком місцевого суду щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності згідно з ч. 4 ст. 309 КК, залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Постановляючи ухвалу, суд апеляційної інстанції не погодився з доводами прокурора про необхідність: витребування та дослідження документа, складеного лікарсько-консультативною комісією, яка визначила діагноз, допиту лікуючого лікаря ОСОБА_10, обґрунтовуючи свою позицію тим, що ці твердження сторони обвинувачення явно виходять за межі судового розгляду, який здійснюється за ч. 1 ст. 309 КК України, і не стосується обставин видачі довідки, яка як офіційний документ сумнівів не викликає і в якій чітко зазначено, що ОСОБА_6 з 10 до 19 січня 2023 року проходив у медичній установі повний курс добровільного стаціонарного лікування з діагнозом "психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання амфетаміну".
З урахуванням вказаного суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що:
- довідка КНП "Обласний медичний спеціалізований центр" Житомирської обласної ради від 19 січня 2023 року № 171 має усі необхідні реквізити як документ, виданий лікувальним закладом, а саме: штамп, печатку, зареєстрована у вихідній кореспонденції, підписана директором медичного спеціалізованого центру та завідуючим відділенням, а тому не викликає жодних сумнівів щодо зазначеної в ній інформації;
- лікар-нарколог ОСОБА_11 підтвердив видачу довідки, якою ОСОБА_6 встановлено діагнози "психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання амфетаміну, вживання зі шкідливими наслідками", "синдром залежності", та зазначив, що це підпадає під поняття "наркоманія", оскільки сьогодні згідно з Міжнародною класифікацією хвороб діагнозу "наркоманія" не існує, а ставлять діагноз "синдром залежності", "психічні, поведінкові розлади";
- в ході судового розгляду в судах попередніх інстанцій обвинувачений ОСОБА_6 підтвердив, що мав проблеми з наркотичною залежністю, тому добровільно звернувся до медичного закладу та пройшов повний курс стаціонарного лікування від наркотичної залежності, що підтверджується довідкою від 19 січня 2023 року № 171.
Однак Верховний Суд вважає вказані висновки судів попередніх інстанцій помилковими.
Згідно з приписами ст. 12 Закону № 62/95-ВР діагноз "наркоманія" встановлюється лікарсько-консультаційною комісією, при цьому аналогічна норма міститься і в п. 7 Порядку проведення медичного огляду та медичного обстеження осіб, які зловживають наркотичними засобами або психотропними речовинами, затвердженого на виконання ст. 13 цього Закону спільним наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства внутрішніх справ України № 158/417 від 16 червня 1998 року.
Відповідно до висновку про застосування ч. 4 ст. 309 КК, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 листопада 2021 року (справа № 357/11205/19, провадження № 51-2776кмо21), для правильного застосування цієї норми права (щодо встановлення наявності передбачених у ній умов для звільнення від кримінальної відповідальності) суду належить визначити, зокрема, і те, чи за результатами медичного обстеження, проведеного відповідно до Закону № 62/95-ВР, обвинуваченій особі було встановлено діагноз "наркоманія".
Отже, суди попередніх інстанцій належним чином не з`ясували, чи встановлювався ОСОБА_6 діагноз "наркоманія" за результатами проходження медичного обстеження відповідно до Закону № 62/95-ВР і Порядку проведення медичного огляду та медичного обстеження осіб, які зловживають наркотичними засобами або психотропними речовинами, у зв`язку з чим, на думку Верховного Суду, дійшли передчасного висновку про необхідність звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі положень ч. 4 ст. 309 КК.
Зазначене, на переконання колегії суддів, узгоджується з позицією колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, наведеною у постановах від 08 травня 2024 року (справа № 274/2444/22, провадження № 51-7328 км 23) та від 22 травня 2024 року (справа № 274/2267/22, провадження № 51-1132 км 24).
До того ж колегія суддів ураховує, що в постанові від 23 листопада 2022 року (справа № 463/5998/18, провадження № 51-1917 км 22) колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, дійшовши висновку, що суди попередніх інстанцій не з`ясували, чи дійсно обвинувачений хворів на наркоманію, серед іншого, зазначила, що:
- бере до уваги усталені у правозастосуванні підходи, за якими визначається субординація нормативно-правових актів за їх юридичною силою, при цьому звертає увагу на пріоритетність у цьому контексті положень Закону № 62/95-ВР порівняно з приписами наказу Міністерства хорони здоров`я від 08 жовтня 1998 року № 297 "Про перехід органів і закладів охорони здоров`я України на Міжнародну статистичну класифікацію хвороб і споріднених проблем охорони здоров`я десятого перегляду";
- положення згаданого наказу забезпечують перехід в Україні на Міжнародну статистичну класифікацію хвороб і споріднених проблем охорони здоров`я десятого перегляду (МКХ-10) як єдиного міжнародного нормативного документа для формування системи обліку і звітності в охороні здоров`я з 01 січня 1999 року, однак за своєю юридичною силою не змінюють приписи Закону № 62/95-ВР і мають використовуватись в аспекті застосовування положень ч. 4 ст. 309 КК в частині, що їм не суперечить.
З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що вказане вище порушення перешкодило судам першої та апеляційної інстанцій ухвалити законні й обґрунтовані рішення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (ч. 1 ст. 412 КПК), і, як наслідок, вплинуло на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК), а тому ухвали судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати законними, обґрунтованими і вмотивованими, у зв`язку з чим відповідно до положень, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, вони підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції (п. 2 ч. 1 ст. 436 КПК).
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення стосовно ОСОБА_6 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно врахувати наведене вище, розглянути кримінальне провадження з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, з`ясувати обставини, які впливають на правильність вирішення питання про можливе застосування положень ч. 4 ст. 309 КК, й ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.
Керуючись статтями 412, 413, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд